Pro nihilo

Показания невиновного

Слова: В. Шандриков
Исп.: Аркадий Северный

Ну я откинулся - какой базар-вокзал!
Купил билет в колхоз "Большое дышло",-
Ведь я железно с бандитизмом завязал,
Всё по уму - но лажа всё же вышла.

Секи, начальник: я сидел на склоне дня,
Глядел на шлюх и мирно кушал пончик,
Как вдруг хиляет этот фраер до меня,
Кричит: "А ну, козёл, займи-ка мне червончик!"

Кербасі: сто пудов, що в нього на чолі написано було, звідки він, і
 татуювання певно відповідні. Але якийсь дивак вирішив з нього збити гроші. 
Точно не сидів сам, або непорозуміння якесь прикре.

Всё закипело, по натуре, во внутрях,
И я меж рог ему чуть-чуть не двинул.
Но нас сознанию учили в лагерях,-
И я сдержался, даже шабера не вынул.

Кербасі: пацифісти-гуманісти з ним добре попрацювали, 
ось він і вирішив спочатку стратегію теплого океану використати.

Я подарил бы ему кровные рубли,-
Но я же сам торчал из-за гоп-стопа.
Кричу ему: "Коллега, отвали!
Твое мурло в угрях не нравится мне что-то!"

Кербасі: навіть канапками б його нагодував, бо розуміє ж, як воно на безгрошів'ї, 
чайку б йому запарив, але про всяк випадок йому все ж таки нагадав, 
що той дуже схожий на злочинця і поводиться погано.

Чтоб в БУРе сгнить мне, начальник, если лгу,
Но если б ночью эту морду паразита
Поставить с моей жопой на углу,-
Все заорали бы, что это два бандита.

Кербасі: а той - які там йому канапки з голодухи - відгодований тітушка, 
щазз він оцінить філантропія!

Я без понтов ему: "Проваливай, малыш!"
Кричу ему, что здесь, мол, все законно:
"Ты ж за червонец на "червонец" залетишь,-
А там не шутка, землячок, там всё же - зона!"

Кербасі: навіть почав ліричний герой сам йому закони зачитувати, мовляв,
 ви, шановний, порушуєте засади свобод і прав громадян, 
на вас чекає суд, може навіть у Гаазі...

Но он хамло, хотя по виду и босяк,-
Кастетом, бес, заехал мне по морде...
Тут сила воли моя кончилася вся,-
И вот я здесь, а эта морда - в морге.

Кербасі: і тут, після добрячого удару по пиці кастетом, до нашого героя доходить,
 що не свій кореш, що понятія поважає, тільки помилився, і не початківець зелений, 
якому мама добрих книжок про воровской закон перед сном не читала. Перед ним не босяк, 
перед ним ХАМЛО! Розумієте? 

Х А М Л О   

воно не тільки пограбує навіть того, кого мало б мати за авторитета, не тільки забере останнє,
воно ще й просто так вб'є, "мокрухою" не гребуватиме. А може ще й спалити зажива,
як Оксану Макар, або цілеспрямовано проломлювати голову, як врадіївській жертві. 
Отже, вихід один...


Секи, начальник: я всю правду рассказал
И мирно шел сюда в сопровожденьи.
Ведь я железно с бандитизмом завязал,-
Верни мне справку о моем освобожденьи!

Кербасі: ну ясно, що Європа не в захваті від того, що зробили з Чаушеску, але що ж... 
Зрештою, Румунія стала більш-менш пристойною країною, можна негуманність революціонерів 
і списати на важку історію, а країну прийняти до Євросоюзу.

у що, тепер ясно? Вони не кримінальники у владних кріслах, не мажористі елітарії у владних 
коридорах, не люди з тяжким дитинством, що помиляються. 

Як би вони не виглядали, вони -

Х А М Л О

Навіть ГКЧП можна скинути, совітських партократів, тодішню гебешну, компартійну еліту, яка все ж таки мала, хоча й спотворену,
але все ж таки більш-менш пристойну систему координат "добре-зло". А наше теперішнє нещастя-одоробло -

Х А М Л О

Сподіваюся, невдовзі вже той момент, коли всі це зрозуміють.

Щось ця рубрика зробила ухил у любовну лірику. Отже, час додати чогось солоненького.
Нікос Каввадіас – видатний грецький поет. Я його вже згадував, і тут виконувалася пісня на його вірші – Fata Morgana.
http://kerbasi.livejournal.com/52962.html
Каввадіас все життя проходив по морях, він був радистом. Помер він одразу після того, як списався на берег. На його щастя він не дожив до того, як його професія загалом пішла в історію, як безліч інших фахів і посад, що зникають з розвитком техніки.
Цього року Каввадіасу виповнилося б 90 років.

