kerbasi: (Default)
Pro Nihilo ([personal profile] kerbasi) wrote2010-02-22 11:55 am

Знов про націонал-бовдурів

Я частенько називаю певний типаж націоналіста націонал-бовдуром. У мене є кілька систематизованих матеріалів на цю тему. Ось, наприклад, оцей під назвою "Діагноз - націонал-бовдур. Рятуймо націоналізм від такого":
http://kerbasi.livejournal.com/7412.html
Під націонал-бовдурами я, утім, ніколи не мав на увазі ВО "Свобода". Ідеологічно вони мені чужі, але я розумію, що у суспільстві є запит на консервативний націоналізм, а запит потрібно задовольняти. У суспільстві має бути баланс.

Після промови пані Фаріон у дитячому садочку тепер мені стало ясно, що бовдуризації зазнала і ВО "Свобода". На жаль, націоналізм демонструє кризу ідей. Вже нічого, крім глупства не продукується. Мені ріже слух, коли навіть у Галичині приживаються російські Міші, але чи до дітей з цим треба йти? Діти відтворюють те, що актуально. А актуально те, що дозволяє орієнтуватися у світі дитини. А світ дитини - це її найближче середовище. Якщо у батьків, сусідів, виховательок - міші, то дитина і сприйме тих міш. Ясно, що і не таким філологам, котрі кажуть "як ти називаєшся" (дякую, що ся після дієслова), виправляти ситуацію. Я розумію, діалекти,  але тоді не треба називати себе філологом.

Отже, націоналізм, яким від був від горбачовської пєрєстройки помирає. Більше ані націоналісти з галицьких інтелігентів, ані націоналісти з східняцьких етно-романтиків, ані націоналісти з совєцького шароварного культрпросвіту не в змозі запропонувати нічого, крім лайки, образ, конспірології. Вже он, бачимо, дехто за дітей узявся.

Національна ідея помре, а з нею і Україна, як держава, в основі котрої лежать засадничі культурні і ментальні форми українського народу, якщо терміново не виникне пропозиція нових ідей. Я вже неодноразово писав і продовжую підкреслювати, що нова національна ідея має утворюватись на основі не уявлень естетів про архаїчну патріархальну сільську Україну, а на основі близького 80% населення України міського способу життя. Естетика України зазнала неприпустимого ухилу до ланів, комбайнів, ігноруючи те, що вже виросли генерації, котрі заробляють собі на життя зовсім іншим. Вже по три покоління в родинах люди працюють за верстатами, виплавляють сталь, будують кораблі, ходять по морях-океанах, а тепер вже й пішли перші пенсіонери з офісів, їхні діти там роблять кар"єру, а онуки вступають до бізнес-факультетів вишів.  Українська культура має бути живою, актуальною, а не музейною та фестивальною. Ось тому вже на часі зміни і в українському націоналізмі. 

У дискусіях на ці теми нерідко можна почути такий аргумент: "Ось ви кажете про націонал-бовдурів, а самі до партій не йдете. Звідки ж там взятись іншим кадрам? Особливо на сході. Ось і доводиться працювати з тими, хто є, а вони нерідко таки бовдури".  Я ж бачу проблему не у тому, що це наша вада, що ми не йдемо до націоналістичних партій. Це проблема націоналістичних партій, що вони не можуть нічого запропонувати, крім фольклору, історичної публіцистики та відродження народних традицій, пов"язаних з релігійними святами. А йти до існуючої партії з усталеною ідеологією просто за-для того, щоб сперечатися, це просто марнування власного часу та зусиль.  Отже, хто має амбіцію прийти у політику з націоналістичними ідеями, роздивіться навколо: простір, котрий ще не охоплений національною ідеєю, сфери життя, неосягнуті націоналістичною думкою  - величезні. Роботи - море. Тільки годі вже вказувати, у що традиційне вбиратись, чиї старі віршики вчити, яких старих пісен співати - створюйте нове.

Наостанку хочу повернутись до резонансної події з пані Фаріон та дискусій, що точаться з цього приводу у ЖЖ. Вона повела себе нечемно, брутально, непедагогічно і антигуманно. Матимуть вплив її атаки  на майбутнє дітей, чи не матимуть - цього ніхто не знає. Мені вже за 40, а я й дотепер пам"ятаю дещо, про що мої батьки та вчителі вже давно забули. З іншого боку, більш драматичніші речі з точки зору дорослого майже не залишили ніякого сліду у пам"яті. Дорослий, особливо педагог, а університетська філологічна освіта це завжди ще на додаток і педагогічна освіта, повинен розуміти можливі наслідки, зважати на їх непередбачуваність та вести себе відповідально. Яке б ім"я не носила дитина, як вона себе не називала б, хоч Миськом, хоч Мішею, хоч Абрашею, Ванюшею чи Абдулайкою, ким би не були її батьки, носіями яких ідей вони б не були, так поводитись з дітьми не можна. Якщо цього не розуміють молоді люди, то в них, сподіваюсь, розуміння ще попереду. Якщо ж дорослі, то як не прикро, шановні, але щось цінне у житті пройшло повз вас...

