![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Entry tags:
Передплата-2012
На вихідних завітав до пошти, щоб передплатити періодичні видання. Це дещо ретроградно у сучасному світі, але я все ще цим займаюся. До того ж, можливість копійчиною підтримати український інтелектуальний продукт. Якщо це, звісно, його виробникам потрібно…
Більше не потребує моєї допомоги журнал «Всесвіт». Про його наочну творчу кризу, підлабузництво теперішніх керівників та нового могутнього спонсора я вже писав. І справа навіть не у цьому. Отримав число 9-10 за цей рік, поперегортав сторінки… Жодного твору ще живого автора! Якийсь літературний цвинтар талантів! Мені це не цікаво.
Взагалі, можна було не чекати такого розвитку, а відмовитися від передплати ще років 5 тому, коли у «Всесвіті», журналі іноземної літератури, Микитенки друкували романидло якогось свого коріфана на езотерично-екстрасенсорні теми. Важка хвороба починається з першого чиху, а я вже не перший раз зберігаю ненормальну лояльність. Ні, японський підхід, таки до українців застосовувати не варто.
Отже, передплатив «Кур’єр Кривбасу» і «Український тиждень». КК, на жаль, також починає проявляти ознаки покриття патиною (а може й цвіллю), але ще трапляється, що там читати.
УТ, здається, поступово знаходить себе. На жаль, після красивого старту через конфлікт у редакції його рівень швидко впав, до того ж саме у ті роки, коли суспільство конче потребувало такого видання. Тепер виправляється, але чи має це тепер якесь значення?..
Ще на півроку я цей часопис передплатив (на більше каталог Укрпошти не дозволяє). Взагалі, часопис нормальний, от тільки моїм вимогам до публіцистики він не задовольняє. Але це вже не стільки часопису вада, скільки середнього читацького рівня.
Щоб не залишитися без періодичного чтива у майбутньому, придивляюся до іноземних видань з можливістю передплати на електронну читалку.
Більше не потребує моєї допомоги журнал «Всесвіт». Про його наочну творчу кризу, підлабузництво теперішніх керівників та нового могутнього спонсора я вже писав. І справа навіть не у цьому. Отримав число 9-10 за цей рік, поперегортав сторінки… Жодного твору ще живого автора! Якийсь літературний цвинтар талантів! Мені це не цікаво.
Взагалі, можна було не чекати такого розвитку, а відмовитися від передплати ще років 5 тому, коли у «Всесвіті», журналі іноземної літератури, Микитенки друкували романидло якогось свого коріфана на езотерично-екстрасенсорні теми. Важка хвороба починається з першого чиху, а я вже не перший раз зберігаю ненормальну лояльність. Ні, японський підхід, таки до українців застосовувати не варто.
Отже, передплатив «Кур’єр Кривбасу» і «Український тиждень». КК, на жаль, також починає проявляти ознаки покриття патиною (а може й цвіллю), але ще трапляється, що там читати.
УТ, здається, поступово знаходить себе. На жаль, після красивого старту через конфлікт у редакції його рівень швидко впав, до того ж саме у ті роки, коли суспільство конче потребувало такого видання. Тепер виправляється, але чи має це тепер якесь значення?..
Ще на півроку я цей часопис передплатив (на більше каталог Укрпошти не дозволяє). Взагалі, часопис нормальний, от тільки моїм вимогам до публіцистики він не задовольняє. Але це вже не стільки часопису вада, скільки середнього читацького рівня.
Щоб не залишитися без періодичного чтива у майбутньому, придивляюся до іноземних видань з можливістю передплати на електронну читалку.
no subject
Коли я був малим, я часто чув від російськомовних вживання укр. слів у зневажливому контексті: ну почему тьі такой впертьій? Це було розповсюджене явище, обговорень його в інтернеті - мільйон. Можливо, тепер ми це віддзеркалюємо вжитком транслітерованих російських слів у зневажливому контексті.
no subject
Ти торкнувся теми суржику, вічної й невичерпної :) На рівні блоґів я тільки за експерименти, запозичення, реалії тощо - блоґи це як термометри, що замірЯють температуру соціуму тут і зараз. Але мейнстрімовому друкованому журналові, імхо, пасує дещо більший консерватизм.
no subject
no subject
А для більшості простих українців вживання росіянізмів є головним (і часом єдиним!) засобом для стилістичних нюансів узагалі. Їхня-бо власна мова непридатна для інших регістрів, крім невиразно-середнього, та стилів, крім штивно-офіційного (державна мова, ага) та етнографічно-художнього ("заливався соловейко").
no subject