Літературознавчо-політичний цитатник: Електрика - у вас!

[kerbasi]

Чому комуністи канонізували т.з. "русскую классіку"? Чому інтелігентів з творчими здібностями так тягне до "русской класіки"? Чому вони у цьому виступають єдиним фронтом з ідеологами совкового реваншу? Навіщо власне зараз треба пост-совковим реваншистам протягнути "русскую классіку" до нашої культури?

Відповіді тут, в давній передачі "Радіо Свобода" автора, російсько-американського філософа Бориса Парамонова "Русскіє вопроси":
http://archive.svoboda.org/programs/RQ/1998/RQ.16.asp

"Для того, щоб життя відчувалося, треба, щоб його пообрізали, задавили, зробили недостатнім. Простіше кажучи - голодним. А кращий засіб для цього - його тотально організувати".

"Мистецтво - це тотална організація матеріала, що викликає загострене проживання життя".

"Тоталітарний соціалізм і література - це замість життя, щоб гостріше його відчувати. Коммунізм  організовано художніми засобами за моделлю художнього твору в інтерпретації Шкловського".

"Хто відчуває життя гостріше, ніж людина, котру ведуть на розстріл? Як писав молодий поет Набоков: "Россия, звезды, ночь расстрела И весь в черемухе овраг!" 

І головний висновок:
 
"Література нової Росії не повинна чіплятися за стару літературу, як велосипедист за трамвай. Електрика - у вас"! 

Замініть "нову Росію" у навденій цитаті на нову Україну.

 

Comments

[kerbasi.livejournal.com]

Сучасне життя, і не тільки в Україні потребує нового культурного рівня. Зараз вже не може бути усталених "золотих сотень", що кожна людина прочитає і матиме культурний код "свій-чужий" для пошуку собі подібних. Через цифрову революцію і політичні зміни люди мають доступ до сотень золотих сотень, на все не вистачить, тому доведеться обирати і спеціалізуватись, а культурним кодом "свій-чужий" має стати власне здатність бачити далі свого носа і здатність формувати свою особисту "сотню". На жаль, школа не тільки цьоиу не вчить, її чільники, навіть не найгірші просто взагалі не бачать сутності сучасного моменту.
Ну і ці приблеми, звісно, мультиплікуються нашим власним недолугим періодом націєтворення, коли не обійтися без міфотворчості, без заперечення когось, і навпаки ідеалізацій когось іншого - тут і потрібні люди найвищого культурного гатунку, а їх просто нема.