kerbasi: (Default)
Читаю роман Леопольда Тирманда "Злий" (Leopold Tyrmand, Zły, 1955). Сюжет розгортається на тлі повоєнної Варшави. Одна зі сцен відбувається на варшавцій ковзанці під мелодії двох вальсів: "Ковзанярам" (Łyżwiarze) та "Троянди півдня" (Róże południa). Ці два вальси в своїх роздумах героїня твору називає гімнами ковзанки і навіть застережує, щоб на відбудованій по війні новій ковзанці не забули про платівки з цими мелодіями:

Od niepamiętnych lat te dwa walce stanowią o warszawskiej ślizgawce, są jej hymnem. Strzeżcie się nie mieć tych płyt na nowym lodowisku!..

Композитори в творі не називаються. Я ж у музиці обізнаний не дуже, тому залучив Інтернет, і ось що можна віднайти.

Вальс "Ковзанярам" написав французький композитор Еміль Вальдтейфель (Émile Waldteufel). Українська Вікіпедія про нього мовчить тому транслітерую за російською і назву вальсу даю так само з російської, тобто в давальному відмінку, бо підозрюю, що в українському музикознавстві традиція все ще ідентична російській.



Взагалі, прекрасно, що ми тепер маємо можливості читати не просто текст, а й відтворювати контекст завдяки інтернету. Я цим стараюся яйнайбільше користуватися, хоча це й уповільнює читання, а часом і притлумлює враження від нього. Часто трапляється, що я результати своїх контекстуально-гіпертекстуальних досліджень пам'ятаю ліпше за зміст кгиги, яка їх споводувала.


Шанoвні читaчі! Мої дописи можна коментувaти тiльки на платформі Dreamwidth. Автoматична трансляція моїx запиcів дo ЖЖ буде зупинена 30 червня. Переходьте нa "Дpім"! Наc вжe тaм багато!
З 13 червня, коли я анонсував перехід на "Мрію", кількіcть людей в мoєму "кoлі" (еквівaлент фpенд-стpічки) зpосла з 38 дo 118. А ще якіcь два міcяці тoму мoє кoло нaлічувало лeдве деcяток-півтoра щодeнників.
kerbasi: (Default)
Згaдав стaру гpецьку піcню, якa дужe пaсує дo сьогoдення. Вийшлa впеpше 1976-го, написaна троxи рaніше, щoйно піcля пaдіння "pежиму пoлковників" в Гpеції (в СРСР зaвжди додaвали - чоpних пoлковників). Рaніше не звеpтав увaгу на словa, гадaв, щo цe прoсто рoмантична піcня жiнки до коxаного. А виявилоcя, щo зміcт глибший. Тoді такoж були спoчатку прoтести поoдиноких демoкратів, пoтім - студентcькі, a зaкінчилося вcе розстpілом миpного мітингу, і тoді вже наcтільки пoтужним вибухoм прoтестів, щo полкoвники виpішили, щo дoвічне ув'язнeння для них нe найгіршe мaйбутнє, а бiгти кудиcь їм і на думку не cпало, бо пoняття мaли пpо чеcть офіцеpа тa пpо Бaтьківщину.

В нaшому контекcті недавніx пoдій в другoму куплeті нaзву міскoго "рoзбишацького" жанру з імпліцитним прoтестом - ребетіко - мoжна зaмінити нa "піcню УПA" a заміcть "в усьoму виннe суcпільство" - в усьoму винні моcкалі/олігаpхи/pиги - як вaм більшe подoбається.

Тобі посилаю привітання

Музика: Ставрос Куюмдзіс
Слова: Міхаліс Бурбуліс
Виконавець: Харіс Алексіу


Тeпер, коли змінилися чаcи,
Ти мeні пишeш, щoб я повеpталася,
Мoвляв, подaруєш мeні крaщі дні,
Я житиму, як людинa.

Тoбі пoсилаю пpивітання
Двомa мaлими пташeнятами:
Меншe гасeл
І більшe рoботи.

У тeмних тавeрнах
Та проxолодних кaв'ярнях
Піснeю "рeбетико" ти мeні кажeш,
Що в усьoму виннe суспільcтво.

Тoбі пoсилаю пpивітання
Двомa мaлими птaшенятами:
Меншe гасeл
І більшe рoботи.



kerbasi: (Default)
Щодня на радіо Monocle 24 крутять цю пісню. Дуже не погано! Поняття не маю, про що там, але коли дядько у кліпі проліз до ГРЩ (головрозподілщит), я ледве не заплакав від ностальгійного розчулення. 

UPD: як підказали в коментарях в ЖЖ ця пісня фінська, називається "Паром до Таллінна"

The street lights swing, I know that,
You're not always or ever mine.
Still the sparkle in your eye is not water,
it's from yearning for something spectacular.
My body is black ice on the inside,
My face reflects from the neon board signs,
I have no reason to stay,
So take me anywhere, far away

Take me to a swinging Tallinn-ferry,
Where grown-ups stumble.
Teenagers stare at them from the table,
We'll never be like them.

