Entry tags:
Останнього китайського попередження пост
Я знаю, що велика кількість френдів не дорівнює великій кількості постійних читачів. Також я не маю ілюзій, що навіть постійні читачі читають мої записи вдумливо та пам'ятають їх довше за кілька днів. Тому я навчився нормально ставитися до того, що дещо доводиться повторювати багато-багато разів. Але повторення деяких суперечок просто зносить дах!
От тут, за цим посиланням
http://kerbasi.livejournal.com/99052.html
а абзаці, виділеному червоним кольором, ви прочитаєте про моє ставлення до українського села. А підкреслене речення описує типаж, якого я називаю "селюком".
Відтепер, хто мені дорікне моєю міфічною пагордою до села, отримає посилання на цей запис. А при повторних докорах - мабуть, розсваримося.
Суміжна тема: моя теза, що продуктова база у селі для совітських та пост-совітських родин є ресурсним прокляттям України, яке позбавило цілі покоління стимулу до належної пошукової активності, через що були провалені можливості реформувати країну у 1991-му та 2004-му. Але тут ніяких докорів жертовним сільським родичам новоміщан! Вони, сільські родичи мантулили все житя у кол/радгоспі, у вільний час - на городі, вдягалися в один одяг по півстоліття, ніколи у житті не бували на відпочинку, щоб діточкам у місті було ситно і комфортно. Тут докір саме "діточкам". Це вони - паразити, які проїли здобутки старших поколінь і не згенерували нічого взамін, навіть економічної самодостаності не досягли. За це розплатяться їхні діти та онуки, яким доведеться вкалувати, як південнокорецям у повоєнний період. Детальніше тут:
http://kerbasi.livejournal.com/114030.html
PS: я розумію, що багатьох "тролить" слово "селюк". Гаразд, спробую називати "дачником". :-)
От тут, за цим посиланням
http://kerbasi.livejournal.com/99052.html
а абзаці, виділеному червоним кольором, ви прочитаєте про моє ставлення до українського села. А підкреслене речення описує типаж, якого я називаю "селюком".
Відтепер, хто мені дорікне моєю міфічною пагордою до села, отримає посилання на цей запис. А при повторних докорах - мабуть, розсваримося.
Суміжна тема: моя теза, що продуктова база у селі для совітських та пост-совітських родин є ресурсним прокляттям України, яке позбавило цілі покоління стимулу до належної пошукової активності, через що були провалені можливості реформувати країну у 1991-му та 2004-му. Але тут ніяких докорів жертовним сільським родичам новоміщан! Вони, сільські родичи мантулили все житя у кол/радгоспі, у вільний час - на городі, вдягалися в один одяг по півстоліття, ніколи у житті не бували на відпочинку, щоб діточкам у місті було ситно і комфортно. Тут докір саме "діточкам". Це вони - паразити, які проїли здобутки старших поколінь і не згенерували нічого взамін, навіть економічної самодостаності не досягли. За це розплатяться їхні діти та онуки, яким доведеться вкалувати, як південнокорецям у повоєнний період. Детальніше тут:
http://kerbasi.livejournal.com/114030.html
PS: я розумію, що багатьох "тролить" слово "селюк". Гаразд, спробую називати "дачником". :-)
no subject
Є село із своїми особливостями, є місто.
І одне й друге в нашому випадку досить ущербне в своїй більшості.
Болісно дивитися на убогі села вже за сотню кілометрів від столиці.
Моторошно спостерігать за деградацією пролетарських окраїн індустріальних міст.
І я не те, щоб сумнівалась, я впевнена, що відсутність "продпайків" не стала б тою пружиною, що могла вистрілить.
no subject
no subject
я бачила немало інтелігентів глибше, ніж третьго покоління, які не хваталися за бабусине сало з картоплею, бо не мали такого щастя. й це зовсім не завадило їм залишитися (в кращому випадку) в затхлій норі давноминулого совку, а часто-густо зовсім деградувати.
голод - рушій прогресу? і що ж то за прогрес?
no subject
no subject
no subject
Я розумію після наведеного особистого прикладу, що це світоглядне та особисте. Хоча не хочу лізти в особисте, тільки брати як реальний (не "умоглядний") приклад, та й годі. Кербасі вважає, як мені здається, паразитизм "городських" на родичах причиною того, що життя не пішло, як хотілося б.
Я теж питаю: що б сталося, якби не було б допомоги з села? Якби, як люблять говорити москалі, батьки були б більш "хатоскрайніми" до своїх дітей і випирали їх, як німці, у 16 років на власні хліба? Яка б була укр.культура та економіка тоді?
no subject
no subject
no subject
Німці тільки зараз розбагатішали. Вони шанують себе, тому і шанують свою працю. А так у них своїх заскоків є, як у будь-якої нації. Ти ж не шануєш українців (тільки багатих, може, якщо ще десь укрилися від москальства у селі та змогли стати). Яку націю ти хочеш розбудувати?
no subject
Я вже ніяку націю не хочу розбудовувати. Залишаю це велике завдання тим, хто знає краще, як батьківщину любити.
no subject
Що ти причепився до Китаю? Тобі китаєць схожий на українця чи їхня історія, чи що?
