![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Entry tags:
Класова боротьба за Київ
У дворі, точніше мікрорайоні «суцільної забудови», де я живу, постійно можна почути, як класово свідомі громадяни обурюються авто, що припарковані на газонах та дитячому майданчику. Я у цьому районі живу дев’ять років, і коли я переїхав, то ніяких газонів я не побачив, хіба що зарослі будяків, серед яких деінде на вічному приколі ржавіли кілька старих «Москвичів» та «Жигулів». Розтрощений дитячий майданчик був рясно завалений одноразовими стаканчиками, порожніми пляшками і залишками «закусону». І ніколи це місцевих жителів не бентежило. Тепер же, коли серед цих будяків стоять чиїсь автомобілі, (проржавілі роздовбайки на вічному приколі також нікуди не ділися), плебс згадав про дитячий майданчик і газони. При чому спробуйте зібрати гроші на облаштування прибудинкової території! Таке почнеться!
Щоразу, як здіймається у Києві кампанія з захисту історичних памяток або скверів, це викликає у мене дуже неоднозначні почуття.. З одного боку я однозначно «за» збереження історичних памяток і зелене місто. З іншого - громадськість не бентежить, коли історичні пам’ятки перетворюються на бомжатники, і зрештою гинуть від пожеж, коли бомжи розводять там багаття, та природної ерозії занедбаної будівлі, або коли у зеленій зоні під ногами шурхоче не листя, а полишені наркоманами та пияками шприци та пет-пляшки. Громадськість бентежить, коли ці місця захоплює багатій. Бомжам, наркоманам, пиякам – можна. Багатіям – ні.
Андріївський узвіз був моїм улюбленим місцем у Києві, поки не перетворився остаточно на барахолку різного арт-непотрібу та дідусевих армійських ґудзиків. Свого часу доводилося бувати у гостях в одного художника, що мав там «творчу лабораторію»: порепані стіни, східці, якими лячно ходити, запльовані підлоги у під’їзді, і юрби постійно п’яних невизнаних геніїв. Такими ж захаращеними, брудними східцями доводилося проходити й до галерей-музеїв. І це чомусь всіх влаштовувало.
Ні, я аж ніяк не бажаю, щоб Ахмєтов там побудував безглузду з економічної точки зору і небезпечну з огляду на рельєф та підземні води споруду. Я тільки не бачу конфлікту між хапугою-забудовником і громадськістю. Я бачу непорозуміння між людьми, які не знають, що таке міський простір, не відчувають його, не розуміють, не цінують. Не розуміють, як багатії-забудовники, так і пересічні представники громадськості. Якби розуміли, то своїми акціями вже давно розігнали б звідти псевдо-художників , і вимагали б реальної реконструкції історичного місця, щоб там булo чути подих часу, а не сморід смітників. А може й знайшли б інвестора. Отже, підозрюю, що непорозуміння це в глибинній сутності не через ставлення до історії або природи, а через класову ненависть. Решта – форми. Хаотична, агресивна забудова продовжуватиметься, поки не збереться критична маса людей, які розумітимуть не тільки міські форми, але їхній зміст також. Поки рушій - класова ненавість, місто не відстояти.
Ще на тему.
Через свята, мабуть, або невідомість щоденників непоміченим пройшов цей пост з посиланням на оригінал:
http://ridah.livejournal.com/165555.html
http://zwh.livejournal.com/451327.html
Щоразу, як здіймається у Києві кампанія з захисту історичних памяток або скверів, це викликає у мене дуже неоднозначні почуття.. З одного боку я однозначно «за» збереження історичних памяток і зелене місто. З іншого - громадськість не бентежить, коли історичні пам’ятки перетворюються на бомжатники, і зрештою гинуть від пожеж, коли бомжи розводять там багаття, та природної ерозії занедбаної будівлі, або коли у зеленій зоні під ногами шурхоче не листя, а полишені наркоманами та пияками шприци та пет-пляшки. Громадськість бентежить, коли ці місця захоплює багатій. Бомжам, наркоманам, пиякам – можна. Багатіям – ні.
Андріївський узвіз був моїм улюбленим місцем у Києві, поки не перетворився остаточно на барахолку різного арт-непотрібу та дідусевих армійських ґудзиків. Свого часу доводилося бувати у гостях в одного художника, що мав там «творчу лабораторію»: порепані стіни, східці, якими лячно ходити, запльовані підлоги у під’їзді, і юрби постійно п’яних невизнаних геніїв. Такими ж захаращеними, брудними східцями доводилося проходити й до галерей-музеїв. І це чомусь всіх влаштовувало.
