![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Про читання та естетику читання
Прослухав файл з передачею Бі-Бі-Сі, де на конкурс «Книжка року» представляла свій твір пані Забужко. Чи не головною тезою її промови, крім загибелі журналістики, було, що тепер люди не здатні сприймати серйозну літературу через те, що звикли читати з монітора. І до цього вона додала суміжну тезу про те, що разом з паперовою книжкою люди розі вчилися читати і масивні твори. «Нє асілівают», одним словом, а якби прочитали той же «Музей...» бодай до 450 сторінки, то дійшли б до початку розв’язки, і стало б все зрозуміліше і цікавіше, але не дочитують…
На мою думку, у наведених вище тезах пані Забужко змішує процес та його естетику. Я, як людина старорежимного інтелігентського виховання, відчуваю красоту моменту, коли перегортаєш сторінки величезного фоліанту в затишній атмосфері при ненав’язливому, призначеному тільки мені і фоліанту освітленні. Так само чимало людей (включно зі мною) відчувають потяг до писання наливними ручками. В багатьох країнах є клуби та спілки любителів каліграфії, чорнил та пера. Втім, якщо почитати, що там пишуть на форумах цих спілок та клубів, то одразу ж кидається в очі, що цими самими стильними, коштовними, високотехнологічними пір’ями малюються чортики та пишуться різні бздури типу «Вася + Маня =» або «Я – крутий» тільки для демонстрації якості письмового приладдя. Інший приклад – мої улюблені «Молескіни». Ще кілька років тому на сайті «Молескіну» розміщувалися зразки нотатників мистців, письменників, мандрівників, а подивіться тепер… Тепер – там такі самі чортики, «Вася + Маня» та чиїсь розклади занять шейпінгом, відвідування перукарні тощо. Шедевр, котрий завдяки технічному поступу стало можливим поставити на конвеєр, неминуче стає масовим товаром з усіма наслідками.
Так само і з паперовими фоліантами: елегантність та красота їхнього оформлення не означає якості тексту всередині. І кому як не пані Забужко, враховуючи її вік та совєцький досвід, не знати, що володіння томами книжок не означає читання, а читання не означає розуміння. Ми ж ще не так давно жили в «самай чітающєй странє міра», і що? Колекціонували книжок багато, ось вже два десятиліття сміттєвози ще не все вивезли, та макулатурники не все переробили. Електронний текст, якщо придбають, то, принаймні, не для оздоблення інтер'єру.
До речі, цікаво, як ставиться пані Забужко до текстів, набраних та відредагованих на комп’ютерах? Бо існує і така думка, що порівняно з написаними рукою на папері такі тексти також багато чого втрачають, звідси й занепад літератури, що начебто має місце у сучасності.
З іншого боку, читання з монітору аж ніяк не означає втрату глибини сприйняття тексту. Можливо, для людей, незвичних до такого читання, – так, але не до тих, хто майже 100% інформації отримує з монітору протягом десятиліть. Певна настороженість людей старших генерації до електронних текстів, на мою думку, пояснюється, що вони долучилися до інформаційних технологій вже тоді, коли ці технології стали масовим продуктом. А масове в їхньому сприйнятті означає несерйозне.
Обсяг тексту також не має принципового значення. Абсолютна більшість стародавніх літературних пам’ятників, спокійно вкладаються в кілька сторінок формату А4, якщо їх транслітерувати знаками Міжнародної фонетичної асоціації. Тим не менш, ніхто не заперечує вартості шедеврів стародавнього художнього слова.
В своєму житті я мав періоди різного читання. Бувало, читав томи по кілька сотень сторінок, не відриваючись. Бувало, навіть читав мовами, котрі практично не знав далі нашвидкоруч вивченої граматики, тоді доводилося чи не за кожним словом лізти до словників, а читання просувалося по кілька сторінок за одним присідом. Головне – щоб було зацікавлення. Якщо я не збираюся читати «Музей...», то це не тому, що його нема в електронному форматі, чи його не скоротили до двох сотень сторінок. Мабуть, інші не читачі Забужчиного твору також мають більш ґрунтовні причини, ніж поверховість, ледачість, нездатність сприймати високу літературу. І зовсім не обов'язково це означає, що твір Забужко поганий. Просто час такий настав, що вже нема більше "золотих сотень", котрі кожна освічена людина повинна... Тепер вже рахунок йде на тисячі, на десятки, сотні тисяч. Цього не пропустити через себе за все життя, тому доводиться впроваджувати собі свою власну опцію "Add to favorites".
no subject
книжки дуже люблю з дитинства. і досі люблю у паперовому вигляді. але якщо хочеться прочитати якийсь твір - його прочитаєш у будь-якому вигляді. пам"ятаю, як у один період доводилося читати з ноутбука і телефона. і читала просто запоєм величезні твори - бо було цікаво і подобалося.
no subject
А ще є такий чинник, як простір. Мені більше нема куди ставити книжки, тому в моєму господарстві епоха друкованих книжок минула. Якщо я щось купую, то не менше роздаю. Але це зайвий клопіт, тому краще одразу електронний формат.
no subject
щодо простору теж погоджуся повністю. я взагалі жила і зараз тимчасово живу на зйомній квартирі. було таке, що книжок назбиралося надто багато і перевозити їх незручно, та й важкі вони. тому більша частина зараз у батьків, у мене ж - дві невеличкі полиці з необхідними підручниками і книжками, яких немає у електронці, або вони просто мені дорогі. скоро переїздитимемо у свою квартиру, і я досі не вирішила, чи забирати паперові книжки у батьків і у якій кількості. плюс у мене алергія на книжковий пил (до речі, це один з найсильніших алергенів), тому тим паче не хочеться загромаджувати і так маленьку квартиру.
