"Маємо вже досить маргінальної, забиченої, вузьколобої України".

[kerbasi]

Двадцять років тому, у січні 1993-го український журналіст, громадський діяч, редактор львівської газети Post-Поступ Олександр Кривенко надрукував статтю "Маргінальна Україна". На жаль, Кривенка вже майже десять років немає з нами. Втім, ця стаття за своєю актуальністю пережила його і, схоже на те, що переживе ще кілька поколінь. Взагалі, покоління в деяких науках визначається як 20-річний період, тобто від написання статті Кривенка до сьогодення відстань - одне покоління. І те, що ми ще й дотепер сперечаємося навколо тих самих національних комплексів та стереотипів, дуже прикро. Суспільство нікуди не просувається.
Статтю можна прочитати тут:
http://www.istpravda.com.ua/columns/2011/04/9/35061/
Шкода, що я не прочитав її у 1993-му або принаймні перед початком цього блога. Напевно, у блозі було б на дві третини менше дописів, бо вистачило лише б передруку з невеликими зауваженнями.

Кілька фрагментів
Не люблю нинішню Україну. І не лише сьогоднішню, заматеріалізовану, тобто дану в об'єктивній реальності, державу - виплід безхребетної і тупої посткомуністичної еліти та рагульської маси.

Неможливо любити не лише клерків-хапуг, а й непідкупних патріотів, які розуміють patria як стару діву у вишиванці й незатрасканому вінку або як мікроцефала з налитими кров'ю очима при слові "москаль" або "жид".

Годі любити Україну містичну - компіляцію поганських вірувань, героїчних традицій та сентиментальних вивержень. "Заунывные песни моей Родины", влучно визначив цей стан свідомості Шевченко.

"Заунывно" бути наприкінці XX століття січовим стрільцем. Вульгарно співати, що "ми тую червону калину піднімемо", якщо кущ отої калини знаєш лише з малюнка в дитячій читанці.

Жлобно правити тризну за померлими від голоду 33-го в Оперному театрі. У театрі треба слухати оперу, бо будь-яка театральна споруда служить у першу чергу для видовищ.
**********
Не мною сказано, що в одну річку зайти двічі важкувато. Можна, звичайно, спробувати відродити кобзарську традицію, але тоді випускникам консерваторії треба виколювати очі. Воно, звичайно, нескладно, от тільки чи потрібно?

Можна згадати традиції Івана Гонти і різати ляхів (жидів, москалів) задля побудови Української держави. От тільки як бути з тим фактом, що ті ляхи (жиди, москалі) є громадянами вже існуючої держави?..

Якщо обстоювати ідею етнічної України, то треба насамперед відмовитися від колонізованих українцями Донбасу, Криму, південних степів, Слобожанщини, частини Буковини, а про Кубань і Зелений Клин взагалі слід забути.
**********
Між тим, і націоналізм - як засіб здобути національну державу - після грудня 1991 року потребує переосмислення. Сьогодні на часі не виборювання держави як такої, а її захист - політичний, військовий, економічний, культурний, соціальний, екологічний. Захист не лише від Росії, а й від Заходу. Захист як зміцнення, розвиток, збагачення.

Мало би йтися не про вимушену агресивність поневоленої нації, а про органічну агресивність державної нації. Не про націоналізм, а про щось ближче до шовінізму. Українська культура й духовність, українське інтелектуальне й матеріальне багатство мають втрутитися в усталену ієрархію світових авторитетів.

Хлопчаки, які волають "Україна для українців", нагадують мені дідусів на дискотеці. Люди з молодою кров'ю мислять інакше - "Світ для України".

"Зрівняємось з вами, хлоп'ята",- думаю я, дивлячись на американців чи німців. Маємо вже досить маргінальної, забиченої, вузьколобої України. Я люблю іншу.

Дякую МШФ o_veremchuk а наводку.

Comments

[slipa-ol.livejournal.com]

згоден повністю. немає втілювачів.

[stepom.livejournal.com]

"Я не можу любити містично-героїчну Україну з її кредо "пан або пропав". Колись мої предки - простодушні східняки - перейшли Батиєві дорогу до Європи, не думаючи наскільки це доцільно.

Принципові українці врятували європейців ціною власного життя, свободи і врешті-решт - свого місця в Європі. А хитренький галичанин Данило зігнувся перед Батиєм і збудував державу, з якої пішла сучасна Україна."