Ні, я аж ніяк не бажаю, щоб Ахмєтов там побудував безглузду з економічної точки зору і небезпечну з огляду на рельєф та підземні води споруду. Я тільки не бачу конфлікту між хапугою-забудовником і громадськістю. Я бачу непорозуміння між людьми, які не знають, що таке міський простір, не відчувають його, не розуміють, не цінують. Не розуміють, як багатії-забудовники, так і пересічні представники громадськості. Якби розуміли, то своїми акціями вже давно розігнали б звідти псевдо-художників , і вимагали б реальної реконструкції історичного місця, щоб там булo чути подих часу, а не сморід смітників. А може й знайшли б інвестора. Отже, підозрюю, що непорозуміння це в глибинній сутності не через ставлення до історії або природи, а через класову ненависть. Решта – форми. Хаотична, агресивна забудова продовжуватиметься, поки не збереться критична маса людей, які розумітимуть не тільки міські форми, але їхній зміст також. Поки рушій - класова ненавість, місто не відстояти.
Ще на тему.
Через свята, мабуть, або невідомість щоденників непоміченим пройшов цей пост з посиланням на оригінал:
http://ridah.livejournal.com/165555.html
http://zwh.livejournal.com/451327.html
no subject
no subject
no subject
по-перше, щоб помітити вищезгаданих киян вартувало щонайменше прийти на той самий мітинг - можливо, Вас дещо здивував би соціальний склад та рівень заможності учасників, там було чимало "верхів середнього класу", якщо за наших умов взагалі прийнятна подібна термінологія...
А от друге речення просто вражає дивним як на такого серйозного автора наївом. Нерухомість у старій частині Києва не є ринковим товаром. Щоб придбати будинок на Узвозі, далеко не достатньо мати відповідні суми грошей (не кажучи про те, що ці суми для умовного "покупця з вулиці" - просто астрономічні, така інвестиція ніколи не окупиться, тобто придбати вартувало б лише як акт благодійності; гадаю, можна не пояснювати, чому у нас психологія потенційних благодійників та вільні мільйони в одних людях принципово не можуть поєднуватись:))). Треба, щоб вам - от саме вам, Іваненку, Петренку, Сидоренку, - саме цю нерухомість продали... Можете спробувати, не будучи "акціонером" міської влади (в цьому контексті - байдуже, нинішньої чи попередньої). Зате іншим людям якраз продадуть, і зовсім не за ринковими цінами - як продали такому собі Табачнику (так-так, тому самому, не "аднахвамільцю"...)) триповерхівку на розі Узвозу і Воздвиженської за 60 тисяч (угу, тут нема помилки:))) гривень... За умов тотальної корупції Ваші абстрактно-ринкові ідеї (до речі, як на мене, переважно вірні по суті)виглядають ще більш утопічно, аніж багато виступів "абстрактно-антиолігархічних" активістів...
no subject
Вперше спроби відселити художників з Андріївського почалися ще на самому початку нульвих. За цей час можна було знайти інвестора "свого". От клан Ющенка, наприклад, міг ті гроші, що витрачалися на скупку трипільських глечиків в чорних археологів у порушення законів держави та моралі, вкласти в об'єкти історичної нерухомості. Можна було переконувати. Це так, просто в'їдлива ремарка для ілюстрації принципу. Я не наполягаю, що саме цих осіб у чомусь можна було переконати. Але напевно ж список можна скласти не з одного прізвища. Один я, один ви, або ми з вами на такий високий рівень не дістанемося, але постійно діюча громадська організація - цілком реально.
no subject
спочатку торгаші і безлад, закинуті будинки і всілякі асоціальні елементи. Це все на дуже дорогій київській землі. Як наслідок "наведення поряду" з новими забудовами.
Якщо б не почалися забудови вся історична цінність сама по собі рухнула, а так виник громадський спротив, загострення, наскільки це сильний імпульс покаже час.
no subject
no subject
Далі захопити і почати будувати. Головне робити швидко. Розвалити встигли.
план А. Будують хмарочос, якщо встигли почати будувати їх вже зупинити буду неможливо. Значить добудують Значить місце буде спотворене, історична цінність втрачена. можна валити і будувати хмарочоси далі.
план Б. хмарочос почати будувати не встигли почався громадський спротив. Відмовляються від хмарочоса. але все рівно щось будують. Якщо це не відповідає загальному ансамблю. Історчина цінність втрачена і далі відповідні пунки плану А.
ідеальний варіант якщо громадськості вдасться відстояти саме реставраційну побудову. або таку що не вибивається з загальної забудови. Хоча для забудовника це буде втрата грошей напевно.