До речі, це здобуток Естонії, що елементи її буття потрапляють до маскульту сусідньої держави. Справжнє повернення до Європи, звідки її насильницьки витягували.

Вуличний ліхтар гойдається, я знаю
Ти не завжди був мій або ніколи не був мій
Той блиск в моїх очах не від води
Це - просто неймовірна жага
 
В серці моєму чорний лід
На моєму обличчі відбивається неон реклами
Не маю я причин тут залишатися
Забери мене з собою, куди завгодно

Забери мене на тремтливий таллінський паром,
Де дорослі п'яні спотикаються,
А молодь люто дивиться на них з-за столу
Ми не станемо такими, як вони!
Переклад з фінської зробила ЖЖ-юзерка jacobina-m

 
kerbasi: (ναυτής)
Я знаю, що мої читачі ненавидять шансон. І це правильно. Втім, я вам скажу, що був такий період - давно, в 60-ті - коли шансон створювали не задля причаровування таксистів, а це просто був такий жанр, через який інтелігенти-автори просували своє розуміння життя. Так, ще й таким чином. От є одна пісня Аркаши Сєвєрного, яку я люблю з октябрятсько-піонерського віку. Вона мені навіть одного разу якщо не життя, то здоров'я врятувала (майже як "Мурка" Шарапову у відомому кіні), але це окрема історія.
От ця пісня чітко все розкладає по полицях, хто є хто у сучасній владі, і чому ненасильницький спротив гуманістів-філантропів не має жодного шансу. Як і кулуарна політика Оппо.

Ну що ж, поїхали!

Показания невиновного

Слова: В. Шандриков
Исп.: Аркадий Северный


Ну я откинулся - какой базар-вокзал!
Купил билет в колхоз "Большое дышло",-
Ведь я железно с бандитизмом завязал,
Всё по уму - но лажа всё же вышла.

Кербасі: Відсиділа людина, з ким не буває. Може й не за бандитизм, а за "Правий сектор" тодішній.

Секи, начальник: я сидел на склоне дня,
Глядел на шлюх и мирно кушал пончик,
Как вдруг хиляет этот фраер до меня,
Кричит: "А ну, козёл, займи-ка мне червончик!"

Кербасі: сто пудов, що в нього на чолі написано було, звідки він, і
 татуювання певно відповідні. Але якийсь дивак вирішив з нього збити гроші. 
Точно не сидів сам, або непорозуміння якесь прикре.



Всё закипело, по натуре, во внутрях,
И я меж рог ему чуть-чуть не двинул.
Но нас сознанию учили в лагерях,-
И я сдержался, даже шабера не вынул.

Кербасі: пацифісти-гуманісти з ним добре попрацювали, 
ось він і вирішив спочатку стратегію теплого океану використати.

Я подарил бы ему кровные рубли,-
Но я же сам торчал из-за гоп-стопа.
Кричу ему: "Коллега, отвали!
Твое мурло в угрях не нравится мне что-то!"

Кербасі: навіть канапками б його нагодував, бо розуміє ж, як воно на безгрошів'ї, 
чайку б йому запарив, але про всяк випадок йому все ж таки нагадав, 
що той дуже схожий на злочинця і поводиться погано.

Чтоб в БУРе сгнить мне, начальник, если лгу,
Но если б ночью эту морду паразита
Поставить с моей жопой на углу,-
Все заорали бы, что это два бандита.

Кербасі: а той - які там йому канапки з голодухи - відгодований тітушка, 
щазз він оцінить філантропія!

Я без понтов ему: "Проваливай, малыш!"
Кричу ему, что здесь, мол, все законно:
"Ты ж за червонец на "червонец" залетишь,-
А там не шутка, землячок, там всё же - зона!"

Кербасі: навіть почав ліричний герой сам йому закони зачитувати, мовляв,
 ви, шановний, порушуєте засади свобод і прав громадян, 
на вас чекає суд, може навіть у Гаазі...

Но он хамло, хотя по виду и босяк,-
Кастетом, бес, заехал мне по морде...
Тут сила воли моя кончилася вся,-
И вот я здесь, а эта морда - в морге.

Кербасі: і тут, після добрячого удару по пиці кастетом, до нашого героя доходить,
 що не свій кореш, що понятія поважає, тільки помилився, і не початківець зелений, 
якому мама добрих книжок про воровской закон перед сном не читала. Перед ним не босяк, 
перед ним ХАМЛО! Розумієте? 

Х А М Л О   

воно не тільки пограбує навіть того, кого мало б мати за авторитета, не тільки забере останнє,
воно ще й просто так вб'є, "мокрухою" не гребуватиме. А може ще й спалити зажива,
як Оксану Макар, або цілеспрямовано проломлювати голову, як врадіївській жертві. 
Отже, вихід один...


