![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Про Mozart balls
Продовження теми, порушеної у дописі «Про матрьошки».
Україна не єдина у світі країна, етнічні культурні форми котрої або невідомі, або їх важко сторонній людині відрізнити від інших. Наші писанки, хоч і виглядають унікальними, насправді є лише одною з позицій у численному ряду різним чином розмальованих яєць в інших етнічних традиціях. Вишиванка – гарний витвір, тільки, мабуть, простіше знайти народ, в котрого немає вишивки по білій сорочці чи блузці, ніж в котрих є. Унікальні візерунки? Пардон, ви що, хочете, щоб у цьому розбирався пересічний турист та переповідав своїм друзям по поверненню?
В результаті маємо, що у тій же Варшаві на сувенірних розкладках бачимо писанки, вишиванки, віночки зі стрічками, дудочки з візерунками, тобто практично весь арсенал українських народних сувенірів. А ще й матрьошок на додаток. Це явище – двогостре, бо коли ми бачимо щось «наше» у сусідніх народів, ми одразу ж вмикаємося: «О! Так у нас таке саме є»! Тільки турист до України зазвичай потрапляє, коли він об’їздив вже все, що тільки можливо у світі, зокрема у Центральній, Південній та Східній Європі, отже, захищатися від тавра вторинності та подібності доводиться нашій культурі.
Втім, як зазначено вище, ми не єдині у світі з такої проблемою. Несолодко доводиться, наприклад, австрійцям. Тут, взагалі, проблема на проблемі: через мову австрійців постійно не вирізняють від німців, у кухні мало унікального, чого б не було в тих самих німців, чехів, угорців та інших народів, що населяли колишню Австро-Угорську імперію. Етнічні візерунки, одяг, предмети – та сама історія. Мабуть, саме тому австрійці перетворюють успішні комерційні бренди на символи країни. Либонь, найбільш упізнаваний з них – Mozart Kugeln, що літерально означає «кульки Моцарта». Це шоколадні цукерки характерної сферичної форми загорнуті у тонку фольгову обгортку з портретом Моцарта. Англійською виходить ще й двозначність, бо balls (якщо перекласти Mozart Kugeln, як Mozart balls) це крім значень «м’яч», «кулька» ще означає у просторіччі і тестікули. І навіть ця двозначність також працює на впізнаваність бренду.
Спеціалізовані крами з цими цукерками та різними супутніми товарами (чай, лікери, чашки і т.д.) знаходяться в усіх туристичних місцях країни. У даному випадку складається ефективний симбіоз комерції і культури: солодкий сувенір пропагує класичного композитора і разом вони пропагують Австрію, як країну високої культури, зокрема музичної, але при тому відкритої пересічній людині не обізнаній у класичних формах мистецтва. І цьому абсолютно не заважає, що більшість туристів навряд впевнено згадають, які в Моцарта імена та бодай назву одного з його музичних творів. Втім, всі знають: Австрія – країна музики, у Відні є престижна опера, а починається все з сувенірного краму в аеропорту.
От власне цей приклад, як можна ефективно пересадити класичного композитора у масову культуру, змусити його образ працювати на країну, є дуже показовим. Таке можна зробити з будь-якою знаковою фігурою в будь-якій культурі. І Українська культура та комерція мають для цього передумови. Просто з того, що перебуває на поверхні: Лисенко з його Наталкою Полтавкою значно легше переноситься у мас-культуру, ніж найпопсовіший з класиків, на думку деяких музикознавців, Моцарт. До того ж його творчість скрізь просякнута етнічними мотивами. Що ще треба? Беріть і виконуйте за кожної нагоди: від літаку при зльоті та посадці, і автобусах для туристів, перетворюйте на рінгтони та викличні сигнали радіо. А Наталка Полтавка (або просто – Полтавка) – це ж вже одним своїм звучанням натякає, що такий бренд пропадає! Тільки знайти, що їм вдало назвати.
Є дещо, що склалося стихійно. В очах приїжджих символами Києва вже давно є київський торт та цукерки «Вечірній Київ». І що? Де мережі крамів з ними? Де кав’ярні з ними? Де високохудожня реклама та картинки на обгортках та коробках? Де масове просування разом з іншими київськими диковинками?
Під час відвідування Чехії нещодавно побачив, що там активно просувається сувенірний образ Кротика з мультфільмів Зденєка Мілера. Не знаю, чи має це перспективу, бо ці мультикі відомі хіба що у колишньому соціалістичному таборі, але образ дуже милий. Подивимося, час покаже.
Українська влада обрала інший шлях створення національних символів, а саме спроби замовити їх в спеціалізованих агенціях за чималі гроші. Навряд чи з цього щось вийде. Так можна отримати символ для спортивних змагань чи якогосб конкурсу, але не для країни. Країна повинна сгенерувати свої знакові іміджі сама: або з етнічного матеріалу, або з комерційних брендів, або шляхом "попсовизації" високої культури.
