Про мікропрозу в макропрозі

[kerbasi]

Я цього року не дуже багато читав. Крім надрукованого у «Кур’єрі  Кривбасу», решту можна порахувати на пальцях однієї долоні. І щось почало в мене з’являтися відчуття, що небагато мені на даному етапі мого життя може дати художня література. Особливо її «великі» форми. От, згадуючи давно прочитане, наприклад, з «Депеш мод» Жадана найсильніший образ – це образ равлика, що повзе на Захід. А «Польові дослідження…» Забужко варто було читати заради однієї фрази, кинутої персонажем другого ряду: «Бажання вирватися – іще не свобода». Та й, може, ще яскравий пасаж про мову (це коли поетеса читала свої вірші перед іноземною аудиторією):

"Мова, дарма що незрозуміла, на очах публіки стяглася довкола тебе в прозору, мінливо-ряхтючу, немов із рідкого шкла виплавлювану, кулю, всередині якої, це вони бачили, чинилась якась ворожба: щось жило, пульсувало, випростувалось, розверзалось провалами, набігало, вогнями – й знов затуманювалось, як і належить шклу од за близького дихання, ти відчитала – оповита, просвітліла й захищена, оттоді-то було й втямити, що дім твій – мова, яку до пуття хіба ще скількасот душ на цілім світі й знає, - завжди при тобі , як у равлика, й іншого , непересувного дому не судилось тобі"…

Якби це належним чином літературно відредагувати «до пуття», вичистити від регіональних, діаспорних та діахронних нашарувань, то можна було б і на пам'ять цей фрагмент вчити, як за часів СРСР на російській мові вчили тургенівське «ти одін мнє поддєржка і опора – о, велікій, могучій, правдівий і свободний русскій язик».  

Чому в нашій літературі не набуває популярності flash-prose? Мікропроза, на мою думку, має велику перспективу в епоху, коли читають мало, неуважно (в метро, черзі, на ескалаторі і т.д.) часу на читання бракує, на оселі з окремим кабінетом-бібліотекою заробляють тільки ті, хто читати не вміє, або вміє, втім, коли заробить, то вже для читання не те що окуляри, а вже й бінокль чи телескоп не допоможуть.

Якщо ж впровадити в літературне виробництво технологію, запропоновану ще 90 років тому Маяковським для поетів:

Поэзия — та же добыча радия.
В грамм добыча, в год труды.
Изводишь единого слова ради
Тысячи тонн словесной руды.

- тоді й залишатиметься на суд читача тільки наймайстерніше висловлена квінтесенція таланту автора та його/її світогляду, життєвого досвіду й інтелектуального виднокраю.

І література нічого не втратить, бо все одно з 200-800 сторінкового фоліанту вартість мають 500 -1500 слів, як і в мікропрозі.

Comments

[kerbasi.livejournal.com]

Якщо обмежитись заміною "шкла" на "скло", "од" на "від", вже можна буде школярам показувати. Можна ще "ряхтючий" на "мерехтливий" замінити, та, взагалі, дещо підняти висоту стилю, замінивши "втямити" більш урочистим синонімом, тоді, взагалі, буде потужніше за Тургенєва. ))

[magnetit.livejournal.com]

а ще давайте відредагуємо Стефаника.
чи не буде він тоді кращім за Достоєвського?

[kerbasi.livejournal.com]

В Стефаніка мова відповідає часу, а в Забужко - випендрьож.
Забужко, взагалі, має потенціал, працьовитість, творчу плідність, освіту, популярність, що дозволили б їй стати українським Гавелом, наприклад. От якби тільки не випендрьож...