Інший цікавий допис на цю тему від Олекси Негребецького і відповідна дискусія:
http://nehrebeckyj.livejournal.com/75248.html

[identity profile] smijana.livejournal.com 2011-01-28 07:51 am (UTC)(link)
Щодо дворян - не скажу, не маю перевіреної інформації стосовно 19, скажімо, століття.
Але у моїх сільських аграрних родинах, особливо батьковій, сільські звичайні люди слова "ж..па" не вживали ніколи, інколи під час сварки - "ср*ка", "до ср*ки", експресисивні вирази такі як "холєра, холєри на тебе нема, паскуда, зараза" і т.і.
У мене склалося враження, що російські вирази і російський мат прийшов на терени України разом із російським дворянством і росіянами, наприклад, "матір" старі селяни мого дитинства згадували на моїй пам'яті винятково у фразі "а наср*в твоїй мамі!" або "матері його ковінька" чи подібні варіанти. Всі інші активно вживала саме молодь того часу, яка тепер вже - теж літні люди..

Стосвно вдаваної і справжньої культури.. у мене немає певної думки, я ціную в людях найперше - суть, вчинок, а вже потім - форму, слово.
Всі ті правила поведінки за столом і табу за столом, правила в одязі і табу в одязі, мовні правила чистоплотності у мові і табу в мові, правила фізіологічної чистоплотності і табу в цій сфері - хіба все - "вдавана культура"?..
Так, культура в її глобальному значенні - не у зовнішніх ознаках і імітації (хоч я не певна що одне не тягне за собою інше, це все пов'язані речі на глибинних рівнях, людину внутрішньої культури потягне і до зовнішньої, навпаки- далеко не завжди, імхо).

Джек Лондон сказав: "если культуры нет у людей в сердцах, то нигде больше ее быть не может". І тут додати нічого напевне.

[identity profile] kerbasi.livejournal.com 2011-01-28 05:08 pm (UTC)(link)
Срака аж ніяк не краща за жопу. Різниця в тому, що перше слово - українське, друге - російське. Є така властивість вживати іншомовне слово для емфази. Моя вчителька любила казати: "І пачєму ти такой впертий". Їй здавалося укр. "впертий" сильнішим за рос. "упрямий". Мені доводилося сперечатися з людьми, котрі легко казали дитині, що дадуть їй по жопкє, но обурювалися "низькому" слову "срака". Звісно, ж вони були російськомовними. У випадку Ваших родичів ситуація діаметрально протилежна.

Мат в Україну прийшов скоріш не через дворян, а через совєцьку армію, де служила більша частина чоловічого населення. Ми там з перший днів оволодівали лайкою на всіх мовах народів СРСР, але російська, як міжнаціональна, звісно, була поза конкуренцією.

Вдавана культура це коли чоловік у "трійці", з краваткою, хусточкою, але чхає в метро попутнику просто в пику. Це жінка, в котрої є зачіски на день після миття голови, два дні, три дні і т.д. Вдавані манери за столом це коли не вміють користуватися приборами і не витягують ложечку з горнятка чаю, коли п"ють. Можна й далі продовжувати на кілька авторських друкарських аркушів.

Ми, можливо, по-різному розуміємо слово "інтелігент". Моє розуміння наближено до бердяєвського у "Вєхах". Якщо по-простому, то це разночинна срань з поверховою освітою, розперезаними емоціями, менш, ніж посередньою культурою.

[identity profile] smijana.livejournal.com 2011-01-31 07:43 am (UTC)(link)
"Ми, можливо, по-різному розуміємо слово "інтелігент". Моє розуміння наближено до бердяєвського у "Вєхах". Якщо по-простому, то це разночинна срань з поверховою освітою, розперезаними емоціями, менш, ніж посередньою культурою."

Ага, тепер зрозуміло про кого мова.
..ну але як тоді ідентифікувати інших?..
..воно якось і ярлички на людей вішати не хочеться, принаймні, не люблю це робити. Але якщо вже називати різні явища своїми іменами, то при дискредитованому ("саркастизмізованому", я б сказала) значенні слова "інтелігент, інтелігентний" - як тоді називати діаметрально їм протидежних людей? Шляхетними?..

І як тоді назвати людей, в яких немає ні поверхової освіти, ні "прітязаній" на звання культурної людини чи інтелігента - але тим не менше, людей за внутрішню культуру і людяність яких промовляють їх вчинки, людей, добрих серцем, щирих душею, хай і без культурних навичок, які виробилися в ході цивілізації (дещо умовно, бо скільки націй - стільки і навичок та правил)?.. Бувають і такі, особливо серед "неосвіченого" прошарку населення.

[identity profile] kerbasi.livejournal.com 2011-01-31 08:27 pm (UTC)(link)
В нас є і завжди існував інтелектуальний шар у суспільстві. За нормальних обставин вища освіта означала б вищі за простонароддя доходи. В нас такого не було за часів СРСР і ще й дотепер не скрізь ситуація змінилася. В результаті потенційний середній клас не має середніх доходів, а ті, хто мають, не є ментально середнім класом. Отже, за таких умов інтелектуальний шар не може зайняти гідне місце у суспільстві, тому й не має впливу. Розумні люди не отримують відповідне навантаження своїх мізків, щоб отримати реальний досвід, "накачати" ітелектуальні м"язи. Звідси й притаманна інтелігенції інфантильність, чистоплюйство, словоблуддя і відірваність від життя. Будемо сподіватися, що у наступні десятиліття соціальні викривлення якось розсмокчуться, і наступні генерації literati стануть гідним середнім класом. А наразі маємо частково "середній прото-клас" та пост-совєцьку інтелігентську срань.

[identity profile] smijana.livejournal.com 2011-01-31 07:45 am (UTC)(link)
Щодо "просвітницької ролі" радянської армії і запозичень - згодна на всі 100.
(Те саме, до речі, підтверджують і галичани, західні українці - про розповсюдження російської лайки з приходом армії на їх території).