![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Entry tags:
Моє ставлення до результатів виборів
Я не визнаю Януковича своїм президентом. Це не матиме практичних наслідків, оскільки я не олігарх, не політик, не громадський діяч. Це виключно належить до моєї духовної сфери.
Моє ставлення до ПР та тих, хто за неї та за їхнього лідера голосує, абсолюто однозначне. Це мої вороги.
Противсіхів я не засуджую. Я перечитав безліч дискусій у ЖЖ, більшість тих, хто там бере участь, згадують свої перші вибори у 2004-му чи у 1999-му. А у мене були вибори 1994, 1991 і перші вільні вибори СРСР у 1989. Я вже перехворів дитячими хворобами і перестраждав інтеліґєнтськими ілюзіями. Інші також мають право перехворіти і перестраждати. Хто я такий, щоб їм вказувати.
Стосовно ворожості до ПР все також дуже просто. Тут все знов про капелюхи та вуличну злочинність. Кажуть, що це все справи далекого минулого, глупої, голодної юності. Я знав Юрка Г., котрий тільки встиг стати молодим. За що його вбили, не відомо. Ніхто не покараний. Я знав Сергійка Ц., котрий не встиг пізнати молодість. Він встиг тільки вивчити три мови та вступити до престижного московського вишу. На перших канікулах, коли він приїхав додому , його зарізали на очах його подруги на тролейбусній зупинці. Він не захотів "падагнать самий децл мєлачі братанам". У мене по кілька разів на рік траплялися випадки, що я міг розділити долю Юрка та Сергійка. Врятовували різні обставини, вміння спілкуватись "їхньою" мовою та зрештою те, що будучи від народження слабким, хворобливим хлопчиком, я компенсував те, що мені недодала природа, потогінними тренінгами у спортивних залах, у підворотнях та лісосмугах, де ми завзято оволодівали різними системами самозахисту. Якщо у вас інший досвід, то подякуйте богові, що народились в кращому місці,раніше чи пізніше, або своїм батькам, що тримали над вами парасольку від злив бруду.
Під катом мій старий текст з "Народной правди" про слобідки. Більшість моїх постійних читачів вже його читали по моїх посиланнях. Я просто переношу його сюди, щоб був.Слобідка-це не село.Це райони східних і південних міст, де за царів селилися рекрутовані з сіл на заводи селяни. Вони швидко декласувались та перетворювались на напівкримінальну спільноту. Влади в слободках не було,як наступала темрява. Зараз не все так брутально,але залишився характерний менталітет,субкультура. Синонімом слободських у нас на півдні є слово "жлобня". Янукович та його дружина-типова жлобня. Пригадайте її "наколотиє апєльсіни", одяг, манери. Там прононс, вжиток слів – все характерне.
Жлобня живе кланами – всі один одного підтримують (євреї відпочивають). Сімейні ради вирішують, кого ще долучити до клану: можуть вирішити, що, наприклад,не вистачає зв"язів з ОБХСС, тому незаміжній донці треба по зв"язках пошукати відповідну пару. Вони жили заможніше за міську інтелігенцію, бо всі були кровно пов"язані з завмагами, завбазами, завгарами, побутсервісом. Найбільша ганьба клану – це коли донька вийде заміж за "сторубльовава інженерішку" без зв"язків, тобото який "нє умєєт жить". Бо яка ж тоді перспектива? Не зможе він забезпечити, щоб жінка та діти "билі прікрити са фсєх старон", і доведеться клану "тряхнуть машной" ще й на чужинця.
Це слободським дуже подобається т.з. шансон, бо їхнє життя напівкримінальне. А "мєлочь с малалєток сбівать" або "шапкі с роботяг" – через це навіть їхні відмінники пройшли.
Принаймні в моєму місті "жлобські" клани майже розчинились протягом 90-х років. Але загальноміська естетика змінилась на користь саме колишніх жлобів, бо через бідність зник остаточно антипод жлобів – міська інтелігенція. Місто вже не місто колишньої індустріальної, воєнно-морської слави. Це місто зерноторговців і тримачів кіосків та базарних яток. В місті взагалі не залишилось нічого, що нагадувало б про колись дуже сильну морську романтику, про індустріалістський менталітет, про ліберально налаштованих інтелектуалів. Молодість Януковича прийшлася на пік криміналізації слободок. Коли я вчився, мої однокласники та однокурсники – "жлобчики", хоча і вживали характерний жаргон, інколи тримали "заточки" в рукавах та носили певний одяг, могли щось "стиріть", але вже готувались поступати в виші, непогано вчились, а деякі навіть були відмінниками.
