Свій до свого сучий син

[kerbasi]

 Тарас Возняк написав статтю для «Дзеркала тижня» під назвою «Привиди галицького сепаратизму та ультранаціоналізму».
http://dt.ua/POLITICS/prividi_galitskogo_separatizmu_ta_ultranatsionalizmu-91378.html
 
Це дуже добре, що саме він порушує цю тему. Наприклад, коли я щось подібне у блогу пишу зі мною одразу починають сперечатися, що нічого такого немає і бути не може, і як вбивчий аргумент наводять, що, мовляв, живуть мої опоненти у Галичині від народження нічого не бачать, не чують, тобто я все вигадую: і галицький антилібералізм, і ксенофобію, і клерикалізм, і ізоляціонізм, що так разюче контрастують з проголошеною інтелектуалами місією Галичини як провідники України до Європи. З місцевим, та ще й з непересічною публічною особою, інтелектуалом така аргументація напевно не пройде.
 
Возняк все пояснює «рукою Москви». Я не маю сумніву, що дійсно політтехнологи і пропагандисти з Півночі, не сидять без діла. Інакше б загострення «проблеми» так званих орлят не приходилися б саме на періоди активного розвитку відносин між Україною і Польщею, наприклад. Але хочеться зауважити, що інтелектуальний осередок під керівництвом  самого Возняка, а саме часопис Ї, вже давно є осередком сепаратизму мовного, не побутового, а саме літературно-мовного. За бажання можна узяти всі числа часопису і швидко виписати норми паралельної версії літературної української мови. Часопис, якщо й має іноземні гроші, то хіба що від Фонду "відродження", тобто від Сороса, але аж ніяк не від Дугіна. Я цієї теми вже торкався, і точилися жваві дискусії, звісно, з запереченнями очевидного. 
 
Але я це пишу не для тролення галичан. Я, взагалі, хочу закінчити цей допис висновком, що стосується всієї України, а не тільки Галичини. У Галичині, Донбасі, окремому портовому місці Одесі, в Автономній республіці Крим в силу історико-культурних обставин склалася більш потужна місцева ідентичність, ніж в решті місцевостей України, тому там загальноукраїнські проблеми проявляються більш контрастно, якщо, звісно, бажати їх бачити і осмислювати. Найбільша, на мою думку, проблема полягає у тому, що інтелектуальна верства в Україні не очолює і не осмислює процесів, які мали б належати до поля цікавості саме інтелектуальної верстви. От саме через це будь-якому заїжджому або місцевому  політтехнологу посередніх здібностей, але зі щедрим фінансуванням, не складає проблеми місцеві фобії, комплекси, міфи, забобони, маскультні  уподобання нижчого класу організувати у політичний або навіть у культурний рух.
 
Ахілесова п’ята українських інтелектуалів це зведення афоризму «свій до свого по своє» до «він, звісно, сучий син, але він наш сучий син». Через це замість прямо назвати публічного, політичного, наукового  чи мистецького дурня дурнем і висунути зі своїх лав та підтримати, визнати розумних українські інтелектуали починають вдосконалювати формулювання критеріїв дурості, щоб «свій» потрапив у винятки, а краще – у генії. Через це тут у всіх сферах життя домінують карикатурні особистості, керують – абсолютні негідники, а публічний простір дедалі більше відповідає естетиці соціальних низів.  
 

Comments

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Гарно ви почали, та кепсько закінчили. "Свій до свого" - се ідеал, який немає нічого спільного з реальністю, бо насправді керівною, напрямною і домінантною є теза про сусідову корову. І се нормально, природно, бо се конкуренція у вузькій екологічній ніші. Тому у справжнього українського інтелектуала скоріше язик усохне, ніж він назве колегу по цеху генієм, якщо з ним ніколи не бухав.
А щодо "прямо назвати публічного, політичного, наукового чи мистецького дурня дурнем" то я прямо й називаю - Возняк дурень і охочекомонний (радше безкомонний) стукач. На відміну від іншого галицького "інтелектуала" - Ярослава Герцика. Той просто ворог, у чому я солідаризуюся з Михальчишиним.

[kerbasi.livejournal.com]

Достатньо і в нас компромісів через містечковий патріотизм. Мене до цього допису спонукав не стільки Возняк та галицька тема, скільки жежешні обговорення "Чорного ворона" Шкляра у френдів:
http://gloria-ma.livejournal.com/153217.html
http://vent-de-la-mer.livejournal.com/448858.html
Якщо почитати всі коментарі, то там в кількох дописувачів вималбовується позиція: головне, щоб наш і писав, як вороженьків б*ють.

