kerbasi: (Default)
Не припиняю дивуватися тому, що через якісь невідомі причини, коли пересічний українець починає шукати щось історичне або духовне, то обов'язково мусить знайти якусь псевдо-науку. Це вже в цьому блозі обговорювалося не раз. Що там про пересечних, якщо ті, хто мусив би задавати стандарти пересічним, самі ведуться:




На щастя я не один в своїх оцінках.






Ось вам біографічна довідка про нього:

Бебик Валерій Михайлович, к.психол.н. (1990), д.політ.н. (1996), проф.; Відкритий міжнародний ун-т "Україна", проректор з інформаційно-аналітичної роботи (з 05.2005), зав. катедри ґлобалістики, політології та міжнар. комунікацій; голова правління Всеукраїнської асоціації політичних наук (з 03.2007).
Н. 24.04.1959 (с.Великі Бубни, Роменський р-н, Сум. обл.) в сім'ї військовосл.; укр.; дружина Лариса Олександрівна (1962) - 1-й секр. МЗС України; дочки Ірина (1994), Тетяна (1997).
Осв.: Київ. політех. ін-т, ф-т систем управління (1976-82); канд. дис. "Соціально-психологічні аспекти депутатської діяльності" (Київ. ун-т ім. Т.Шевченка, 1990); док. дис. "Політичний маркетинґ і менеджмент у демократичному суспільстві" (Ін-т держави і права НАНУ, 1996).
З 04.1982 - інж.-програміст відділу АСУ середніх спец. навч. закладів, Гол. інформаційно-обчисл. центр Мінвузу УРСР.
З 04.1983 - інж.-системотехнік відділу АСУ, НДІ "Електрон".
11.1984-09.86 - секр. ком-ту комсомолу СПТУ-24, Шевченківський РК ЛКСМУ м.Києва.
09.1986-02.88 - відповід. секр. р-ного т-ва боротьби за тверезість, Шевченківський райвиконком м.Києва.
02.1988-04.92 - інстр., консультант орг.-інструктор. відділу, Київ. облвиконком.
05.1992-03.97 - гол. консультант, прес-служба Президента України.
04.1997-08.98 - заст. зав. відділу суспільно-політ. аналізу - зав. сектору ситуаційного аналізу, Адмін. Президента України.
08.-12.1998 - директор, Ін-т менеджменту та бізнесу Міжреґіон. академії упр. персоналом і Держ. академії кер. кадрів освіти.
З 1995 - 1-й віце-президент, Міжнар. кадр. академія.
З 01.1999 - ректор, Міжреґіональна академія упр. персоналом.
Деп. Старокиївської райради м.Києва (1990-94).
Віце-президент Асоціації політ. психологів України (1995-2001).
1-й віце-президент Всеукраїнської асоціації політ. наук (з 2005).

Повністю тут:
http://dovidka.com.ua/user/?code=89043

А тут ціла антологія творчого та псевдонаукового доробку:
http://vbebyk-2014.io.ua/story

Мій давній пост саме про Бебика с теукрами:
http://kerbasi.livejournal.com/140864.html
http://kerbasi.dreamwidth.org/2012/05/15/
Хто прописутив, зазирніть - вам сподобається.
kerbasi: (Default)




Ні, не заперечую, можливість атакі певно існує.

Але... Ну як доросла, розумово повноцінна людина може бути такою тупою?!

От же ж мені бугор на ровном мєстє, якийсь сержант, щоб на нього посилатися! А з іншого боку, якби я був уповноваженим контррозвідки в його частині, він би в мене за щастя вважав відкараскатися десятьма добами на гауптвахті в порядку дисциплінарного провадження, а не піти під слідство до воєнного прокурора. Я розумію, що журналюга - це грьобаний офісний хом'як, який в армії не служив, або хом'ячиха - але ну потрібно ж мати здоровий глузд та бодай якусь ерудицію в сфері законів, правил!

Згадалося, як в понтовитому українському Форбсі якийсь планктон писав штибу "як показав в своїй дипломній роботі N".

