Літературознавчо-політичний цитатник: Електрика - у вас!

[kerbasi]

Чому комуністи канонізували т.з. "русскую классіку"? Чому інтелігентів з творчими здібностями так тягне до "русской класіки"? Чому вони у цьому виступають єдиним фронтом з ідеологами совкового реваншу? Навіщо власне зараз треба пост-совковим реваншистам протягнути "русскую классіку" до нашої культури?

Відповіді тут, в давній передачі "Радіо Свобода" автора, російсько-американського філософа Бориса Парамонова "Русскіє вопроси":
http://archive.svoboda.org/programs/RQ/1998/RQ.16.asp

"Для того, щоб життя відчувалося, треба, щоб його пообрізали, задавили, зробили недостатнім. Простіше кажучи - голодним. А кращий засіб для цього - його тотально організувати".

"Мистецтво - це тотална організація матеріала, що викликає загострене проживання життя".

"Тоталітарний соціалізм і література - це замість життя, щоб гостріше його відчувати. Коммунізм  організовано художніми засобами за моделлю художнього твору в інтерпретації Шкловського".

"Хто відчуває життя гостріше, ніж людина, котру ведуть на розстріл? Як писав молодий поет Набоков: "Россия, звезды, ночь расстрела И весь в черемухе овраг!" 

І головний висновок:
 
"Література нової Росії не повинна чіплятися за стару літературу, як велосипедист за трамвай. Електрика - у вас"! 

Замініть "нову Росію" у навденій цитаті на нову Україну.

 

Comments

[kerbasi.livejournal.com]

Дякую!
Вибачте, що верхнім, нібито для витань виявився допис на спірну і неприємну для Вас тему. Завдяки Вам і таким, як Ви, я стаю терпимішим і поміркованішим. Ви допомагаєте мені дійсно бути _інтелектуальним націоналістом_, як проголошує назва мого щаденнику.

[anoushe.livejournal.com]

Дякую і Вам за такі гарні слова. Те, що пост на таку тему, виявився, вітальним, то нічого. Мене теж вітали під розповідями про іранські демонстрації :)
Щодо теми... Знаєте, я б не дискутувала з Вами і не сперечалася, якби вважала, що це геть не має сенсу. Ваші ідеї загалом мені дуже близькі. Я теж вважаю, що ми надто міцно прив'язані до Росії і російської культури, що з цим бажано було б щось зробити. Просто в нас завжди виходить так: є хороша ідея, є теорія і посилання на позитивний досвід в історії інших держав, а як дійде до діла, то все йде "по-нашому", тобто жахливо.
У цій ідеї щодо літератури я саме і бачу небезпеку. Я готова обговорювати, які саме твори мають читати школярі, яким чином і про що на основі прочитаного з ними говорити. Але боюся, що коли Ваша ідея раптом почне реалізуватися, то або російську літературу почнуть в школах поливати лайном, в цілому, як явище (вона нас виховує лузерами й неробами), або взагалі літературу зі шкільного курсу викинуть.
Навіть якщо я перебільшую і такого ніколи не станеться, існують інші варіанти розвитку ідеї. Ви - людина освічена, розумна і мисляча. Ви розмірковуєте, аналізуєте, наводите приклади, робите висновки і пропонуєте альтернативу. Ви думаєте не так, як я, ми не можемо дійти згоди, але ми говоримо на одному рівні і дивимося в один бік (сподіваюся, якось уже не посваримося через Чєхова:). А от прийде до Вас у журнал, скажімо, Ірина Фаріон, візьме саме тільки гасло (геть від російської літератури), прокричить його якомога гучніше - і явище українського націоналізму буде дискредитовано. І мало хто згадає про те, що ті самі (чи трохи інші, але яка різниця) українські націоналісти, в першу чергу, назвали колись Фаріон дурепою і побажали їй зникнути бодай з масмедійного простору.
З іншого боку, коли вже говорити про освіту нашу, то там така величезна купа проблем, що література (будь-яка) зараз обговорюється лише для того, щоб відволікти увагу від дахів, що течуть, і вчителів, що не бажають працювати за три копійки.

[kerbasi.livejournal.com]

Сучасне життя, і не тільки в Україні потребує нового культурного рівня. Зараз вже не може бути усталених "золотих сотень", що кожна людина прочитає і матиме культурний код "свій-чужий" для пошуку собі подібних. Через цифрову революцію і політичні зміни люди мають доступ до сотень золотих сотень, на все не вистачить, тому доведеться обирати і спеціалізуватись, а культурним кодом "свій-чужий" має стати власне здатність бачити далі свого носа і здатність формувати свою особисту "сотню". На жаль, школа не тільки цьоиу не вчить, її чільники, навіть не найгірші просто взагалі не бачать сутності сучасного моменту.
Ну і ці приблеми, звісно, мультиплікуються нашим власним недолугим періодом націєтворення, коли не обійтися без міфотворчості, без заперечення когось, і навпаки ідеалізацій когось іншого - тут і потрібні люди найвищого культурного гатунку, а їх просто нема.