[mykolap.livejournal.com]

===================Через це замість прямо назвати публічного, політичного, наукового чи мистецького дурня дурнем і висунути зі своїх лав та підтримати, визнати розумних українські інтелектуали починають вдосконалювати формулювання критеріїв дурості, щоб «свій» потрапив у винятки, а краще – у генії.

було б добре, аби Возняк навів хоча б один такий приклад

Бо у нас навпаки, як хтось вибиваєься із сірої маси згаданих інтелектуалів, так його починають одразу чморити учорашні поплічники, як "ющенкіста", "Тимошенківця", "Пртивсіха", "колишнього кадебіста", "члена гуманітарної ради при Янковичі". ну й "націоналіста" також

[kerbasi.livejournal.com]

То моя думка, а не Возняка. Може, він і не погодився б.

Те, що Ви перелічили, є політичними ярликами. Можливо, інтелектуалам не варто поспішати афіліюватися з політичними трендами, тоді й авторитету матимуть більше.

[larry-bc.livejournal.com]

Пошел думать.

[kerbasi.livejournal.com]

А картоплю копать? )))

[henyk.livejournal.com]

Проблема навпаки в тому що як тільки якась сумнівна персона зненацька відчула себе "інтелектуалом" то відразу починає з визначень опонентів на кшталт "дурень", "кретин", "далбайоб" etc

[kerbasi.livejournal.com]

Це проблема тільки тоді, коли відсутні мірила. Як рух можна визначити тільки відносно інших тіл, так і інтелектуала можна оцінити тільки відносно інших інтелектуалів. Якщо інтелектуали не створюють середовища, то тоді брак рації у наведеній Вами у приклад персони не є очевидним фактом. ))

[tin-tina.livejournal.com]

Можу хіба повторити те саме, що й більшість Ваших попередніх співрозмовників: живучи в "цитаделі сепаратизму", я ніколи подібних пропозицій не чула, не обговорювала і вони б мені навіть не спали на думку. Своєрідна мова журналу "Ї" - не сепаратизм, а спосіб привернути до себе увагу.

[kerbasi.livejournal.com]

І прізвище Андрухович Вам не відоме? )))

[puidra.livejournal.com]

возняк пише про вибір, який кожен робить сам .. у галичан немає можливості робити адекватний вибір .. вони вибрали свого часу бути разом з іншими українцями і платять за це дуже дорого .. і дуже довго .. може просто центральним, східним, південним, північним ук-цям дати шанс галичанам? прислухатись до них? і зробити свій вибір на їх користь .. впевнений, галичани здатні створити значно якісніший рух, ніж во с-да .. що б там не казали про якесь засилля г-н коли-небудь де-небудь у владі, це звучить смішно .. так само як і словосполучення "галицький сепаратизм"

[kerbasi.livejournal.com]

Немає, в кого питати, насправді. Люди з різних місцевостей менш за все переймаються сусідами, а тими, хто, взагалі, не через річку, а десь за 500 км і більше - і поготів. На цю тему слушно написав мій новий френд:
http://vent-de-la-mer.livejournal.com/450426.html

А для тих, хто за його словами, дрейфує поміж кількому середовищами (це за моєю термінологією цього допису, мали б бути інтелектуали), в Україні немає належного медіуму, хіба що блогосфера та кілька форумів, де кілька жалюгідних тисяч користувачів змагаються з тролями у намаганні бути почутими.

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Коли я отаке читаю, то зразу згадую колядуна Зварича. Загальна схильність галичан до "колядування" не дасть їм змоги "створити значно якісніший рух, ніж". Навколо будинку мого тестя (в Івано-Франківську) повиростали вілли й палаци саме скромних чиновників-колядунів. І жоден з них не схильний "створити значно якісніший рух, ніж", і ніякого іншого шансу їм не треба, бо їм і так добре.

[raw-stick.livejournal.com]

Треба розуміти, журнал і видавництво "Критика" - це філіал галицьких сепаратистів у Києві? :)

Щодо місцевої ідентичності. Галичани наполегливо і цілеспрямовано позбувалися своєї місцевої ідентичності на користь загальноукраїнської. Це їм вдалося, причому вдалося ліпше, ніж решті України цю ж саму загальноукраїнську ідентичність зберегти. Тепер звичайну, нормальну українськість галичанина (нормальну в тому сенсі, в якому поляк має нормальну польськість чи угорець - угорськість) називають регіональною ідентичністю.

[kerbasi.livejournal.com]

Мова журналу "Критика", як і мова "Ї", належать до площини, про яку я пишу за наданим у тексті допису посиланням. Є суто мовни або мовно-естетичний вимір, може за певних обставин укластися й вимір політичний.