Хто їх зі школи випустив!..
kerbasi: (Default)
У четвер Генасамблея ООН більшістю голосів підтримала резолюцію щодо територіальної цілісності України. За прийняття документа на засіданні Генасамблеї в четвер у Нью-Йорку проголосували 100 держав, проти - 11, утрималися - 58.
http://www.pravda.com.ua/news/2014/03/27/7020567/

Ми ж всі про це знаємо.

А ось оце хай збережеться в архівах мого блога:
http://www.pravda.com.ua/articles/2014/03/27/7020491/

Дехто Сергій Сідоренко написав статтю "Генеральна напівпідтримка", розміщено о 12.20 за Києвом, лише за кілька годин до голосування. Ось що там між іншим є:

Після прогнозованого вето в Радбезі українське питання передали "наверх", в Генасамблею ООН. Тут голосують всі 193 країни і відсутні виключні права Росії. Здавалося б, справу вирішено – світ має знову єдиним фронтом стати на захист Києва і лишити Росію в ізоляції.

Але джерела УП в Нью-Йорку стверджують, що такі очікування – марні.

За підрахунками українських та зарубіжних дипломатів, з якими поспілкувався кореспондент УП, країн, які натиснуть кнопку "утримався", буде більше ніж тих, хто голосуватиме "за". Та й кількість голосів "проти" буде чималою
.

Такий сміливий прогноз мудрагеля-креакла! І гріш йому ціна.

А ще сьогодняшній день помітний тим, що ВР нарешті почала приймати закони, що безпосередньо стосуються першочергових заходів з порятунку економіки та фінансів країни. Ось, наприклад, про один з них:

Верховна Рада ухвалила законопроект "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні".
...
Зазначений документ, що входить разом із проголосованими поправками до держбюджету-2014, є частиною пакета, фінансову підтримку якому готовий надати Міжнародний валютний фонд (МВФ) та інші міжнародні кредитори.

http://www.pravda.com.ua/news/2014/03/27/7020558/

Ось ще важлива подія:
Сенатори американського Конгресу більшістю голосів підтримали законопроект про підтримку України у прив'язці до санкцій щодо Росії.

"За" проголосували 98 сенаторів, "проти" - 2.

У сенаті зазначили, що вказаний законопроект "є відповіддю на російське вторгнення в Україну".

Крім того, сенат проголосував за надання Сполученими Штатами гарантій Україні за кредитами на суму $1 млрд.

http://www.pravda.com.ua/news/2014/03/27/7020557/

Ось тепер, на тлі всього названого особливо пікантно виглядає сьогоднішній пост Балоги у ФБ (див. попередній допис):
http://kerbasi.dreamwidth.org/202900.html

Наш агресивний сусід стягує до кордону еліту сухопутних військ. Американська розвідка відкрито говорить про небезпеку вторгнення зі сходу. Одним словом – саме час, аби зайнятися популізмом і на повний голос, з трибуни ВР боротися з фінансовою катастрофою.

А не менш відверто про себе кричить штурм Правим Сектором Верховної Ради саме під час голосування в Генеральній Асамблеї ООН.
http://www.pravda.com.ua/news/2014/03/27/7020561/
Авакову дійсно слід подати у відставку. Але не за те, що через те, що тисне на патріотів-ідіотів,що тупі настільки, що не відрізняють інтереси ФСБ від інтересів української держави, а тому що дуже слабо тисне.

kerbasi: (ναυτής)
Я ні разу не журналіст, але ставлю повну профнепридатність всім цим галімим тижням, цензорам та іншим, не перелічую тільки через непрактичність цього заняття.

Ви розумієте, що якщо блогер А о 9-й годині ранку написав, що він о 8-й на дорозі бачив російську бронеколону, що рухалася у напрямку Симферополя в певному місці, то коли ви на це посилаєтеся в своїх сраних виданнях об 11-й з заголовками "На Симферополь з Севастополя рухаються бетеери", то ця техніка вже або доїхала до Симферополя, або десь стоїть, або змінила напрямок руху. Чому б не спробувати вияснити поточний стан подій? Ви журналісти, чи хто?!

Це саме стосується блогерів-репостерів.

