ТІК-ТІК-ТАК

[kerbasi]

Ну ось вже і ювілейний, двадцятий випуск цієї недільної рубрики.
Кілька місяців тому я вже писав про стару грецьку пісню з Малої Азії “Я тебе більше не хочу”:
http://kerbasi.livejournal.com/43037.html
Мені здається, що та пісня дещо подібна до арії Наталки з “Наталки Полтавки”. Довести нічого не можу, але гіпотетично контакти і взаємні впливи між малоазійськими греками та їхньою діаспорою з освіченою публікою Російською імперії могли відбуватися.

Тепер інша пісня у виконанні цієї ж групи (Естудіантіна ). Перший запис, можливо, 1905, року.

Пісня відноситься до жанру традиційної, що майже дорівнює нашому поняттю народної. Композитор не відомий, стосовно автора слів – інколи називають різні імена. Оскільки я не маю доступу до надійних джерел, то утримаюся від гадання.

Тік-тік-так
1
Тік-тік-тікі-тікі-так – б’ється моє серце,
Як тебе бачу, коли ти проходиш.
Тік-тік-тікі-тікі-так – хочу, пташко моя,
Хочу вгадати, коли ти йтимеш.

Приспів:
Хочу, пташко моя, тебе запитати,
Але боюся тебе роздратувати,
Чому я, як тебе побачу,
Починається з моїм серцем оце тікі-тікі-так.

2
Тік-тік-тікі-тікі-так – б’ється моє серце,
Як тільки ти на мене кинеш свій погляд.
Тік-тік-тікі-тікі-так – хочу, серце моє,
Щоб трошки любові ти мені показала.

Приспів

3
Тік-тік-тікі-тікі-так – це твоє серце
Мене зводить з розуму, мене приворожує.
Тік-тік-тікі-тікі-так – хочу, пташко моя,
Вгадати, чи повернешся ти.

Глікерія виконує перший куплет і куплет, котрого нема у “канонічному” варіанті:

Тік-тік-тікі-тікі-так – б’ється моє серце,
Як тільки ти з посмішкою на мене подивишся.
Тік-тік-тікі-тікі-так – шалена моя пташко,
Завжди, коли ти ущипливо зі мною розмовляєш.

Останню фразу можна зрозуміти, як “коли ти мене торкаєшся”, але все ж таки пісні вже сто років, тому скоріш за все, йдеться про уїдливі ремарки, а не про фізичний контакт.

Риторичне питання: що в нас збереглося у записах сторічної давнини, а до того ж дотепер виконується і дійсно популярно ще зараз? Отож! Отака ціна усьому шароварно-культпросвітницькому патріотизму. Без зусиль нічого не відбувається. А в Україні домінує ставлення до національної культури, що вона якось сама собою житиме і розвиватиметься, якийсь такий абстрактний Народ візьме і вигадає пісні і мелодії. І ці пісні якимсь чином самі повинні на радіо і телебачення потрапити, самі собою рейтинги завоювати і т.д. Або не менш абстрактна і містична, ніж Народ – Держава має втрутитись і все владнати. А дзуськи вам! Без зусиль – нічого не буває.

Comments

[crema-catalana.livejournal.com]

Глікерія — це щось! Хіба що трохи не вистачає бреговичської безоглядності, хоч здається — Горан от-от з'явиться на передньому плані. Не музи́ка, але гармонійно ця композиція мені видається багатою, з переходами від мінорів до мажорів :))
А щодо абстракцій, то історія людини на ім'я Слава та прізвище Капеесес нічому не навчила.

[kerbasi.livejournal.com]

Серед виконавців грецької легкої музики є тенденція на сближення з world music. Глікерія Коцула одна з. Дискогарфія і співробітництво з іноземцями вражає. І скрізь - дійсно на ура, а не як екзотична цікавинка. Взагалі, музика греків Малої Азії сама по собі синкретична, тому легко вливається в загальнобалканський та середземноморський тренд.

Крім Слави Капеесес, ще доклались русскіє народовольці та інші народники, а на наших західноукраїнських співвітчизників вплинули етно-романтичні рухи німців та австріяків. Власне, і в Росії придихання перед Народом є скоріш запозиченням 19-го сторіччя з німецької етно-романтичної літератури. Принаймні, я десь таке читав, коли моя русская частина боліла і шукала пояснень.