![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Entry tags:
Свій до свого сучий син
Тарас Возняк написав статтю для «Дзеркала тижня» під назвою «Привиди галицького сепаратизму та ультранаціоналізму».
http://dt.ua/POLITICS/prividi_galitskogo_separatizmu_ta_ultranatsionalizmu-91378.html
Це дуже добре, що саме він порушує цю тему. Наприклад, коли я щось подібне у блогу пишу зі мною одразу починають сперечатися, що нічого такого немає і бути не може, і як вбивчий аргумент наводять, що, мовляв, живуть мої опоненти у Галичині від народження нічого не бачать, не чують, тобто я все вигадую: і галицький антилібералізм, і ксенофобію, і клерикалізм, і ізоляціонізм, що так разюче контрастують з проголошеною інтелектуалами місією Галичини як провідники України до Європи. З місцевим, та ще й з непересічною публічною особою, інтелектуалом така аргументація напевно не пройде.
Возняк все пояснює «рукою Москви». Я не маю сумніву, що дійсно політтехнологи і пропагандисти з Півночі, не сидять без діла. Інакше б загострення «проблеми» так званих орлят не приходилися б саме на періоди активного розвитку відносин між Україною і Польщею, наприклад. Але хочеться зауважити, що інтелектуальний осередок під керівництвом самого Возняка, а саме часопис Ї, вже давно є осередком сепаратизму мовного, не побутового, а саме літературно-мовного. За бажання можна узяти всі числа часопису і швидко виписати норми паралельної версії літературної української мови. Часопис, якщо й має іноземні гроші, то хіба що від Фонду "відродження", тобто від Сороса, але аж ніяк не від Дугіна. Я цієї теми вже торкався, і точилися жваві дискусії, звісно, з запереченнями очевидного.
Але я це пишу не для тролення галичан. Я, взагалі, хочу закінчити цей допис висновком, що стосується всієї України, а не тільки Галичини. У Галичині, Донбасі, окремому портовому місці Одесі, в Автономній республіці Крим в силу історико-культурних обставин склалася більш потужна місцева ідентичність, ніж в решті місцевостей України, тому там загальноукраїнські проблеми проявляються більш контрастно, якщо, звісно, бажати їх бачити і осмислювати. Найбільша, на мою думку, проблема полягає у тому, що інтелектуальна верства в Україні не очолює і не осмислює процесів, які мали б належати до поля цікавості саме інтелектуальної верстви. От саме через це будь-якому заїжджому або місцевому політтехнологу посередніх здібностей, але зі щедрим фінансуванням, не складає проблеми місцеві фобії, комплекси, міфи, забобони, маскультні уподобання нижчого класу організувати у політичний або навіть у культурний рух.
Ахілесова п’ята українських інтелектуалів це зведення афоризму «свій до свого по своє» до «він, звісно, сучий син, але він наш сучий син». Через це замість прямо назвати публічного, політичного, наукового чи мистецького дурня дурнем і висунути зі своїх лав та підтримати, визнати розумних українські інтелектуали починають вдосконалювати формулювання критеріїв дурості, щоб «свій» потрапив у винятки, а краще – у генії. Через це тут у всіх сферах життя домінують карикатурні особистості, керують – абсолютні негідники, а публічний простір дедалі більше відповідає естетиці соціальних низів.
http://dt.ua/POLITICS/prividi_galitskogo_separatizmu_ta_ultranatsionalizmu-91378.html
Це дуже добре, що саме він порушує цю тему. Наприклад, коли я щось подібне у блогу пишу зі мною одразу починають сперечатися, що нічого такого немає і бути не може, і як вбивчий аргумент наводять, що, мовляв, живуть мої опоненти у Галичині від народження нічого не бачать, не чують, тобто я все вигадую: і галицький антилібералізм, і ксенофобію, і клерикалізм, і ізоляціонізм, що так разюче контрастують з проголошеною інтелектуалами місією Галичини як провідники України до Європи. З місцевим, та ще й з непересічною публічною особою, інтелектуалом така аргументація напевно не пройде.