В крайньому випадку, якщо у вас є розум, то напишіть щось таке:
"Сьогодні о 8-й ранку колону російської бронетехники бачили десь там. Про її теперішні місце знаходження повідомлень не поступало".

На війні за таке слід розстрілювати. Я ж почну розіренджувати.
kerbasi: (ναυτής)
А ніхто тут не жартує!

До цього поста:
http://kerbasi.livejournal.com/204893.html
Це про те, що ховрахи-філантропи забігали з закликами ввести в Україну миротворчі сили ООН. Щоб з США у складі. І щоб кожному ховраху по айпеду  у подарунок.

Дивіться другий акт:
https://petitions.whitehouse.gov/petition/we-people-ask-obama-influence-united-nations-and-have-international-troops-enter-ukraine-stop/WPHd1PCf

Вже 1900 підписів за добу.
І зверніть увагу, скільки там американських підписантів. Це ще одна ремарочка стосовно адекватності сприйняття українських справ у світі, зокрема саміми діаспірниками та емігрантами.

А ось це (дякую за наводку шановному френду [livejournal.com profile] ridah ):
"У понеділок я написав пост у Фейсбуці про те, що одних розмов з боку США недостатньо – і навіть запровадження санкцій вже замало. "Америка як постійний член Ради безпеки ООН має скликати позачергове засідання з порядком денним про введення міжнародних миротворців ООН на територію України", – запропонував я".
http://blogs.pravda.com.ua/authors/leschenko/52df4bc36d407/

якщо не підозрювати відкритої праці на ворогів української державності, а не думати погано про людей, ще раз свідчить на користь моєї тези,
http://kerbasi.livejournal.com/205319.html

що політичні журналісти формують не професійну гільдію гідних майстрів слова, а напівгламурний тусняк вічних мальчікафф і дєвачєк у нескінченному пубертаті, в яких надмірний гормональний рівень розв'язує язик, проте мозок вимикає.
kerbasi: (ναυτής)
В новинах пишуть, що з БСМП на Лівому Березі поранених одразу ж забирають провоохоронці. З "Борису" не забирають. У "Борисі" у нас лікувалися або лікуються хто? Ну самі погугліть... Отже, одним - спецфонд про всяк випадок, а іншим навіть охорону не забезпечують. Вже давно можна було БСМП оточити пікетами. Бо це вже давно біда і проблема, не вчора почалося.

Винесу з коментів.
Ось цей твіт:
Єврокраїна‏@euroukraine·31 mins Друзі, на Грушевського потрібен координатор дій. Не можна просто лізти на шакалів, нам потрібні здорові, живі на повстання! #євромайдан

це свідчення вашої провини, прогпагандистів проти центрального керування! Свідчення звинувачення колись у майбутньому. І морального осуду зараз. Зробіть висновки, покайтеся і затуліть пельки, не розпвсюджуйте вашу виссану з пальця філантропію, якої ви набралися, коли виростали за спинами ваших жертовних батьків та на навчаннях по закордонах.

По соцмережах (Твіттер, ФБ) я бачив, як люди закликали Лесю Оробець очолити спротив. Навіть Кличка одразу ж після того, як він захищав "Пєтух" від "провокаторів". Навіть Порошенка, коли він якогось дідька продефілював Майданом одразу ж після загострення на Грушевського. Оробець не помітила. Порошенко віджартувався. Кличко якісь півкроку уперед, біг на три кілометри на швидкість назад робить. Ще є Юрій Луценко такий. Багато умнічає з мегафоном. Ну і?.. Чого публічні люди такого масштабу так бояться оголосити себе керівництвом? Чи не через амбітність та адреналін вони йшли у політику?

А зараз вже відлік на години йде, коли ще можна спротив централізувати, і на паритетних умовах і з владою вести перемовини і контакти встановлювати зі світовою спільнотою. Вже дуже скоро стане за пізно.

