Маршрут вихідного дня

[kerbasi]

Серед моїх службових завдань є й таке, як відвідування виставок. Виставок я відвідую чимало, але одна з них завжди була найприємнішою для мене. Це виставка АГРО [рік проведення].

В Україні прийнято селом пишатися, але й одночасно поливати його гіркими сльозами. От виставка щороку демонструє, що як все в Україні, українське село явище парне: є село і є село. Є село алкоголіків, пивної молоді, юного резерву для борделів міст України та світу, село безвиході і безгрошів’я, але є село заможних трудяг, котрі і є власне нашими годувальниками. Ці два села не перетинаються. На сторожі їхнього кордону стоїть армія українського чиновництва, котра щороку зливає своїм людям мільярдні кошти начебто  на підтримку і розвиток. Про ефективність не йдеться.  Для виправдання цих вливань перед електоратом село злиднів є обов’язковим тлом. На сторожі цього села стоять також різні організовані та індивідуальні патріоти в шароварах і вишиванках. Село невдах їм потрібно для сльозогінного ефекту. Без цього ефекту їм важко пояснити, чому вони такі розумні, але в своїй країні не панують, чому вони такі сільськоцентричні, а стирчать самі у містах та діточок орієнтують вчитися не до сільгоспвишів, заробляють собі не в агробізнесі, а пощипуванням грантових чи державних коштів на «українську справу» .

Друге село витрачає багато грошей, хоча може мати досить задрипаний прикид: «Джон Дір» і «Лексус» мають приблизно однакову вартість. Про що з цієї пари мріє аграрний чиновник та патріот у вишиванці здогадатися неважко.

От власне переконатися в існуванні справжнього українського села можна цього вікенду у Києві, відвідавши виставку АГРО-2011 у виставковому центрі близько метро Лівобережна. Можна порозмовляти з торгівцями технікою, запитати про обсяги продажу, про обсяги сервісу вже проданого і пересвідчитися, що в Україні є реальністю, а що фантомом, що є діяльністю, а що злочинним фантазерством.

На цій виставці можна також потримати бичків за яйця роги, погладити живих кроликів, помацати овечок та козликів. А ще можна продегустувати ковбаси, сири, мед, вина і навіть горілку українських виробників (Увага! Випив - за кермо не сідай!).  Та ще багато чого.

Але Україна не була б Україною, якби не сталося «покращення вже сьогодні». В усі попередні роки ця виставка відбувалася на ВДНГ. Там достатньо площі, все зелено, приємно прогулюватися. А ще кавказці з Голосієвського парку на час виставки переносили туди свої шашличні. Просто свято і відпочинок, а не виставка. Тепер же все скупчено на випаленому сонцем п’ятачку біля Лівобережної. У секторі тваринництва один з експонентів поскаржився, що тварини дуже погано переносять спеку і скупченість. З однією коровою навіть стався тепловий удар, і викликали ветеринарну допомогу. Під розлогими деревами ВДНГ такого ніколи не траплялося.

Взагалі, здається, що перенесенням виставки роздратована більшість експонентів. Чимало не приховують, що не збираються наступного року у неї брати участь, якщо вона не повернеться на ВДНГ.

Отже, шановні кияни, раджу у суботу чи у неділю її відвідати, бо можливо більше її не побачите. Принаймні, у такому складі. А чиновникам від аграрної індустрії разом з вмілими лобістами від виставочного центру я бажаю побільше ударів. Теплових і не тільки.

PS: проголошені різними чиновниками плани перенесення зоопарку до ВДНГ разом з перенесенням звідти ключової виставки якби натякають, що ВДНГ, як і зоопарк, будуть забудовані. При переїзді легко недоїде якась кількість тварин, знадобиться менша територія, надлишки території будуть миттєво «покращені вже завтра”… Дуже здивуюся, якщо помилюся.

Comments

[kerbasi.livejournal.com]

Думки Лосєва мені співзвучні. Я на його статті відгукався у цьому щоденнику. І реакція на поразку в нас схожа, і на сепаратизм.

Гаврилішин дипломатичний до нудоти.))