якась Бузиновщина. Бузину можна назвати забиченим вузьколобим?

[kerbasi.livejournal.com]

Історичні екскурси смішні, але з оглядки на 93 рік заслуговують поблажливості.

[larry-bc.livejournal.com]

львівської гахети

адрукував статтю

Жлобно
_________________
// Якщо обстоювати ідею етнічної України, то треба насамперед відмовитися від колонізованих українцями Донбасу, Криму, південних степів, Слобожанщини, частини Буковини, а про Кубань і Зелений Клин взагалі слід забути.


А він їх приєднував? )))

Дякую. До ВК та ФБ.

[stepom.livejournal.com]

"єво-дєд-ваєвал". а жб в спину стріляли

"Колись мої предки - простодушні східняки - перейшли Батиєві дорогу до Європи ... А хитренький галичанин Данило зігнувся перед Батиєм і збудував державу, з якої пішла сучасна"

[kerbasi.livejournal.com]

жлобно - це авторське, прислівник від "жлоб", напевно.
---

Він не приєднував, але речення умовне: якщо..., тоді...

[dniprovska.livejournal.com]

Ну що тут без кінця обговорювати. Центром культури завжди є місто. В Україні майже всі крупні міста за винятком хіба що Львова зросійщені - тому Україна шарахається між сільською архаїкою 19ст. і совковим жлобством. Коли приберемо совкові споруди і створимо власну економічну інфраструктуру, тоді проблема сама собою зніметься. Теоретично її не вирішити.

[stepom.livejournal.com]

А чому ви міста називаєте зросійщеними, а жлобство чомусь, совковим??? Давайте називати речі своїми іменами. Інакше так іще 50 років пройде, а руззкость, як продукт Московії, все сором'язливо буде називатися совковістью

[kerbasi.livejournal.com]

Без теорій також не вирішити. Що 20 років нам і продемонстрували.

[nekrashevych.livejournal.com]

Точно не пам'ятаю коли, але я цю статтю читав давно (здається що ще до 2004 року). Тоді я з нею погодився, хоча вона здалася мені трохи різкуватою. Зараз вона різкуватою не здається.

[kerbasi.livejournal.com]

У мене також толерантність до рідних комплексантів та страждальців від дупоболю вичерпується, аж вже дно видно.

[chita-i.livejournal.com]

Дуже жалко, що ти застряв на початку шляху і одного покоління тобі виявилось мало. ) Нема чого обговорювати, бо, хоч і вкладається у твою парадигму, не хоче сказати, що вірно. Йдеться тільки про стандартну з того часу шкідливу риторику. Може вона і призвана "розбудити", але ніколи того не зробить. Людей треба плекати у повазі та любові. Інакше вийде тупий натовп, який себе не поважає, і тоді усе марно. Ось чому.

Вузьколобість та бикатість на боці автора. Він не міг у той час вилізти з насадженої системи координат. Чи зможеш ти вже зараз, коли умови вже інші?

Коли ти перепсіхуєш від моєї думки, скажи мені будь ласка: який тип людей зараз емігрує з України? Мені тут повідомили що почалася п'ята хвиля еміграції "з бєзнадьогі". Я б була тобі вдячна.

[gluk16.livejournal.com]

згадався чийсь афоризм: бути патріотом - це пишатися своєю країною. бо в ній народився саме ти.

це так, до теми про еміграцію

[kerbasi.livejournal.com]

Тобі щось таке відкрите, що мені не відкрите, тому я не сперечаюся.

Стосовно еміграції, дійсно, виїжджають більше, але чи це можна назвати хвилею, я не знаю, бо моє коло нерепрезентативне. А те, що багато хто про еміграцію базікає, так то ж не мішки тягати, а в еміграції, може, доведеться і потягати...

[candrika.livejournal.com]

Мені здається, якраз Кривенко був одним з тих небагатьох, які весь час з насидженої системи координат виходили. На відміну від патріотів-теоретиків він якраз був повністю практиком, робив реально весь час і багато, при тому не боявся помилитися, не боявся, що його будуть критикувати, чи не сприймати.

[vladmradio.livejournal.com]

і нащо ото зрівнюватися з американцями (!) або німцями?