Окреме слово журналістам. Ні, звісно, це потребує характеру знаходитися у гущині подій або робити вилазки по "об'єктах розкоші" можновладців. Ви ризикуєте і потерпаєте. І стаєте жертвами. Але ви ж себе й ведете не як професійна гільдія, а як молодняковий тусняк, як groupies, тільки що за публічними політичними діячами бігаєте, а не за попстарам. Скільки вже писали по соцмережах, що годі трибуну надавати покидькам, яким і так всі медіа з більш менш широкою аудиторією належать, і що? Знов якийсь Рибак в парямому ефірі? А що це були за шмарклі з приводу смерті Ігоря Слісаренко. Ах, яким він був! У свій перший нічний ефір я була з ним! Ну просто тобі п'яний спогад про перший секс! Ну, я розумію, комусь він був колегою чи першим наставником, може, й непоганим у спілкуванні за кавою, може, в нього було що запозичити з журналістських навичок, але ж слід розуміти його роль, і що вся ця євразійщина була просувана ним одним з перших. Він раніше аплодував утисканням націонал-демократів, і зараз би аплодував, якби мав фізичну можливість. Це - ворог. Якщо знав його, пошкодуй, що життя так розвело, помолися за його душу - і все! І його поява на 5-му свого часу мене спонукала ігнорувати цей канал. Від цього всеядного псевдогуманізму - тхне!

Кожен несе свою міру відповідальності за долю країни.І за пролиту кров. За обмануті надії.  Не тільки політики. І балакучі ховрахи-пустобріхи з псевдо-гуманістичними побрехеньками також. І завзяті радикали з кипучими гормонами на публіці, і відкладеними грошенятами на елітне лікування, якщо щось піде не так, та правильними телефончиками в записничку, "куда пазваніть, єслі шо". Суспільство швидко дозріває. Може, не зараз і не в найближчі роки, але покарання прийде, при чому не тільки "Пєтухам" та "пірдонам". І вам, ховрахи-псевдогуманісти, і вам, гормональні псевдо-активісти, і вам, тусовочні журналісти. Піночет став тим, ким він став у віці 58 років. Якщо взяти біографії інших політиків, хто вийшив нізвідки та змінив свою країну, є й значно старші. Моєму поколінню до політично зрілого віку ще років п'ятнадцять, молодшим - відповідно більше. Отже, прийдуть колись люди з доброю пам'яттю, довгими та сильними руками, і розчистять Авгієви стайні від соціального мотлоху. Без строку давності.

UPDATE: Молодці! Ще навіть сотню не затримали, лише кілька десятків, а до активістів дійшло, що робити. Або ЄЄ хтось читає...
kerbasi: (ναυτής)
Ще одне джерело:
http://www.globalpost.com/dispatch/news/regions/europe/131206/defying-protesters-ukraines-yanukovych-meets-putin-pact
хоча й непрямим чином підтверджує.

А у цьому діалозі все, що я думаю відносно роботи журналістів, в тому числі і революційно-майданних:
http://ridah.livejournal.com/212824.html?thread=1253976#t1253976

Для тих, хто й про Лукаса не чув:
http://www.pravda.com.ua/news/2013/12/6/7005282/

PS: і знов-таки, як і з розгоном Євромайдану, головна подія - з п'ятниці на суботу, коли більшість ЗМІ та політичних інституцій переходять на режим вихідного дня.

Upd: останній цієї ночі твіт Лукаса:
to clarify: VVP did deal w Yanukovych in Sochi, w financial/gas elements (details in Moscow) One part of agrt is to customs agrt --in future

Ясно, що не саму угоду про вступ підписано, бо на підготовку потрібен час, підписана тверда декларація наміру.
Движ на телецентрі підтверджує, що очікується заява з доленосних питань:
http://24tv.ua/home/showSingleNews.do?siloviki_zahopili_teletsentr_u_kiyevi&objectId=389880

Взагалі, телемарафон хоча б на одному каналів мусив би проходити з приводу новини від Лукаса, щоб різні політики, експерти, журналісти висловилися, але всі сплять... Та й на жаль всі ці майданні події для ТБ не привід для марафонів.

Upd ранок: Лукас твітує:
To repeat: Yanuk did deal w Putin at Sochi. It included promise to join customs union later (by 2015). But what's a Yanuk promise worth?
йдеться про забов'язання вступити до ТС у 2015.

