Знімати стікерси з чола-3

[kerbasi]

Я вже торкався теми негативних ярликів, котрі можна отримати від іноземних колег, і які дуже важко від себе відкліїти. Можливість стати жертвою таких наліпок з'являється через необізнаність наших людей в особливостях іноземної корпоративної культури. Втім, у попередніх дописах на цю тему йшлося про свідоме наліплювання ярликів. Але часом трапляються випадки, коли тебе просто щиро не розуміють. І такі випадки трапляються з передбачуваністю падіння метеорита або місця влучання блискавки.

Вже двадцять два роки минуло від мого першого ділового контакту з іноземцями. За ці роки я став (принаймні, я так вважаю і так себе позиціоную) фактично експертом з питань подолання міжкультурних бар’єрів у ділових відносинах. Донедавна гадав, що мене вже ніщо не здивує… Здивувало!

Ми часто чуємо від іноземців, що в нас люди погано водять авто. Якось так ніколи не натрапляв, щоб мені хтось прямо казав, що я погано вожу авто, або мій колега погано водить. Казали, безособово. Ну я й вважав, що це йдеться про низьку культуру водіння в нашій країні, мачізм та мажорство на автошляхах. Виявилося, що не все так просто, абстрактно і безособово.

Проїхали з іноземцями (йдеться переважно про німців, французів, австріяків та деяких інших жителів переважно «старої» Європи) між двома містами східної України. Іноземці кепкують з колеги за кермом: «Чого ти так обережно їдеш»? Знадобилося ухилятися від «лобовухи» на узбіччя (добре що було, куди), щоб примовкли.

Ще один іноземець: «Щось сьогодні видно, що не твій день для водіння»! Коли у місті-мільйоннику на 6 кілометрів відстані нарахували вісім відкритих люків, його трохи попустило: «А у нас все просто: зайняв ряд та їдеш собі з комфортом нікуди не придивляєшся»…

І верхівка всього. Приїжджають до міста мільйонника два великих боси на початок важливого проекту. Зустріли їх на летовищі, провезли до готелю, все таке… З ранку – гидливо дивляться на авто та тих, хто керуватиме. Їдемо у напруженій тиші. Здається, незадоволення великих босів от-от перетворить повітря у салоні на якусь в’язку, отруйну рідину. Проїжджаємо перехрестя. Міліцейська машина, кілька людей, ще якісь авто. На асфальті лежить жінка, сині, без кровиночки литки, таке ж синє обличчя, струмочок крові з-під голови, в кількох метрах, у місці першого торкання голови з асфальтом – калюжа скривавленого мозку…

«Який жах»! – майже шепоче один з босів. – «Я таке за все своє життя бачу тільки третій раз: перший у Сербії, другий – у Румунії, і от третій – у вас». Другий мовчить з круглими очами та відпалою щелепою. Увечері найбільший з босів каже: «Ото ви правильно робите, що постійно озираєтеся та по дзеркалах дивитеся. Це не від того, що ви водії-новачки та їздити не вмієте та боїтеся, а так і треба у вашій країні».

 Уявляю, скільки недоумків розповіли моєму шефові після візитів до України, що я та мої колеги найгірші водії у Європі! І зі скількома іншими керівниками та колегами це вже перетерто за кружкою пива з розповідями про "чудернацьких Схід".

Comments

[b-scout.livejournal.com]

На жаль чи на щастя, так є. І ніколи не знаєш, що ховається за ввічливою посмішкою і що потім обговорюється за пивом.

А взагалі цікаво, як іноземці відкриває власні ж очі на реалії, в яких живеш. Маю на увазі, ситуації коли перебуваєш поруч, пояснюєш, відповідаєш на питання... І в якийсь момент сам починаєш "дивитися на речі іншими очима", помічаючи речі, до яких вже звик.

Цікава у Вас рубрика про те, чому не вчать у бізнес-школах :)

[kerbasi.livejournal.com]

Дякую за добрі слова!