все-таки переваг у електронних книжок поки нараховується більше, ніж недоліків. лишилося найважче - перелаштувати свідомість старшому поколінню, і видавництвам почати думати у напрямку продажів електронних версій, бо поки в нас з цим не дуже.
no subject
когда я была маленькой ,мне казалось, что бабушка очень умная, потому что у нее был набоков, дюма, толстой, достоевский, гюго, скотт, булгаков и ленин и еще много-много дядей. я все спрашивала, что же пишут в этих книгах, но бабушка отмахивалась и говорила, что я сама все прочитаю.
потом я садилась и читала, уносила книги к себе домой и постоянно получала за это по голове, потому что на полках должны стоять все тома до единого. приходилось читать у бабушки. я даже гулять не ходила, потому что книги радовали меня куда больше (лет до 15 безвылазно сидела за книгами).
а бабушка те книги и не читала вовсе...
сейчас на моих полках в основном словари, учебники, достоевский, кафка, мураками да пара книжек ницше. остальное в компьютере.
читать с монитора не люблю, но пока иного не дано. хорошая книга - для студента дорогое удовольствие)))
no subject
no subject
no subject
no subject
я в этом не понимаю))))
no subject
Отже, якщо маєш потяг, то навіть у радіоформаті сприймеш попри виття "глушилок". А кажуть, монітор заважає!
А і цілому все схоже: і перенесення книг від бабусі, і розмови про всі томи на полицях :)
no subject
І до чого там "кліпове інтернетне мислення"? Ну, звісно, що "форма" (книга, монітор чи ще щось) якось впливає на "смисл", але не думаю, що так вже суттєво. До речі, цікаво: в тій самій Німеччині, яку пані Оксана наводить за взірець, невже "читачів з монітору" менше ніж в нас? Щось не віриться. А якщо так, то й теза про те, що нас псує "монітор" втрачає сенс. Щось інше нас псує. (Я б вже швидше телебачення звинуватив би, тим паче, що у "кліповісті" явно ноги звідти ростуть.:))
no subject
Стосовно Німеччини та світу загалом вірно підмічено. Взагалі, електронна книга це є не "галімий" набір "букав" у txt-форматі. Я купую книжки в одній американській книготорговій системі в форматі Adobe Digital Editions, так книжки виглядають, як справжні, паперові, тільки перенесені на монітор.
no subject
Загалом, як купив рідера, якось взагалі стало байдуже звідки читати. Є певний кайф від гортання запашних фоліантів, але цілком можу ним пожертвувати заради функціональності і зручності. Натепер єдиний серйозний аргумент для мене на користь паперових носіїв, це те що "...паперова може мовчки стояти в книгарні й чекати, доки читач знайде її на поличці, хай навіть випадково... Електронна ж - як тільки "замовкає", одразу стає невидимою" (http://barcaroly.livejournal.com/148544.html). Щось в цьому є, імхо.
no subject
А. Санченко має рацію відносно недорозкручених сайтів в наших краях, особливо з наповненням користувачами, коли новий контент ховає під собою попередній.
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
... і, до речі, тут піднято й інший важливий аспект:
"...Сегодня существует две тенденции в литературе: официальная (печатная) и литература в Интернете. Какая литература является более истинной с точки зрения соответствия духу времени и перспективам развития? Ведь не секрет, что печатная литература почти монополизирована ведущими издательствами, которые создали ещё и сеть своих книжных магазинов. Причём в своих книжных магазинах они торгуют только своей продукцией. Чтобы человеку издаться, нужно продаться издательству, что называется «с потрохами», то есть подписать «кабальный» издательский договор с передачей всех исключительных прав. Таким образом, книга превращается в продукт, который издательство может использовать по своему усмотрению без учёта мнения автора..."
... так що тема актуальна, остаточних відповідей "на все" просто не може існувати ні в кого... і тільки час та саме життя все розставлять по своїх місцях. Перепрошую. )
no subject
Я не кажу, що Забужко зайва. Вона - явище. Це незаперечний факт. А ось те, що в неї не завжди емоції і логіка перебувають в гармонії, то цілком природно для письменника, але не можливо для філософа. Філософом я її не вважаю. І чимдалі вона з"являється на публіці з промовами, тим більше в цьому я переконуюся.
no subject
А поєднання понять "жінка-філософ" викликає в мене той же естетичний присмак, що й такі новояви, як жінка-штангіст і жінка-боксер... Все-таки Природа мільйони років трудилась в еволюційному пориві, щоб витворити жінку, і треба мати до того повагу, перепрошую... :)
no subject
no subject
процитую трохи
Re: процитую трохи
Re: процитую трохи
no subject
no subject
Наливні ручки (якщо не "шкільні") не дешевші за Молескіни на нашому ринку, бо в нас тут крайнощі: або шкільна дешевка виробництва КНР, або "Паркер" з "Монбланом". Середнього у нас не буває. ))
no subject
Cговорились они что ли...
Re: Cговорились они что ли...