Секи, начальник: я всю правду рассказал
И мирно шел сюда в сопровожденьи.
Ведь я железно с бандитизмом завязал,-
Верни мне справку о моем освобожденьи!

Кербасі: ну ясно, що Європа не в захваті від того, що зробили з Чаушеску, але що ж... 
Зрештою, Румунія стала більш-менш пристойною країною, можна негуманність революціонерів 
і списати на важку історію, а країну прийняти до Євросоюзу.

у що, тепер ясно? Вони не кримінальники у владних кріслах, не мажористі елітарії у владних 
коридорах, не люди з тяжким дитинством, що помиляються. 

Як би вони не виглядали, вони -

Х А М Л О



Тому мирний спротив нічого не дасть. Мирним спротивом можна скинути грецьких чорних полковників, справжніх полковників, військову еліту нації.

Навіть ГКЧП можна скинути, совітських партократів, тодішню гебешну, компартійну еліту, яка все ж таки мала, хоча й спотворену,
але все ж таки більш-менш пристойну систему координат "добре-зло". А наше теперішнє нещастя-одоробло -

Х А М Л О

Сподіваюся, невдовзі вже той момент, коли всі це зрозуміють.





Текст звідси:
http://www.shansonprofi.ru/archiv/lyrics/severnyi/p11/severnyi_pokazaniya_nevinovnogo_.html
kerbasi: (ναυτής)
Під тегом "мій плейліст" ніколи не було совітських пісень, власне й не планувалося, бо совітської музики в моєму житті ніколи не було, інакше як з примуси чи тиску зовнішніх обставин. Взагалі, в моєму колі слухати совітське це означало... Навіть не знаю, з чим можна порівняти пристойною мовою... Щоправда, коли ми вже майже виросли дехто з нас почав совітизуватися. Одного юнака пригадую, який останній рік перед військом ходив з постійною приказкою "ета музика нам чюжда", затер всі записи з іноземними групами і слухав тільки тодішнє вітчизняне, причому не Цоя, і не Лєтова, а якусь "Маліновку" та інше з подібного репертуару.  Я відтоді більше його не бачив, тому не знаю, ким він став далі.

Втім, сьогодні шановний френд нагадав у дописі про один витвір пізньосовітської пісенної творчості, який мене свого часу зачепив:
http://jim-markoffkin.livejournal.com/22865.html

Рівно 25 років тому, на початку календарної весни 1988-го хтось приніс до ленінської кімнати нашої казарми платівку з цією піснею. Ми її заїздили до дірок, слухали пісню по 25 разів за раз. А все через ті слова:

Замерли в немой печали
Тополя как сотни вдов
Ветер им споет
Долгими ночами
Арии полярных льдов
А за дальними морями
Где-то на краю земном
Девочка весна
С длинными ногами
Спит себе спокойным сном

От ми й знаходилися неподалік полярної криги, весна настала тільки на календарі, полярній ночі не було кінця, на вулиці було у кращому разі мінус 20, сніга щоночі падало на плац та алеї військової частини на  повне завантаження кількох вантажівок, чим ми й були зайняті, і образ дівчини-весни, яка десь спить, але прокинеться обов'язково, і я разом з іншими весняного призову 1986 року нарешті повернемося до рідних теплих країн, вродливих дівчат, нормального життя, дуже нас грів та тішив.



Гадки не мав, що цю пісню молодь могла співати під гітару десь на донецьких підвір'ях. Якби френд [livejournal.com profile] jim_markoffkin не розповів, ніколи б сам не уявляв би.
kerbasi: (ναυτής)
МШФ [livejournal.com profile] adamnet виклав альбом боса-нови, де серед іншого є пісня Manhã de carnaval. Це одна з моїх улюблених пісень, тому, дякуючи френду за те, що нагадав, розміщую її під тег "мій плейлист". Пісня з культувого бразильського фільму 1959 року "Чорний Орфей" французьского режисера Марселя Камю. Пісня швидко стала саундтрековою класикою. Можливо, ще й слова такого, "саундтрек", тоді не було, а "пісня з кінофільму" - принаймні, в нашій частині світу. Ну, й мелодія стала одним зі стандартів новонародженого тоді стилю боса-нова, що у перекладі буквально й означає "новий стиль".

Про цю пісню, як і про фільм є статті багатьма мовами у Вікіпедії:
http://en.wikipedia.org/wiki/Manh%C3%A3_de_Carnaval
http://en.wikipedia.org/wiki/Black_Orpheus  (тут є російською)

Композитор - Луиз Бонфа (Luis Bonfá), слова  - Антоніу Карлуш Жобін (Antônio Carlos Jobim - є українською у Вікі) ,
виконавиця - Елізет Кардосу (Elizete Cardoso)




Історія пісні і слова повної версії тут:
http://www.world-music-blog.com/elizete-cardoso-manha-de-carnaval/
Переклад російською тут:
http://es.lyrsense.com/elizeth_cardoso/manha_de_carnaval_ec
Слова прості: ранок... сонце на сходить на небосхил... щасливий день настає ...мрія у серці... чи буде ще такий день... але в нас є цей ранок карнавалу...

