Про громадські рухи (продовження)

[kerbasi]

Інші пости на тему будуть під тегом "громрух".
http://kerbasi.livejournal.com/tag/громрухи

4.Практично всі ініціативи знизу мають таку спільну рису: ініціатори збирають людей, часто випадкових, через інтернет або об'яви на стінах, а на зборах пропонується створити ініціативну групу. "Ні" - цьому. Ні і ще раз ні! Саме ініціатори і мусять бути ініціативною групою. До громади слід виходити вже зі сформованим кістяком організації!

5. Практично всі ініціативи знизу мають ще одну спільну рису: ініціатори виставляють скриньку (реальну або віртуальну) - і закликають кидати туди пропозиції. І цьому однозначне - ні! Виходячи на публіку з громадським рухом вже слід мати ідеї, що і як робити. А люди, які захочуть долучитися до руху, потребують певного часу на розігрів, на просякнення ідеями руху, його культурою, і тільки після цього в них виникатимуть ідеї на подальші кроки. Пам'ятаєте моя часто повторювану тезу про синдром другого кроку? Тобто українських ініціатив ніколи не вистачає на другий крок? Ось і відповідь чому: замість продуманої ініціативною групою однодумців, компетентних у сфері, до якої вони планують докласти зусиль, програми- купа сирих пропозицій від випадкових людей.

6. Фінансування. Наївно вважати, що серйозних результатів можна досягти без витрат. Також наївно вважати, що вистачить періодичних вкидань купюр на зборах, коли головуючий кричить: "Так що ми бідні люди? Ми не допоможемо самі собі? Нам що, шкода на велику Ціль"? - перший пішов, вкидаючи якусь кольорову купюру, другий, третій... Всі потягнулися за гаманцями... Гарантую, що надовго такого не вистачить. Як і менш агресивних способів зі скриньками, сльозогінними постерами, адреноліновими гаслами і т.д. Слід шукати джерела. В крайньому випадку долучитися зі своїм проектом в якості "субпідрядника" до якогось більшого руху чи фонду. З фандрейзінгу існують тренінги, тому вчіться, кому це потрібно.

Comments

[plauntago.livejournal.com]

Резервування - то вже для людей, які міцно увійшли у рух і є повноцінними його учасниками. Але є і люди, які можуть під настрій та за наявності вільного часу приєднуватись, щось робити, потім відпадати... таких теж треба якось використовувати - по-перше це теж чималенький ресурс (сотня таких напівактивних зробить більше нескладної праці, ніж п'ять самих завзятих активістів), по-друге - можливо людям сподобається і вони стануть повноцінними учасниками.

[none_smilodon (from livejournal.com)]

ось таких людей треба гнати ссаним ганчір'ям. зроблять на копійку, а піздєжа розведуть на три тисячі. а якщо хоч 10 гривень перерахують, будуть відчувати себе рокффеллерами з правом контролю.

це до-речі одна з причин, чому не можна брати пожертви.

[plauntago.livejournal.com]

От саме тому Ви одразу, ще перед першим зібранням маєте мати чітку візію мети і достатньо детальну стратегію по її досягненню. І інші її або приймають, або не приймають. Також з власного досвіду, часто достатньо сказати щось на кшталт: "Так, це цікава ідея - дещо сумнівна, але цікава. Я не впевнений, що вона вдастся, але якщо Ви готові ризикнути - чому б і ні? Реалізовуйте її. Хто з присутніх готовий активнім ділом допомогти пану у втіленні його ідеї?" і у 9 випадках з 10 "дивні" ідеї якось одразу відходять у минуле (бо одна справа мати цікаву ідею, яку варто реалізувати комусь, а інша - коли конкретно ти маєш засукати рукава і почати працювати над її реалізацією... як правило балакуни і реалізатори - то різні типи людей).

