![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Знов змушений подякувати ПеЕрівському чільнику...
Три чверті чи одна чверть? А, може, дві третини? А половина не краще? А моя відповідь – НОЛЬ! Це про пропорцію вивчення російської літератури у школі. Вирішіть питання з вчителями, щоб не чіплялися до ваших дітей, коли ті не знатимуть геть жодного рядка з великої російської поезії, жодного твору не менш великої прози. Кого у житті охопить сверблячка, той набереться вже у порядку хобі.
Я щиро дякую гаспадіну Табачнику! Своїми планами пропорційності літератур він спровокував дискусії в українському інтернеті, а ті дискусії відкрили мені очі на те, що саме не дозволяє бути нам незалежними. Це те, що багатьох з нас тягне у спільний з русскімі і всім совкагалом культурний і мовний простір. На примітивному рівні це виливається у писання російською, бо більше читачів. На загальнокультурному рівні – у свідомому і підсвідомому цитуванні російських класиків (того ж Грибоєдова) навіть в українських текстах. На більш витонченому рівні – у прагненні читати, читати і ще раз читати самим і впарювати дітям російських класиків.
Я впевнений, що ми станемо дійсно незалежними, коли російська література, як вагомий культурний чинник, зникне з нашої загальнонаціональної інтелектуально-духовної сфери. Я, наприклад, нічого не знаю про літературу угорську, крім якихось оповіданнячок про підпільників часів другої світової. Особливо запам’ятався якийсь Іштван Надь, котрий спрямував у прірву вантажівку з німцями. І все. А хтось знає угорську літературу. А той – польську. А та – французьку. А он той пан – російську. Ось тоді буде дійсна незалежність. Допоки російська література буде жити в нас усіх до одного, росіяни не вважатимуть нас окремим народом. І матимуть рацію!
Якщо хтось хоче, хай ллє сльози над трупом Анни Кареніної, хай смердить немитим тілом і штопає сорочку окупанту разом з Платоном Каратаєвим, хай компостує мозки коханій/коханому разом з князем Мишкіним, Базаровим та рештою імпотентів, хай глузує над вчителем давньогрецької мови Бєліковим, хай віддається іншому і вік зберігає йому вірність, придушивши свої почуття та начхавши на почуття іншої людини, разом з Тетяною Ларіною, нудьгуйте разом з Печоріним, нібито ви собі кілька життів відміряли. Ну ж бо, уперед! Звісно, є люди з екзотичним хобі.
А може, краще звільнити свою голову від чужеродного та застарілого ментального сміття?
Всі розмови про те, що зараз, якщо ти українець – переходь на українську мову, - це суцільна нісенітниця, якщо українською мовою у вас в голові пушкіни-плюшкіни. Вивчить вже якусь мову (мови) і годі вештатись російськими сайтами. Дайте вже Росії незалежність від вас. Дайте росіянам право на їхню літературу без вас на додаток. Звільніть їхній культурний простір від себе. Досить їх тримати в кордонах колишньої імперії!
Хай живе незалежна Росія! Від нас незалежна.
no subject
no subject
no subject
Попижджений Пушкін, загрібаючи однією рукою, як Чапаєв, пливе за горизонт на далекі звуки пісні "Let It Be" у виконанні ансамблю пісні і танцю Чорноморського флоту.
no subject
no subject
я теж завжди дивуюся - НУ ХОЧА Б СЛОВО-ПІВСЛОВА МОЖНА КОЛИ-НЕБУДЬ СКАЗАТИ ПРО ЛІТЕРАТУРИ колишньої Югославії, Болгарії, Угорщини... З Києва ж до Словакії менше їхати, ніж до Краснодону, невже всім цікава лише "Молода гвардія", а "Сонце зійшло над горами" не цікаве взагалі?
no subject
так!
Re: так!
а воно існує?
Re: так!
Re: так!
якщо розвивати - ми виокремимося.