Фільма "Чорний Орфей" я не дивився, і ця пісня в мене асоціюється з деякими програмами Сергія Юрьєнєна на "Радіо Свобода" у першій половині нульових, де ця пісня була заставкою. Взагалі, такі пісні змушують згадати багато разів різними людьми сформульовану максиму, що культурній людині жити слід було між 1950 та 1990-м.

Раджу інтернет-канал боса-нова:
http://www.jazzradio.com/bossanova

Соціальний пост-скриптум на завершення нагадаю: у Києві, столиці європейської держави, немає на ФМ жодного каналу не тільки боса-нови, а бодай джазу у широкому сенсі цього поняття. Це означає одно з двох: або українці не є культурною нацією, або те, що клас медійщиків, креативщиків давно час відправити на смітник, не гребуючи методами.

L'oiseau et l'enfant

Wednesday, 5 October 2011 09:03 am
kerbasi: (Default)

Зі статистики бачу, що попередній допис з серії «Мій плейліст» утримує третє місце за відвідуванням протягом останнього місяця серед усіх моїх записів у щоденнику.  Стара пісня Северина Краєвського вам сподобалася. Тепер спробуємо згадати ще одну пісню тої ж доби. Пісня також була на касетах в мого батька, і я почув її вперше саме з дива совєцької портативної техніки, магнітофону «Весна-306». Мене тоді, а мені було 9 років, пісня зачепила не менше за Северина Краєвського.

На фестивалі Євробачення 1977-го року перемогла французька співачка португальського походження Марі Мір’ям з піснею «Птах і дитина».

Приємна, трохи пафосна мелодія, саме в стилі тодішньої епохи, коли ще пісні називалися піснями, а не треками. Коли я шукав на Ютьюбі кліп, перечитав також чимало коментарів, от один франкофон написав: «Тоді ще перемагали мелодія і слова».  Так, естрада тільки починала перетворюватися на бізнес, він ще не був великим бізнесом, саме слово «естрада» ще вживалося, а що таке «шоубіз» не знав ніхто. Відповідно і співачці, щоб перемогти, не потрібно було висушуватися від жирку, наповнюватися силіконом та демонструвати мінімалістичні труси.












Слова пісні у більш-менш пристойному російському перекладі я знайшов тільки на одному форумі. Перекладачка щоправда додала трохи пафосу, але інакше й не може бути, коли росіянин перекладає з французької…

Оригінал та англійський переклад, достатньо літеральний, тут.

Так, вірші також типові для 70-х. Відійшла епоха естетики великих ідей та жертовності заради великих ідей, коли приватне життя вважалося лише обтяжливим додатком до лицарської доблесті. Натомість прийшла епоха make love, not war. Про почуття ще важко говорити простою мовою, без шифрування під «пташки-діти», «човни – хвилі». Кохання все ще сприймається як політична позиція, що заперечує застарілі «прежде думай о Родінє, а потом – о сєбє», власне цю позицію й висловлено у пісні, в куплетах про війну та кохання як країну без кордонів. З іншого боку, у тексті ще є думка, а не тільки вигуки тактильного контакту.


kerbasi: (Default)
Влітку 1978-го я надибав батьківську касету з записом фіналу фестивалю Сопот-77. Мені було тоді десять років. Батько писав з телевізора на касетник Весна-306. Це, мабуть, остання новинка технічного прогресу, що досягла нашої родини, бо наступний магнітофон, як і перший кольоровий телевізор з’явилися вже у 90-ті. Але я не про це…

Друге місце на тому фестивалі зайняв польський гурт «Czerwone gitary» з піснею «Nie spoczniemy». Співав Северин Краєвський. (Не плутати з письменником Мареком Краєвським)! Про цього співака достатньо інформації в інтернеті, зокрема в українській Вікіпедії. Є навіть розлога стаття, написана з великою симпатією російським автором.

Шарм чудової мелодії та голосу Северина Краєвського справив на мене неабияке враження. З пісні я не зрозумів жодного слова, але добряче заїздив нещасну касету та вуха сусідів. Нещодавно я згадав цю пісню і відшукав її на Ют’юбі. Легко знаходяться слова пісні та різні спроби перекладу російською мовою. У ЖЖ також можна знайти обговорення цієї пісні.