Ти, напевно, сам хочеш чужим досвідом розкомпілюватися. Але так не вийде. Платити треба!
Bye bye then.
no subject
no subject
Чомусь голод для України на даному історичному етапі аж ніяк не асоціюються з прогресом, а набагато більш з "вилами" коли зовсім голодні ріжуть тих що трошки ситіший.
no subject
балакучий представник дрімучого менталітету
Особисто сам голодний не був, живучи на околиці міста ніколи не втрачав звязку з селом. Родина, маючи невеличкі наділи землі, колективно їх обробляла. Не хтось привозив, а самі для себе вирощували, навіть не на продаж. Дрібне підсобне господарство. Розумію, що згідно вашої теорії ми винні. Але знаючи таких людей - вони швидше будуть вмирати ніж будуть відстоювати і створювати революції. Менталітет. Чи був він такий завжди чи його вдало сформували... проте він є
Re: балакучий представник дрімучого менталітету
Слово в слово таке читав в роботі про причини занепаду Китаю у 17-20 століттях. Тільки там писалося, що це сільський менталітет. Наскільки це справедливо для Ураїни, вирішуйте самі. Я від цього питання вмиваю руки.
А конкретній людині невеличке почуття незадоволення не зашкодить. А з кожної людини складається суспільство. Коли все суспільство перестане відчувати якусь паранормальну трансцендентну ситість, тоді й може і революції не знадобляться.
Re: балакучий представник дрімучого менталітету
>А конкретній людині невеличке почуття незадоволення не зашкодить.
добре коли невеличке, але коли відчуття нужденності майже перманентне, а часом і спадкове - шлях до деградації?
Re: балакучий представник дрімучого менталітету
Це читали?
http://kerbasi.livejournal.com/9316.html
І там у коментарях практично сьогоднішня тема з іншої перспективи.
Re: балакучий представник дрімучого менталітету
і проти паразитування.
Дуже точно про постравматичний синдром з якого дуже важко вибартися. а рецедиви дуже ймовірні. Всі ж оті несовєцькі тренди ведуть до чергових рецедивів
взагалі ще постає тема паразитування старих людей, коли людина яка ні разу не була ледарем, при виході на пенсію не накопичила достатньої кількості заощаджень і стає паразитом для молодих. Болючий процес
Re: балакучий представник дрімучого менталітету
А зі старими людьми, то проблема, яка, боюся, ще вибухне як водородна бомба:
http://kerbasi.livejournal.com/53008.html
Re: балакучий представник дрімучого менталітету
Re: балакÑÑий пÑедÑÑавник дÑÑÐ
ÐÑо Ñо, Ñего не Ñ Ð²Ð°ÑÐ°ÐµÑ Ñ Ð±Ð¾Ð»ÑÑей ÑаÑÑи наÑелениÑ: им доÑÑаÑоÑно малого, когда Ð½ÐµÑ Ð¾Ñевидной Ð½ÐµÑ Ð²Ð°Ñки ÑеÑÑÑÑов, и они ни Ñ ÐµÑа болÑÑе не Ñ Ð¾ÑÑÑ...
Re: балакучий представник дрімучого менталітету
От цікаво: до 17-го сторіччя був не сільській, а потім став сільський? Звідки взявся "сільській", якщо до того був якийсь інший? Певно ж мали б і про причини появи того "сільського" написати. (Чи не маньчжурами часом навіяло? :)) Було б цікаво й це порівняти.
Re: балакучий представник дрімучого менталітету
Re: балакучий представник дрімучого менталітету
Ну та бог з ним.
(Цікаво чи японській (чи англійській) консерватизм та ізоляціонізм вони так само обзивають, чи по відношенню до нині успішних держав у них інші означення маються? :))
Re: балакучий представник дрімучого менталітету
Re: балакучий представник дрімучого менталітету
no subject
А чим ти хотів щоб вони цікавились? Розбудовою совєцьких підприємств, планом виробництва, міром ва всьом мірє? Прийняли участь у крадіжці пост-совкового як діти комуністів, чи почали "колєктивізм" на роботі? То вони їм ще не наїлися? Коли від них нічого не залежило і єдине на що ти міг претендувати у розбудові то власна родина?
Я таку одну дівчину знаю (теж росіянка, батьки приїхали до Київа "молодими спеціалістами" і все життя пропагували "комуністічєскіє ідєї", то моє коло "рускіх знайомих" розширюється, як краще подумати), вона така "інтернаціоналістка" з дому втікла в Нікарагуа! Зашибісь. Мєсіанство у крові. Нічо не поробиш.