Так, дійсно, спілкування з іноземцями нагадує спостерігання слідів на шляху: видно особливості ходи, статури то що, про котрі і не замислишся. Спочатку подумав про аналогію з дзеркалом, але, мабуть, це буде дуже викривленне та заплямоване різнокольоровими фарбами дзеркало :-). Сліди, нмд, більш схожі

[forko.livejournal.com]

цікава історія, цьому таки не вчать в бізнес-школах)

[kerbasi.livejournal.com]

Не вчать... Не вчать... ))) Дякую!

[valya-zakhabura.livejournal.com]

а у нас побутує упередження про жахливих турецьких водіїв, хоч я ніколи не зустрічала більш вввічливих ніж у туреччині, терплять пухкаючий моторолер попереду і їдуть 60 км/год. колоною, бо по знаках - обгін заборонений...і жоден не зірветься і не вилетитьна зустрічну...

[kerbasi.livejournal.com]

Я у Туреччині тільки пасажиром бував, також не помітив чогось такого жахливого, чого б у нас не було. Ну, може, тільки що вони не роблять проблеми з подряпин, тому часто впритул наближуються.

[kerbasi.livejournal.com]

По будь-яких дорогах треба їздити, роздивляючися по дзеркалах, а за певних обставин і озираючися через плече. Цьому вчать на курсах, котрі англійською називаються defensive driving (захисне водіння), а в нас чомусь більшість називає "екстрємальним важдєнієм". Можна, звісно зайняти ряд, дотримуватися дозволеної швидкості, дистанції, інтервалу і їхати собі, медитуючи, що багатьом моїм західним колегам вдається робити все життя і без пригод, а я б у Києві з таким ставленням кожного дня б у ДТП потрапляв.

[kerbasi.livejournal.com]

Якість дороги та ще інші учасники руху. У Києві моя дорога до роботи більш-менш терпима, але учасники руху..................... :-)

[eve_link_a]

/«Який жах»! – майже шепоче один з босів/
ех, не були вони в Перу ))) навіть нам з багаторічним українським досвідом було непереливки, при чому, що дороги просто ідеальні - водіїв б розстріляти ))

[kerbasi.livejournal.com]

Ні, не були. Americas не їхня area of responsibility ))

[larry-bc.livejournal.com]

Мдя, уж...

[liniyka.livejournal.com]

Уявляю, що про нас говорить наш чемний лондонський партнер)))
А щодо кермування - у Києві варто було б взагалі заборонити давати іноземцям авто на прокат, як це зробили в Каїрі. Там бездоганні дороги, просто мрія, але майже нема світлофорів і вказівників, водії носяться зі швидкістю майже 100 (це так, по відчуттям, тому що приборна панель у них завішена квіточками і показника швидкості не видно)))

[22he-travnya.livejournal.com]

Наскільки чув, ще не так давно в Єгипті для складання іспиту з водіння достатньо було проїхати переднім і заднім ходом скількись-там метрів.

[kerbasi.livejournal.com]

У нас і цього не треба. Достатньо знайти посередника до МРЕВ, віддати гроші, а за кілька годин отримати посвідчення водія.

[kerbasi.livejournal.com]

Жахи київського руху перебільшені приїжджими, котрим спочатку важко звикнути до розв'язок- "конюшинних листів" та багатосмугових магістралей. Звісно, їхати медитувати за кермом тут не бажано. Але це ніде не бажано, бо навіть якщо дорогі доглянуті, водії дисципліновані, ніхто не скасовував ймовірності різних негараздів технічного плану або тварин на дорозі. В усіх країнах юридично авто вважається джерелом підвищеної небезпеки, що забов'язує водія до зібраності, концентрації уваги і постійного відстеження дорожньої обстановки. Інша справа, що в деяких країнах можна залишатися недбайливим і безтурботно собі жити в кайф, і багатьом цього вистачає на все довге життя. Нас природа та обставини за недбайливість карають значно частіше і болючіше.