![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Про мікропрозу в макропрозі
Я цього року не дуже багато читав. Крім надрукованого у «Кур’єрі Кривбасу», решту можна порахувати на пальцях однієї долоні. І щось почало в мене з’являтися відчуття, що небагато мені на даному етапі мого життя може дати художня література. Особливо її «великі» форми. От, згадуючи давно прочитане, наприклад, з «Депеш мод» Жадана найсильніший образ – це образ равлика, що повзе на Захід. А «Польові дослідження…» Забужко варто було читати заради однієї фрази, кинутої персонажем другого ряду: «Бажання вирватися – іще не свобода». Та й, може, ще яскравий пасаж про мову (це коли поетеса читала свої вірші перед іноземною аудиторією):
"Мова, дарма що незрозуміла, на очах публіки стяглася довкола тебе в прозору, мінливо-ряхтючу, немов із рідкого шкла виплавлювану, кулю, всередині якої, це вони бачили, чинилась якась ворожба: щось жило, пульсувало, випростувалось, розверзалось провалами, набігало, вогнями – й знов затуманювалось, як і належить шклу од за близького дихання, ти відчитала – оповита, просвітліла й захищена, оттоді-то було й втямити, що дім твій – мова, яку до пуття хіба ще скількасот душ на цілім світі й знає, - завжди при тобі , як у равлика, й іншого , непересувного дому не судилось тобі"…
Якби це належним чином літературно відредагувати «до пуття», вичистити від регіональних, діаспорних та діахронних нашарувань, то можна було б і на пам'ять цей фрагмент вчити, як за часів СРСР на російській мові вчили тургенівське «ти одін мнє поддєржка і опора – о, велікій, могучій, правдівий і свободний русскій язик».
Чому в нашій літературі не набуває популярності flash-prose? Мікропроза, на мою думку, має велику перспективу в епоху, коли читають мало, неуважно (в метро, черзі, на ескалаторі і т.д.) часу на читання бракує, на оселі з окремим кабінетом-бібліотекою заробляють тільки ті, хто читати не вміє, або вміє, втім, коли заробить, то вже для читання не те що окуляри, а вже й бінокль чи телескоп не допоможуть.
Якщо ж впровадити в літературне виробництво технологію, запропоновану ще 90 років тому Маяковським для поетів:
Поэзия — та же добыча радия.
В грамм добыча, в год труды.
Изводишь единого слова ради
Тысячи тонн словесной руды.
- тоді й залишатиметься на суд читача тільки наймайстерніше висловлена квінтесенція таланту автора та його/її світогляду, життєвого досвіду й інтелектуального виднокраю.
І література нічого не втратить, бо все одно з 200-800 сторінкового фоліанту вартість мають 500 -1500 слів, як і в мікропрозі.
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
чи не буде він тоді кращім за Достоєвського?
no subject
Забужко, взагалі, має потенціал, працьовитість, творчу плідність, освіту, популярність, що дозволили б їй стати українським Гавелом, наприклад. От якби тільки не випендрьож...
no subject
А ще, якось один класик розказав мені про свою теорію - мовби у бога на небесах є книга, куди записується лише по одному віршу кожного поета. Скільки б не написав, а на скрижалі попаде лише один. Є щось у цьому.
no subject
А теорія влучно сформульована!
no subject
Років 10 тому я вперше почув зразки мікропрози у російських перекладах у передачах Радіо Свобода. Мене тоді це вразило. На жаль, так далеко архіви РС не сягають, а я вже не пригадаю авторів. Можна писати стисло, художньо і глибоко. Втім, Ви маєте рацію - багатослів"я річ значно простіша в реалізації.
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
Мій профіль дуже загострений, щоб одразу різним фанатикам було ясно, що мене не варто у чомусь переконувати. Правда, цей профіль часто відлякує й пристойних людей.
З Вашого щоденнику я мав можливість поки що подивитися тільки на кілька записів. Чому б не зафрендити, тим більш, що виявилася спільність підходів до читання.
Насправді, ми така мала культурна меншість (ми - українці, що мислять і відчувають, і не женуться за різними бздурами), що інколи здається, що якщо всі взаємно зафрендяться, то вийде не більше ніж тисяча тисячників :-(
no subject
Щонеділі я блукаю ф-стрічками у пошуках нових цікавих людей. Мені бракує останнім часом.
no subject
Інколи розвіртуалюємося з ЖЖ-френдами, але це проблематично, як з киянами (важко домовитися у великому місті), так і з жителями інших міст (я багато подорожую, але розклад зазвичай такий, що не до розвіртуалень). Отже, слава ЖЖ! :-)
no subject
Це зовсім інший світ для мене, і я люблю в ньому бути.