Возняк все пояснює «рукою Москви». Я не маю сумніву, що дійсно політтехнологи і пропагандисти з Півночі, не сидять без діла. Інакше б загострення «проблеми» так званих орлят не приходилися б саме на періоди активного розвитку відносин між Україною і Польщею, наприклад. Але хочеться зауважити, що інтелектуальний осередок під керівництвом самого Возняка, а саме часопис Ї, вже давно є осередком сепаратизму мовного, не побутового, а саме літературно-мовного. За бажання можна узяти всі числа часопису і швидко виписати норми паралельної версії літературної української мови. Часопис, якщо й має іноземні гроші, то хіба що від Фонду "відродження", тобто від Сороса, але аж ніяк не від Дугіна. Я цієї теми вже торкався, і точилися жваві дискусії, звісно, з запереченнями очевидного.
Але я це пишу не для тролення галичан. Я, взагалі, хочу закінчити цей допис висновком, що стосується всієї України, а не тільки Галичини. У Галичині, Донбасі, окремому портовому місці Одесі, в Автономній республіці Крим в силу історико-культурних обставин склалася більш потужна місцева ідентичність, ніж в решті місцевостей України, тому там загальноукраїнські проблеми проявляються більш контрастно, якщо, звісно, бажати їх бачити і осмислювати. Найбільша, на мою думку, проблема полягає у тому, що інтелектуальна верства в Україні не очолює і не осмислює процесів, які мали б належати до поля цікавості саме інтелектуальної верстви. От саме через це будь-якому заїжджому або місцевому політтехнологу посередніх здібностей, але зі щедрим фінансуванням, не складає проблеми місцеві фобії, комплекси, міфи, забобони, маскультні уподобання нижчого класу організувати у політичний або навіть у культурний рух.
Ахілесова п’ята українських інтелектуалів це зведення афоризму «свій до свого по своє» до «він, звісно, сучий син, але він наш сучий син». Через це замість прямо назвати публічного, політичного, наукового чи мистецького дурня дурнем і висунути зі своїх лав та підтримати, визнати розумних українські інтелектуали починають вдосконалювати формулювання критеріїв дурості, щоб «свій» потрапив у винятки, а краще – у генії. Через це тут у всіх сферах життя домінують карикатурні особистості, керують – абсолютні негідники, а публічний простір дедалі більше відповідає естетиці соціальних низів.
Я ще не злізла з трибуни )))
Ми мусимо визнати наші "національні" цінності, які нам залишив совок та порода "совєцкій чєлавєк", наш страх у реалі бути ініціативними, щирими, називаючи все своїми іменами, не вміння гуртуватися (і забудьте нарешті ті дурні "хати з краю"), але таки звичку до складних умов, вміння з нічого зробити щось, деяку загальну освіту, яку так швидко вбивають "місцеві" князьки від Кравчука-Кучми-Ющенка-Януковича до бандитів-магнатів. Чесно зрозуміти які ми є, наші слабкі та сильні сторони, щоб боротися не один з одним через всякі мілкі технічні непорозуміння та особисті риси, а за пошук консенсусу між "східним" та "західним" світоглядом. Для того мусимо пробачити собі "містечковість", "доморощеність", "гетьманство" і думати, як все це обернути всім нам на користь.
Але я дуже проти "умілєнія" перед "селянською" укр.культурою, радості від дурощів у літературі, прийняття назв "інтелектуалами" різних спитих совкових діячів та "творчої" молоді, яка пише про наркотики та різні відірвані від життя ескапістські фентезі (хай собі пишуть, якщо хтось платить чи читає, але вони – не інтелектуали), тощо. Я проти замотаних писків та екстремістських та ідіотських гасел. Коли ми щось "гаслимо", треба думати про всю Україну, а не тільки про своє звичне болото чи групку, чи стать, чи соціальний клас.
Re: Я ще не злізла з трибуни )))
Це як я тобі колись писав, що все це антиглобалістичне лівацтво, це класно для Заходу. А тут воно неминуче приведе під знамена Кремля. Україна не заробили на антиглобалістичне лівацтво, тому кілька десятиліть тут слід вкалувати і вкалувати: жорсткий капіталізм в економіці, непохидне прозахідництво у культурі. От тільки, коли віддалемося на достатню відстань від нашого совкового минулого та від теперішніх московських політтехнологій, тоді можна стане знов почати плекати свої особливості.
