![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Entry tags:
Вчені такі ексцентрики!
Натрапив на дисертацію єгиптолога Марка Д. Джензена (або Янцена, якщо він німець). Дисертація називається "Іконографія приниження: зображення і трактування зв'язаних іноземців в Єгипті Нового царства". В темі нічого не звичайного - дійсно графічне та літературне зображення знущань та страти полонених є частиною ідеології Стародавнього Єгипту та й не тільки. Текст повний розбору синонімів для поняття раба та полоненого у стародавній єгипетській мові різних періодів, щедро супроводжується красномовними зображеннями зі стін поховань єгипетських можновладців. Робота містить присвячення: "Моїй дружині Дженні та батькам Дейву і Шерон за любов і заботу".
Як то кажуть, сміявсь!
no subject
Коли трапляється такий драматичний перехід значення, то можливий сценарій наступний.
Колись було "нормальне" слово для дитини. Але а якийсь період кількість прийнятих та асимільованих чужих сиріт-рабів стала співмірною з корінними носіями. В результаті в наступному поколінні відбувся зсув значення. Враховуючи російський етногенез, це цілком вірогідно.
no subject
Моє припущення подібне але дещо інше... Рабами в Московії-Росії були не "асимільовані чужі діти-сироти", а власне населення. В Росії поняття "раб" історично завжди сприймалося дещо не так, як в цивілізованих країнах - воно було типовим, поширеним і ходовим. От, наприклад, що пише електронна російська бібліотека в розділі "Давня російська історія":
http://www.bibliotekar.ru/istoria-rossii/158.htm
"... Великий князь Московский, сделавшись обладателем большей части Руси, сосредоточив в своих руках огромные военные и финансовые средства, подчинив себе и принизив удельных князей, должен был неизбежно почувствовать, что он теперь полновластный хозяин в государстве, его владыка и неограниченный повелитель.Это почувствовалось и в обществе. Великий князь стал величать себя государем, князья, бояре и служилые люди его холопами, духовенство — богомольцами, крестьяне — государевыми сиротами, — наинизшее звание, которое только было тогда на Руси..."
або
"...По словам Герберштейна, «рабство, несовместимое с душевным благородством, было общим для России: ибо и самые вельможи назывались холопами государя»..." http://www.e-reading-lib.org/chapter.php/1016276/50/Anishkin_-_Byt_i_nravy_carskoy_Rossii.html
і т.д. і т.п...
Московія-Росія ще від часів Орди і її славного прислужника А. Невського була приреченою на авторитаризм і поголовне рабство, альтернативою якому могла бути смерть у муках (і цей варіант сповна випробувало на собі Новгородське князівство-республіка). Степінь авторитаризму московської влади не надто зменшилась і в пізніші часи Петра І чи Катерини ІІ. Отож, згадуваний на початку інтервал часу тривалістю мінімум в кілька сот років цілком достатній, аби серед власного питомого населення автократичної тоталітарної імперії від слова раб (государєв, божий), застосовуваного до будь-якого дорослого члена того суспільства, могла утворитися зменшувальна форма "рабеня=ребьонок" по відношення до дітей.
Ну а мелодика та ритміка російської літературної мови (як результату гібридизації власне російської із староболгарською на рівні лексики, синтаксису і т.д.) врезультаті виявилась такою, що слово "дітіна, дытына" і його можливі варіації виявились негармонійними, перш за все фонетично. От і склалось так, що "рєбьонок" витіснив давньоруське "дитина", ставши, разом з тим, ніби "мовно-генетичним маркером" справжньої російської історії.
Це теж цілком вірогідно...)
no subject
no subject
"...владетели Ростово-Суздальских и Московского княжеств с 1238 по 1357 годы" в составе Орды:
http://www.e-reading-lib.org/chapter.php/150030/16/Belinskiii_-_Strana_Moksel%27_ili_otkrytie_Velikorossii.html
1. Хан Батый (Саин) - (1238-1250),
2. Хан Сартак - (1250-1257),
3. Хан Берке - (1257-1266),
4. Хан Менгу-Тимур - (1266-1282),
5. Хан Туда-Менгу - (1282-1287),
6. Хан Талабуга - (1287-1290),
7. Хан Тохта - (1291-1312),
8. Хан Узбек - (1312-1342),
9. Хан Джанибек - (1342-1357).
"... в 1889 году была издана книга А.В. Экземплярского под названием: "Великие и удельные князья Северной Руси в татарский период с 1238 по 1505 год" http://www.krotov.info/libr_min/26_ae/kz/emplyarsky_05.htm
думаю, назагал все сходиться... надто детально продовжувати вникати - не час і не місце. Дякую за тему, повід написати коментар і доброзичливе його сприйняття.)
no subject
no subject
Отож, тут цікаво інше - в яких, окрім російської, інших мовах для утворення слова, що озвучує поняття "дитина", в якості платформи задіяне поняття "невільник", "раб"? Очевидно, що відповідь на це питання не може не торкатися суспільно-історичних та суспільно-психологічних вимірів даного суспільства.
no subject
Я не готовий зараз писати велику розвідку на цю тему. Просто з ерудиції зауважу, що в архаїчних культурах до дітей ставлення було скоріш, як до активу з приростаючуою вартістю, ніж як до невільників. Хлопчик - потенційна тяглова сила, дівчинка - знаряддя для народження тяглової сили. Звідси, від ступені патріархальності племені залежала, кого цінували більше, хлопчиків чи дівчинок. В деяких мовах навіть немає збірного "діти", є тільки назви зі статевою діференціацією.