Томенко вимагає негайно оприлюднити текст договору, який підписав Янукович. Логічно!
http://www.pravda.com.ua/news/2013/12/7/7005287/
Прес-секретар Путіна не підтверджує, але це може бути просто гра дипломатичними термінами. Оприлюднення повного тексту -обов'язкове!
http://nbnews.com.ua/ru/news/107289/

Upd день: сайт президента, офіційно, втім, вже після російського прес-секретаря:
http://www.president.gov.ua/news/29705.html
Знаючи, як ці діячі чинили у минулому,  закидаючи в інформпростір месіджі протлежного змісти, а зрештою справджувалося найгірше, вірити не їм не можна. Не виключено, що немає диму без вогню у даному разі, просто вирішили пригальмувати.

Коментар за посиланням з нового лукасовського твіту:
http://ukrainebusiness.com.ua/news/10851.html
Нічого, зрештою, нового для нас. Ми всі ці резони обговорюємо в соцмережах.
kerbasi: (ναυτής)
...про ЗМІ.

8.28 ранку, а стрічка новин на УП закінчується на 23.44 вчорашнього дня. І це в дні надзвичайних подій в країні!
kerbasi: (ναυτής)
не перекричиш...
Це все-таки ганебно, що більшість ЗМІ мають вихідні, а новини формують роботи чи якийсь студент на приробітку.
Це ганебно, що такі події в не найменшій країні не є приводом вести постійну трансляцію або хоча б прямі включення кілька разів на годину.
В 90-ті було інакше. Тоді ще тільки входили в ужиток всілякі аутсорсінги, аутстафінги та інші приколи, через які хтось десь зменшує витрати, але водночас замість якісної інформаційної страви виходить жуйка для очей та вух. Мабуть, найважливіше, що тоді мірилом ефективності був суспільний резонанс, який різними засобами намагалися вимірювати, а не якась безглузда одиниця виміру - "клік".

І результатом цього інфотейнменту (інформації, що подається задля розваги, навіть якщо вона про драматичні подіі, під поп-корн)  є вражаюча "адекватність" навіть представників вищих щаблів дипломатичного корпусу:
http://www.pravda.com.ua/news/2013/12/1/7004129/
kerbasi: (ναυτής)
Дякую МШФ [livejournal.com profile] ridah за наводку.

Стаття на сайті "Форбс Україна" називається "Українці самі винні, що бідні":
http://forbes.ua/opinions/1352736-ukraincy-sami-vinovaty-chto-bedny

Взагалі, дійсно так. Всі самі винні у своїх негараздах, крім випадків трагічної випадковості. Про випадки трагічної випадковості я ще напишу колись окремо у серії про інтелігентські комплекси.

Якщо ж прочитати статтю далі її назви, то бачимо наступне.
Стаття починається фразою: "Українці не люблять богатих". Далі йдеться про опитування, з яких вибігає, що абсолютна більшість українців вважає, що багатії розбогатіли завдяки нечесним оборудкам та зв'язкам. Далі йде стандартний набір чеснот ділової людини, бізнесмена, підприємця, а закінчується все фразою: "Вважаю, що наше суспільство незаслужено не любить підприємців. Треба знайти сили визнати, що причина бідності в нас саміх".

Отже , бачимо неприхований зсув поняття "не люблять богатих" і підміна його  поняттям "не люблять підприємців". Насправді, до підприємців, до ділової активності загалом ставлення у суспільстві приязне. Але займатися бізнесом, виявляти підприємницьку ініціативу зовсім не означає бути багатим. А бути багатим означає брати участь в незаконних оборудках та лобіювати монополізацію ринків на свою користь.

Українці винні у власній бідності, але зовсім не так, як вважає Юлія Белінська. У мене під тегом "економлікнеп" було достатньо написано про причини й бідності, й неуспішності бізнесів. Вважаю, що мій блог значно компетентніший і змістовніший, ніж цілий "Форбс Україна".

