15 років живу у Києві

[kerbasi]

Сьогодні виповнюється 15 років, як я переїхав до Києва.  На місяць зі шматочком раніше я знайшов свою першу роботу в іноземній фірмі, а 27 листопада після численних роз’їздів нарешті зняв першу більш-менш постійну квартиру.
На тижні, коли згадав про цю річницю, у голові кружляли пафосні слова, але сьогодні випарилися.  Для людей мого профілю в інших місцях України можливості обмежені.  Отже, й вибору не було: або продовжувати борсатися у злиднях, або – до Києва. Або – за кордон.

Поки жив на півдні, вважав Україну практично гомогенною, крім заходу країни. Про особливості Донбасу я тоді не чув, про Крим не думав.  Як потрапив до Києва, переконався, що ці 500 км на північ роблять різницю, як між різними країнами і різними народами. Разом утримує тільки ментальний конструкт «Україна». Чи триватиме він у наступних поколіннях?
По переїзді на мене чекали усі складнощі емігрантського життя, як то повна втрата колишнього кола, напрацьованих зв’язків, заробленої репутації,  спільної біографії, спільної ментальності з навколишніми жителями. Якби я знав, що так буде, може, подався б ще далі, туди, де ще більше можливостей.  

П'ятнадцять років тому мені подобалося, що кияни практично не мали столичного снобізму. Порівняно з моїми земляками в киян була практично відсутня агресивність, тому тут було значно менше хамства, більше доброзичливості.  Ця здорова основа ще сильна й дотепер і дозволяє асимілювати хвилі приїжджих. Нас тут багато, але ми не створюємо тут нових миколаєвів, донецьків, львовів, і тут не відтворюються вади наших малих батьківщин.

Дух міста тут ще не настільки сильний, щоб протистояти дурному смаку скоробагатьків, але це не страшно: їхні монструозні споруди можна буде розібрати, дерева можна знов насадити та виростити, виходи до берегів Дніпра розчистити – була б на то воля людей.

Коли переїхав, всі мої пожитки перевіз у спортивній сумці. Якщо переїжджатиму далі, то розпродати-роздати всього доведеться на контейнер.  Але практично ні до чого матеріального я прив’язаності не відчуваю, мені не потрібно нічого, крім ноутбука.  Міщанський , як раніше казали, «вещизм» до мене не прищепився.

Comments

[philosofff.livejournal.com]

Вітаю з ювілеєм. А прописка є? )

[kerbasi.livejournal.com]

Дякую!
Так, є, купив хату 8 років тому.

[batacat.livejournal.com]

про міщанський "вещизм" - це цікаво, суто радянська формула, але через отаке ставлення до речей нічого матеріального не зберігається для наступних поколінь і губимо певний шар історії. Я веду не про прив'язку до речей, та не поклоніння їм, а про бережне ставлення до них, адже то є певна матеріяльна культура сьогочясся і у якомусь майбутньому цінуватимуть те, що зараз ми відкидаємо. Звісно, що кожен живе як хоче і оточує свій простір згідно своїх переконань та цінностей.

[kerbasi.livejournal.com]

Так, погоджуся. Мені з дитинства було боляче дивитися, як люди викидали просто на подвір'я старі, ще "старорежимні" меблі: "тєперь такоє нє модна". Через 20 років почали збирати залишки по селах, щоб використати в інтер'єрах.
Але сучасні речі не розраховані на тривале життя. Сподіваюся, що ця культура матеріальної ефемерності не назавжди вкорінюється.

[philosofff.livejournal.com]

в музеї краєзнавчі можна здавати. підкажу, що існує для музейних працівників план здачі експонатів кожного року. тому вони несуть у фонди, що тіки можуть. так що є нагода і людей виручити і річ зберегти.

[larry-bc.livejournal.com]

То дякую.

В Мелитополь около 10 коробок вещей.
4 - книги )

[tin-tina.livejournal.com]

4 - книги
О, так! Після двох переселень протягом одного року дуже оціниш переваги електронної читалки.

[larry-bc.livejournal.com]

:-{ )

[anoushe.livejournal.com]

Вітаю з ювілеєм. Хороша дата, приємний коментар щодо міста. Я часто думаю про те, наскільки тут все погано. Часто і говорю. Але ж... мені приємно, коли хтось, порівнюючи Київ з іншими місцями, каже про нього щось хороше. Все ж таки, мабуть, я його люблю.

А я от усе думаю, якщо доведеться переїжджати, що ж я робитиму з книжками. Мені шкода їх, хоч я зараз майже не читаю, а що читаю, то переважно з екрана.

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Коли я виїжджав з парубоцької однокімнатної, то книжок назбиралося вісімнадцять картонних ящиків. А тепер їх значно більше. Потроху викидаю, та їх не меншає. Якщо переїжджатиму ще раз - віддам у якусь бібліотеку. Навряд чи я їх перечитуватиму.

[kerbasi.livejournal.com]

Книги зі мною поступово переїжджали. Я їх до речей не зараховую. :)) А тепер дивлюся на полиці, я декотрих роками не торкався. Роздаю потихесеньку. Я сильно змінився за останні роки, вже мало що цікавить з попередніх періодів життя.

[anoushe.livejournal.com]

Я теж навряд чи перечитуватиму (а дещо й не читатиму). Але я люблю, щоб у помешканні були книжки. Якось мені не подобається ідея переїхати і лишитися без них :)

[kerbasi.livejournal.com]

Дякую!
Я у віці "під 40" відкрив для себе, що я навіть люблю своє рідне місто, хоча мені там було настільки дискомфортно, що просто слів підібрати важко, щоб описати. Точніше, навіть не сам відкрив. Зустрів людину, яка дуже позитивно та об'єктивно мені про моє ж місто розповіла. При чому ми не земляки. От таке буває!