[kerbasi.livejournal.com]

На сепаратизм:
http://kerbasi.livejournal.com/56493.html

На статтю Лосєва стосовно флоту:
http://kerbasi.livejournal.com/3754.html

Про поразку, саме зі вжитком цього слова не пам'ятаю, де. Десь у січні - травні 2010, можливо, по коментарях розтягнуто.

[kerbasi.livejournal.com]

приємно чути :-)

[kerbasi.livejournal.com]

Friends-only, тому читайте залогінившись:
http://kerbasi.livejournal.com/16657.html

Має зійти з арени покоління східняцьких шароварно-вишиваночних етно-романтиків і галицьких понтовитих інтелігентів-пустобріхів. Я по своїх жежешних друзях-френдах бачу, що молоді інтелектуали мають здоровішу свідомість. Чи розкриєтеся ви, це вже інше питання. Ми також колись були молодими і перспективними, але в цілому моє покоління не розкрилося.

[kerbasi.livejournal.com]

За наших обставин корисно все, щоб виокремлює людську ідентичність від масивів потужніших культур. У цьому сенсі і суржик треба захищати, як явище української мови, і шароварщину, як форму фіксацію етнокультури. Але якщо цим обмежитися, то за два-три десятиліття українство існуватиме тільки у формі етнофестивалів, національних ресторанів для туристів та музеїв, як це практично вже сталося, наприклад, з лужицькими слов'янами Німеччини.

[kerbasi.livejournal.com]

Я шароварщиною називаю тільки штучні кульпросвітівсько-агітпропівські форми українства, котрі після десятиліть совєтів за справжнє українство сприймають навіть західноукраїнські патріоти. Важко словами пояснити, що це таке. Хто жив за совка та брав участь у шкільних мєропріятіях, сімволізірующіх дружбу народов, це без пояснень відчувають. А вербалізувати складно.

А збирання залишків фольклору це свята справа. Ще двадцять років - і його носіїв вже не буде. А на ньому можна виростити нешароварну українську етно-культуру.

[barcaroly.livejournal.com]

Про "Джона Діра" дуже влучно :) Ти б бачив з якою гордістю один мій далекий херсонський родич говорив, що в нього тепер є цей комбайн. Лєксуси ацтой, вони й десятої частини таких заслужених гордощів людині не дають :)

[kerbasi.livejournal.com]

Там, до речі, є стенд твоєї "Тюльки". Дві молоді жіночки і дідусь представляють. У харчовому відділі є секція риби ))

[groben.livejournal.com]

З минулого року маю справу з "першим" селом - з тим, де лани обробляють на "джонах дірах", кабіни котрих більш нагадують мрії часів мого дитинства про кабіни зорельотів, де продуктивність землі в рази вища за найкращі результати радяніських часів, де простий комбайнер у сезон заробляє "чистими" по 15 тис. грн за місяць.

Це село, яке дуже добре зрозуміло актуальність вислову одного мого давнього знайомого - "бути бідним, сидячи на нащій землі - це ганебно".

Цього села доки що небагато. Але тенденція наявна.

Інше питання - що робити з отим "другим" селом? Якщо рахувати в людях - воно значно більше за перше. Якщо рахувати в виробленій продукції - теж доки що більше, але це ненадовго. Тобто питання куди подіти сучасних "сільскіх пролетарів" стає все більш актуальним.

[kerbasi.livejournal.com]

Де вирощуються експортні культури, там більше вплив держави, наближених агрокорпорацій і рабської праці. А годує нас не експорт, а виробництво для внутрішнього споживання, і великою мірою, на жаль, імпорт. Отже, у випадку революційної ситуації операторів експортної галузі можна практично безболісно для внутрішнього споживання викореніти, потім на їх місце прийдуть інші, а часовий розрив не буде фатальним для пересічного українця. Що робити з сільськими пролетарями - інше питання, їх не викорениш, бо вони не злочинці. Втім, їх не так багато, і живуть вони мізерно, отже, суспільство може певний час, поки не запрацюють реформи, забезпечувати їх дотаціями.

[chita-i.livejournal.com]

Дуже гарний допис. Моя мама теж мені розказувала про "інше" українське село, яке складається з працьовитих молодих сімей, у яких все є, у яких діти ростуть не розбещеними та працьовитими, а самі вони поважають себе.

