Останнього китайського попередження пост

[kerbasi]

Я знаю, що велика кількість френдів не дорівнює великій кількості постійних читачів. Також я не маю ілюзій, що навіть постійні читачі читають мої записи вдумливо та пам'ятають їх довше за кілька днів. Тому я навчився нормально ставитися до того, що дещо доводиться повторювати багато-багато разів. Але повторення деяких суперечок просто зносить дах!

От тут, за цим посиланням
http://kerbasi.livejournal.com/99052.html
а абзаці, виділеному червоним кольором, ви прочитаєте про моє ставлення до українського села. А підкреслене речення описує типаж, якого я називаю "селюком".

Відтепер, хто мені дорікне моєю міфічною пагордою до села, отримає посилання на цей запис. А при повторних докорах - мабуть, розсваримося.

Суміжна тема: моя теза, що продуктова база у селі для совітських та пост-совітських родин є ресурсним прокляттям України, яке позбавило цілі покоління стимулу до належної пошукової активності, через що були провалені можливості реформувати країну у 1991-му та 2004-му. Але тут ніяких докорів жертовним сільським родичам новоміщан! Вони, сільські родичи мантулили все житя у кол/радгоспі, у вільний час - на городі, вдягалися в один одяг по півстоліття, ніколи у житті не бували на відпочинку, щоб діточкам у місті було ситно і комфортно. Тут докір саме "діточкам". Це вони - паразити, які проїли здобутки старших поколінь і не згенерували нічого взамін, навіть економічної самодостаності не досягли. За це розплатяться їхні діти та онуки, яким доведеться вкалувати, як південнокорецям у повоєнний період.  Детальніше тут:
http://kerbasi.livejournal.com/114030.html

PS: я розумію, що багатьох "тролить" слово "селюк". Гаразд, спробую називати "дачником". :-)

Comments

[alla-g.livejournal.com]

Чомусь мені такі твої пости завжди трохи смішно читати.
Є село із своїми особливостями, є місто.
І одне й друге в нашому випадку досить ущербне в своїй більшості.
Болісно дивитися на убогі села вже за сотню кілометрів від столиці.
Моторошно спостерігать за деградацією пролетарських окраїн індустріальних міст.
І я не те, щоб сумнівалась, я впевнена, що відсутність "продпайків" не стала б тою пружиною, що могла вистрілить.

[kerbasi.livejournal.com]

Я в усі екстремально кризові роки, як то 1993, 1998 завжди дивувався спокійним обличчям сусідів, в який то й роботи нормальної не було, проте продпайки від родичів. Їх нічого не цікавило, ніяка політика: курс долару і розклад автобусів до села, нічого більше. Та по своєму близькому колу колишньому бачу, що кому було, де підгодуватись, то й так на тому рівні і залишися: якась дрібна бюджетна сфера чи "триматися за заводську трубу". А в юності всі були такими блискуче кмітливими, розумними. Голод або загроза голоду - рушій прогресу. Ситість та стабільність (або їх ілюзія) - теплиця застою.

[alla-g.livejournal.com]

ну й що з того?
я бачила немало інтелігентів глибше, ніж третьго покоління, які не хваталися за бабусине сало з картоплею, бо не мали такого щастя. й це зовсім не завадило їм залишитися (в кращому випадку) в затхлій норі давноминулого совку, а часто-густо зовсім деградувати.
голод - рушій прогресу? і що ж то за прогрес?

[kerbasi.livejournal.com]

Свого часу читав багато літератури з китаївстики. Так там чимало авторів з різних країн, включно з усіма формаціями Китаю (КНР, Гонконг, Тайвань, діаспора) пояснювали жалюгідний стан пізньо-імперського Китаю та Республіки саме сільським менталітетом кланової взаємопідтримки, коли слід було "рвати пазурі" і генерувати нову вартість, а не ще раз переділити залишки аж до голодної смерті. Подібне можна знайти і в їхніх політичних мислітелів від Сунь Ятсена до Чан Кайши та Ден Сяопіна. Не бачу, чому саме це не може бути справедливим для України. Теорія абсолютно підтверджується життєвими спостереженнями.

[alla-g.livejournal.com]

мені здається, що ключовим тут є клановість, а поняття "сільський менталітет" притягнуте за вуха

[chita-i.livejournal.com]

Погоджуюсь з тобою, Алло, і вважаю, що суспільний устрій нації розвивається історично і є таким, яким є. Люди стараються, щоб їхні діти вижили та мали кращі можливості (але не можуть врятувати від ідеологій, вони не "вчать жити, краще підтримують матеріально"), а Кербасі вбачає в тому "контрреволюцію" тому що краще б вмирали з голоду, як їхні предки. Може тоді то стане рушійною силою. Дивина та й годі.

Я розумію після наведеного особистого прикладу, що це світоглядне та особисте. Хоча не хочу лізти в особисте, тільки брати як реальний (не "умоглядний") приклад, та й годі. Кербасі вважає, як мені здається, паразитизм "городських" на родичах причиною того, що життя не пішло, як хотілося б.

