Знов про націонал-бовдурів

[kerbasi]

Я частенько називаю певний типаж націоналіста націонал-бовдуром. У мене є кілька систематизованих матеріалів на цю тему. Ось, наприклад, оцей під назвою "Діагноз - націонал-бовдур. Рятуймо націоналізм від такого":
http://kerbasi.livejournal.com/7412.html
Під націонал-бовдурами я, утім, ніколи не мав на увазі ВО "Свобода". Ідеологічно вони мені чужі, але я розумію, що у суспільстві є запит на консервативний націоналізм, а запит потрібно задовольняти. У суспільстві має бути баланс.

Після промови пані Фаріон у дитячому садочку тепер мені стало ясно, що бовдуризації зазнала і ВО "Свобода". На жаль, націоналізм демонструє кризу ідей. Вже нічого, крім глупства не продукується. Мені ріже слух, коли навіть у Галичині приживаються російські Міші, але чи до дітей з цим треба йти? Діти відтворюють те, що актуально. А актуально те, що дозволяє орієнтуватися у світі дитини. А світ дитини - це її найближче середовище. Якщо у батьків, сусідів, виховательок - міші, то дитина і сприйме тих міш. Ясно, що і не таким філологам, котрі кажуть "як ти називаєшся" (дякую, що ся після дієслова), виправляти ситуацію. Я розумію, діалекти,  але тоді не треба називати себе філологом.

Отже, націоналізм, яким від був від горбачовської пєрєстройки помирає. Більше ані націоналісти з галицьких інтелігентів, ані націоналісти з східняцьких етно-романтиків, ані націоналісти з совєцького шароварного культрпросвіту не в змозі запропонувати нічого, крім лайки, образ, конспірології. Вже он, бачимо, дехто за дітей узявся.

Національна ідея помре, а з нею і Україна, як держава, в основі котрої лежать засадничі культурні і ментальні форми українського народу, якщо терміново не виникне пропозиція нових ідей. Я вже неодноразово писав і продовжую підкреслювати, що нова національна ідея має утворюватись на основі не уявлень естетів про архаїчну патріархальну сільську Україну, а на основі близького 80% населення України міського способу життя. Естетика України зазнала неприпустимого ухилу до ланів, комбайнів, ігноруючи те, що вже виросли генерації, котрі заробляють собі на життя зовсім іншим. Вже по три покоління в родинах люди працюють за верстатами, виплавляють сталь, будують кораблі, ходять по морях-океанах, а тепер вже й пішли перші пенсіонери з офісів, їхні діти там роблять кар"єру, а онуки вступають до бізнес-факультетів вишів.  Українська культура має бути живою, актуальною, а не музейною та фестивальною. Ось тому вже на часі зміни і в українському націоналізмі. 

У дискусіях на ці теми нерідко можна почути такий аргумент: "Ось ви кажете про націонал-бовдурів, а самі до партій не йдете. Звідки ж там взятись іншим кадрам? Особливо на сході. Ось і доводиться працювати з тими, хто є, а вони нерідко таки бовдури".  Я ж бачу проблему не у тому, що це наша вада, що ми не йдемо до націоналістичних партій. Це проблема націоналістичних партій, що вони не можуть нічого запропонувати, крім фольклору, історичної публіцистики та відродження народних традицій, пов"язаних з релігійними святами. А йти до існуючої партії з усталеною ідеологією просто за-для того, щоб сперечатися, це просто марнування власного часу та зусиль.  Отже, хто має амбіцію прийти у політику з націоналістичними ідеями, роздивіться навколо: простір, котрий ще не охоплений національною ідеєю, сфери життя, неосягнуті націоналістичною думкою  - величезні. Роботи - море. Тільки годі вже вказувати, у що традиційне вбиратись, чиї старі віршики вчити, яких старих пісен співати - створюйте нове.

Наостанку хочу повернутись до резонансної події з пані Фаріон та дискусій, що точаться з цього приводу у ЖЖ. Вона повела себе нечемно, брутально, непедагогічно і антигуманно. Матимуть вплив її атаки  на майбутнє дітей, чи не матимуть - цього ніхто не знає. Мені вже за 40, а я й дотепер пам"ятаю дещо, про що мої батьки та вчителі вже давно забули. З іншого боку, більш драматичніші речі з точки зору дорослого майже не залишили ніякого сліду у пам"яті. Дорослий, особливо педагог, а університетська філологічна освіта це завжди ще на додаток і педагогічна освіта, повинен розуміти можливі наслідки, зважати на їх непередбачуваність та вести себе відповідально. Яке б ім"я не носила дитина, як вона себе не називала б, хоч Миськом, хоч Мішею, хоч Абрашею, Ванюшею чи Абдулайкою, ким би не були її батьки, носіями яких ідей вони б не були, так поводитись з дітьми не можна. Якщо цього не розуміють молоді люди, то в них, сподіваюсь, розуміння ще попереду. Якщо ж дорослі, то як не прикро, шановні, але щось цінне у житті пройшло повз вас...