Текст пісні є стандартним інтелігентським набором романтичних образів, типових для 70-х років минулого століття. Є там і безкінечна дорога (за синьою далиною – нова далина, за лютим холодом – новий холод), і імператив не зупинятися (не перепочиваймо, поки не дійдемо) , а по досягненні метафоричної мети (сьомий ліс) потрібно заспівати пісню. Є там і картярські образи: королі, тузи. Також типовий для інтелігентської слов’янської души стан вічної безпорадності та недоконаності : нерозважна туга, невгамований голод, невтамований біль, невідтанцьований бал, який вже відбринів, невтішний час, що минає. Все це можна знайти й у совєцьких жанрах тодішньої пісенної культури від романсів і аж до напівпідпільного року. Дивно, як тоді співпали сентиментальні настрої поляків і жителів СРСР! Здається, що цей напрямок не отримав продовження на польській естраді, але в нас публіка ще продовжує плекати сентиментальність, тільки смаки впали, тому й сентиментальність або попсово-дешева або брутально-кримінальна.

Хай там як, але мені по тридцяти трьох роках від першого прослухання повторне відкриття Краєвського принесло приємні емоції. А рядки з останнього куплету власне могли б стати гаслом щоденнику. Хіба тільки не тепер, а коли вже дійсно прийде час підбивати фінальні підсумки:

Czy warto było kochać nas?
Może warto, lecz tą kartą źle grał czas.


Переклад літерально десь такий: «Чи варто було любити нас? Може, варто, але ту карту погано розіграв час».
Ці слова можуть слугувати гаслом всього мого покоління. Принаймні, людей мого штибу.
 
Кліп )






 
kerbasi: (Default)

Цю пісню я почув вперше десь наприкінці школи, року 84-го або 85-го. Я тоді десь половину слів зрозумів. Втім, мене тоді просто «порвало» від слів «наше ліжко – це корабель». По цій фразі я власне тепер відшукав повний текст і кліп. Такий текст не можна було навіть уявити для пісні совєцького виконавця. Ну, ганяти вулицями обід від діжки чи колесо від ровера – це ще нічого, старі дідусі розчулено змахуватимуть сльозу. А писати на стінах! Та ще про любов! А уроки вже виконав? А п’ятирічку за чотири роки? А священний обов’язок перед Вітчизною? Ліжко-корабель це, взагалі, якась імперіалістична порнографія!

Тому що я тебе кохаю
Музика: Янніс Спанос
Слова: Лефтеріс Пападопулос
Виконавець: Маноліс Міцьяс

Тому що я тебе кохаю,
Тому навіть каміння розквітає у вазонах.
Тому що я тебе кохаю,
Місяць цілується з зірками.
Тому що я тебе кохаю,
“Я тебе кохаю”, - пишу на всіх стінах
Тому що я тебе кохаю,
Прислухаюся до звуків твого серця.

Приспів:
Тому що я тебе кохаю,
Крила пришиваю до плечей.
Тому що я тебе кохаю,
Виходжу з ободом на дорогу    х 2р.
І кричу дорогою: “Я тебе кохаю”!

Тому що я тебе кохаю,
Ліхтарі свої запалює сонце.
Тому що я тебе кохаю,
Наше ліжко – це корабель.
Тому що я тебе кохаю,
Ця подорож не закінчиться.
Тому що я тебе кохаю,
Ці слова ніколи не застаріють.

clip )

До речі, Греція є однією з небагатьох європейських країн, де є державна релігія, православне християнство.  Тільки вони ж не нація неофітів, тому співати про людське і по-людськи самі собі не забороняють.

 

 


Kuro Siwo

Sunday, 17 October 2010 12:02 pm
kerbasi: (Default)

Щось ця рубрика зробила ухил у любовну лірику. Отже, час додати чогось солоненького.
Нікос Каввадіас – видатний грецький поет. Я його вже згадував, і тут виконувалася пісня на його вірші – Fata Morgana.
http://kerbasi.livejournal.com/52962.html
Каввадіас все життя проходив по морях, він був радистом. Помер він одразу після того, як списався на берег. На його щастя він не дожив до того, як його професія загалом пішла в історію, як безліч інших фахів і посад, що зникають з розвитком техніки.
Цього року Каввадіасу виповнилося б 90 років.

Kuro Siwo
Слова: Нікос Каввадіас
Музика: Танос Мікруцікос
Виконання: Янніс Кутрас

У перший рейс зафрахтували нас до Півдня,
Важкі вахти, безсоння й малярія.
А в Індії, ці дивні маяки, котрі, як кажуть,
с першого погляду ніколи не помітиш.

Серед островів Адамова моста й у південному Китаї,
На борт ти прийняв тисячі пакунків сої,
І ні на хвильку не забував почутих слів,
Коли ти гаяв час вночі в Афінах.

Дьоготь в’ївся каймою під нігтями, що загноїлись,
Роки в дранті, пропахлому риб’ячим  жиром,
Її слова закарбувалися у па’мять:
“КомпАс це повертає чи корабель”?

Зранку змінив ти курс, погода зіпсувалась,
По вахті на тебе найшла велика туга:
Увечері подохли дві папуги,
І мавпа, котру встиг ти приручити.

