![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Entry tags:
Трава-мурава
У травні 1983 року я закінчував 8-й клас і брав участь у загальносоюзній великій кампанії з вирішення питання забезпечення совєцького народу харчовими продуктами. У той час на вулицях міста можна було побачити незвичайну картину: дівчата та хлопці повзають рачки по газонах з ножицями, ріжуть траву та збирають її у торби. В якомусь совєцькому фільмі про фашистів був такий епізод, коли людей труїли газом, і вони потім втрачали все людське, починали повзати по землі та жувати травичку. Але у нашому випадку труїли не школярів. Мабуть, отруїлося високе партійне та педагогічне керівництво. Норму треба було здати не таку вже й малу як для міста, десь кілограмів з 28. Достеменно я вже не пам'ятаю. Зібрану травичку треба було приносити до школи і здавати під підпис завгоспу. За невиконання плану лякали комсомольськими доганами, поганими характеристиками, що тоді означало фактично позбавлення можливості вступу до пристойного вишу. Навіть такий улюблений вислів був серед вчителів у нашій школі: "Ти таку характеристику отримаєш, паскуднику, що тебе навіть до в'язниці не візьмуть"!
Отже, великі боси тоді вирішили, що для забезпечення народу харчами потрібна худоба, а худоба їсть травичку, а школярі мають досить вільного часу - і почалося!
Щоб прискорити процес, нас централізовано повели на схили Флотського бульвару (Миколаїв - місто корабелів). Але там вже, мабуть, якась орда пройшлася до нас, бо за дві академічні години ми зібрали ледве по 4-5 кілограмів на кожного. Звісно ж, потім стільки крику було у школі. Класна керівничка кричала там, що аж шибки дрижали, мовляв, дівчата, не рожайте від таких нездар, що на бульварі не можуть ножицями трави настригти.
Перевагу мали ті, хто мав родичів у селі. Вони одразу попали у взірцеві комсомольці. А ще класно було тим, в кого батьки мали авто, бо могли десь за містом рослин насмикати. Дещо хтось зміг настригти по дачах. У моєї бабусі був приватний будинок з садом, але сад використовувався по повній програмі, отже, з усіма будяками мені пощастило насапати кілограмів дванадцять, тобто все одно далеко від норми. Воно так здається, що нібито трави купи, а як зважиш, та ще й лежалу та посохлу, то виходить, що ще повзати й повзати.
А потім вийшла стаття у "Комсомольській правді", що трава з міських газонів та з узбіч доріг не годиться, бо містить усі забруднювачі з вихлопів машин, а потім це все у молоко йде, якщо корову таким нагодувати.
Зрештою, все було вирішено централізовано. Виявилося, що славетній миколаївській кінно-спортивній школі, котра виховувала переможців олімпійських ігор, не вистачає робітників, щоб траву з тракторних причепів розвантажувати, тому нас туди відрядили, ми поперегортали там той силос, і нам було зараховано виконання норми.
От кажуть про люстрацію, колишніх стукачів, а мене, наприклад, стукачі не цікавлять абсолютно. Навіть ті, що на мене стучали. І досьє на мене не цікавить. А ось авторам деяких совєцьких кампаній та винаходів я б хотівплюнути подивитися у вічі.
Disclaimer: для тих, хто такого не пам'ятає, не бачив або запитав маму й татка і мама й татко казали, що такого не було і бути не могло: подякуйте своїм батькам, керівникам ваших шкіл або батькам та керівникам їхніх шкіл, що якимось чином спромоглися уберегти вас або ваших батьків від цього ідіотизму.
Отже, великі боси тоді вирішили, що для забезпечення народу харчами потрібна худоба, а худоба їсть травичку, а школярі мають досить вільного часу - і почалося!
Щоб прискорити процес, нас централізовано повели на схили Флотського бульвару (Миколаїв - місто корабелів). Але там вже, мабуть, якась орда пройшлася до нас, бо за дві академічні години ми зібрали ледве по 4-5 кілограмів на кожного. Звісно ж, потім стільки крику було у школі. Класна керівничка кричала там, що аж шибки дрижали, мовляв, дівчата, не рожайте від таких нездар, що на бульварі не можуть ножицями трави настригти.
Перевагу мали ті, хто мав родичів у селі. Вони одразу попали у взірцеві комсомольці. А ще класно було тим, в кого батьки мали авто, бо могли десь за містом рослин насмикати. Дещо хтось зміг настригти по дачах. У моєї бабусі був приватний будинок з садом, але сад використовувався по повній програмі, отже, з усіма будяками мені пощастило насапати кілограмів дванадцять, тобто все одно далеко від норми. Воно так здається, що нібито трави купи, а як зважиш, та ще й лежалу та посохлу, то виходить, що ще повзати й повзати.
