![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Маршрут вихідного дня
Серед моїх службових завдань є й таке, як відвідування виставок. Виставок я відвідую чимало, але одна з них завжди була найприємнішою для мене. Це виставка АГРО [рік проведення].
В Україні прийнято селом пишатися, але й одночасно поливати його гіркими сльозами. От виставка щороку демонструє, що як все в Україні, українське село явище парне: є село і є село. Є село алкоголіків, пивної молоді, юного резерву для борделів міст України та світу, село безвиході і безгрошів’я, але є село заможних трудяг, котрі і є власне нашими годувальниками. Ці два села не перетинаються. На сторожі їхнього кордону стоїть армія українського чиновництва, котра щороку зливає своїм людям мільярдні кошти начебто на підтримку і розвиток. Про ефективність не йдеться. Для виправдання цих вливань перед електоратом село злиднів є обов’язковим тлом. На сторожі цього села стоять також різні організовані та індивідуальні патріоти в шароварах і вишиванках. Село невдах їм потрібно для сльозогінного ефекту. Без цього ефекту їм важко пояснити, чому вони такі розумні, але в своїй країні не панують, чому вони такі сільськоцентричні, а стирчать самі у містах та діточок орієнтують вчитися не до сільгоспвишів, заробляють собі не в агробізнесі, а пощипуванням грантових чи державних коштів на «українську справу» .
Друге село витрачає багато грошей, хоча може мати досить задрипаний прикид: «Джон Дір» і «Лексус» мають приблизно однакову вартість. Про що з цієї пари мріє аграрний чиновник та патріот у вишиванці здогадатися неважко.
От власне переконатися в існуванні справжнього українського села можна цього вікенду у Києві, відвідавши виставку АГРО-2011 у виставковому центрі близько метро Лівобережна. Можна порозмовляти з торгівцями технікою, запитати про обсяги продажу, про обсяги сервісу вже проданого і пересвідчитися, що в Україні є реальністю, а що фантомом, що є діяльністю, а що злочинним фантазерством.
На цій виставці можна також потримати бичків за яйця роги, погладити живих кроликів, помацати овечок та козликів. А ще можна продегустувати ковбаси, сири, мед, вина і навіть горілку українських виробників (Увага! Випив - за кермо не сідай!). Та ще багато чого.
Але Україна не була б Україною, якби не сталося «покращення вже сьогодні». В усі попередні роки ця виставка відбувалася на ВДНГ. Там достатньо площі, все зелено, приємно прогулюватися. А ще кавказці з Голосієвського парку на час виставки переносили туди свої шашличні. Просто свято і відпочинок, а не виставка. Тепер же все скупчено на випаленому сонцем п’ятачку біля Лівобережної. У секторі тваринництва один з експонентів поскаржився, що тварини дуже погано переносять спеку і скупченість. З однією коровою навіть стався тепловий удар, і викликали ветеринарну допомогу. Під розлогими деревами ВДНГ такого ніколи не траплялося.
Взагалі, здається, що перенесенням виставки роздратована більшість експонентів. Чимало не приховують, що не збираються наступного року у неї брати участь, якщо вона не повернеться на ВДНГ.
Отже, шановні кияни, раджу у суботу чи у неділю її відвідати, бо можливо більше її не побачите. Принаймні, у такому складі. А чиновникам від аграрної індустрії разом з вмілими лобістами від виставочного центру я бажаю побільше ударів. Теплових і не тільки.
PS: проголошені різними чиновниками плани перенесення зоопарку до ВДНГ разом з перенесенням звідти ключової виставки якби натякають, що ВДНГ, як і зоопарк, будуть забудовані. При переїзді легко недоїде якась кількість тварин, знадобиться менша територія, надлишки території будуть миттєво «покращені вже завтра”… Дуже здивуюся, якщо помилюся.
no subject
Гаврилішин дипломатичний до нудоти.))
no subject
http://kerbasi.livejournal.com/56493.html
На статтю Лосєва стосовно флоту:
http://kerbasi.livejournal.com/3754.html
Про поразку, саме зі вжитком цього слова не пам'ятаю, де. Десь у січні - травні 2010, можливо, по коментарях розтягнуто.
no subject
no subject
http://kerbasi.livejournal.com/16657.html
Має зійти з арени покоління східняцьких шароварно-вишиваночних етно-романтиків і галицьких понтовитих інтелігентів-пустобріхів. Я по своїх жежешних друзях-френдах бачу, що молоді інтелектуали мають здоровішу свідомість. Чи розкриєтеся ви, це вже інше питання. Ми також колись були молодими і перспективними, але в цілому моє покоління не розкрилося.
no subject
no subject
А збирання залишків фольклору це свята справа. Ще двадцять років - і його носіїв вже не буде. А на ньому можна виростити нешароварну українську етно-культуру.
no subject
no subject
no subject
Це село, яке дуже добре зрозуміло актуальність вислову одного мого давнього знайомого - "бути бідним, сидячи на нащій землі - це ганебно".
Цього села доки що небагато. Але тенденція наявна.
Інше питання - що робити з отим "другим" селом? Якщо рахувати в людях - воно значно більше за перше. Якщо рахувати в виробленій продукції - теж доки що більше, але це ненадовго. Тобто питання куди подіти сучасних "сільскіх пролетарів" стає все більш актуальним.
no subject
no subject
Про сраних псевдо-патріотів які "освоюють" грошики теж вірно.
no subject
no subject
no subject
Є тільки один нюанс з тими людьми: нікого на вили вони не здійматимуть (як то прогнозують інтернетні форумні богатири). Їхня справа дуже politically sensitive, тому вони працюватимуть з тою владою на місцевому рівні, яка є, бо прописти один сезон - і ти банкрут. От якщо хтось інший почне зміни, тоді можуть підтримати, але ініціаторами навряд стануть.
no subject
no subject
"Я вже давно живу у місті.
Я маю дачу, маю ГАЗ..."
no subject
no subject
no subject