Щодо пожертв - не буду сперечатись, бо не впевнений, що досконально володію питанням. Але от як раз Майдан це яскравий приклад, коли дуже значна кількість людей жертвують власні гроші. Гадаєте їм теж постійно набридають люди, які відчувають себе рокффеллерами з правом контролю?

[kerbasi.livejournal.com]

Наскільки я знаю громадський актив майдану на чолі з І. Луценком саме тимчасових не приймають. Їм потрібні постійні волонтери.

[plauntago.livejournal.com]

На етапі сформування цілісного первинного ядра є певна логіка в тому, щоб відмежовуватись від випадкових людей. Наскільки легко вони потім будуть залучати тимчасових-випадкових - це питання. Наскільки я бачу - у нашій культурі певажає все ж потяг до статичних і стабільних структур, в які не зовсім просто потрапити, але потрапивши - тебе в ній тримають. Власне я сам маю певний досвід організції некомерційних об’єднань подібного типу - нічого серйозного, але певну кількість власних ґуль я таки набив і тому можу трохи дати порад на тему "як поганою організацією угробити хорошу ідею". :)
Так от аналізуючи власний досвід і читаючи про успішний досвід інших, я вважаю, що можливість надати людині зробити щось простеньке для неї (з чітким початком і кінцем, дуже бажано - ще й з зворотнім зв’язком як саме ця дія реально допомогла спільній справі) у випадку, якщо у неї таке бажання виникне - це дуже важливо. Наприклад придумати ідею листівки або намалювати її, або розповсюдити її по соц. мережам, або роздрукувати, або прийти взяти стос все роздрукованих і розповсюдити їх, або скачати лист до державної установи, вставити у готовий шаблон свої дані та відправити державну установу... Таким чином не тільки знімається частнина роботи з постійних штатних працівників, але й люди потроху втягуються у діяльність організації і з часом можуть стати постійними працівниками. Бо з повністю неактивних та одразу у постійних - це рідкість, а тому рух буде рости повільно (можливо навіть повільніше, ніж відмирати через те, що старі учасники будуть поступово втрачати ентузіазм, знижувати активність та відпадати).
Але те, що я пишу - це модель, яку я вважаю правильною. На жаль реально я не мав можливості конктерно таку випробувати у реальності "своїми руками".

[kerbasi.livejournal.com]

Я також - досвід маю, але не в операційному управлінні.
З малими справами більш-менш ясно. Мені не ясно, що робити, наприклад, зі мною. Ніякими малими справами я однозначно не займатимуся. А на інші рівні не запрошують. Відповідь, в принципі, очевидна: я мушу створювати рухи, а не вступати у вже створені.))

[plauntago.livejournal.com]

Я не знаю, що з Вами робити. Я знаю про Вас лише те, що є у ЖЖ і ми говоримо про якісь абстрактні рухи, навіть не визначаючи основну характеристику руху - його мету. Якби мова йшла про щось конкретне - можливо можна було б говорити про щось велике, до чого Ви підходите, або не підходите. У великих справ зазвичай є та чи інша специфіка, говорити про них "взагалі" - досить важко.
Малі справи тим і хороші, що у них організація приглядається до людини, а людина приглядається до організації. Цілком можливо, що людина володіє якимось дуже потрібним навиком, але про нього не думали (або керівництво руху, або сама ця людина) як про потрібний і важливий. А придивившись - стає більш зрозуміло що з ким робити і взагалі - чи по дорозі саме цій людині з саме цим рухом (бо буває, що і людина наче хороша, і мета... а от не склалось).

Щодо створення нового руху - так, це цілком варіант. Інший варіант - вступ в існуючий рух і створення власного осередка (регіонального або по якомусь питанню).

А взагалі - нмд розмовляти треба. Не обов`язково чекати, поки запросять самі - можна, нмд, і самому звернутись з пропозицією до рухів, що подобаються: "Я володію тими-то і тими-то навичками, якщо я вам цікавий як спеціалист - звертайтесь, готовий допомогти".