Стосовно ідентичності, місцева версус національна, тут, НМД, не так важлива ідентичність кожного окремого індивіда, як те, як ця ідентичність відбивається у культурній та інтелектуальній площині. Більшість людей про свою ідентичність замислюються, коли натрапляють на нагадування про неї від своїх культурних та інтелектуальних авторитетів. От я власне це й хотів передати в останніх двох абзацах. Які "авторитети", такі й проблеми з ідентичністю, нацією, державністю і т.д.

[crema-catalana.livejournal.com]

Зі всього сказаного підтримаю-таки закид до інтелігенції (схильність української інтелігенції до конформізму).

Вибачаюсь за багатословність, нема коли скорочувати

[chita-i.livejournal.com]

Я зовсім не знаю, хто цей персонаж Тарас Возняк, тільки те, що почула тут та в коментарях у ZN про нього, і чому він говорить про те, що говорить, гадки не маю.

Але, наперекір цитування Дугіна ним, дозволь не погодитись з тобою, що він всюди вбачає "руку Москви". Зокрема він пише:

Одне з живильних середовищ цього сепаратизму, чи бродіння в умах галичан, — невідповідність розвитку українського проекту їхнім уявленням про нього. Не на таку Україну вони очікували, не за таку Україну вони боролися. … Тому і є величезна диференціація між регіонами щодо цих очікувань та проектів. Якщо для галичан або закарпатців проєвропейськість розвитку України не викликає жодних сумнівів, то для інших регіонів ця аксіома ще має бути обґрунтована, — вони ще підраховують вигоди та втрати. І це, напевно, правильно. Західні українці сприймають свою європейськість як незаперечну очевидність — бо такий весь їхній історичний досвід, цивілізаційні впливи Заходу для них завжди були позитивними, що б там не говорилося і скільки б конфліктів із нашими західними сусідами ми не мали.

Тобто, тут конфлікт не територіальний. Тут конфлікт світоглядний. Хоча, я погоджуюсь з тобою щодо і перебільшеної релігійності успадкованої, мабуть, у Польщі (що є негативним, я про це писатиму, як тільки матиму час та зберуся з думками), і про перейняття найгіршого від совка, і про хабарництво, згадане паном Негребецьким. Про жахливі східні риси я поки мовчу, це не тому, що їх не помічаю. Тут йдеться про "ідеал" Галичан. Хоча я проти, повторюю, називання світоглядного конфлікту географічними обзивалками. Спільним у умовно "сходу" та "заходу" уявленням є наступне (цитую з статті Возняка):

"зрештою хтось муситиме взяти на себе відповідальність за цю територію, яка ніколи у новітні часи не мала досвіду державності"

Тобто, пост-колоніалізм розвив на сході та заході "покірний прагматизм" (теж потім писатиму, з цього і почну як зможу). Об'єктивні обставини (не слабі сусіди які весь час претендують на наші території), та манера думати та формувати майбутнє нашої еліти (дуже пасивне, недумне, прагматично-обставинне, маятнико-консервативно-поверхньо-ліберальне, з вірою у зовнішнього керівника) відкинуло нас назад і туди ж летимо.

"Не забуваймо, що в західних українців є досвід життя поряд із такими ж самими бідними, а то й біднішими у 90-х роках поляками, угорцями та словаками. І коли за кілька років різниця в добробуті на межі 2000-х починає сягати кількакратних величин не на нашу користь, а ми все стоїмо на місці, — це не може не викликати запитань. Ще в тих-таки 90-х спочатку була надія, що ми рухаємося синхронно з Польщею, Чехією та Угорщиною, тільки трохи — років на десять — відстаємо. Потім «відставання» збільшувалося, надії зникали."

Re: Вибачаюсь за багатословність, нема коли скорочувати

[kerbasi.livejournal.com]

Возняк має дещо спільного з Забужко, а саме минуле компартійного філософа. Частина людей його не любить саме за це. Він - головний редактор журналу "Ї". Оскільки "Ї" отримує гранти, а в нас модно не любити "грантоїдів", то ось і ще одна група людей, хто не любить Возняка. Перед виборами він писав статті, де не шанував Ющенка, тому його затаврували "юлефаном" - ось ще один привід його не любити.

Хоча я не належу до ющепоклонників і борців з грантами, мене також достатньо часто думки Возняка дратують. А ще більше мене дратує його мова, мова напіврусифікованого галичанина з глибинки. З його освітою та статусом міг би і виправити мовлення. Втім, останнім часом він каже слушні речі, тому до нього варто прислухатися, а не вмикатися на його ім'я, як бик на червону ганчірку, як це роблять деякі коментатори.

Re: Вибачаюсь за багатословність, нема коли скорочувати

[gloria-ma.livejournal.com]

Тобто, пост-колоніалізм розвив на сході та заході "покірний прагматизм"
------------------
Малоросійство він розвив.

"У нас малоросійство було завжди хворобою не лише півінтелігентською, але — й передовсім — інтелігентською, отже поражало верству, що мала виконувати роль мозкового центру нації.

проблема українського малоросійства є однією з найважніших, якщо не центральних проблем, безпосередньо зв’язаних з нашою основною проблемою — проблемою державности.

Але малоросійство — це не політика і навіть не тактика, лише завжди апріорна і тотальна капітуляція.
Капітуляція ще перед боєм.

Це також затьмарення, ослаблення і — з часом — заник історичної пам’яти" (с).

Я ще не злізла з трибуни )))

[chita-i.livejournal.com]

Однією з головних наших загальних об'єктивних проблем є структурна. Усупереч проголошенню "незалежності" не була зламана (ми не зламали) колоніальна структура (ну якщо ти вже так не погоджуєшся з таким визначенням, то прийми словосполучення "совкова структура") влади, держави, суспільних відносин, менталітету, тощо. Ми говорили про незалежність, але продовжували, як у совку, красти у "держави", продовжували спиратися на бюрократичний апарат, продовжували почуватися "меншими братами" у культурі (я це для себе зву "мілітаризацією" інтелігенції, тобто "канонічність", "уніформування", "синхронність", "ієрархічність" думок та висновків, типово для совку, особливо пост-сталінського, та і завжди "во віки віків, амінь!" :-Р), окрім того, що ти мені дуже дохідливо пояснив що це суто російське явище – інтелігенція. Також консервативно-чужацьке (вони легко знаходять спільну мову) відторгнення інтелекту. Перші через боязнь що нове та інакше вб'є консервовані закостенілі-закляклі залишки нац.культури, другі – через розповсюдження профанованої беззубо-шароварної версії цієї культури як замінного сурогату щоб нейтралізувати-паралізувати будь-яке розумне життя взагалі.

Ми мусимо визнати наші "національні" цінності, які нам залишив совок та порода "совєцкій чєлавєк", наш страх у реалі бути ініціативними, щирими, називаючи все своїми іменами, не вміння гуртуватися (і забудьте нарешті ті дурні "хати з краю"), але таки звичку до складних умов, вміння з нічого зробити щось, деяку загальну освіту, яку так швидко вбивають "місцеві" князьки від Кравчука-Кучми-Ющенка-Януковича до бандитів-магнатів. Чесно зрозуміти які ми є, наші слабкі та сильні сторони, щоб боротися не один з одним через всякі мілкі технічні непорозуміння та особисті риси, а за пошук консенсусу між "східним" та "західним" світоглядом. Для того мусимо пробачити собі "містечковість", "доморощеність", "гетьманство" і думати, як все це обернути всім нам на користь.

Але я дуже проти "умілєнія" перед "селянською" укр.культурою, радості від дурощів у літературі, прийняття назв "інтелектуалами" різних спитих совкових діячів та "творчої" молоді, яка пише про наркотики та різні відірвані від життя ескапістські фентезі (хай собі пишуть, якщо хтось платить чи читає, але вони – не інтелектуали), тощо. Я проти замотаних писків та екстремістських та ідіотських гасел. Коли ми щось "гаслимо", треба думати про всю Україну, а не тільки про своє звичне болото чи групку, чи стать, чи соціальний клас.

Re: Я ще не злізла з трибуни )))

[kerbasi.livejournal.com]

Регіональні особливості це нормально. Але вони мають підводний камінь - їх можна роздмухати до національної свідомості і утворити окрему націю. Над цим працюють вже давно ворожі політтехнологи. Вони доволі далеко просунулися в утворення жлобської переж-нації на сході-півдні, вони тепер концентруються на утворення рагульської перед-нації на заході. За цих умов інтелектуали мали б думати своєю головою, а не тільки історичною пам'ятю прадідів. Взагалі, в багатьох питаннях слід бути мудрішим. Закінчити вже довойовування війн з поляками, пробачити їм "орлят" та більше не підіймати бучу в самий невдалий час. Також вже варто забути про ветеранів ВОВ. Ну не визнають вони УПА, та й хрін з ними, чого вестися на регулярні провокації? Сконцентруватися слід на головному: на опорі русифікації, розповсюдженню гоп-культури, яка вже пустила коріння у Галичині, на формулюванні національної ідеї та національних проектів. Слід зрозуміти, що поза ображенного підлітка, коли не прийняла Європа, а я вам, ліберастам, наперекір стану консерватором, образила Росія - так я от назву їх на весь савіт кацапидлами і хай всруться політкоректні ліберасти - це все та багато іншого подібного розхитує човен української нації на той самий борт, на який його намагаються накренити і ворожі політтехнологи.

