А ми просто порозмовляли

[kerbasi]

Цього тижня у Варшаві розвіртуалився з моїм давнім шановним ЖЖ-френдом daf_andrew

Наші сфери інтересів перетинаються переважно у бізнесових темах, тому й бесіду ми почали з бізнес-навчання, бізнесу в Україні, Польщі, у цілому світі. Втім, постійно «відволікалися» й на інші теми, що з’являються в наших блогах: культура, література, мова. Зазвичай напружений денний графік, як мій, так і Андрія, на диво, у той день дозволив посидіти дві-три години у кав’ярні та прогулятися вулицями польської столиці.

От так у центрі Варшави дружньо теревенили українською мовою сорока з гачком річний виходець з міста Миколаєва, двадцяти з гачком річний виходець з Одеси, і долучився до нас мій колега, тридцятирічний харків’янин. Це насправді виглядає як сцена з кошмарного сну якогось Затуліна або Маркова. Це болюче ранить серце комусь з наших націонал-бовдурів, наприклад, Мар’яні Варців, котра давно вже заборонила українську мову для використання «нечистими». Це руйнує красиві фігури мовлення деяких літераторів про зайд та зросійщених. Я пишу про «фігури мовлення», а не про переконання, бо не хочеться вірити, що дехто з поважних і, як на мою думку, щирих мистців скотився до рівня пані Варців.  

У нас в Україні якось так сталося, що мовне питання завжди отримувало надмірний пафос з дзвінкими солов’їно-калиновими метафорами, з воланнями про занепад книжки та преси при тому, що самі вишиванкорозривачі самі ніколи нічого не купують, не передплачують і не читають, з «вченими» новаціями у сфері орфографії та лексики під акомпанемент гасел про деколонізацію. А треба лише тільки дати собі, іншим людям та самій мові спокій та використовувати її без позицій і демонстрацій для передачі свого настрою та своїх думок. Ось і все, що насправді потрібно. Ідея стара, втім варта повторення.  

  

Comments

[100eva.livejournal.com]

Гарно. Стосовно мови ви заслуговуєте на повагу від будь-кого, але, мабуть, у першу чергу, тому, що ви заслуговуєте на повагу як люди, особистості. Інакше не буває:)

Так, мова, як і все справжнє, любить тишу, а не волання.

[ripnyk.livejournal.com]

Все це могло б зійти за правду, якби у Варшаві випадкового перетнулись незнайомі одне одному, пересічні одесит, миколаєвець та харків'янин, а не люди, що є знайомими та однодумцями. Це так само, якби я виходячи з кількості моїх україномовних друзів-киян сказав би, що в Києві 75 % мешканців принципово україномовні. Але ж справа у тому, що просто своїх друзів я підбирав за принципом спільності інтересів, одним з яких є позитивне ставлення до рідної мови. Це загальна помилка дуже великої кількості українців, які виходячи з свого оточення, роблять загальні припущення. Забуваючи, що за колом їхнього спілкування є ще велика кількість людей, які думають зовсім інакше.

[dziga-ya.livejournal.com]

ми з Андрієм теж зустрічалися, у минулому році в Стокгольмі:)

[skagenij.livejournal.com]

ну дехто і на есперанто говорить

[alla-g.livejournal.com]

Таки правда - кербасі ). Ну класно ж - зустрілися, поспілкувалися... І нащо ото про всякі дурниці згадувати? Більше позитиву, френде! )