А потім вийшла стаття у "Комсомольській правді", що трава з міських газонів та з узбіч доріг не годиться, бо містить усі забруднювачі з вихлопів машин, а потім це все у молоко йде, якщо корову таким нагодувати.
Зрештою, все було вирішено централізовано. Виявилося, що славетній миколаївській кінно-спортивній школі, котра виховувала переможців олімпійських ігор, не вистачає робітників, щоб траву з тракторних причепів розвантажувати, тому нас туди відрядили, ми поперегортали там той силос, і нам було зараховано виконання норми.
От кажуть про люстрацію, колишніх стукачів, а мене, наприклад, стукачі не цікавлять абсолютно. Навіть ті, що на мене стучали. І досьє на мене не цікавить. А ось авторам деяких совєцьких кампаній та винаходів я б хотів
Disclaimer: для тих, хто такого не пам'ятає, не бачив або запитав маму й татка і мама й татко казали, що такого не було і бути не могло: подякуйте своїм батькам, керівникам ваших шкіл або батькам та керівникам їхніх шкіл, що якимось чином спромоглися уберегти вас або ваших батьків від цього ідіотизму.
Re: Я аморальна
Re: Я аморальна
У моєї дитини з дитсадка реакція манту трохи быльша за норму, не положених 15мм, а щось там 20 чи що..
2-3 роки тому її направляють до спец-лыкаря (забула назву профільного спеціаліста). Ми приходимо слухняно, каже треба знімок зробити. ОК, опромінюємося - легені чисті.
Ну добре, каже вона. Для профілактики виписую вам ліки, вони безкоштовні. Але обов'язково з ними приймати гепатопротектори і через 2 тижні до мене на огляд! я подивлюся чи не збільшена печінка. Я питаю - ну добре. ми поприймаємо, і що далі, знову манту? - так. А реакція може бути така сама як була? - може. І що тоді (спокійно питаю, хоч всередині киплю обуренням), знову приймати ці пігулки?- ні, не можна, печінка не витримає.
- То навіщо починати?!.. може краще вітаміни, імунітет підвищити зараз, поки печінка здорова?!! - вдома мама (яку з підозрою на туберкульоз лімфатичного вузла півроку(!!!) у 33 роки пролікували у тубдиспансері, а коли видалили лімфовузел то виявилося що ніякий то не туберкульоз, вони помилилися і даремно посадили її печінку і здоров'я) поглянула на пігулки безкоштовні, і каже що це ті самі що її давали в дорослому відділенні 20 років тому.
Бомжів лікувати не можуть (бо вони по поліклінікам не ходять) - то вони на дітях виконують безкоштовну програму "запобігання туберкульозу".. НЕМА СЛІВ. До речі, на другий рік, після того як відпочили на морі, реакція манту була як книжка пише. А якби я послухала ту стару лікарку.. яка казала: приїдете до мене у відділення печінку перевірити (у туберкульозне, щоб там подихати паличками)... що було б?..
Отака "боротьба із захворюваністю".
Хочеш ще одну історію про "план"?
Re: Хочеш ще одну історію про "план"?
Мене в житті "добрі люди" навчили одразу від емоцій переходити до змістовних ударів в ціль.. В тому випадку я спокійно довела лікарку своїми логічними запитаннями до кінця її "плану профілактичного-лікування" і показала його неефективність, наполягла на важливості імунітету у власне профілактиці такого захворювання, ще раз відмовилася по телефону (вони ж беруть на "учот", це ціла система.. і то ще у нас добре, в США, наприклад, не маєш права відмовитися від щеплень - причому проти купи всього!.. може того у них стільки аутичних дітей.. :( ) - і так перемогла, я вважаю.
А що дав би мій крик, якого ніхто крім неї не почує?.. - вона переконана що лікує правильно, у неї медична освіта, на її боці вся система охорони здоров'я, досвід роботи в тубвідділенні, а я хто?.. так, я теж багато чого знаю, в тому числі і з маминого гіркого досвіду- але то не аргумент..
Я згодна, мовчати не треба, але такі от факти треба збирати і висвітлювати журналістам, передавати депутатам щоб впливали на міністерство охорони здоров'я яке має переглянути свої підходи до "профілактики туберкульозу" і застосовували медикаментозні засоби у більш серйозних випадках після більш снрйозних обстежень.. якщо вони взагалі потрібні для верств населення з нормальним харчуванням, достатком і низьким рівнем захворюваності на орві навіть в разі перевищення на пару міліментрів реакції манту.