а саме цього виокремлення і не бажають нинішні пропагандисти російської літератури..
no subject
я закінчувала школу в той час коли курс зарубіжної літератури вже був не факультативно-підпільним. І це було прозріння... І практично все було в домашній бібліотеці. Поряд з антологією української літератури XIV-XVI ст. і російськими класиками. І оте відчуття твого особистого вибору.. Ну не читала я Толстого. І що цікаво - не стидно. Бо пізнала багато іншого - і ніхто ніколи мені не докаже, що прочитане мною менш цінне... Ай, мій міністр каже такі речі, що волосся стає дибки. Бо йому сказати - нам виконати.
no subject
no subject
no subject
http://kerbasi.livejournal.com/46774.html
мене розфрендив Кіпіані. Літературоцентричні стереотипи міцно засіли в свідомості навіть тих, хто не є русскім генетично і має прозахідний вектор у менталітеті.
no subject
вибачте, але я просто суттєво скоротив стрічку. роблю це час від часу. прошу не ображатися й не будувати конспірологій)
no subject
Це сталося в дату мого посту, тому важко було вважати це співпадінням. Та й яке це має значення? Навіть якщо б і через літературу. Якби освічені люди не сперечалися про смаки, чи існувала б тоді бодай якась література? )))
Все О.К.
Тримайтеся!
no subject
no subject
no subject
no subject
наче у відпустці була. правда?
)
no subject
no subject
нас вчили мати один єдиний і правильний погляд)))
і теперішній міністр освіти знову наполягає. І мене жахає відсоток освітян, які за свої 900 грн вже рвуть душу і кричать що він маладєц, так і нада
no subject
no subject
no subject
так.
no subject
Можу погодитися лише з тим, що коли вже вирішувати проблеми сучасної освіти, то аж ніяк не з літератури починати. Про літературу зараз говорять лише тому, що з нею простіше всього: вчителі відповідні є, підручники теж є, гроші на таку "реформу" витрачати не потрябно. А те, що школи (навіть у Києві) взагалі зараз у такому стані, що з якого боку не глянеш - усюди біда, то те ж вимагає зусиль та коштів. А кошти, Ви ж розумієте, краще витратити на черговий маєток у Карпатах, в Криму чи ще в якомусь мальовничому місці. Щоб милування краєвидами надихало на подальші плідні родуми щодо шляхів розвитку сучасної освіти.
no subject
no subject
Російська класична література - це частина і нашої історії, хочете особисто Ви цього чи не хочете. Поки вони там російською мовою як моги осмислювали проблеми свого буття і своєї сучасності, у нас писалося "Ой не ходи Грицю, та й на вечорниці". Ну, я розумію, так уже склалося. Але ж яким дивом були для мене твори Винниченка, у яких і слова про село не було сказано. І то вже початок 20-го ст. А раніше що?
Можна викинути той етап на смітник, але ж він об'єктивно був. І хіба нам щось дасть оте викидання? Може, відмова від певного етапу власної історії спровокує національне відродження?
А діти не читають? Ну, не знаю. Чомусь у деяких жж-шних батьків читають так, що вони не встигають закуповуватися.
no subject
http://kerbasi.livejournal.com/46774.html
http://kerbasi.livejournal.com/38108.html#cutid1
Стосовно російської літератури і її впливів на розвиток подій у Росії дуже добре написав Бердяєв в "Істокі і смисл русского коммунізма". А ще можна брати збірник "Вєхі" і читати всі статті, одна за одною. Там все сказано.
Діти не читають. ЖЖ-користувачів всього кілька тисяч, до того ж далеко не всі пишуть про читання дітей, немало пише про - навпаки. І ще ж таке питання, а власне що вони читають?
no subject
Про "літературні" драми мадам Боварі також писав класик. Як літературоцентричність жартує з людиною, я чудово знаю, бо сама колись відчувала, що всі події мого життя якось кимось уже були описані. І діяла відповідо до шаблонів. Але це минулося.
Життя може не скластися і без літератури. Можна, наприклад, рекламу взяти за взірець. Чи дворову гоп-компанію. Хіба це краще, ніж література? У нас є та громада, у якої ви закликаєте вчитися?