UPD:  http://totaltelecom.livejournal.com/376741.html
kerbasi: (Default)
На жаль, інтелектуальне зубожіння нації продовжує посилюватися.
Останній друкований бастіон сучасної української суспільно-політичної і культурної думки, здається, близький до падіння. "Український тиждень" активно просуває працю Тищенка стосовно етногенезу українців:
http://img.tyzhden.ua/Content/Files/tyzhden/Book%2016.pdf
Теорія Тищенка у мовознавчий частині не витримує критики. Ба навіть нижче рівня критики. Довільний, механічний набір притягнутих за вуха етимологій топонімів. Крок уперед порівняно з попередніми псевдо-науковцями - що тепер вже не Шумер з санскритом, а Елам з акадською мовою. 

Сам по собі факт наявності псевдо-наукових теорій у країні, де суспільство страждає на кризу ідентичності не новий і не унікальний. Наприклад, серйозні науковці, цитуючи роботу грецького вченого стосовно мови стародавньої Македонії завжди зроблять заувагу, що "наукова цінність даної роботи дещо понижена через можливий вплив націоналістичного сентименту на результати дослідження". Біда у тому, що в декого з українських науковців, які чомусь отримують трибуну, цей вплив зашкалює, а сам рівень роботи, доказова база просто нижче плінтуса, невігластво пре з кожного речення. Спростовувати такого науковця - справа невдячна. Йому легко накидати бздур, а для спростування знадобляться багатосторінкові тексти з міріадами посилань на джерела. І начитування лекцій з азів для невтаємниченого читача. Навіщо це зайнятій серйозній людині? Хто до мовознавчих та історичних питань наближається з позицій віри, тих ніщо не переконає, а раціональні люди з критичним мисленням здатні перевірити самі хоча б поверхово одне-два з сумнівних "відкриттів" за допомогою інформації з енциклопедій, з того ж Гуглу.

Дивує, що цей опус активно просуває сам Макаров, людина з освітою з РГФ, тобто мав би мати налаштовану чуйку на знущання з лінгвістики. Підозрюю, що це не просто так. Напевно, в "Українському тижні" назріває зміна позиції. Можливо, хочуть спробувати залучити шароварно-калинових патріотів у свої читачі. Про гірше, свідому дискредитацію українського інтелектуального середовища, навіть не хочеться думати... Подивимося, що буде далі. Вибори покажуть, хто де...

Звісно, передплату на УТ на наступне півріччя я не подовжуватиму. Поки в керівництві УТ люди, які просувають псевдо-науку, цей часопис не для мене. А шкода! Ой як шкода! УТ мав шанс стати маяком для українських інтелектуалів і точкою кристалізації ідей української перспективи. Поки що не стане...

kerbasi: (Default)
Найкраще з того, що я прочитав з реакціями на російськомовну версію «Есквайру» для України, це допис Зульфії:

http://zzzulfiya.livejournal.com/987691.html

Ключові моменти я бачу такими:

В Україні склалася ситуація, коли обмежене, втім впливове, коло виробників медіа-продукту керується стереотипними уявленнями про українського потенційного споживача медіа-продукту.
Головний стереотип: україномовна публіка бідна і невибаглива, програє російськомовній публіці по рівню смаку. Найкращих представників настільки мало, що вони не варті виділення в окремий сегмент, до того ж через володіння російською мовою стануть споживачем російськомовного продукту.

Перелічене в пунктах 1 і 2 призвело до того, що на ринку створилася ненормальна ситуація, коли пропозиція визначає попит.

Що робити? По-перше, перестати самім плекати негативні стереотипи про себе. Лише часткова рація під стереотипом була хіба що у першій половині 90-х, коли дійсно сировинно-індустріальний, здебільшого російськомовний схід мав більше можливостей для заробітку, ніж менш сировинний захід, аграрний центр та творчо-інтелігентський україномовний Київ. Але відтоді структура суспільства змінилася. Україномовне середовище активно поповнює середній клас, до того ж не просто середній за рівнем доходів, але в силу того, що україномовність доводиться обстоювати, ще й з усвідомленими культурними запитами. Те, що у публічному просторі продовжують засвічуватися якісь задрипанці з їхніми воланнями штибу «народ вимирає, за вили, хлопці!» - це лише тому, що не хочуть засвічуватися інші.

