![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Мій перший урок антикомунізму
Прочитав пост під замком, тому не посилаюся, про те, як на першовересневих лінійках чимало дітей непритомніли від стояння.
У нас у школі учні непритомніли десь наприкінці другої години читання якихось партійних матеріалів на загальношкільній лінійці. І таких слабких було зазвичай небагато, один-два не більше. Наша школа була засланням для жінок з педагогічною освітою, котрих через якісь причини прибирали з партійних та комсомольських органів,звідти й такий екстрім з лінійками та компартійною пропагандою. При тому в народі школа мала непогану репутацію і вважалася однією з найкращих, хоча насправді все, чому я навчився, я навчився сам і поза школою. Хоча до армії підготували непогано: мене там ніяке самодурство, ніякий довбоє#ізм після такої школи не дивували.
Якось проводили лінійку на площі Леніна. Не памятаю, з якої нагоди. А я був у класі 8-му чи 9-му. Десь вже на другій годині впала дівчина з класу на рік мене молодше. Завучка доручила мені і кільком іншим хлопцям дівчинку відтягли до проходної обкому партії, і попросити викликати швидку. Мєнт на вході до обкому нас спочатку, взагалі, слухати не хотів, а потім, коли на нього наїхала піонервожата з нашої школи, котра пішла за нами слідом, дозволив з сонця занести постраждалу до вестибюлю. А тут якийсь хрін у костюмі спускався східцями та як почав кричати: "Це що таке! Сюди не можна"! - і на мєнта: "Як ти посмів допутити сюди етіх"! Вожата на цей раз промовчала, але ми почали голосно матюкатися та обурюватись "білодомівцями" (так тоді в народі називали різних начальників від "білий дім" - будинок владного органу або управління заводу). Чоловік не став нагнітати та просто пішов собі. Дівчина тим часом прийшла до тями і залишилась напівлежати на стільцях, що стояли вздовж стін вестибюлю, поки не приїхала швидка. А нас мєнт виштовхав на вулицю. Ось це був мій перший урок антикомунізму.
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
Складається враження, що було два есесесера. Ну не можу уявити, як можна ностальгувати за тим, що було. Хіба що хтось був сином завгастронома чи жив в обкомовском сєкторє...
no subject
Я переконався, що хороші спогади про СРСР зазвичай у вилупків колишньої номенклатури, військових, гебистів і т.д. Навіть совєцькі багатії, завмаги. цеховики, фарцовщики, не несуть райдужних спогадів.
А ще послід селюків, що переїхали до великих міст 1-ї категорії забезпечення. Ясно що той, хто збіг з села буде хвалити житуху, скажемо, у Києві. Особливо, якщо ще є кому яйця з села автобусом передавати.
no subject
І, до речі, ще чую від таких женщін, колишніх заватдєлом або афіцерш. Цей контінгєнт ностальгує. Одні на діфіцитах сиділи, і їм кланялись, другі теж там в пачьоті були... Та шо там! Он відносно молода наша буфєтчіца на роботі - за совок пасть порве. Каже - всьо тада била.
no subject
no subject
У трьох школах Луганська - з 80 по 90. Жодних лінійок довше 15 хвилин. Ніякої ідеологічної роботу, яку можна б було вважати обтяжливою не велося. У останні роки - взагалі, себто важко щось згадати саме про виховання в дусі...
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
А у Луганську - жодної секретності. Навіть з Ростовської області до нас по суботах за ковбасою їздили.