Що читають діти можна спитати, скажімо, у Негребецього :) Він же нещодавно писав, що книжки закінчуються :) Особисто мені подобається така думка: хай зараз читають хоч Гаррі Поттера, аби лише читали і отримували задоволення від процесу, тоді вже, може, колись і до серйозного дійдуть самотужки.
no subject
З Вами можна погодитись майже зі всім. І не тому, що я конформіст, а тому що Ви власне нічого з моїх тез не заперечуєте. Навіщо саме російська? Ключове означення - російська. Ось це остається поза дискусією. І навіть якщо причина лише у мовній доступності (це немало), то тоді постає питання, а чому саме вся та ж добірка, відфільтрована цензурою ще в СРСР?
no subject
Трагедії - така само частина історії, як і література. Читаючи класиків, можна зрозуміти (чи хоча б почати міркувати) про те, чому все склалося саме так, а не інакше.
Чому саме російська, а не китайська чи перська? Не заперечуюю значущості останніх, але Україна тривалий час була частиною саме Російської імперії, а не Китайської чи Перської. От тому ми і вивчаємо історію Росії (частково) і російську літературу. Не вивчатимемо їх - не знатимемо частини свого.
Питання добірки - то вже друге питання. До речі, добірка змінилася таки добряче: в СРСР не поважали Достоєвського, а про Срібний вік і взагалі нічого не чули, так само, як і про розстріляне відродження в українській літературі. Натомість "Поднятая целина" й "Как закалялась сталь" були обов'язковими творами.
Обговорення добірки та кількості творів і обговорення принципового питання вивчати чи не вивчати - це різні рівні. Про перше я готова дискутувати. Друге - це вже занадто. Ви говорите про це так легко саме тому, що добре знаєте матеріал. От хай і інші люди знатимуть, бодай щось, бодай хоч частково.
Літературу інших народів, звісно, також варто знати.
no subject
no subject
no subject
Ви не погоджуєтеся з тим, що в шкільній програмі обов'язково мають бути Пушкін, Достоєвський, Лєрмонтов, Толстой і Гоголь? Гаразд. А Кальдерон там має бути з точки зору і світогляду? А Авеста? От вони там є. Причому Авеста - в 7-му класі. Що окрім огиди до читання як такого дасть дитині у 13 років Авеста чи Кальдерон? Щодо огиди це не моя думка, а думка шкільного вчителя (прекрасного вчителя, якому я дякую за свою долю), заснована на тому, що вона зараз бачить.
Як це Ви не згадуєте про те, що має робити держава? Ви почали з Табачника. Хто він зараз, як не представник держави? Кожен українофоб не вартий того, щоб розбирати його погляди. Вас турбує саме те, що ці погляди можуть бути втілені у життя.
Я не намагаюся захистити Табачника чи українофобів в цілому. Те, що відбувається зараз в нашій державі, мені не подобається так само, як і Вам. Просто я вважаю, що в даному випадку Ви помиляєетеся. Ваші виступи проти російської літератури як такої -це, на мою думку, вже занадто. Якби там не було нічого, крім хибних політичних уявлень авторів, про таку літературу уже б усі забули. Як забули "Как закалялась сталь". Але ж там ідеться про безліч іших речей, які дітям (і дорослим) хоч у тій хоч в іншій формі знати б не завадило.
От мене, наприклад, як платника податків, набагато більше турбує не те, що діти в школі чогось там не дочитають чи прочитають щось не те (я вже писала: мені аби вони взагалі читали), а те, що вони, говорячи вдома російською, а в школі пишучи українською, врешті-решт не знають жодної мови. Ви бачили, як пишуть сучасн діти? Російською мовою українськими літерами? Ви освічена людина, Ви знаете, що таке правильна українська, правильна російська і що таке суржик. А от діти цього вже не знають. І вони за наші кошти мають лише одну письмову (а подекуди й усну) мову - суржик. І це глобальна проблема сучасної освіти. Я б Табачника (і його поппередників) критикувала, в першу чергу, за це.