Я теж питаю: що б сталося, якби не було б допомоги з села? Якби, як люблять говорити москалі, батьки були б більш "хатоскрайніми" до своїх дітей і випирали їх, як німці, у 16 років на власні хліба? Яка б була укр.культура та економіка тоді?

[alla-g.livejournal.com]

а нічого б не змінилося. просто більше часу б пройшло в чергах та більше думок було зайнято шматком хліба з маслом, ніж спробою піднятися бодай на півщабеля...

[kerbasi.livejournal.com]

От ти останнім абзацем сама себе й спростувала! Де Німеччина, і де Україна? І хто до кого на заробітки біжить від своїх родин, дітей? Бо власних хлібів тут ніде взяти.

[chita-i.livejournal.com]

Я писала у своєму останньому дописі про насильство, що людина може асоціюватися з різними групами людей і тим самим позбавляє себе необхідності у насильстві, якщо має можливість діяти для покращення деяких різнопланових аспектів свого життя разом з іншими подібними у інтересах. Родина, яка тебе підгодовує і ти вже не зовсім паразит, то одне з тих базових "угрупувань" на яке можеш спиратися для власного щастя. Ото сиди і всєх нєнавідь, якщо то не так.

Німці тільки зараз розбагатішали. Вони шанують себе, тому і шанують свою працю. А так у них своїх заскоків є, як у будь-якої нації. Ти ж не шануєш українців (тільки багатих, може, якщо ще десь укрилися від москальства у селі та змогли стати). Яку націю ти хочеш розбудувати?

[kerbasi.livejournal.com]

Наслідки підгодування бувають різні. Хтось пілійметься та піде далі, а хтось заляже у тіньочку до наступного підгодовування. Взагалі, це все прописні істини педагогіки. І Аллі я також відповів, що про інші сільські країни, зокрема Китай так само пишуть/кажуть. Просто тут баттхьорт в вас починається, бо щось зсередини пече. З кимсь, мабуть, не достаньо вдячно розрахувалися. Але це ваші особисті проблеми. Якщо ці проблеми завалять Україну, то дослідники саме так і писатимуть про Україну моїми словами. Я у цьому переконаний, і немає чого тут далі дискутувати.

Я вже ніяку націю не хочу розбудовувати. Залишаю це велике завдання тим, хто знає краще, як батьківщину любити.

[chita-i.livejournal.com]

тоді дасвіданія, Кєрбасі. Я повертаюсь до своїх пасочок, якщо ви вже переросли з моєї пісочниці. )

Що ти причепився до Китаю? Тобі китаєць схожий на українця чи їхня історія, чи що?

Ти, напевно, сам хочеш чужим досвідом розкомпілюватися. Але так не вийде. Платити треба!

Bye bye then.

[kerbasi.livejournal.com]

Вчися читати, не спалахуючи на першому ключовому слові.

[odyn-owl.livejournal.com]

все таки ви ідеаліст.
Чомусь голод для України на даному історичному етапі аж ніяк не асоціюються з прогресом, а набагато більш з "вилами" коли зовсім голодні ріжуть тих що трошки ситіший.

[kerbasi.livejournal.com]

Ви ніколи не відчуваєте голоду? тільки національний мор, інакше не буває?

балакучий представник дрімучого менталітету

[odyn-owl.livejournal.com]

ініціативи окремих особистостей, навіть з мотивацією голоду це краплі в морі, масова ж мотивація від голоду = це бунт, з всіма його безгуздими та жорстокими ознаками.

Особисто сам голодний не був, живучи на околиці міста ніколи не втрачав звязку з селом. Родина, маючи невеличкі наділи землі, колективно їх обробляла. Не хтось привозив, а самі для себе вирощували, навіть не на продаж. Дрібне підсобне господарство. Розумію, що згідно вашої теорії ми винні. Але знаючи таких людей - вони швидше будуть вмирати ніж будуть відстоювати і створювати революції. Менталітет. Чи був він такий завжди чи його вдало сформували... проте він є

Re: балакучий представник дрімучого менталітету

[kerbasi.livejournal.com]

"вони швидше будуть вмирати ніж будуть відстоювати і створювати революції. Менталітет".

Слово в слово таке читав в роботі про причини занепаду Китаю у 17-20 століттях. Тільки там писалося, що це сільський менталітет. Наскільки це справедливо для Ураїни, вирішуйте самі. Я від цього питання вмиваю руки.

А конкретній людині невеличке почуття незадоволення не зашкодить. А з кожної людини складається суспільство. Коли все суспільство перестане відчувати якусь паранормальну трансцендентну ситість, тоді й може і революції не знадобляться.

