kerbasi | 15 років живу у Києві

Сьогодні виповнюється 15 років, як я переїхав до Києва. На місяць зі шматочком раніше я знайшов свою першу роботу в іноземній фірмі, а 27 листопада після численних роз’їздів нарешті зняв першу більш-менш постійну квартиру.
На тижні, коли згадав про цю річницю, у голові кружляли пафосні слова, але сьогодні випарилися. Для людей мого профілю в інших місцях України можливості обмежені. Отже, й вибору не було: або продовжувати борсатися у злиднях, або – до Києва. Або – за кордон.

Поки жив на півдні, вважав Україну практично гомогенною, крім заходу країни. Про особливості Донбасу я тоді не чув, про Крим не думав. Як потрапив до Києва, переконався, що ці 500 км на північ роблять різницю, як між різними країнами і різними народами. Разом утримує тільки ментальний конструкт «Україна». Чи триватиме він у наступних поколіннях?
По переїзді на мене чекали усі складнощі емігрантського життя, як то повна втрата колишнього кола, напрацьованих зв’язків, заробленої репутації, спільної біографії, спільної ментальності з навколишніми жителями. Якби я знав, що так буде, може, подався б ще далі, туди, де ще більше можливостей.

П'ятнадцять років тому мені подобалося, що кияни практично не мали столичного снобізму. Порівняно з моїми земляками в киян була практично відсутня агресивність, тому тут було значно менше хамства, більше доброзичливості. Ця здорова основа ще сильна й дотепер і дозволяє асимілювати хвилі приїжджих. Нас тут багато, але ми не створюємо тут нових миколаєвів, донецьків, львовів, і тут не відтворюються вади наших малих батьківщин.

Дух міста тут ще не настільки сильний, щоб протистояти дурному смаку скоробагатьків, але це не страшно: їхні монструозні споруди можна буде розібрати, дерева можна знов насадити та виростити, виходи до берегів Дніпра розчистити – була б на то воля людей.

Коли переїхав, всі мої пожитки перевіз у спортивній сумці. Якщо переїжджатиму далі, то розпродати-роздати всього доведеться на контейнер. Але практично ні до чого матеріального я прив’язаності не відчуваю, мені не потрібно нічого, крім ноутбука. Міщанський , як раніше казали, «вещизм» до мене не прищепився.