По-друге, слід агресивніше нагадувати всім (у блогах це найефективніше), що ви є потенційним споживачем, і ви не погоджуєтеся зливатися у сегмент російськомовних. Зульфія це висловила коротким пасажем: «Я той читач, на якого спрямовані такі проекти, як Есквайр. я можу і готова платити дорого за якісний контент, я і такі як я - ми створюємо попит. я купую і передплачую УТ, незважаючи на мою критику його".

От саме такий сигнал треба посилати тим, хто моніторить наші блоги: «Ми – не бідні. Який би в нас не був реальний дохід, ми відкладаємо скільки можемо на український культур-продукт. Вам потрібні наші гроші? Через російськомовні проекти ви їх скоріш за все не отримаєте або недоотримаєте. Крапка».

По-третє, якщо хочете перейти в атаку, можете висловлюватися жорсткіше. Головне, що зараз слід всіма можливими засобами здіймати хвилю в усіх можливих мережах та середовищах, що українець - платоспроможний покупець. Будь-чого. На відміну від російськомовних пільговиків, бюджетників, працівників дотаційних галузей, жителів депресивних регіонів тощо. Хай це буде перебільшення і навіть половина правди - на війні всі засоби добрі.

Наостанку практичний приклад, як не треба, і як слід. Молодці львів’яни, що створили своєму місту чарівний образ кавової культури. Прекрасно, що вони пропагують цю культуру і там, куди переїжджають. Але не варто писати у блогах: «У Києві така дорога кава, що я аж тепер, як мені за квартиру оренду підняли, можу тільки у переході з автомату пити і мріяти про солодке львівське минуле». Натомість писати слід: «У Києві кава дорого, але я, як корінна львів’янка/львів’янин частую себе хоча б раз на місяць горнятком гурманського напою. А невдовзі справи підуть угору, і я повернуся до своїх 20 горняток на день». У першому випадку – ви посилаєте сигнал професійному маркетологу, що ви безперспективний покупець. У другому - що ви від свого стилю життя не відмовитеся попри всі тимчасові негаразди. У другому випадку заради вас варто відкривати гурманські кав’ярні з україномовним меню, у першому – ні.
kerbasi: (Default)
На вихідних завітав до пошти, щоб передплатити періодичні видання. Це дещо ретроградно у сучасному світі, але я все ще цим займаюся. До того ж, можливість копійчиною підтримати український інтелектуальний продукт. Якщо це, звісно, його виробникам потрібно…

Більше не потребує моєї допомоги журнал «Всесвіт». Про його наочну творчу кризу, підлабузництво теперішніх керівників та нового могутнього спонсора я вже писав. І справа навіть не у цьому. Отримав число 9-10 за цей рік, поперегортав сторінки… Жодного твору ще живого автора! Якийсь літературний цвинтар талантів! Мені це не цікаво.

Взагалі, можна було не чекати такого розвитку, а відмовитися від передплати ще років 5 тому, коли у «Всесвіті», журналі іноземної літератури, Микитенки друкували романидло якогось свого коріфана на езотерично-екстрасенсорні теми. Важка хвороба починається з першого чиху, а я вже не перший раз зберігаю ненормальну лояльність. Ні, японський підхід, таки до українців застосовувати не варто.

Отже, передплатив «Кур’єр Кривбасу» і «Український тиждень». КК, на жаль, також починає проявляти ознаки покриття патиною (а може й цвіллю), але ще трапляється, що там читати.

УТ, здається, поступово знаходить себе. На жаль, після красивого старту через конфлікт у редакції його рівень швидко впав, до того ж саме у ті роки, коли суспільство конче потребувало такого видання. Тепер виправляється, але чи має це тепер якесь значення?..

Ще на півроку я цей часопис передплатив (на більше каталог Укрпошти не дозволяє). Взагалі, часопис нормальний, от тільки моїм вимогам до публіцистики він не задовольняє. Але це вже не стільки часопису вада, скільки середнього читацького рівня.