Re: балакучий представник дрімучого менталітету

[odyn-owl.livejournal.com]

ну зважаючи на досвід Китаю вихід таки є.
>А конкретній людині невеличке почуття незадоволення не зашкодить.
добре коли невеличке, але коли відчуття нужденності майже перманентне, а часом і спадкове - шлях до деградації?

Re: балакучий представник дрімучого менталітету

[kerbasi.livejournal.com]

Якщо перевищений больовий поріг, тоді починається руйнування особистості. Але біль починається задовго до власне порогу. Без болю напруження не буває здобутків.
Це читали?
http://kerbasi.livejournal.com/9316.html
І там у коментарях практично сьогоднішня тема з іншої перспективи.

Re: балакучий представник дрімучого менталітету

[odyn-owl.livejournal.com]

так все правильно і про больовий поріг і про здобутки.
і проти паразитування.
Дуже точно про постравматичний синдром з якого дуже важко вибартися. а рецедиви дуже ймовірні. Всі ж оті несовєцькі тренди ведуть до чергових рецедивів

взагалі ще постає тема паразитування старих людей, коли людина яка ні разу не була ледарем, при виході на пенсію не накопичила достатньої кількості заощаджень і стає паразитом для молодих. Болючий процес

Re: балакучий представник дрімучого менталітету

[kerbasi.livejournal.com]

Якби в Україні пройшли успішні реформи, тоді загальна атмосфера успіху і зростання сприяла б загоюванню травм, кожний просто знайшов би для себе задовільну нішу відповідно амбітності і був би щасливий, почувався б успішною людиною. Але так не сталося. Проте демагоги з ПР вдало зімітували цей процес, викликали в своїх виборців саме таке відчуття. Тут і "Донбас годує Україну", і приписування політиці ПР своїх невеликих здобутків і т.д.

А зі старими людьми, то проблема, яка, боюся, ще вибухне як водородна бомба:
http://kerbasi.livejournal.com/53008.html

Re: балакучий представник дріÐ

[eugnat.livejournal.com]

В обучении используется сходный прием: после усваивания навыка создается ситуация, когда ученику чуть-чуть не хватает знаний для решения конкретной задачи, что, в теории, должно побуждать его усваивать следующий набор знаний и навыков. Так сказать, ситуация осознанной нехватки знаний или навыков.

Это то, чего не хватает у большей части населения: им достаточно малого, когда нет очевидной нехватки ресурсов, и они ни хера больше не хотят...

Re: балакучий представник дрімучого менталітету

[o-teren.livejournal.com]

Слово в слово таке читав в роботі про причини занепаду Китаю у 17-20 століттях. Тільки там писалося, що це сільський менталітет
От цікаво: до 17-го сторіччя був не сільській, а потім став сільський? Звідки взявся "сільській", якщо до того був якийсь інший? Певно ж мали б і про причини появи того "сільського" написати. (Чи не маньчжурами часом навіяло? :)) Було б цікаво й це порівняти.

Re: балакучий представник дрімучого менталітету

[kerbasi.livejournal.com]

За свою історію Китай неодноразово проїдав свої ресурси - голод, скорочення населення, повстання, нова династія, відродження. Приблизна у 17-мі сторіччя почалася світова конкуренція нового рівня. А індустріальна революція на Заході поставила крапку і історичній перспективі імперського Китаю. В Китаї ж навпаки - взяли курс на ізоляціонізм і консервацію.

Re: балакучий представник дрімучого менталітету

[o-teren.livejournal.com]

Тобто на підставі того, що село на загал консервативніше і "ізоляціоністкіше" (хоча ось це теж не очевидно), то отакий "консервативний" шаблон поведінки вирішили обізвати "сільськім менталітетом"? Імхо, не самий вдалий вибір, хоча б з тієї причини, що власне "село" тут "постільки-поскільки", бо це ж явно не сільські дядьки таку політику Китаю формували.
Ну та бог з ним.
(Цікаво чи японській (чи англійській) консерватизм та ізоляціонізм вони так само обзивають, чи по відношенню до нині успішних держав у них інші означення маються? :))

[chita-i.livejournal.com]

...завжди дивувався спокійним обличчям сусідів, в який то й роботи нормальної не було, проте продпайки від родичів. Їх нічого не цікавило, ніяка політика: курс долару і розклад автобусів до села, нічого більше

А чим ти хотів щоб вони цікавились? Розбудовою совєцьких підприємств, планом виробництва, міром ва всьом мірє? Прийняли участь у крадіжці пост-совкового як діти комуністів, чи почали "колєктивізм" на роботі? То вони їм ще не наїлися? Коли від них нічого не залежило і єдине на що ти міг претендувати у розбудові то власна родина?

Я таку одну дівчину знаю (теж росіянка, батьки приїхали до Київа "молодими спеціалістами" і все життя пропагували "комуністічєскіє ідєї", то моє коло "рускіх знайомих" розширюється, як краще подумати), вона така "інтернаціоналістка" з дому втікла в Нікарагуа! Зашибісь. Мєсіанство у крові. Нічо не поробиш.