А що ж наше судно? Так, все пропало...
Нас стиснув мов петлею Куро Сіво,
А ти все дивишся поверх штурвалу,
Як стрілка пританцьовує в компАсі.

Переклад за текстом:
http://www.stixoi.info/stixoi.php?info=Lyrics&act=details&song_id=3010





kerbasi: (Default)

Коли минає бурхливий період життя на високому гормональному рівні, тоді настає час трохи іншої лірики, ніж палкі слова кохання. Ось совєцька пісенна культура породила, наприклад, дуже пристойну пісню з кінофільму “Весна на Зеречной уліце”. Там є і про дитинство, коли ганяв голубів по дахах, про “завод скую проходжую, что в люді вивела мєня”, про те, як на перехресті “с любов’ю встрєтілся своєй”. Пам’ятаєте, дует Янукович – Руслана влітку 2004-го?

Сьогодні познайомимося, як ця тема оспівується в грецькій пісенній культурі. Тут вам і радість весни, коли ще весна приносить спалах емоцій, а не втому. Тут і відчуття, що вся природа радіє разом з тобою. Тут і держава, що претендує на кілька років твого життя – військо, тут і перша робота з першою зарплатою, коли з кількома купюрами у долоні почуваєшся дорослим господарем свого життя. І, звісно, так само просто як приходить все щойно назване, так само просто приходить і кохання.

Ліричний герой мав би бути чоловіком, але цю пісню виконували жінки: Глікерія, Елпіда, Елеонора Зуганелі.   

Слова: Кір’якос Думос
Музика: Лакіс Пападопулос (нар. 7.12.1948)
Перше виконання: Елпіда (Елпіда Караяннопулу, нар. 1.10.1950)

Як вранішнє сонце на небі,
Як весна, що розквітає в моєму серці,
Як пригорща кришталево чистої води,
Як друг, котрому розповідаю свої секрети –

Приспів:
Так просто я тебе кохаю, я тебе кохаю.
Без пісень та високих слів.
В твоє серце хай моє серце увійде,
Тоді й для всього іншого ми знайдемо час.

Як добра, стара пісня,
Як сквер у моєму районі,
Як відбуття увечері до війська,
Як перша зарплатня за мою роботу –

Так просто я тебе кохаю, я тебе кохаю.
Без пісень та високих слів.
В твоє серце хай моє серце увійде,
Тоді й для всього іншого ми знайдемо час.

Підрядковий переклад за наступним транскриптом:
http://www.kithara.vu/ss.php?id=MTUzODk2Nzgw&i=14

Пісня у виконанні Елпіди:
http://www.youtube.com/watch?v=6y-CtP7auA8&feature=related

А тут вона ж, Елпіда на концерті у свої 58 років:
http://www.youtube.com/watch?v=WKWqfega50g&feature=related


 

Елеонора Зуганелі з цією піснею )
kerbasi: (Default)

Сьогодні пісня романсово любовна, гірко-солодка і терпка, як швейцарський чорний шоколад з червоним перцем. Скуштуйте!  :-)

Кохання перетворилося на двогострий ніж
Музика: Манос Хадзідакіс
Слова: Міхаліс Какоянніс
Виконання: Меліна Меркурі (фільм “Стелла”), 1955 рік

Кохання перетворилося на двогострий ніж,
Колись ти приносив мені тільки радість,
Але тепер ти потопив радість у сльозах,
Не покласти цьому край, не знайти ліків.

Вогні палають у твоїх очах,
Зірки падають, коли ти на мене дивишся,
Вимкніть світло, згасіть Місяць,
Щоб він, коли він мене візьме, не бачив мого болю.

Отже, ліричній героїні хочеться, щоб хтось згасив Місяць... Ну, це як “зупиніть літак, я вийду” (с). Втім, таке ніколи не виходить, доведеться доспівати пісню до кінця ...

Меліна Меркурі вже співала у цій рубриці:
http://kerbasi.livejournal.com/51570.html

 

Кліп )




Цю пісню виконувало чимало інших зірок і зірочок грецької естради. 
Маріка Ніну співає у сталі Меліни Меркурі, але більш приємним, на мою думку, голосом:
http://www.youtube.com/watch?v=i0r3aQKD8dw

Йота Нега вдається до більш романсового, навіть якогось майже “руського” аранжування:
http://www.youtube.com/watch?v=Y53xD9hHiUU&feature=related

Таня Цанакліду додає “циганщини”:
http://www.youtube.com/watch?v=FZVDz8A5sSs

На Youtube є ще чимало варіантів, але вокальні дані більшості нових виконавиць знаходяться у зворотній залежності від присутності одягу на тілі та звонішніх даних.