Kuro Siwo
Слова: Нікос Каввадіас
Музика: Танос Мікруцікос
Виконання: Янніс Кутрас

У перший рейс зафрахтували нас до Півдня,
Важкі вахти, безсоння й малярія.
А в Індії, ці дивні маяки, котрі, як кажуть,
с першого погляду ніколи не помітиш.

Серед островів Адамова моста й у південному Китаї,
На борт ти прийняв тисячі пакунків сої,
І ні на хвильку не забував почутих слів,
Коли ти гаяв час вночі в Афінах.

Дьоготь в’ївся каймою під нігтями, що загноїлись,
Роки в дранті, пропахлому риб’ячим  жиром,
Її слова закарбувалися у па’мять:
“КомпАс це повертає чи корабель”?

Зранку змінив ти курс, погода зіпсувалась,
По вахті на тебе найшла велика туга:
Увечері подохли дві папуги,
І мавпа, котру встиг ти приручити.

А що ж наше судно? Так, все пропало...
Нас стиснув мов петлею Куро Сіво,
А ти все дивишся поверх штурвалу,
Як стрілка пританцьовує в компАсі.

Переклад за текстом:
http://www.stixoi.info/stixoi.php?info=Lyrics&act=details&song_id=3010

Сьогодні пісня романсово любовна, гірко-солодка і терпка, як швейцарський чорний шоколад з червоним перцем. Скуштуйте!  :-)

Кохання перетворилося на двогострий ніж
Музика: Манос Хадзідакіс
Слова: Міхаліс Какоянніс
Виконання: Меліна Меркурі (фільм “Стелла”), 1955 рік

Кохання перетворилося на двогострий ніж,
Колись ти приносив мені тільки радість,
Але тепер ти потопив радість у сльозах,
Не покласти цьому край, не знайти ліків.

Вогні палають у твоїх очах,
Зірки падають, коли ти на мене дивишся,
Вимкніть світло, згасіть Місяць,
Щоб він, коли він мене візьме, не бачив мого болю.

Отже, ліричній героїні хочеться, щоб хтось згасив Місяць... Ну, це як “зупиніть літак, я вийду” (с). Втім, таке ніколи не виходить, доведеться доспівати пісню до кінця ...

Меліна Меркурі вже співала у цій рубриці:
http://kerbasi.livejournal.com/51570.html

 

Цю пісню виконувало чимало інших зірок і зірочок грецької естради. 
Маріка Ніну співає у сталі Меліни Меркурі, але більш приємним, на мою думку, голосом:
http://www.youtube.com/watch?v=i0r3aQKD8dw

Йота Нега вдається до більш романсового, навіть якогось майже “руського” аранжування:
http://www.youtube.com/watch?v=Y53xD9hHiUU&feature=related

Таня Цанакліду додає “циганщини”:
http://www.youtube.com/watch?v=FZVDz8A5sSs

На Youtube є ще чимало варіантів, але вокальні дані більшості нових виконавиць знаходяться у зворотній залежності від присутності одягу на тілі та звонішніх даних.

Слова пісні взяті тут:
http://www.kithara.vu/ss.php?id=MTAwMzExMjU4&i=126

     Канікулярний режим у моєму щоденнику завершено, і всі рубрики/теґи повертаються на свої місця. Повертається і грецька пісня, котра до початку літа збирала хоча й жменьку читачів-слухачів, але, втім, сталу жменьку. Сподіваюся, що й після літа ви, мої дорогі, повернетеся, а може й ще хтось новий долучиться.
     Для нових читачів поясню: у цій рубриці під теґом “мій плейліст” я розміщую літеральні переклади іноземних пісень (наразі майже стовідсотково грецьких), котрі колись давно мені подобалися та подобаються дотепер. Зазвичай переклади я супроводжую короткою історією пісні, інформацією про виконавця, автора, композитора якщо вони чимось особливо цікаві. Часто також я додаю культурно-політичний або крос-культурний коментар. Рубрика виходить по неділях. Не обіцяю, писати щонеділі, як у минулому “семестрі”, але старатимусь.
     Крім відеокліпу, тепер додаватиму посилання на джерело, звідки я беру тексти пісень. У даному випадку:
http://www.kithara.vu/ss.php?id=MjY3ODE3MjA4&i=269
     Оскільки більшість користувачів-френдів “під кат” ніколи не заглядають, сьогодні у порядку промоції я розміщую весь допис цілком. Отже, особливо чутливих прохання один раз перетерпіти.
     Мені здається, що пісня ще молодої Елеонори Зуганелі і Йоргоса Далараса “Коли спадає вечір” добре відповідає настрою початку осені, коли вже починає вечоріти рано, але холоди ще не настали, а враження, мрії, ілюзії літа ще живі і свіжі.

