Про читання та естетику читання

[kerbasi]

Прослухав файл з передачею Бі-Бі-Сі, де на конкурс «Книжка року» представляла свій твір пані Забужко. Чи не головною тезою її промови, крім загибелі журналістики, було, що тепер люди не здатні сприймати серйозну літературу через те, що звикли читати з монітора. І до цього вона додала суміжну тезу про те, що разом з паперовою книжкою люди розі вчилися читати і масивні твори. «Нє асілівают», одним словом, а якби прочитали той же «Музей...» бодай до 450 сторінки, то дійшли б до початку розв’язки, і стало б все зрозуміліше і цікавіше, але не дочитують…

На мою думку, у наведених вище тезах пані Забужко змішує процес та його естетику. Я, як людина старорежимного інтелігентського виховання, відчуваю красоту моменту, коли перегортаєш сторінки величезного фоліанту в затишній атмосфері при ненав’язливому, призначеному тільки мені і фоліанту освітленні. Так само чимало людей (включно зі мною) відчувають потяг до писання наливними ручками. В багатьох країнах є клуби та спілки любителів каліграфії, чорнил та пера. Втім, якщо почитати, що там пишуть на форумах цих спілок та клубів, то одразу ж кидається в очі, що цими самими стильними, коштовними, високотехнологічними пір’ями малюються чортики та пишуться різні бздури типу «Вася + Маня =» або «Я – крутий» тільки для демонстрації якості письмового приладдя. Інший приклад – мої улюблені «Молескіни». Ще кілька років тому на сайті «Молескіну» розміщувалися зразки нотатників мистців, письменників, мандрівників, а подивіться тепер… Тепер – там такі самі чортики, «Вася + Маня» та чиїсь розклади занять шейпінгом, відвідування перукарні тощо. Шедевр, котрий завдяки технічному поступу стало можливим поставити на конвеєр, неминуче стає масовим товаром з усіма наслідками.

Так само і з паперовими фоліантами: елегантність та красота їхнього оформлення не означає якості тексту всередині. І кому як не пані Забужко, враховуючи її вік та совєцький досвід, не знати, що володіння томами книжок не означає читання, а читання не означає розуміння. Ми ж ще не так давно жили в «самай чітающєй странє міра», і що? Колекціонували книжок багато, ось вже два десятиліття сміттєвози ще не все вивезли, та  макулатурники не все переробили. Електронний текст, якщо придбають, то, принаймні, не для оздоблення інтер'єру.

До речі, цікаво, як ставиться пані Забужко до текстів, набраних та відредагованих на комп’ютерах? Бо існує і така думка, що порівняно з написаними рукою на папері такі тексти також багато чого втрачають, звідси й занепад літератури, що начебто має місце у сучасності.

З іншого боку, читання з монітору аж ніяк не означає втрату глибини сприйняття тексту. Можливо, для людей, незвичних до такого читання, – так, але не до тих, хто майже 100% інформації отримує з монітору протягом десятиліть. Певна настороженість людей старших генерації до електронних текстів, на мою думку, пояснюється, що вони долучилися до інформаційних технологій вже тоді, коли ці технології стали масовим продуктом. А масове в їхньому сприйнятті означає несерйозне.

Обсяг тексту також не має принципового значення. Абсолютна більшість стародавніх літературних пам’ятників, спокійно вкладаються в кілька сторінок формату А4, якщо їх транслітерувати знаками Міжнародної фонетичної асоціації. Тим не менш, ніхто не заперечує вартості шедеврів стародавнього художнього слова.

В своєму житті я мав періоди різного читання. Бувало, читав томи по кілька сотень сторінок, не відриваючись. Бувало, навіть читав мовами, котрі практично не знав далі нашвидкоруч  вивченої граматики, тоді доводилося чи не за кожним словом лізти до словників, а читання просувалося по кілька сторінок за одним присідом. Головне – щоб було зацікавлення. Якщо я не збираюся читати «Музей...», то це не тому, що його нема в електронному форматі, чи його не скоротили до двох сотень сторінок. Мабуть, інші не читачі Забужчиного твору також мають більш ґрунтовні причини, ніж поверховість, ледачість, нездатність сприймати високу літературу. І зовсім не обов'язково це означає, що твір Забужко поганий. Просто час такий настав, що вже нема більше "золотих сотень", котрі кожна освічена людина повинна... Тепер вже рахунок йде на тисячі, на десятки, сотні тисяч. Цього не пропустити через себе за все життя, тому доводиться впроваджувати собі свою власну опцію "Add to favorites". 

Comments

[gothic-inside.livejournal.com]

мені здається, пані Забужко ще одного не врахувала - чи не найбільш читаюча частка населення - студенти та молоді люди. тому такий фактор як значне подорожчання книжок теж відіграє таки роль. на жаль, і через це теж я півтора роки тому придбала електронну книжку, і окупила її вартість вже два рази, оскільки читаю багато, і книжок, які видаються в російських видавництвах і коштують нездраво, як мені здається.
книжки дуже люблю з дитинства. і досі люблю у паперовому вигляді. але якщо хочеться прочитати якийсь твір - його прочитаєш у будь-якому вигляді. пам"ятаю, як у один період доводилося читати з ноутбука і телефона. і читала просто запоєм величезні твори - бо було цікаво і подобалося.

[kerbasi.livejournal.com]

Колись читали шості копії, надруковані через копірку. А ще безкінечні стрічки роздруківок зі старих прінтерів від ЕОМ. Било б що читати і навіщо.

А ще є такий чинник, як простір. Мені більше нема куди ставити книжки, тому в моєму господарстві епоха друкованих книжок минула. Якщо я щось купую, то не менше роздаю. Але це зайвий клопіт, тому краще одразу електронний формат.

[gothic-inside.livejournal.com]

та хтозна, що читати гірше для очей - екран телефона чи такі роздруківки%) хоча зараз не про це.
щодо простору теж погоджуся повністю. я взагалі жила і зараз тимчасово живу на зйомній квартирі. було таке, що книжок назбиралося надто багато і перевозити їх незручно, та й важкі вони. тому більша частина зараз у батьків, у мене ж - дві невеличкі полиці з необхідними підручниками і книжками, яких немає у електронці, або вони просто мені дорогі. скоро переїздитимемо у свою квартиру, і я досі не вирішила, чи забирати паперові книжки у батьків і у якій кількості. плюс у мене алергія на книжковий пил (до речі, це один з найсильніших алергенів), тому тим паче не хочеться загромаджувати і так маленьку квартиру.
все-таки переваг у електронних книжок поки нараховується більше, ніж недоліків. лишилося найважче - перелаштувати свідомість старшому поколінню, і видавництвам почати думати у напрямку продажів електронних версій, бо поки в нас з цим не дуже.