Мій перший урок антикомунізму

[kerbasi]

Прочитав пост під замком, тому не посилаюся, про те, як на першовересневих лінійках чимало дітей непритомніли від стояння.

У нас у школі учні непритомніли десь наприкінці другої години читання якихось партійних матеріалів на загальношкільній лінійці. І таких слабких було зазвичай небагато, один-два не більше. Наша школа була засланням для жінок з педагогічною освітою, котрих через якісь причини прибирали з партійних та комсомольських органів,звідти й такий екстрім з лінійками та компартійною пропагандою. При тому в народі школа мала непогану репутацію і вважалася однією з найкращих, хоча насправді все, чому я навчився, я навчився сам і поза школою. Хоча до армії підготували непогано: мене там ніяке самодурство, ніякий довбоє#ізм після такої школи не дивували. 

Якось проводили лінійку на площі Леніна. Не памятаю, з якої нагоди. А я був у класі 8-му чи 9-му. Десь вже на другій годині впала дівчина з класу на рік мене молодше. Завучка доручила мені і кільком іншим хлопцям дівчинку відтягли до проходної обкому партії, і попросити викликати швидку. Мєнт на вході до обкому нас спочатку, взагалі, слухати не хотів, а потім, коли на нього наїхала піонервожата з нашої школи, котра пішла за нами слідом,  дозволив з сонця занести постраждалу до вестибюлю. А тут якийсь хрін у костюмі спускався східцями та як почав кричати: "Це що таке! Сюди не можна"! - і на мєнта: "Як ти посмів допутити сюди етіх"! Вожата на цей раз промовчала, але ми почали голосно матюкатися та обурюватись "білодомівцями" (так тоді в народі називали різних начальників від "білий дім" - будинок владного органу або управління заводу). Чоловік не став нагнітати та просто пішов собі. Дівчина тим часом прийшла до тями і залишилась напівлежати на стільцях, що стояли вздовж стін вестибюлю, поки не приїхала швидка. А нас мєнт виштовхав на вулицю.  Ось це був мій перший урок антикомунізму.

Для тих, хто не в курсі: обком - обласний комітет комуністичної партії, найвищий орган обласної влади у СРСР, облвиконком (по-сучасному обладміністрація) жодного рішення не міг прийняти без узгодження з обкомом партії.

Comments

[wo-ist-freiheit.livejournal.com]

сповна тих часів не застала, але пам"ятаю, як у другому класі, 88 році, у нас щовівторка перед уроками була політінформація з серйозними державними темами. ми приносили газети і читали політ.замітки. що могла зрозуміти дитина у 7 років - загадка

[pan-kotsky.livejournal.com]

Ага, у нас теж в цей рік була, але не весь. І мудра вчителька сама приносила газети і сама з них читала щось нейтральне, потім роз'яснюючи.

[kerbasi.livejournal.com]

Так, по вівторках. У нас було по повній програмі: спеціальний зошит, туди треба було накліювати вирізки з газет.

[kerbasi.livejournal.com]

У 1988-му мене вже не треба було змушувати читати газети. Сам все ковтав, бо вже горбачовська гласність почалася, і навіть у "Правді" можно було прочитате таке, що раніше тільки по "Голосу Америки" почути.

[toi-samyi.livejournal.com]

какая школа?

[chumacky-shlyah.livejournal.com]

От, а якщо ти напишеш це в комент Варяг2007, то там всі скажуть, що то виняток і неправда. Мої спогади їх геть не переконують.
Складається враження, що було два есесесера. Ну не можу уявити, як можна ностальгувати за тим, що було. Хіба що хтось був сином завгастронома чи жив в обкомовском сєкторє...

[kerbasi.livejournal.com]

Еересерів дійсно було багато.Спогадів тищі, вони протилежні, і всі вірні. Цю формулу колись вивів Лембіт Короєдов.
Я переконався, що хороші спогади про СРСР зазвичай у вилупків колишньої номенклатури, військових, гебистів і т.д. Навіть совєцькі багатії, завмаги. цеховики, фарцовщики, не несуть райдужних спогадів.
А ще послід селюків, що переїхали до великих міст 1-ї категорії забезпечення. Ясно що той, хто збіг з села буде хвалити житуху, скажемо, у Києві. Особливо, якщо ще є кому яйця з села автобусом передавати.

[chumacky-shlyah.livejournal.com]

Часто ностальгують селюки. Зараз менше, а от на початку 90-х багато. Казали, шо якщо прийдуть хвермери, то ми їх спалимо, нам панів нинада! А самих голова колгоспу не те шо за кріпаків чи батраків - за людей не вважав.
І, до речі, ще чую від таких женщін, колишніх заватдєлом або афіцерш. Цей контінгєнт ностальгує. Одні на діфіцитах сиділи, і їм кланялись, другі теж там в пачьоті були... Та шо там! Он відносно молода наша буфєтчіца на роботі - за совок пасть порве. Каже - всьо тада била.

[kerbasi.livejournal.com]

Ну, мені також особи нарождення 1980 - 1990 рр. періодично розповідають, як добре було за совка. А на мої розповіді кажуть: "А мнє пра такоє радітєлі нічєіо нє гаварілі".

[chornogora.livejournal.com]

Про формулу Лембіта прочитав вже.

У трьох школах Луганська - з 80 по 90. Жодних лінійок довше 15 хвилин. Ніякої ідеологічної роботу, яку можна б було вважати обтяжливою не велося. У останні роки - взагалі, себто важко щось згадати саме про виховання в дусі...

[kerbasi.livejournal.com]

В СРСР розповсбджено було пофігістичне ставлення до своїх обов"язків. Ідеологів це теж не оминуло. Отже, вам у Луганську пощастило.

[chornogora.livejournal.com]

а у вас це в якому місті було?

[kerbasi.livejournal.com]

Миколаїв.

[chornogora.livejournal.com]

це там комуняки такі злі були, бо кораблі повсюди будують, а на морі не скупатися

[kerbasi.livejournal.com]

На морі елементарно купатися, година їзди. І комуняки мали там спец. зони відпочинку, а заводські комуняки - спецбудиночки, хатиночки, шалашики і т.д.

[chornogora.livejournal.com]

) тоді не знаю

[kerbasi.livejournal.com]

Місто було закритим для іноземців - отже, не треба було ніякі прілічія соблюдать. Місто монопрофільне, на 95% підпорядковано Москві, а Москва далеко - самодурам повна влада і безкарність. Велика концентрація військових, їхніх родичів, нащадків та пенсіонерів-відставників. Висока засекреченість на підприємствах, військових і інфраструктурних об"єктах, висока концентрація цих об"єктів та пілприємств - звідси висока концентрація тих, хто цю секретність стереже, підтримує і бореться з ворогами. Славне воєнно-історичне минуле - підгрунтя для пропагандистських кліше а-ля "і как адін умрьом" та іншої подібної істерики. Ось Вам і причини.

[chornogora.livejournal.com]

тоді да.
А у Луганську - жодної секретності. Навіть з Ростовської області до нас по суботах за ковбасою їздили.