Подібне явище є було в Росії, в Підмосков"ї:
"Осінь на Зарєчній вулиці"
http://www.pravaya.ru/column/11906
Менталітет схожий.
Дуже не раджу підтримувати ПР. Ця партія – не партія олігархів. Це партія слобідок...
Моє ставлення до ПР та тих, хто за неї та за їхнього лідера голосує, абсолюто однозначне. Це мої вороги.
Противсіхів я не засуджую. Я перечитав безліч дискусій у ЖЖ, більшість тих, хто там бере участь, згадують свої перші вибори у 2004-му чи у 1999-му. А у мене були вибори 1994, 1991 і перші вільні вибори СРСР у 1989. Я вже перехворів дитячими хворобами і перестраждав інтеліґєнтськими ілюзіями. Інші також мають право перехворіти і перестраждати. Хто я такий, щоб їм вказувати.
Стосовно ворожості до ПР все також дуже просто. Тут все знов про капелюхи та вуличну злочинність. Кажуть, що це все справи далекого минулого, глупої, голодної юності. Я знав Юрка Г., котрий тільки встиг стати молодим. За що його вбили, не відомо. Ніхто не покараний. Я знав Сергійка Ц., котрий не встиг пізнати молодість. Він встиг тільки вивчити три мови та вступити до престижного московського вишу. На перших канікулах, коли він приїхав додому , його зарізали на очах його подруги на тролейбусній зупинці. Він не захотів "падагнать самий децл мєлачі братанам". У мене по кілька разів на рік траплялися випадки, що я міг розділити долю Юрка та Сергійка. Врятовували різні обставини, вміння спілкуватись "їхньою" мовою та зрештою те, що будучи від народження слабким, хворобливим хлопчиком, я компенсував те, що мені недодала природа, потогінними тренінгами у спортивних залах, у підворотнях та лісосмугах, де ми завзято оволодівали різними системами самозахисту. Якщо у вас інший досвід, то подякуйте богові, що народились в кращому місці,раніше чи пізніше, або своїм батькам, що тримали над вами парасольку від злив бруду.
Під катом мій старий текст з "Народной правди" про слобідки. Більшість моїх постійних читачів вже його читали по моїх посиланнях. Я просто переношу його сюди, щоб був.Слобідка-це не село.Це райони східних і південних міст, де за царів селилися рекрутовані з сіл на заводи селяни. Вони швидко декласувались та перетворювались на напівкримінальну спільноту. Влади в слободках не було,як наступала темрява. Зараз не все так брутально,але залишився характерний менталітет,субкультура. Синонімом слободських у нас на півдні є слово "жлобня". Янукович та його дружина-типова жлобня. Пригадайте її "наколотиє апєльсіни", одяг, манери. Там прононс, вжиток слів – все характерне.
Жлобня живе кланами – всі один одного підтримують (євреї відпочивають). Сімейні ради вирішують, кого ще долучити до клану: можуть вирішити, що, наприклад,не вистачає зв"язів з ОБХСС, тому незаміжній донці треба по зв"язках пошукати відповідну пару. Вони жили заможніше за міську інтелігенцію, бо всі були кровно пов"язані з завмагами, завбазами, завгарами, побутсервісом. Найбільша ганьба клану – це коли донька вийде заміж за "сторубльовава інженерішку" без зв"язків, тобото який "нє умєєт жить". Бо яка ж тоді перспектива? Не зможе він забезпечити, щоб жінка та діти "билі прікрити са фсєх старон", і доведеться клану "тряхнуть машной" ще й на чужинця.
Це слободським дуже подобається т.з. шансон, бо їхнє життя напівкримінальне. А "мєлочь с малалєток сбівать" або "шапкі с роботяг" – через це навіть їхні відмінники пройшли.
Принаймні в моєму місті "жлобські" клани майже розчинились протягом 90-х років. Але загальноміська естетика змінилась на користь саме колишніх жлобів, бо через бідність зник остаточно антипод жлобів – міська інтелігенція. Місто вже не місто колишньої індустріальної, воєнно-морської слави. Це місто зерноторговців і тримачів кіосків та базарних яток. В місті взагалі не залишилось нічого, що нагадувало б про колись дуже сильну морську романтику, про індустріалістський менталітет, про ліберально налаштованих інтелектуалів. Молодість Януковича прийшлася на пік криміналізації слободок. Коли я вчився, мої однокласники та однокурсники – "жлобчики", хоча і вживали характерний жаргон, інколи тримали "заточки" в рукавах та носили певний одяг, могли щось "стиріть", але вже готувались поступати в виші, непогано вчились, а деякі навіть були відмінниками.