Про сраних псевдо-патріотів які "освоюють" грошики теж вірно.

[kerbasi.livejournal.com]

На завжди є пряма спадковість між совєцькими заможними селянами та сучасним "новим" селом. Чимало з тих, чия заможність була заснована на розкраданні колгоспного, у 90-ті збидлячилися, і тепер є соціальною підтримкою ретроградних політиків. Втім, на селі, як і скрізь в інших верствах (крім силовиків і цивільної держслужби) не можуть всі до одного бути пияками, крадіями та невдахами. Завжди знайдеться прошарок інших. Те, що вони не складають арифметичну більшість, не проблема, бо для змін більшості й не потрібно.

[chita-i.livejournal.com]

Знаєш, я не думаю, що всьому прародич совок, вважаю, що є набагато глибше коріння, яке вижило якимось дивом у свідомості та вихованні українців, тому я і не говорила про ніяку спадковість "між совєцькими заможними селянами та сучасним "новим" селом". Просто у селі, де жили батьки моєї мами (вже повмирали), майже вся молодь поїхала, та залишились одні старі. Потім ті старі повмирали поступово, та позалишали багато пустих будинків та землі. Якийсь час ту землю було викупити (особливо у ще живих), дуже дешево, як на початку гри в "монополію". ) Я це знала, але, звичайно, не скористалась. За землею треба ходити, або мати, хто б доглядав, якщо це "капіталовкладення". Не з нашими прибутками. ) У деяких з дітей тих людей грошей не було навіть щоб переоформити на себе успадковане. Але деякі таки викупили (переробили на себе папери офіційно), та переїхали у село молодими сім'ями. Позносили старі хати, потрошку побудували свої, та почали фермерствувати. У них зараз є все, "як у місті", якщо говорити дикими уявленнями совка (у Англії, наприклад, я взагалі не відчула різниці між "удобствами" маленьких містечок і Лондона). В них є вода, газ, гарні світлі теплі будинки, техніка. Вони працюють на себе, вся родина працює, навіть діти допомогають між школою та гуртками, працюють сильно, і дуже добре живуть. Я про них говорила. Вони не великі землевласники, які "купили" цілий колхоз, як мій двоюрідний брат років десять тому (вже нього позбувся). Я про таких людей говорю.

[kerbasi.livejournal.com]

Чудова історія! І головне - не виняток. Розповсюдженість такогоя вища підтверджується і моїми спостереженнями і даними продавців сучасної сільгосптехніки.

Є тільки один нюанс з тими людьми: нікого на вили вони не здійматимуть (як то прогнозують інтернетні форумні богатири). Їхня справа дуже politically sensitive, тому вони працюватимуть з тою владою на місцевому рівні, яка є, бо прописти один сезон - і ти банкрут. От якщо хтось інший почне зміни, тоді можуть підтримати, але ініціаторами навряд стануть.

[chita-i.livejournal.com]

То це і не їхня справа, "вила здіймати" (у всякому разі, у воєнних цілях) бггг. Вони роблять щось набагато важливіше: нас всіх годують. Тому, навіть нема чого їм вибачати. ;) Їхній "клас" такий ще нечислений, що треба їх берегти та поважати, а не мозги пудрити. А вони самі розберуться, з ким їм йти одним шляхом, як треба буде.

[crema-catalana.livejournal.com]

Про сльози "селянина" із забутої шухляди (http://crema-catalana.livejournal.com/61504.html):
"Я вже давно живу у місті.
Я маю дачу, маю ГАЗ..."

[kerbasi.livejournal.com]

:-)

[smijana.livejournal.com]

..чоловік моєї сестрички (двоюр.) там презентує/презентував підшипники для сільськогосп.техніки. :) Світ тісний. :)

[dniprovska.livejournal.com]

Я б уточнила клсифікацію шановного нац.-космополіта. Є село ФЕРМЕРСЬКЕ, а є село патріархальне/колгоспне. Точніше, є 2 види селян: фермери (які відкриті для прогресу) і "колгоспники", які є поживним електоральним середовищем для дідів Морозів, Тимошенок, Ляшків та іншої політичної наволочі. Нажаль, колгоспників більше...