Питання наскільки хватить силі активності відстоювати. кожен пункт. тому що ще не втрачено.
>Як можна стверджувухнули, що будівлі самі по собі рухнули, не маючи розрахунків
Старі будинки, а ще в непростому місці яким є той яр потребують догляду, а значить грошей. Інакше вони будуть розвалюватись.
no subject
А Ахметов зараз приперся, почав колупатися, де колупатися не слід. А ми: "Спасібо товаріщу Ахмєтову за то, что виявіл проблєму". Громадськість може призупинити руйнівні дії, але реставрувати узвіз силами громадськості навіть укупі з заможними громадянами не так то просто. На реставрацію потрібен дозвіл, а у кого дозвіл? Хто дасть дозвіл чужому дяді, колм можна підрядити на "реставрацію" своїх, це ж бабло!
Конкретика ніколи не завадить.
no subject
в чому полягає запропонована вами конкретика. Якщо можна по пунктах і коротко.
дякую
no subject
no subject
no subject
no subject
Питання не законної забудови це не тільки питання середнього класу, навіщо відмітати решту? Далі появляється політична сила яка виступає проти забудови, але вона має ще кучу гасел і напрямків чим від себе відштовхує, дуже багато свідомих і активних громадян. Або ж цей рух намагаються осідлати існуючі політичні сили, той самий піар Кличків на мітингу.
Активний громадянський рух спротиву незаконним забудовам - з гаслами які стосується суті проблеми. Без заяв про зміну влади, без "от ми прийдем в ВР і настане щастя". Тут і зараз.
Якщо з такого руху виросте політична сила це буде чудово, якщо така сила матиме вагу - чудово. Але передчасне створення політичної партій приведе тільки до створення ще одної з сотні партії з нікому не відомою назвою.
no subject
Чому політ. сила, яка виступає проти свавілля олігархів повинна мати гасла, що відштовхують інших громадян, і які саме гасла можуть їх відштовхнути?
Що по-вашому є свідченням передчасності/своєчасності створення нової партії? Конкретніше.
Створити партію ніколи не рано. Інша справа, що можна передчасно вступити у політ. баталії.
no subject
тому суперпартія креативщиків ризикує старти Партією - єдиною можливою і єдино правильною.
Лозунги ж проти свавілля олігархів призведуть до приходу "добрих" і "своїх" олігархів, декоративна ротація кадрів, не більше.
Але ми здається відволіклися саме від теми допису, що робити в конкретній ситуації з АЗ. Вихід - створення партії?
no subject
Проблему АЗ, як і інших пам'яток та заповідників (тобто реставрацію, збереження історичного надбання) не можна остаточно вирішити за правління ПР.
А нову партію створюють не під захист одного узвоза, а для реорганізайії суспільства. Просто громадяни, які виступають з акціями протесту, мають креативні ідеї, повинні потроху налагоджувати зв'язки і формувати структуру здатну брати участь у політичному процесі.
no subject
можете вважати мене параноїком, але це надто схоже на окозамилювання, час потягнути, люди вгомоняться і тд.
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
До речі, це ж стосується парків та скверів - захаращений парк завжди можна (і не таким вже великим зусиллям) привести до потрібного стану, а от вирубаний та забудований - вже ніколи; просто вирубаний - можна, але за десятиліття, бо дерева швидше не ростуть, скільки грошей в них не інвестуй... Тут в цілому сильна логіка шановного Кербасі дещо хибить - розглядати такі площі, як зелені насадження та історичні квартали лише з огляду їх нинішнього занедбаного стану невірно, це якраз не "ринковий підхід" (який передбачає зокрема порівняння масштабу інвестицій у збереження існуючого і у потенційну компенсацію втраченого, якщо ця компенсація взагалі можлива - наприклад, дніпровські схили на місці монструазної забудови вже ніколи не відтворити), а недалекоглядність...
no subject
Я вже писав у коментах: тільки постійно діючі громадські структуру, з якими співпрацюють професіонали, які залучають дуже не бідних людей, можуть врятувати місто від забудови.
От Вам приклад: громадськості вже давно слід звернути увагу на колишній Центральний гастроном, який вже десять років завішений рекламою. Начебто суперечка інвесторів. Впевнений, що це закінчиться знесенням і побудовою чогось симетричного реконструйованому ЦУМу. От слід би й вияснити, що там ха інвестори, яка в них суперечка, чи є якісь справжні дії, і протестувати під стінами. Над котлованом буде пізно.
no subject
no subject