Щоб не залишитися без періодичного чтива у майбутньому, придивляюся до іноземних видань з можливістю передплати на електронну читалку.
kerbasi: (Default)

Останнім часом кілька разів літав до Польщі та й у самій Польщі і в літаках брав запропоновані газети, щоб не нудьгувати під час польоту. Завжди пропозиція налічувала газети Rzeczpospolita i Gazeta Wyborcza. Так само й у готелях я мав можливість брати свіже число «Виборчей» під час сніданку. Ось що вражає, так це великий обсяг кожного щоденного числа! В Україні немає жодного видання, будь-якою мовою, бодай тижневика такого обсягу (гламур не враховується!). Наші - це просто якісь жалюгідні аркушики!Славетний Український тиждень, навіть за тиждень набирає контенту не більше, ніж якась нерегулярна кольорова вкладка до «Виборчей» на зразок «Реляції з фестивалю музики Гвінеї у Варшаві». Та й російськомовні видання не кращі.

Кажуть, що інтернет вбиває паперові ЗМІ… Втім, чому не вбив у Польщі, де значно більше людей долучені до інтернету, ніж в Україні? А у Великій Британії чому не вбив Financial Times? Та й якщо навіть припустити, що український читач більш просунутий, ніж у Європі, все одно не знайти жодного сайту інтернетного-ЗМІ з таким обсягом контенту, щоб змінювався щоденно, як на сайтах згаданих газет.

У чому ж причина? На мою думку, причина у відсутності середнього класу в Україні. Середній клас, на відміну від інтелігенції, це поняття не стільки моральне, скільки економічне. Якщо людина розумової праці заробляє копійки, вона не може поводитися на ринку, як вибагливий споживач з потребами, що виходять за межі фізіологічного відтворення. З іншого боку, якщо середній доход має герой моїх дописів з серії «Цього не вчать у бізнес-школах», тобто тупе, пихате, самовдоволене хамло, що видряпалось у невеликий або середній бізнес, то це хамло також не поводиться на ринку, як вибагливий споживач з потребами, що виходять за межі фізіологічного відтворення. Коли був бідний їв мало ковбаси? Тепер їстимеш багато ковбаси! Випивав тільки коли теща пригостить? А тепер будеш щодня бухим! Їздив у відпустку «оздоровити» дітей на якусь річку-вонючку з «удобствамі» в очереті? Тепер літає на курорти «ол інклюзів»! Які там газети з інтелектуальним контентом!

Ця деформація середнього прошарку суспільства триватиме в Україні довго. Частково провина за неї лежить на самих людях розумової праці, колишній інтелігенції та службовцях, котрі вчасно не навчилися забезпечувати всі свої потреби, включно з культурними та інтелектуальними. Але поступово ці люди вчаться. У мене практично вся френд-стрічка складається з людей, котрі не махають кувалдою і не підметають вулиці, втім, заробляють достатньо на пристойне життя й інтелектуальні інтереси. Тільки сам собою цей процес триватиме ще сотню років, щоб поняття середній клас почало дорівнювати класу людей розумової праці з більш, ніж базовими потребами та досить високим рівнем культури. Держава мала б сприяти створенню робочих місць для таких людей, відкриттю можливостей для них. Але цього у найближче десятиліття не станеться, навіть якщо кудись зникне режим вЫсокоповажностей та до влади прийде будь-хто з особистостей, котрі зараз більш-менш помітні у політиці чи навколо неї.  

Звідси й невтішний висновок: в Україні не має і не може бути у найближче десятиліття передумов для існування компетентної журналістики. Тому що немає вдячного і платоспроможного читача.

Якщо поміркувати, то це саме стосується не тільки читачів, а й слухачів і глядачів. Ну й питання з очевидною відповіддю: чи може за таких умов існувати свобода слова, свобода, як від політичного тиску, так і від комерційної залежності?

Навіяно дописом МШФ [info]holera_2


Профіль

kerbasi: (Default)
Pro Nihilo

March 2022

S M T W T F S
  12345
6789101112
13141516171819
20 212223242526
2728293031  

Потоки

RSS Atom

Популярні теги

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Thursday, 10 July 2025 06:10 am
Powered by Dreamwidth Studios