15 років живу у Києві

[kerbasi]

Сьогодні виповнюється 15 років, як я переїхав до Києва.  На місяць зі шматочком раніше я знайшов свою першу роботу в іноземній фірмі, а 27 листопада після численних роз’їздів нарешті зняв першу більш-менш постійну квартиру.
На тижні, коли згадав про цю річницю, у голові кружляли пафосні слова, але сьогодні випарилися.  Для людей мого профілю в інших місцях України можливості обмежені.  Отже, й вибору не було: або продовжувати борсатися у злиднях, або – до Києва. Або – за кордон.

Поки жив на півдні, вважав Україну практично гомогенною, крім заходу країни. Про особливості Донбасу я тоді не чув, про Крим не думав.  Як потрапив до Києва, переконався, що ці 500 км на північ роблять різницю, як між різними країнами і різними народами. Разом утримує тільки ментальний конструкт «Україна». Чи триватиме він у наступних поколіннях?
По переїзді на мене чекали усі складнощі емігрантського життя, як то повна втрата колишнього кола, напрацьованих зв’язків, заробленої репутації,  спільної біографії, спільної ментальності з навколишніми жителями. Якби я знав, що так буде, може, подався б ще далі, туди, де ще більше можливостей.  

П'ятнадцять років тому мені подобалося, що кияни практично не мали столичного снобізму. Порівняно з моїми земляками в киян була практично відсутня агресивність, тому тут було значно менше хамства, більше доброзичливості.  Ця здорова основа ще сильна й дотепер і дозволяє асимілювати хвилі приїжджих. Нас тут багато, але ми не створюємо тут нових миколаєвів, донецьків, львовів, і тут не відтворюються вади наших малих батьківщин.

Дух міста тут ще не настільки сильний, щоб протистояти дурному смаку скоробагатьків, але це не страшно: їхні монструозні споруди можна буде розібрати, дерева можна знов насадити та виростити, виходи до берегів Дніпра розчистити – була б на то воля людей.

Коли переїхав, всі мої пожитки перевіз у спортивній сумці. Якщо переїжджатиму далі, то розпродати-роздати всього доведеться на контейнер.  Але практично ні до чого матеріального я прив’язаності не відчуваю, мені не потрібно нічого, крім ноутбука.  Міщанський , як раніше казали, «вещизм» до мене не прищепився.

Comments

[philosofff.livejournal.com]

Вітаю з ювілеєм. А прописка є? )

[batacat.livejournal.com]

про міщанський "вещизм" - це цікаво, суто радянська формула, але через отаке ставлення до речей нічого матеріального не зберігається для наступних поколінь і губимо певний шар історії. Я веду не про прив'язку до речей, та не поклоніння їм, а про бережне ставлення до них, адже то є певна матеріяльна культура сьогочясся і у якомусь майбутньому цінуватимуть те, що зараз ми відкидаємо. Звісно, що кожен живе як хоче і оточує свій простір згідно своїх переконань та цінностей.

[larry-bc.livejournal.com]

То дякую.

В Мелитополь около 10 коробок вещей.
4 - книги )

[anoushe.livejournal.com]

Вітаю з ювілеєм. Хороша дата, приємний коментар щодо міста. Я часто думаю про те, наскільки тут все погано. Часто і говорю. Але ж... мені приємно, коли хтось, порівнюючи Київ з іншими місцями, каже про нього щось хороше. Все ж таки, мабуть, я його люблю.

А я от усе думаю, якщо доведеться переїжджати, що ж я робитиму з книжками. Мені шкода їх, хоч я зараз майже не читаю, а що читаю, то переважно з екрана.

[daf-andrew.livejournal.com]

я свої книги успішно розпродав всі. Тепер ними користується хтось інший, кому вони потрібні, і хто був готовий інвестувати в них свої гроші.

[moy-compas.livejournal.com]

ооо, вітаю! Київ таки непоганий, так:)

ці 500 км на північ роблять різниці

[bogoeb.livejournal.com]

навіть 200 км між хряковим та дніпром -- вже відчувається: Я трішки осоловів свого часу, коли до дніпра у відрядження з`їздив

[k0t1.livejournal.com]

та не то шоб вже такі й різні :)
вітаю. Київ дійсно непоганий город. Але мене перебування в ньому трошки втомлює.

[chita-i.livejournal.com]

Вважаю, що Київ не нагірше місто щоб жити. ) З ювілеєм!

[chumacky-shlyah.livejournal.com]

це не столичний снобізм, це жлобізм новоспечених "киян".

[shepita.livejournal.com]

вітаю щиро!
це жахливе місто, у якому буває нестерпно жити. але для мене воно - дім, і я за ним уже страшенно скучила. через тиждень подорожей трохи на захід і більше на схід буду вже нарешті в Києві.

[dmytro.livejournal.com]

Мені, як киянину, який мандрує переважно Заходом і Центром України, цікаво було б почути більше про південний менталітет :)