![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Літературознавчо-політичний цитатник: Електрика - у вас!
Відповіді тут, в давній передачі "Радіо Свобода" автора, російсько-американського філософа Бориса Парамонова "Русскіє вопроси":
http://archive.svoboda.org/programs/RQ/1998/RQ.16.asp
"Для того, щоб життя відчувалося, треба, щоб його пообрізали, задавили, зробили недостатнім. Простіше кажучи - голодним. А кращий засіб для цього - його тотально організувати".
"Мистецтво - це тотална організація матеріала, що викликає загострене проживання життя".
"Тоталітарний соціалізм і література - це замість життя, щоб гостріше його відчувати. Коммунізм організовано художніми засобами за моделлю художнього твору в інтерпретації Шкловського".
"Хто відчуває життя гостріше, ніж людина, котру ведуть на розстріл? Як писав молодий поет Набоков: "Россия, звезды, ночь расстрела И весь в черемухе овраг!"
І головний висновок:
"Література нової Росії не повинна чіплятися за стару літературу, як велосипедист за трамвай. Електрика - у вас"!
Замініть "нову Росію" у навденій цитаті на нову Україну.
no subject
Набоков написал это стихотворение будучи уже не особо молодым человеком. Жил тогда в эмиграции, в полной безопасности, самого его никогда на расстрел не водили (из России уехал подростком). очень люблю это стихотворение и позволю себе - раз уж случай представился - процитировать его немного полнее:
Бывают ночи: только лягу,
в Россию поплывёт кровать;
и вот ведут меня к оврагу,
ведут к оврагу убивать.
Проснусь, и в темноте, со стула,
где спички и часы лежат,
в глаза, как пристальное дуло,
глядит горящий циферблат...
Оцепенелого сознанья
коснётся тиканье часов,
благополучного изгнанья
я снова чувствую покров.
Но, сердце, как бы ты хотело,
чтоб это вправду было так:
Россия, звёзды, ночь расстрела
и весь в черёмухе овраг!
Берлин, 1927
Хотя зашла я к Вам собственно не за этим. А вот за чем:
Вiтаю з Днем народження!!
Вибачте, якщо щось не так.
no subject
Про літературу наше покоління (звісно ж - literati) може сперечатись і день і ніч, і все одне мало буде. )) Нічого поганого в тому, що нові покоління палатимуть іншим. Я власне і намагаюся оберігати це їхнє право: не ставати літературознавцями з примусу.
Дякую за привітання!
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
Хай життя приносить задоволення і мрії збувються!
no subject
Вибачте, що верхнім, нібито для витань виявився допис на спірну і неприємну для Вас тему. Завдяки Вам і таким, як Ви, я стаю терпимішим і поміркованішим. Ви допомагаєте мені дійсно бути _інтелектуальним націоналістом_, як проголошує назва мого щаденнику.
no subject
Щодо теми... Знаєте, я б не дискутувала з Вами і не сперечалася, якби вважала, що це геть не має сенсу. Ваші ідеї загалом мені дуже близькі. Я теж вважаю, що ми надто міцно прив'язані до Росії і російської культури, що з цим бажано було б щось зробити. Просто в нас завжди виходить так: є хороша ідея, є теорія і посилання на позитивний досвід в історії інших держав, а як дійде до діла, то все йде "по-нашому", тобто жахливо.
У цій ідеї щодо літератури я саме і бачу небезпеку. Я готова обговорювати, які саме твори мають читати школярі, яким чином і про що на основі прочитаного з ними говорити. Але боюся, що коли Ваша ідея раптом почне реалізуватися, то або російську літературу почнуть в школах поливати лайном, в цілому, як явище (вона нас виховує лузерами й неробами), або взагалі літературу зі шкільного курсу викинуть.
Навіть якщо я перебільшую і такого ніколи не станеться, існують інші варіанти розвитку ідеї. Ви - людина освічена, розумна і мисляча. Ви розмірковуєте, аналізуєте, наводите приклади, робите висновки і пропонуєте альтернативу. Ви думаєте не так, як я, ми не можемо дійти згоди, але ми говоримо на одному рівні і дивимося в один бік (сподіваюся, якось уже не посваримося через Чєхова:). А от прийде до Вас у журнал, скажімо, Ірина Фаріон, візьме саме тільки гасло (геть від російської літератури), прокричить його якомога гучніше - і явище українського націоналізму буде дискредитовано. І мало хто згадає про те, що ті самі (чи трохи інші, але яка різниця) українські націоналісти, в першу чергу, назвали колись Фаріон дурепою і побажали їй зникнути бодай з масмедійного простору.
З іншого боку, коли вже говорити про освіту нашу, то там така величезна купа проблем, що література (будь-яка) зараз обговорюється лише для того, щоб відволікти увагу від дахів, що течуть, і вчителів, що не бажають працювати за три копійки.
no subject
Ну і ці приблеми, звісно, мультиплікуються нашим власним недолугим періодом націєтворення, коли не обійтися без міфотворчості, без заперечення когось, і навпаки ідеалізацій когось іншого - тут і потрібні люди найвищого культурного гатунку, а їх просто нема.
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject