![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Забута версія слідча
Про автора в інтернеті нічого знайти не вдалося. На польських інтернетних барахолках цю книжку можна купити за 2-3 злотих, тобто на сьогодні 4,70 – 7,05 грн. У соціалістичній Польщі вона коштувала 35 тодішніх злотих. А у миколаївській книгарні я її купив за 79 копійок, про що свідчить штампик на останній сторінці.
Придбав я цю книгу влітку 1988-го. Я тоді щойно повернувся з війська, і збирався відпочити на морі. Думав, що там на пляжі читатиму серед панночок, які за тодішньою модою також «а я вся такая необичная чітаю на інастраннам їзикє, нє то що ви тут все жлоби і пролетарії». Ну й, звісно, можна й до літературознавчих дискусій перейти… Однак, не склалося. На передодні від’їзду розхворівся я на катаральну ангіну з високою температурою, набряклим горлом – жах! І хтоб міг подумати, що А після служби за Полярним колом, двох зим з лютими морозами і ледве тепленьким літом, я в себе на батьківщині у розпалі пекучого літа можу підхопити дитячу застуду! Поїхав хтось з моїх родичів. А книжка загубилася серед інших аж до минулого вікенду.
Ну, що казати? Два трупи, один, випадковий - важко поранений. Кілька арештованих за економічний злочин: махінації з ріпаком, через які розкрадали державні кошти, виділені на закупівлю фіктивних обсягів. Слід іноземної розвідки! Вбивця і ворожий агент – пенсіонерка, що приховувала своє німецьке походження і гестапівське минуле. Ця бабця, попри 60-річний вік, лазить через вікна ресторанного туалету, стріляє з пістолета, підкидає гільзу у чуже авто… Круто! Оце так тренували у ГЕСТАПО! Хотів би я таким зберегтися…Питається, на кой іноземній розвідці оборудки навколо ріпака? А для того, щоб дестабілізувати споживчий ринок, спровокувати голодні бунти населення проти «народної» влади.
За совітів я чимало подібної літератури перечитав, від обов’язкової для позакласного читання у школі до якихось літературних додатків до армійської преси, коли треба було чимсь себе зайняти в армійські будні. Цікаво, що при маразматичних сюжетах, часто написані такі твори були непогано. Вже потім я дізнавався, що часто письменники-дисиденти або просто письменники, якими була чомусь незадоволена влада, не мали можливості ніде працевлаштуватися, і як за щастя вважали, якщо перепаде хоч якийсь заробіток за написання замовного пропагандистського худліту. А талант, як відомо, не приховаєш…
От і цей польській опус написаний, хоч і по-ремісницьки, але непогано. Що кидається одразу в очі, так то слідування соцреалістичній настанові показати провідну роль колективу, у даному випадку – слідчої групи. Автору це вдалося на відміну від більшості його колег з СРСР. Хоча він і додав кожному персонажу по якійсь відмінній рисочці, але вони відчуваються вторинними відносно до групи. Совітські автори знаходилися під впливом романтичної традиції, тому в них головний герой завжди виходив головним і героєм, а колектив – це так, тло. Навіть якщо вони виписували кілька головних героїв – все одно виходили більш-менш окремі персонали, а не маса. Поляку вдалося, хоч і не бездоганно: начальника та одного зі слідчих я все ж таки запам’ятав, хоча не можу на певно відрізнити, хто робив що. Варшава виписана окремими реченнями-мазками, але нічого так – психогеографічненько. Варшавянам, мабуть, взагалі кайф таке читати і згадувати минуле або реставрувати для себе минуле свого міста.
Отже, хоч це й пропаганда, до того ж стара – прочитав на одному подиху. Роман Яворовський писав не гірше (а то й краще) за Марека Краєвського, чиї Еринії я таки подолав. Мабуть, зберу до купи враження та поділюся тут.
no subject
(Ху, нарешті коментарі повернулися до класичного вигляду)
no subject
no subject
(О, дивись ти, можна редагувати свої коментарі! Хоч щось добре в цих пертурбаціях).
no subject
Дійсно, редагування коментарів! Мрія втілилася нарешті!))
no subject
no subject
no subject