Подібне явище є було в Росії, в Підмосков"ї:
"Осінь на Зарєчній вулиці"
http://www.pravaya.ru/column/11906
Менталітет схожий.
Дуже не раджу підтримувати ПР. Ця партія – не партія олігархів. Це партія слобідок...
no subject
no subject
ну тепер хоча б знаємо обличчя ворога. воно не дуже складне. ворог небезпечний, але прогнозований, знайомий. якось прорвемося.
ЗІ: не знаю жодної людини, що б голосувала за ПР. оточення таке ;)
no subject
А, взагалі, я ж пояснив на початку:
"Це не матиме практичних наслідків... Це виключно належить до моєї духовної сфери."
Я у такому бізнесі, де більшість голосує за ПР. Ясно, що я не зупиню їм відвантаження...
no subject
no subject
Почитайте допис шановного Гробена. Також вірний напрямок думок:
http://groben.livejournal.com/125640.html
no subject
Але Ваша еміграція значно глибша.
не можу не зняти капелюшка. респект.
Дякую за те що пишете. Хоч це дійсно нічого не змінює, але знання що хтось має спільне бачення, додає сил і впевненості що на видноті часто шумовиння. Але це не означає що тих кого не видно - немає.
no subject
Дякую Вам за добрі слова! Будемо спілкуватися :-)
no subject
no subject
we shall overcome! we shall overcome!
we shall overcome! some da-a-a-a-a-ay!
deep in my heart, i do believe,
we shall ocercome some day!
no subject
З повагою, Чегеваренко :))
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
Якщо ще не читали, почитайте Олеся Ульяненка "Там де південь". Як миколаєвськихй підліток кінця 70-х початку 80-х підтверджую, що там все правда, за винятком географічних деталей та деяких неточностей у описанні місцевих феноменів, що були герметичні для приїжджого.
no subject
особливо добре відомі клани митників.
з вуличними бандами трішки полегше, так, але не з криміналітетом загалом.
в мого брата два місяці тому однокласника вбили під під"їздом за мобільник. це в Луцьку.
no subject
Два місяці тому та й сьогодні можуть кого завгодно вбити, бо така ситуація з суспільством і органами. А я згадую 1983-1984.
Хай там як, але західна та центральна частина укр. нац. свідомих розумінням сходу не відрізняється, тому й екстремально непопулярна на сході. І повна фігня, що на сході всі зросійщені і не люблять Україну. Якщо у Києві і Львові є слобідки, як пише Андрійко, а у Луцьку є клани, як пишете Ви, то тоді нема пояснення тому, чому ж дотепер ніхто не спромігся сформулювати проблеми доброї половини України, запропонувати рішення та знайти спільку мову зі східняками.
no subject
P.S. Слобідки в Києві дуже колоритні: Мишоловка, Деміївка, Совки.
no subject
Відкрийте будь-який підручник для молодших класів з рідної мови. Там скрізь про лани та комбайни. І це таким наші освітяни збираються виховувати дітей сталеварів та верстатобудівників? Хочуть, щоб українське сприймалося, як рідне? А фіг їм це станеться. Я колись усвідомив себе не русскім через те, що в підручниках було про озера та берези, а в моїй місцевості не було жодного озера, а берізки росли тільки біля одного пам"ятнику. Неактуальність агітації - ось це що. Ну а тепер на ті ж граблі.
no subject
no subject
Як матимете час, може, почитаєте по наступних лінках?
http://www.narodnapravda.com.ua/discussions/469c974b3b6b7/
http://www.narodnapravda.com.ua/culture/49709fd1c8661/
no subject
no subject
no subject
no subject
Поважаю.
no subject
no subject
Як безболісно і ефективно здійснити розкол країни? Не вірю, що ми ті слободки перевиховаємо, бо їх 50 відсотків і вони валом сунуть у Київ.
Іде міжетнічна війна і, як виявилося, українців на цій території в кращому разі чверть.
"Там, ґдє канава пратікаєт па слабодкє,
Там бил я в ґості пріґлашон к адной малодкє.
Нє помню дом, нє помню уліца какая,
Но помню там била сабака очінь злая".