Книжки я поступово роздаю. Найскладніше з вузькоспеціалізованою літературою. Зацікавлення в мене пройшли, література залишилася. Важко знайти, кому віддати. Бібліотеки не люблю. Якось зі мною так порозмовляли, нібито я не віддаю книги, а забираю в них місячну зарплату всього колективу. Мені тяжко дається спілкування з бюджетною сферою...

[anoushe.livejournal.com]

О, бібліотеки і я не люблю. Але в цьому плані у нас зними повне порозуміння, бо вони мене також. Майже не бачила адекватних бібліотекарів. Мені дуже подобається анекдот про професію на літеру "б" :) Якби я його не чула, то могла б і сама вигадати, по гарячих слідах спілкування, так би мовити.

Мені шкода книжки роздавати. Я ж іх колись купувала сама, на свої кровні. Ну, або мої батьки. Мабуть, ще не відростила відповідний дзен :)

[daf-andrew.livejournal.com]

я свої книги успішно розпродав всі. Тепер ними користується хтось інший, кому вони потрібні, і хто був готовий інвестувати в них свої гроші.

[daf-andrew.livejournal.com]

це я про економічну літературу. художню я просто роздаю всім підряд після того, як закінчив читати, нічого в себе не тримаю.

[kerbasi.livejournal.com]

Вірний підхід! :-)

[moy-compas.livejournal.com]

ооо, вітаю! Київ таки непоганий, так:)

[kerbasi.livejournal.com]

Дякую!

ці 500 км на північ роблять різниці

[bogoeb.livejournal.com]

навіть 200 км між хряковим та дніпром -- вже відчувається: Я трішки осоловів свого часу, коли до дніпра у відрядження з`їздив

Re: ці 500 км на північ роблять різниці

[kerbasi.livejournal.com]

О, так! Харків та Дніпро - це дві різні планети.

[k0t1.livejournal.com]

та не то шоб вже такі й різні :)
вітаю. Київ дійсно непоганий город. Але мене перебування в ньому трошки втомлює.

[kerbasi.livejournal.com]

Хто живе у моря, біля лісів чи у горах не можуть бути однаковими. Навіть подібними бути не можуть.

[chita-i.livejournal.com]

Вважаю, що Київ не нагірше місто щоб жити. ) З ювілеєм!

[kerbasi.livejournal.com]

Дякую!

[chumacky-shlyah.livejournal.com]

це не столичний снобізм, це жлобізм новоспечених "киян".

[kerbasi.livejournal.com]

Можливо, мені пощастило з середовищем, але я на таких не натрапляв. Хіба тільки в інтернеті, але тут більш схоже на фігуру мовлення, а не на позицію.

[shepita.livejournal.com]

вітаю щиро!
це жахливе місто, у якому буває нестерпно жити. але для мене воно - дім, і я за ним уже страшенно скучила. через тиждень подорожей трохи на захід і більше на схід буду вже нарешті в Києві.

[kerbasi.livejournal.com]

Творчі рефлексії з нестерпного життя у жахливому Лондоні породили цілий напрямок в англійській літературі. Може, і в нас щось подібне станеться.

[shepita.livejournal.com]

а я сподіваюся, що люди тут навчаться не хамити один одному і з'явиться нормальний громадський транспорт (чи мабуть, логічніше у зворотньому порядку), і жити стане не так нестерпно :)
хоча з напрямками в літературі - це добре.

[dmytro.livejournal.com]

Мені, як киянину, який мандрує переважно Заходом і Центром України, цікаво було б почути більше про південний менталітет :)

[kerbasi.livejournal.com]

Тема неосяжна. Розкидана по блогу. Я не є співцем рідного менталітету, бо інакше звідти не поїхав би. Якщо на пальцях, то тамтейший менталітет приблизно так відноситься до менталітету "української України", як менталітет Нового Світу до менталітету Старого Світу. У нас там справжній "плавильний казан", інші принципи формування спільноти, тому ані фольклорні націоналісти, ані етно-націоналісти, ані релігійні консерватори, там не мають перспективи. 200 років - це сива давнина. І корінні там всі, бо 200-300 років там не було нікого. Всі "панаєхалі".
А у побуті, так у нас там культура іскрометних пікіровок, а у киян - культура байок. На моїй першій роботі нас було двоє з Миколаєва і один з Одеси. Ми вранці готували собі кави та обмінювалися "смол ток", а місцеві лякалися, що ми сваримося, і от-от вибухне бійка.
Стосовно кухні - так то, взагалі, як дві різні країни. Помідори та сині в нас ростуть просто під ногами, а картопля - їжа ледачих готувати та приїжджих москалів. На чернігівській трасі купував якось сині в бабусі, так вона мене щиро запитала, а що з них готується. Звісно, ці відмінності з часом стираються, і якщо шкляри, андруховичи та тягнибоки не постараються, то невдовзі вже вся країна буде плавильним казаном.

[dmytro.livejournal.com]

Дякую! До речі, сьогодні таким невеличким реактором, в якому переплавлюється Україна, справді є якраз Київ. Сподіваюся, на виході матимемо європеїзованого, в міру космополітичного, як мінімум тримовного українця...

[kerbasi.livejournal.com]

Попри все Київ розвивається у напрямку справжньої столиці. І це добре. Хоча багатьом дискомфортно.

[dmytro.livejournal.com]

А от цілу країну переплавити в гомогенну націю, звісно, не вдасться. Надтоми всі різні :) Та й навіщо?)

[kerbasi.livejournal.com]

Гомогенізувати й не варто та й шкідливо, але якийсь більш виразний спільний знаменник, ніж фольклорний у совкультпросвітівській редакції, потрібний.