Щодо військових лікарів - так, вони завжди були (і ще досі є) справді кваліфікованими спеціалістами, яким можна довіряти.. в решті випадків мусимо самі бути лікарями і перевіряти чи не кожну дію "спеціалістів".. бо в кожній родині знайдуться невинно постраждалі жертви.. але і в кожній - врятований (як правило, хірургом в разі крайньої ситуації). Так що.. довіряй але перевіряй. І якось збирати докупи факти і пропонувати щось змінити - але конкретно по-можливості. Бо ті ля-ля.. що дають - так і залишається все.. не хочеш - не лікуйся, хочеш - лікуйся. та й усе.
Re: Хочеш ще одну історію про "план"?
Я розумію, життя було важке, ви призвичаїлися, спокійно сприймаєте речі, як є. Не подумай, я не радила тобі насправді виходити з себе. Я тільки тобі радила "закошмарити" ту лікарку, бо, тим більше, вона "спеціаліст" ледве не угробила здоров'я твоїй дитині! Вона ж знає набагато більше! А якби ти повірила? Якби в тебе не було того попереднього сімейного досвіду? Мені здається що, коли ворог набагато сильніше за тебе, треба, у всякому разі, діяти неочікувано. А то всі такі цивільні та чемні. Тоді він (тобто ворог, а люди уособлюють собою систему), губиться і ти маєш миттєву перевагу. От тепер тільки навчитися нею користуватись. ) Хто б мені курси відкрив щоб і мене підвчити? ;-) Ти думаєш, вона не знає, що шкоду приносить "для галочки"? Ти думаєш, вона прозріла після того, як ти логічно довела їй її абсурдність порад (підкріплених державою, інституціями та силою, ти сама пишеш). Оце з такими монстрицями (у більшій мірі), та монстряками я працювала у податковій. Сон разуму, конформізм, власний комфорт і пофігізм до живих людей. Це діагноз. І не кажи мені, що це "нормально". Як там такі люди називаються у психіатрів? Психопати, чи що?
Re: Хочеш ще одну історію про "план"?
Просто я не вірю у можливість "перевиховання" раз і назавжди лікаря "старої закалки", якому сказали робити у таких-то випадках так і так згори, з міністерства охорони здоров'я, ніякими криками. Тільки тиском звідти ж - зверху. А як його влаштувати?.. Ок, наприклад, треба писати скаргу кудись вище чи аж у міністерство. Але щоб документально і аргументовано довести що лікар не права, якась там утворена комісія (фантазую) може почати "розбиратися", призначити і бронхоскопію провести дитині, і купу додаткових аналізів (а вони її треба разом зі стресами, вже не кажучи про відскубрування тканини бронхів на аналізи - щоб довести що все нормально і ліки приймати таки не треба було?..) Щоб починати скаржитися, "судитися" - треба мати аргументацію на руках і консультуватися з "адвокатом". Просто так можна тільки виставити себе посміховиськом - якщо тебе ж покладуть на лопатки тією купою "додаткових обстежень для виявлення точного діагнозу", без яких встановити хто правий фактично неможливо у такій тонкій справі як призначення лікування чи профілактики..
Навіть за кордоном є різні лікарі і різні методики діагностики і лікування туберкульозу. І не дуже й там поскаржишся без документальної бази і тяганини по інстанціям.. чесно кажучи, якби "хвороба" була моя - може я би і пожертвувала собою і своїм тілом щоб "провчити" когось - але не тілом дитини. Я не хочу щоб її робили ту страшну бронхоскопію щоб комусь щось довести. Треба платити зі своєї каси якщо хочеться "навести порядок", так же?..
Пофігізм до живих людей - це ненормально. Але він не "лікується" інакше як страхом перед звільненням, а страх звільнення буде тоді коли буде вироблена нормальна система, органзіація процесів скрізь і їх контроль зверху - але не такими ж пофігістами.
А система-то ще радянська.. і працює все так само. Тому скільки ти знизу не вдосконалюй.. все тримається не на автоматизмі, а на людській порядності. Тому.. якщо щастить на порядну людину - все добре і при такій органзіації, а як "пофігіст пофігіста покриває"..
Але не тільки і в структурі справа.. от здається, приватні клініки - незалежні, і все там має бути ідеально.. але і там часто приблизно те ж повторюється. :( ..аж гнітить думка що справа не в системі, а таки в людях..
Re: Хочеш ще одну історію про "план"?
Re: Хочеш ще одну історію про "план"?
Як я кажу "разом нас багато". Хтось дає відсіч, хтось здачі - головне на давати собою скористатися там де це можливо.
І тобі дякую за розмову, а автору жж- за величезне терпіння до нас. :))