PS. Я розумію, що мої коментарі можуть виглядти надто різкими. Я не хочу, щоб Ви сприймали їх як критику Вашої особи. Це лише по суті поста і не для сварки. З багатьма Вашими ідеями я погоджуюся безумовно, а от із цим категорично не погоджуюся.
PPS. Осмислення Достоєвського з радянських часів змінилося. В мої роки (90-ті) про перемогу над фашизмом ніхто не говорив, імперіалістів попереджати вже не треба було.
Я його не люблю сама, але він один з найпопулярніших у світі російських письменників. Освічена людина, як на мене, повинна якщо не перечитати всі його твори, то хоча б пиблизно знати, де воно і про що воно. А то буде в нас покоління януковичів - прихильників поетеси Анни Ахмєтової та українського народного поета Антоші Чєхова.
no subject
В російській літературі можна багато чого найти, але не більше, ніж в літературі польській, грецькій, румунській, тощо. Я не поділяю пафосу "провідна література світу". За кількістю авторів і назв - дуже-дуже посередня. Я розумію, інтелігентський снобізм тощо, але яке мені діло тут в Україні до національної гордості великоросів?
Стосовно відомості. Я вже без малого 14 років працюю, скажемо так, у міжнародному бізнесі. Я ще не бачив ЖОДНОГО разу людину з середнього класу зі "старої" Європи, хто б щось чув про російську літературу та знав хоча б одного автора. Під тортурами :-) дехто згадував Достоєвського або Толстого, але всі плуталися стосовно років життя і жанру. І це освічені люди. Просто освічені не в гуманітарних науках. І хоч катуйте мене, але я не бачу, чим ці люди гірші за наш начитаний соціальний мотлох. Є життя і без літератури, зокрема без російської літератури - у цьому я переконаний.
Так, в мене напхали багато літератури. Але до мого формування, як особистості, значно більший внесок внесли Е.М.Ремарк, Н.Мейлер, Гайто Газданов (русск. еміграція), ніж Пушкін-Лермонтов-Достоєвський. Російська література - це література нероб для нероб, це чисті рефлексії людей, що не знайшли свого місця у тодішній системі. Нічому вона не може навчити сучасну людину, крім ескапізму. Звісно, можно її розбирати як роботу над помилками, але навіщо, якщо є більш прямі шляхи і більш життєві літератури?
Грамотність дітей - окреме питання. Я знов-таки закликаю не всіх без винятку, а тих, хто сказав своє "Лаша Тумбай". Кому дорога російська мова - самоорганізуйтеся, до того ж це тепер знайде повне розуміння влади. До речі, це ілюзія, що колись грамотність була високою. Просто її не демонстрували в інтернеті. Я за свої шкільні роки пережив кілька постанов совєцьких і партійних органів про підвищення грамотності, бо без помилок навіть заяву на роботу лише винятки могли написати. Вчителька молодших класів у моїй сестри у 1983-му писала російською: "Неграматно пишиш". Її за розподілом прислали з Миколаївського педину до нашої школи, а родом вона була з "чіста русскай" Горлівки Донецької області. Директорка школи була просто в шоці, що з молодих вчителів нема кого на роботи запросити. Моя бабця, старий вчитель, як той щоденник побачила, так їй заспокійливе знадобилося. А ніякої українізації не було тоді, навпаки - останні українські школи закрили.
PS: у мене в блозі можна різко висловлюватись на мою адресу особисто і стосовно моїх ідей за умови аргументованості цих різких висловлювань.
no subject
І з емігрантів - Гайто Газданова. "Вечір у Клер". Обов"язково. Щоб вчилися сприймати взірцеву російську мову, перфектний стиль та історію з іншого джерела, ніж агітпроп + почвєннікі + Путін.
no subject
Дякую!
no subject
no subject
no subject
Світовий культурний контекст здебільшого англомовний
Re: Світовий культурний контекст здебільшого англомовн
А контекст - так, англомовний вже давно. І неангломовні культури також цікаві і багаті зустрічаються. І богатіші за російську хоча б по кількості надрукованих авторів.
no subject
no subject