І ця сабака дорвалася до керма.
no subject
no subject
Взагалі, багато різних думок викликав цей допис. По-перше, загадала, як вперше голосувала, як серйозно до цього поставилася і навіть відчула якийсь момент сакральної причетності до чогось важливого і великого. Великий контраст емоцій порівняно з теперішніми виборами.
По-друге, теж знаю історію з чудовою людиною Богданом М., директором літографської майстерні, якого вбили на вулиці за 2 місяці до народження його першої дитини. А ці часи повернуться, неодмінно.
Ну, і окрім спогадів, сформулювала для себе одну з причин, чому в нас історична циклічність має такі короткі відрізки - гадаю, просто нема звички пам'ятати погане (це окрім повної нездатності в жлобів взагалі відрізняти добро і зло). Тому навіть деякі гомосапієнси зараз сліпо йдуть за якуновичами.
Я розділяю позицію вибору НЕянуковича. На жаль, бачу як фатально потребує наша більшість переконатися в тому, що таки є різниця між Ю та Я, переконатися на практиці, бо аналітика і навіть пам'ять минулих років відсутні.
no subject
З сапієнсами проблема у тому, що попри високі прагнення та неабиякий інтелектуальний потенціал, вони насправді не залучені на посади у суспільстві чи економіці, які дійсно б розкривали їхній потнціал і накладали обов"язки, котрі були б їм по плечу. Через це амбіції залишаються нереалізованими, потенціал не розкритим, "м"язи" недонавантаженими. Це сильно наближує менталітет українських інтелектуалів до совєцької інтеліґєнції, котрій було притаманно ставити себе поза суспільством, над державою, усвідомлювати себе як равноцінний суб"єкт з державою і хоча б у фантазіях чи серед своїх на кухні вести уявний діалог з державою на рівних - таке собі державне мислення державного діяча без держави, генерала без армії. Самопроголошений генерал - це непогано рятує EGO, коли знаходишся у неприязному оточенні, але до генерала непогано б навчитись бути рядовим (копати окопи), сержантом (командувати невеликим підрозділом), лейтенантом (командувати групою невеликих підрозділів з використанням спеціальних знань військової науки), а вже далі - як пощастить на кар"єрних сходинках. Тоді по ходу набувалася б здатність до спільних дій з іншими і усвідомлення своєї причетності до справи.
Непогано пише Ірен Роздобудько:
http://bookvoid.com.ua/column/2010/02/08/151952.html
хоча б у фантазіях чи серед своїх на кухні вести уявний
Роздобудько почитаю, дякую.
no subject
no subject
Тут як бува, хтось у дискусії починає зі мною зверхньо спілкуватись, хапати за язик, давити авторитетом, а дивишся у його профіль, а то перекладач, маркетолог, фінансист, ай-тішник, і десь там бідкається, що робота йому не подобається. Так отака особа повинна не совю зверхність мені демонструвати, а мерщій мені у приват сотні питань ставити, чи нема в мене для них вакансій, чи не можу комусь порекомендувати, як досягти успіху, як знайти гідну роботу, які критерії, що я знаю, як керівник представництва іноземної величезної корпорації і т.д. Так себе ведуть в тій самій Америці, шукають собі неформальних "менторів". А тут тільки одні понти та нібито великий розум... А зрештою, на роботу взяти нема кого.
no subject
Вони повсюди О_О!
no subject
no subject
Рагулями є Кравчук, Кучма, Мороз, Литвин, Ющенко.
Боротьбу Юща та Яника у 2004 дехто хотів показати як боротьбу "гарадского пацика" і селюка. Але мені ця концепція не подобалась, бо ну яке до біса Єнакієво -місто? Це величезна слобідка із бараками! (Бачив такі, бо в мене родичі по бабці на Луганщині). Рагуль проти "слобідського" - отак було б вірніше.
А от хто тоді Юльця? Міська дівка? Щось не тягне все одно...
no subject
Хто Юля? Слобідки бувають у вигляді "частного сєктора" або у вигляді хрущовок - нові слобідки. Я - з перших, Ю. - з других. Відмінниця, комсомолка. Вже майже місто, але б тільки приборкати випендрястість,бо справжнім городським вже не треба нічого нікому доводити...
Хай там як, а ми просуваємося східцями урбанізації. Президентам сільським прийшов на зміну президент слобідський. Може, наступний вже буде з міста. Аби тільки ця слобода на розвалила Україну...
no subject
Я - Янyкoвич
Ю - Тимoшeнкo
no subject
no subject