Інший цікавий допис на цю тему від Олекси Негребецького і відповідна дискусія:
http://nehrebeckyj.livejournal.com/75248.html

Comments

[westerby.livejournal.com]

Я вже в joanerges встиг написати, ще вам скажу: з точки зору темпераменту, психічних рис та ментальності Фаріон не є якимось екстрімом, вона є типовою львівською кобітою, навіть я би сказав делікатнішим виявом.
Критикуючи її, ви критикуєте не одну якусь партію а сам стиль життя та суспільний уклад, ото найцікавіше :)

[crema-catalana.livejournal.com]

Я маю знайомого зі Штатів на ім'я Міша. Так і в паспорті записано: Misha. Цей хлопчина з гебрейської родини, але все його дитинство пройшло в україномовному середовищі емігрантів. Він тут у Києві чудово розмовляє українською, майже зовсім не розуміючи російську. Так само в Києві мешкає відома людина гебрейської крові Михаїл Воронін. Так от питання: ну, і що з того? Дон-Кішотство :))

[induktor.livejournal.com]

ППКС

[chumacky-shlyah.livejournal.com]

Це логічний допис. Мені нема чого заперечити.
Хоч я і не підтримую, вибач, срачу з приводу цієї події в багатьох блогах і спекуляцій на тему шкоди діточкам.
Не вважаю, що вона нанесла їм шкоду, скорше, вони взагалі її не зрозуміли.

[magner58.livejournal.com]

ВО "Свобода" на чолі з Тягнибоком це ніякий не "консервативний націоналізм", це політичні кловни. Навколо них величезна купа брудних історій з підтримкою та фінансуванням - чи це просто для них частина болота з якого і вони зроблені, чи тупо відпрацювання гонорарів - з "консервативним націоналізмом" вони мають не більше спільного ніж фемен з фемінізмом.

"консервативний націоналізм" це ніша КУН http://cun.org.ua/ukr/content/view/1364/66/

[smijana.livejournal.com]

Щодо ВО "Свобода" і Ірини Фаріон - згодна на всі 100.
Хоча Фаріон каже багато в чому правильні по культурній (мовнокультурній) суті речі - але робить це з таким браком культури, людяності, професійності навіть, тактовності і поваги, що вкотре хочеться плюнути з досади: вже і це спаплюжено і буде викликати відразу, і культура мови (разом з козацтвом, шароваризацією, дискредитацією пасіки як явища і купою інших дискредитацій)

Ви правильну тему піднімаєте, і все вірно кажете. За "створюйте нове" - особливий респект. ТАК! Треба жити повноцінним життям сучасної людини, яка рухається вперед, при цьому не забуває найкращого з минулого і з традицій, а не жити минулим.

Але ось з цим:
"нова національна ідея має утворюватись на основі не уявлень естетів про архаїчну патріархальну сільську Україну, а на основі близького 80% населення України міського способу життя"
погодитися важко.
Життя міської людини, людини мегаполісу, настільки більш зосереджене на споживацтві і настільки більш легке і комфорніше аніж життя сільських мешканців.. що "підтягувати" село до рівня міста звучить буквально знущанням при такому економічному розшаруванні..
та і не в цьому справа.
Справа напевне у зникненні культурних авторитетів і зразків, норм, ідеалів, якщо можна так сказати.. вони розчинилися у морі інформації з екранів тб. Ніхто ні на кого не зважає і ніхто нікому не указ. Серед аграрного населення колись 1/4 людей мала культуру в серці, 3/4 "боялися Бога", і майже всі - осуду громади, суспільства, кожний у своєму прошарку: дворяни, міщани і селяни.
Зараз страх суспільного осуду майже зник у всіх, бо - а кому яке діло.. в цьому є плюси, зашореність і вузькість поглядів зникли, але це значить, що тримати мають тільки внутрішні гальма, а їх - не у всіх є..
.. ну і яку спільність національної ідеї може знайти Шаріков з Преображенським.. хто зможе їх об'єднати.. який фільм, книга, вистава, виставка, фестиваль тощо.
Не все, звичайно, так безнадійно. Є і середина. Для неї можна було б вивести "національну ідею".
"Нация - это духовное единство, создаваемое и поддерживаемое общностью культуры, духовного содержания, завещанного прошлым, живого в настоящем и в нем творимого для будущего".
http://www.izvestia.ru/comment/article3150213/

Як створити оту "общность культуры", як її насадити навіть (цілеспрямовано), і чим саме.. ось в чому питання.
Якщо через міський культ споживацької психології - то це і саме собою відбувається, спонтанно.

Як на мене, то я би долучилася до тієї партії, яка сповідує грамотну літературну українську мову (вітаючи збагачення її діалектним багатсвом ВСІХ регіонів України) у своєму громадському спілкуванні (вдома кожен має право спілкуватися так як йому подобається, це приватне життя), яка має чіткий план розвитку і підтримки туристичної галузі України (головне - проведення нормальних доріг), план влаштування прозорої, дуже спрощеної податкової системи що позволяла би вивести зарплати з тіні для всіх форм власності і виробництва - з одночасним жорстким і дуже жорстким покаранням за кожне ухиляння від закону, за облаштування міліції і даї як у Грузії )(щоб довго не розповідати), за насадження моди на гарний смак в музиці і літературі (підтримка і популяризація невульгарних видань, продукці яка є не просто українською - а цікавою у сенсі світових вподобань принаймні), розмежування етно-культури і сучасної культури (відхід від самодіяльних колективів радянського штибу, що являють собою якийсь гібрид, на мій погляд етно- має бути етно-, а інструментальні обробки - рівня ВВ, якщо коротко)..

Словом, партія, членом якої я стала би, мала би і сама складатися з людей сучасних, але водночас, інтелектуальних, практиків-економістів та бізнесменів, гідного рівня культури (а значить і таких, для яких не є проблемою володіти мовою держави, хоч би була і нерідною), і сповідувати ту ж ідею для суспільства.

Перепрошую за занадто багатослівність, дуже важко в незвичній темі лаконічно формулювати - бо рідко доводилося збирати розрізнені думки з цього приводу в одне.