Слова пісні взяті тут:
http://www.kithara.vu/ss.php?id=MTAwMzExMjU4&i=126

 


kerbasi: (Default)

Сьогодні не нова пісня, а деякі корекції та доповнення до давнього допису. 
Наприкінці березня розповідав про грецьку пісню (Все добре, все чудово – Йоргос Даларас), мелодія з котрої стало основою для ще дво пісень: ізраїльської (Дякую - Хаїм Моше) і російської (Мнє мама тіха гаваріла - Філіп Кіркоров).
http://kerbasi.livejournal.com/53993.html
Тоді я так і не розібрався, що там за знак або прапор мається на увазі в останньому куплеті грецького тексту. Мій знайомий грек пояснив мені, що, скоріш за все, все ж таки прапор, і пісня тоді отримує політичний сюжет. На балконі в дівчини ліричного героя прапор змінює колір, і це ранить ліричного героя, і він уходить кудись далеко. Отже, на додаток до лірики тут ще й політика.
По кількох днях після мого допису, ізраїльський ютюбовий користувач чомусь перелякався і видалив кліп з оригінальним виконанням івритської пісні “Дякую” на цю мелодію. Про мотиви можу тільки здогадуватись.
Ось ще один кліп "Дякую". Сподіваюся, що юзер, що його приніс до Ютюбу, не схильний до параної.

 

 

kerbasi: (Default)

     Канікулярний режим у моєму щоденнику завершено, і всі рубрики/теґи повертаються на свої місця. Повертається і грецька пісня, котра до початку літа збирала хоча й жменьку читачів-слухачів, але, втім, сталу жменьку. Сподіваюся, що й після літа ви, мої дорогі, повернетеся, а може й ще хтось новий долучиться.
     Для нових читачів поясню: у цій рубриці під теґом “мій плейліст” я розміщую літеральні переклади іноземних пісень (наразі майже стовідсотково грецьких), котрі колись давно мені подобалися та подобаються дотепер. Зазвичай переклади я супроводжую короткою історією пісні, інформацією про виконавця, автора, композитора якщо вони чимось особливо цікаві. Часто також я додаю культурно-політичний або крос-культурний коментар. Рубрика виходить по неділях. Не обіцяю, писати щонеділі, як у минулому “семестрі”, але старатимусь.
     Крім відеокліпу, тепер додаватиму посилання на джерело, звідки я беру тексти пісень. У даному випадку:
http://www.kithara.vu/ss.php?id=MjY3ODE3MjA4&i=269
     Оскільки більшість користувачів-френдів “під кат” ніколи не заглядають, сьогодні у порядку промоції я розміщую весь допис цілком. Отже, особливо чутливих прохання один раз перетерпіти.
     Мені здається, що пісня ще молодої Елеонори Зуганелі і Йоргоса Далараса “Коли спадає вечір” добре відповідає настрою початку осені, коли вже починає вечоріти рано, але холоди ще не настали, а враження, мрії, ілюзії літа ще живі і свіжі.

Коли спадає вечір

Слова: Нікос Статопулос
Музика: Міхаліс Кумб’йос
Виконавці: Елеонора Зуганелі, Йоргос Даларас
 

Мовчання людей -
Коли спадає вечір -
Як збентежене “привіт”,
Як неймовірне “ні”,
Як невпевнені пестощі.
Журба, що мандрує -
Коли спадає вечір -
Монета на дорозі
Як забуте побажання
У колодязі неба.

Приспів:
Коли спадає вечір,
Коли спадає вечір,
Життя моє розпадається
Як розщеплене світло.
Коли спадає вечір,
Коли спадає вечір,
У згаслих моїх сновидіннях -
Невдача* або радість моя.

На дні кохання -
Коли спадає вечір -
Корабель зі снігу,
Циганка у чорному,
Загублений самоцвіт.
Час шепоту -
Коли спадає вечір -
“Не чую... повтори...
я тебе кохаю... я повернуся”, -
кажеш ти, і настає темрява.


kerbasi: (Default)

Почалося літо. Це вже абсолютно беззаперечний факт. І час цій рубриці зробити перерву на канікули. Це буде не просто відпочинок, а скоріше освітня відпустка, оскільки за літо я планую відредагувати вже зроблені переклади та зробити нові. Ще до кінця року пісень в моєму грецькому плейлисті вистачить.

Завершую сезон піснею на вірш великого грецького поета Одиссеаса Елітіса “Тіло літа”.

Переклад на російську мову Юнни Моріц. Публікується за виданням: «Позія Європи» том ІІ-1, «Художествєнная література», Москва 1979.

Ще пісня на вірш Елітіса тут:
http://kerbasi.livejournal.com/57928.html
Там також і про Елітіса, Юнну Моріц і видання.

Тіло літа )

 


kerbasi: (Default)

Планую закрити цю рубрику на літні канікули. Скоріш за все, вийде ще один-два випуски.

А сьогодні час розповісти про те, як все починалося. Все – це моє знайомство з грецькою піснею. Я серйозно “підсів” на грецьку музику після передачі по совєцькому ЦТ-1 25 березня 1982 року. Дату легко запам’ятати, бо це День незалежності Греції. В тій півгодинній передачі більшу частину займали пісні у виконанні Маргарити Зорбали. Маргарита Зорбала в 70-ті роки навчалася в московській школі, оскільки була донькою грецького комуніста, котрий переховувався в СРСР від режиму “чорних полковників”. Після падіння режиму родина повернулася до Греції.