Коли спадає вечір

Слова: Нікос Статопулос
Музика: Міхаліс Кумб’йос
Виконавці: Елеонора Зуганелі, Йоргос Даларас
 

Мовчання людей -
Коли спадає вечір -
Як збентежене “привіт”,
Як неймовірне “ні”,
Як невпевнені пестощі.
Журба, що мандрує -
Коли спадає вечір -
Монета на дорозі
Як забуте побажання
У колодязі неба.

Приспів:
Коли спадає вечір,
Коли спадає вечір,
Життя моє розпадається
Як розщеплене світло.
Коли спадає вечір,
Коли спадає вечір,
У згаслих моїх сновидіннях -
Невдача* або радість моя.

На дні кохання -
Коли спадає вечір -
Корабель зі снігу,
Циганка у чорному,
Загублений самоцвіт.
Час шепоту -
Коли спадає вечір -
“Не чую... повтори...
я тебе кохаю... я повернуся”, -
кажеш ти, і настає темрява.

Планую закрити цю рубрику на літні канікули. Скоріш за все, вийде ще один-два випуски.

А сьогодні час розповісти про те, як все починалося. Все – це моє знайомство з грецькою піснею. Я серйозно “підсів” на грецьку музику після передачі по совєцькому ЦТ-1 25 березня 1982 року. Дату легко запам’ятати, бо це День незалежності Греції. В тій півгодинній передачі більшу частину займали пісні у виконанні Маргарити Зорбали. Маргарита Зорбала в 70-ті роки навчалася в московській школі, оскільки була донькою грецького комуніста, котрий переховувався в СРСР від режиму “чорних полковників”. Після падіння режиму родина повернулася до Греції.

Ось одна з пісень мене тоді “зачепила”. Власне грецьке радіо я слухав вже на той час майже рік, але більше займався “розшифровкою” мови і “полюванням” на слова, словесні штампиі граматичні форми, а завдяки випадково переглянутій передачі ТБ СРСР раптом став прихильником і легкої музики. 

Згодом виявилося, що це дуже стара пісня. Першим її виконав Васос Евангелу.

http://www.greektube.org/content/view/130039/2/

Ще одне виконання, жіночим голосом - Кула Естратопулу:
http://www.youtube.com/watch?v=j4xtposxhxo&feature=related

Ходімо, як раніше

Музика: Костас Яннідіс (реальне ім’я -Янніс Константінідіс, 08.1903 – 1984)
Міхаліс Саюл (1906 – 16.10.1958)
Слова: Алекос Сакельянос (7.11.1913 – 28.08.1991)
Христос Яннакопулос (1909 – 12.02.1963)
Перше виконання: Васос Евангелу

Ходімо, як раніше,
Ходімо, як раніше,
До далекого берега,
Де знов таємниці
Нам розповідатиме вітер.

Ходімо, як раніше,
Ходімо, як раніше,
Вважай, що буде штиль
Там, де стоять скелі,
Там, де філософствують монахи.

Будемо тільки ти і я
На знайомому нашому березі,
Пройдемось повільним кроком
До наших старих схованок.

Ти і я, ти і я
На узмор’ї у штилі, 
Ти і я, ти і я,
Ти і я, і хай зійде місяць.

Ходімо, як раніше,
Ходімо, як раніше,
Я триматиму тебе за руку,
І морське повітря
Свою вологу нам принесе.

Ходімо, як раніше,
Ходімо, як раніше,
Ходімо, кохання моє, ходімо
На берег, котрий ми любимо,
Який ми завжди будемо згадувати.

 Чудово,коли в житті є таке береги! І їх ніхто не "застроїл"...

На стрічці коментарів на YouTube до цієї пісні хтось запитав, коли вона була найбільш популярною в Греції. Один з дописувачів відповів, що ця пісня подібна Парфенону, роки плинуть, а вона викликає все більше захоплення.

Пісня про кохання. Ліричний герой – жінка. Поет – чоловік. Отже, це той випадок, коли чоловіки пишуть жінкам пісні про те, що відчувають закохані жінки. Втім, пісня  популярна вже сорок два роки.