Поки що зупиняюся і у наступному дописі поміркую на тему, як Прага мало не посунула Відень. Чому Відень і Прага перемагають Варшаву і Київ. Слідкуйте за публікаціями.
так
Ті, хто не створив мережу кав'ярень Ф.-Ю. Кульчицького... не мають рації.
Re: так
Між іншим, у 19-у столітті ми такий бренд мали - Мазепа, прив"язаний до коня.
Re: так
Re: так
З професії археолог, мандрував по Близькому Сходу і довелося йому їсти місцеві коржі, до борошна яких додавали цикорій. Було несмачно, але він помітив, що йому перестала докучати виразка шлунку. Приписавши це цикорію, він довго шукав спосіб, як би його вживати з приємністю - і врешті додав до ранкової кави. так воно й пішло.
А "Мазепа прив"язаний до коня" був сюжетом п"єс, які навіть утворювали спеціальний жанра "Мазеппа-драма". Були страшенно популярні в 19 ст. В Європі, а ще більше в Америці. особливо цікаво, що головну роль (Мазепи) виконували жінки.
Re: так
Мазеппа! Це ж таке жіноче ім'я! :)
Re: так
no subject
Я вважаю, що величезна проблема України в тому, що її багаті люди - в основному, не українці. А якщо українці, то підібрані, щоб бути лояльними купленими малоросами. Або, якщо українці, то не такого рівня, щоб задавати бренди. Це, звичайно, ніяке не виправдання, особливо зараз.
Я, звичайно, багато чого не знаю, бо не живу в Україні. "Наша ряба" – то український чи російський витвір? Я колись бачила такі квадратні упаковочки халви з чудовим українським розписом, соняшниками та хатинками. Ще трошки совкової естетики, поліграфія була непогана, привабливі. Так схоже, що від держави команди не дочекаємось, тому, я навіть не знаю, чому приватні підприємства не використовують, чи не придумують, привабливих українських брендів. Єдине що я бачу, це дебілізацію української культури через телевізор та засоби масової інформації. Владоможці чомусь дуже не хочуть її продавати! Тільки після помаранчевої революції бачила я хоч якісь паростки, і то, як я розумію, зараз все знов па руски. Нема в українців розуміння, хто вони такі та потреби упроваджувати СВОЄ навкруги, хоч би на рівні де знаходяться. Треба, мабуть, дати команду, або заплатити.
Трошки офтоп
Коли я працювала ті нещасні 4 місяці у податковій, всім поставили ІР телефони, причому хазяїва фірми були у РФ. Ти уявляєш, вся комунікація податкової України через Росію? Просто всі мовчать, наскільки багато у нас російських "хазяїв" в Україні, та який відсоток всього матеріального та комунікаційного їм належить. Я не вважаю, що це тому, що українці більше вишиванками чи вишневими садочками цікавляться (це тільки ті, кому за це платять), а це реальний перекос у владі та власності в Україні від часу совку та відсутності будь-якої люстрації, прозорості, тощо.
Мабуть, вижити на олімпі неможливо, будучи українцем. А середнячки жлобки цікавляться модою, меншоварті по визначенню та борються за виживання. Мені так здається. Дуже сподіваюсь, що я помиляюсь.
Re: Трошки офтоп
Технічний доступ до комунікацій важливий для розвідки, але за наших умов другорядний: чимало депутатів, членів РНБО, міністрів, колишній політиків з радістю їдуть до Москви та демонструють свою щирість та відвертість.
Re: Трошки офтоп
no subject
У нас зустрічається непоганий дизайн, але це все не стосується загальнонаціональних брендів та нічого не просувають як товар для туриста, товар, що асоціюється з країною.
no subject
no subject
no subject
І, головне, яка каша в голові у "експертів"! "церковь должна понимать, что в ее среде есть люди, для которых русская церковь важнее украинской. Эти люди, хотя и дают деньги, но тянут УПЦ МП в сторону Москвы (?!!), и церковь должна задуматься о том, нужны ли ей такие люди". бггг МП, геть від Москви!
no subject
no subject
no subject
А стосовно Нусенскиса... Щось мені не віриться, що до 1988 він був релігійною людиною. Може, його з піонерів виключали? Може, до комсомолу не прийняли? І він свій капітал сколотив без співпраці з представниками колишньої безбожної влади? Отже, пішов він разом з усіма іншими неофітами подалі дрібними кроками! Єдина користь, що одною клерикальною програмою на ТБ менше. Але оскільки не це є його первинною метою, то це й не зараховуватиметься йому як обставина, що пом'якшує кару.
no subject
no subject
Тут несподівано тема відродилась
Re: Тут несподівано тема відродилась