Це як я тобі колись писав, що все це антиглобалістичне лівацтво, це класно для Заходу. А тут воно неминуче приведе під знамена Кремля. Україна не заробили на антиглобалістичне лівацтво, тому кілька десятиліть тут слід вкалувати і вкалувати: жорсткий капіталізм в економіці, непохидне прозахідництво у культурі. От тільки, коли віддалемося на достатню відстань від нашого совкового минулого та від теперішніх московських політтехнологій, тоді можна стане знов почати плекати свої особливості.

[chita-i.livejournal.com]

...публічний простір дедалі більше відповідає естетиці соціальних низів.

Бачиш, ти, виявляється, теж естет. А галичани думають, що то тільки вони такі. бгггг

[docent030.livejournal.com]

--Ахілесова п’ята українських інтелектуалів .... формулювання критеріїв дурості, щоб «свій» потрапив у винятки, а краще – у генії. Через це тут у всіх сферах життя домінують карикатурні особистості, керують – абсолютні негідники
НМСД Наша головна проблема - совдеп у мізках, за 20 років він ні куди не дівся з усіма своїми хворобами. Такими як "образованщіна", клановість, закони, які не можливо виконувати... + найголовніша проблема - соціалізм. Із-за нього всі (майже всі) вважають, що про них хтось-то має турбуватися, нема відповідальності за свої дії. Відповідно завжди винен хтось інший, тільки не я.
Думаю це стосується не тільки України, подібні проблеми на всьому колишньому СССРі.

[kerbasi.livejournal.com]

Шокує, що совок сидить в тих, хто його практично не пам'ятає. Така інерція суспільних процесів не додає оптимізму.

[gloria-ma.livejournal.com]

Тепер я трошки підсумую те, що вивела з багаточисленних дискусій про Чорного ВОрона. Мене прикро вразило схильність частини наших інтелігентів-інтелектуалів (ну, хто там куди себе відносить) рахуватися з думкою 5 колони, ставити її думку поперед свою і знання історичного матеріалу набуті на основі того, що про історію України розказали москалі, які, хто б сумнівався, виступають безпристрастними арбітрами.
Це перше.
А друге, неусвідомлена любов до поразок більша за любов до перемог.
а третє, бажання своїх зводити під корень, тільки б отримати через деякий час похвальне плескання по плечу: "маладец, хохльонок!", при чому, враження таке, що вони щиро вважають, що проявляють толерантність і взагалі найвищі людські якості. Мабуть, так і є. Але чомусь не усвідомлюється той факт, що до них аналогічного відношення ніхто не проявляє і не проявить. А на оцю прекраснодушність вони отримають тільки нагління тої ж таки 5 колони. Я вже не кажу про братню північну країну, яка не одну сотню років доказує, що українців, як народу і на світі немає (а наші інтелігенти-інтелектуали до сих пір як глухі ходять і навіть коли хтось робить кроки в елементарному відпорі - помічає на карті нашу територію, вони, як останні дурні на такого нападають) мрія якої, щоб українці злились в "русском морє", а то їм скоро складнувато буде вважатися слов"янською державою.
---------
Окремо про Возняка. Возняк - людина, що відчуває куди дме вітер. В нього немає своїх думок, але він вміє ухоплювати чужі і артикулювати їх. Я завжди його розглядаю як вловлювача певного мейнстріму. Почав битись в істериці від Свободи? Ага, значить, Свобода стала небажана владі. Щось там погнав на галичан - це теж думка у повітрі. (і давненько, ще з ранньої весни).
При чому, імхо, у Возняка це виходить абсолютно природньо, із наілучших побуждєній, він, може і сам не здогадується, що він медіум.

[kerbasi.livejournal.com]

У Вас Іренглорія і Гонта67 висловили фактично і моє ставлення краше за мене.

Возняк - це для мене з когорти інших імен, які якщо складають інтелектуальну верхівку нації, то націю дуже шкода, і її життєздатність залишається відкритим питанням. Але це ніяк не означає, що ця верхівка не можу казати слушних речей. Зламаний годинник також два рази на добу вірний час показує.