Re: Я ще не злізла з трибуни )))
"Це як я тобі колись писав, що все це антиглобалістичне лівацтво, це класно для Заходу. А тут воно неминуче приведе під знамена Кремля. Україна не заробили на антиглобалістичне лівацтво, тому кілька десятиліть тут слід вкалувати і вкалувати: жорсткий капіталізм в економіці, непохидне прозахідництво у культурі. От тільки, коли віддалемося на достатню відстань від нашого совкового минулого та від теперішніх московських політтехнологій, тоді можна стане знов почати плекати свої особливості."
Над цим я мушу подумати і тобі скажу, чи я згодна з тобою.
Повертаючись до статті Возняка: ти помітив, як по різному ми читаємо один і той же текст? Ти вгледів в ньому зовсім інше, ніж вгледіла я? It's overwelming! (мене, наприклад, пригнічує).
Тільки щоб порозумітися знов: у двох словах (дуже своїх), що для тебе є "лівацтво"? "Антиглобалістичне", як я розумію, означає "свій особливий шлях та не прийняття "загальноприйнятого" у іншому цивілізованому (чи як він себе вважає) світі". Так?
Re: Я ще не злізла з трибуни )))
Антиглобалісти це ті, хто проти чогось, тільки не знає за що. Проти Кока-Кола, щоб вона не заважала узвару, нібито хтось забороняє варити узвар. В українській реальності до них долучаються всі "ображені" клятою гамерикою (вони часто так і пишуть - з малої г). Вони "їм" Союз розвалили, а мільярдерами не стали! Яка ж біда! Тепер точно треба або до Росії (Китаю, Ірану...) притиснутися або третю путь шукати.
Мене ніяк не цікавить, хто зі мною погоджується. Як приватна особа я є великим платником податків. За всі роки я заплатив стільки, що прогодував вже цілий натовп різних пільговиків. В мене вже давно надвисока за українськими мірками абсолютно біла до копійчини зарплата. Я точно знаю, що якщо у суспільстві і далі продовжиться надмухування соціальних очікувань, то я або припиню платити податки або полишу країну. У таких як ти соціально справедливих та антиімперіалістичних буде два вибора: або розкуркулити Ахмєтова-Фірташа та інших, або надсилати убогим грошенята маніграмою з власного доходу. Але без мене. Добренькими за мій рахунок ніхто більше не буде: або самі під кулі на олігархів, або діліться своїм. Або своє життя, або свої гроші. Не мої.
Re: Я ще не злізла з трибуни )))
Але ти дещо заплутано мені відповів. Я ще перечитаю разик, щоб второпати про мої можливі шляхи. )
Про публіку з другого абзацу, так мені здається, то більше русскіє в Україні, або малороси ті антиглобалісти. У них "космополітизм" дуже вдало переплітається з "антиглобалізмом", а "дружба народів" з лютим расизмом. Ти мене вибачай, але, НМД, "справжні" українці не виховані щоб виказувати чи навіть формулювати, свою образу на будь-кого. Окрім західної України. Але їх розбещили колоніалізмом, і "гамерики" вони не лають, вони ж заробітчани, так що, ти, мабуть, про братів своїх денаціоналізованих, по духу російських, згадав.
Тобто ти вважаєш, що тому що ти платиш податки (білі) з своєї великої зарплати, пільговики живуть за твій рахунок? І ти думаєш що то не справедливо? Хоча, у цій патерналістській країні (Україну я маю на увазі), пільговики то шаровики, більшість з них не має ніякого права мати пільги. Нас зохавала аморальність.
Re: Я ще не злізла з трибуни )))
----
Так, дуже багато кого живе за мій рахунок. І з зарплати, і з податків. Якщо їх стане більше, або вони захочуть більше, я тінізуюся або емігрую. Я вже півтора десятиліття лох, але ж всьому є межа.
Ліві за обмеження приватної власності та ініціативи
Re: Ліві за обмеження приватної власності та ініціативи
Re: Ліві за обмеження приватної власності та ініціативи
Re: Ліві за обмеження приватної власності та ініціативи