[chita-i.livejournal.com]

А колоніальні держави постійно на когось рівняються, у сенсі беруть приклад та вирівнюються по силовим лініям, або борсаються у "багатовекторності", та дивляться чужими очима на себе та на решту світу.

[kerbasi.livejournal.com]

У пізньосовітські роки це були два еталони (третій - японці) для совітської інтелігенції.

[viewpoint.livejournal.com]

Пафосно, наївно. Текст є купою тез і не має ознак статті.

Але персона автора мене зацікавила і зараз я переглядаю його роботу "Енциклопедія нашого українознавства".

Дякую за "наводку", пане Кербасі.

Совкова мода на протесне мистецтво та риторику

[chita-i.livejournal.com]

Ну що цей дядя не любить ми вже побачили з цитат що навів Кербасі. Може вам вдасться побачити та розказати нам, що він любить? Шоб запропонувати як таке, яке витіснить те, чого він не любить?

Єсть лі у вас план, містер Фікс? Бо руйнувати не будувати.

[chita-i.livejournal.com]

Також мене заінтригувала сама назва "Енциклопедія нашого українознавства" Загалом назви якось обдумують досить добре, щоб звідти викинути непотрібні слова, які не кажуть того, чого ми не хотіли сказати. Тобто, автор мав у своїй свідомості "не наше", "чуже" українознавство також і хотів його протиставити "нашому"? Міг би назвати просто "Енциклопедія українознавства"

Я можу видаватись хворою на усю голову, я це усвідомлюю дуже добре. )

[docent030.livejournal.com]

==....Не люблю нинішню Україну. І не лише сьогоднішню, заматеріалізовану, тобто дану в об'єктивній реальності, державу - виплід безхребетної і тупої посткомуністичної еліти та рагульської маси.....

Скажу банальне.
Маємо те, що маємо. Якщо 70 років жити в перекрученому вигляді, а потім різко розвернуться й встати на ноги - гарантовані неприємні ефекти на зразок нудоти,, головокружіння й втрати свідомості і координації рухів.
Хочеться простих й ефективних ліків, а їх немає. Ніхто не випише лікарняний - ви вже дорослі, оклигаєте самі.

[nikitanik.livejournal.com]

*"Зрівняємось з вами, хлоп'ята",- думаю я, дивлячись на американців чи німців. Маємо вже досить маргінальної, забиченої, вузьколобої України. Я люблю іншу.*

От цікаво було б почути, де саме знаходиться та "інша" - у мріях Автора? чи, може, на небесах? щось на кшталт "небесного Єрусалима"?

[viewpoint.livejournal.com]

> українське інтелектуальне й матеріальне багатство мають втрутитися в усталену ієрархію світових авторитетів.

матеріальне - це точно не на небесах.

Що добре у цьому тексті Олександра Кривенка - автор запропонував нам зазирнути за горизонт.

Те, куди ми дивимося. Ми можемо дивитись у багнюку, можемо зазиртати у минуле, що може бути цікавим, обнадійливим, безсоромним, гнітючим, та ін.

Але можна зазирнути уперед, туди, де ми бачимо себе у майбутньому.

І скоро опинитися там, або в багні або в шатах, але не в минулому, де залишатися неможливо.

You can make it, if you try.
Push a little harder
Think a little deeper

You'll get what's due you
Everything coming to you
You got to move if you want to be ahead.

[iglusha.livejournal.com]

Люблю-не люблю... Можна подумати, це найважливiше... 1.Щодо мiстичноъ Украъни -- чому не використовуввати як художнiй образ -- але в помiркованих дозах i радикально перепаханий. Цiннiсть художнього твору/ дiйства не детермiyeться використанням/невикористанням цього образу. А пiд час рацiональних мiркувань -- взагалi навiщо робити з держави фетiш? Навiщо взагалi цi зайвi сутностi. 2. НаскiЛьки я розумiю, для гри на кобзi втрата зору не э обов'язковою.:)3. Що погаого у вчорi пам'ятi у оперному театрi, не розумiю. Ось що поганого в тому, що на таких мироприэмствах дехто полюбляэ використовувати скорботну атмосферу дляя розповiдей про поганих атеъстiв та всiх, хто не э достатьно право-консервативним, розумiю i навiть бiльше. Ну i так далi.