Ось одна з пісень мене тоді “зачепила”. Власне грецьке радіо я слухав вже на той час майже рік, але більше займався “розшифровкою” мови і “полюванням” на слова, словесні штампиі граматичні форми, а завдяки випадково переглянутій передачі ТБ СРСР раптом став прихильником і легкої музики. 

Згодом виявилося, що це дуже стара пісня. Першим її виконав Васос Евангелу.

http://www.greektube.org/content/view/130039/2/

Ще одне виконання, жіночим голосом - Кула Естратопулу:
http://www.youtube.com/watch?v=j4xtposxhxo&feature=related

Ходімо, як раніше

Музика: Костас Яннідіс (реальне ім’я -Янніс Константінідіс, 08.1903 – 1984)
Міхаліс Саюл (1906 – 16.10.1958)
Слова: Алекос Сакельянос (7.11.1913 – 28.08.1991)
Христос Яннакопулос (1909 – 12.02.1963)
Перше виконання: Васос Евангелу

Ходімо, як раніше,
Ходімо, як раніше,
До далекого берега,
Де знов таємниці
Нам розповідатиме вітер.

Ходімо, як раніше,
Х
одімо, як раніше,
Вважай, що буде штиль
Там, де стоять скелі,
Там, де філософствують монахи.

Будемо тільки ти і я
На знайомому нашому березі,
Пройдемось повільним кроком
До наших старих схованок.

Ти і я, ти і я
На узмор’ї у штилі, 
Ти і я, ти і я,
Ти і я, і хай зійде місяць.

Ходімо, як раніше,
Ходімо, як раніше,
Я триматиму тебе за руку,
І морське повітря
Свою вологу нам принесе.

Ходімо, як раніше,
Ходімо, як раніше,
Ходімо, кохання моє, ходімо
На берег, котрий ми любимо,
Який ми завжди будемо згадувати.

 Чудово,коли в житті є таке береги! І їх ніхто не "застроїл"...

ТІК-ТІК-ТАК

Sunday, 23 May 2010 09:54 am
kerbasi: (Default)
Ну ось вже і ювілейний, двадцятий випуск цієї недільної рубрики.
Кілька місяців тому я вже писав про стару грецьку пісню з Малої Азії “Я тебе більше не хочу”:
http://kerbasi.livejournal.com/43037.html
Мені здається, що та пісня дещо подібна до арії Наталки з “Наталки Полтавки”. Довести нічого не можу, але гіпотетично контакти і взаємні впливи між малоазійськими греками та їхньою діаспорою з освіченою публікою Російською імперії могли відбуватися.

Тепер інша пісня у виконанні цієї ж групи (Естудіантіна ). Перший запис, можливо, 1905, року.

Τικ τικ τακ )
Риторичне питання: що в нас збереглося у записах сторічної давнини, а до того ж дотепер виконується і дійсно популярно ще зараз? Отож! Отака ціна усьому шароварно-культпросвітницькому патріотизму. Без зусиль нічого не відбувається. А в Україні домінує ставлення до національної культури, що вона якось сама собою житиме і розвиватиметься, якийсь такий абстрактний Народ візьме і вигадає пісні і мелодії. І ці пісні якимсь чином самі повинні на радіо і телебачення потрапити, самі собою рейтинги завоювати і т.д. Або не менш абстрактна і містична, ніж Народ – Держава має втрутитись і все владнати. А дзуськи вам! Без зусиль – нічого не буває.
kerbasi: (Default)

На стрічці коментарів на YouTube до цієї пісні хтось запитав, коли вона була найбільш популярною в Греції. Один з дописувачів відповів, що ця пісня подібна Парфенону, роки плинуть, а вона викликає все більше захоплення.

 

Прийди, забери мою журбу )

 


kerbasi: (Default)

Сьогодні пісня не у моєму перекладі і не на українську мову. Вірш видатного грецького поета, лавреата Нобелівської премії (1979) Одіссеаса Елітіса "Гранатове шалене деревце".  Виконує група "Хімеріні колімвітес" (зимові плавці).

 

Гранатове шалене деревце )

 

kerbasi: (Default)

Пісня про кохання. Ліричний герой – жінка. Поет – чоловік. Отже, це той випадок, коли чоловіки пишуть жінкам пісні про те, що відчувають закохані жінки. Втім, пісня  популярна вже сорок два роки.

 

Крапля за краплею )

 


October 2017

S M T W T F S
1234567
8910 11121314
15161718192021
22232425262728
293031    

Потоки

RSS Atom

Популярні теги

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Thursday, 19 October 2017 12:26 pm
Powered by Dreamwidth Studios