Entry tags:
Про російські вибори
Я раніше, поки не вийшов з російського культурного поля, багато спілкувався з росіянами. Тепер вже майже не спілкуюся давно. Не через політику, якось само так сталося. От за останні тижні зненацька прокинулася цікавість. Відкрив для себе, що в них парламентські вибори. Почитав, послухав – тепер хочеться дещо підсумувати.
З величезним задоволенням подивився я на еволюцію російської інтелігенції.
Коли 1991-го я казав, що повернення до поясного часу це небезпечне потурання консервативному плебсу та люмпенам, мені відповідали, що я перебільшую, це просто, щоб з роботи повертатися, коли ще світло.
Коли 1995-го я казав, що Примаков, це не прагматична політика, а передвісник великої біди реставрації, мені заперечували, що слід лицемірному Заходу продемонструвати характер.
Коли 1996-го я казав, що «Стариє пєсні а главнам» у новорічну ніч це не прикол, а естетика майбутнього режиму, співбесідники просто знизували плечима.
Коли 1999-го я казав, що Путін це ідеолог влади сірості і агресивної меншовартості, мені казали, що він, принаймні, молодий і не п’є, тому нехай, а там і нові обличчя з’являться.
Коли тоді ж я попереджав, що політики зі свічками у церкві, багатогодинні трансляції на живу з недобудованого ще на той час храму Христа спасителя, це початок обскурантизму та пришестя політруків від РПЦ, мені відповідали, що я бачу світ, як типовий безбожник.
Коли 2000-го казав, що фільми Бодрова молодшого та йому подібні випускають з пляшки джина нового, на цей раз російського «гітлерюгенду», мені відповідали, що це щось там творчі люди з коксу бісяться та, взагалі, ксенофобія, зокрема українофобія, це журналістські бздури, бо, мовляв, все життя живемо, та може, одного ідіота бачила, хто так говорить, та й то він вибачався, коли протверезів.
Коли 2001-го я казав, що Дугін та євразійство це не естетичний та популярно-історичний тренд, а засади майбутньої політики, мені відповідали, що Росія не схід і не захід, і від того, якщо вона знайде свою путь, світ тільки виграє, бо Росія стане більш гуманістичною.
Коли 2002-го я казав, що повернення гімну СРСР це початок ери охлократії та авториторизму, мені казали, що гімн, звісно, гидота, але в нього, принаймні, є слова, та й, взагалі, хто у сучасному світі вивчає та співає гімни...
Коли 2003-го тоді ж я казав, що керована демократія це ідеологічне оформлення авторитаризму, мені заперечували, що демократія це не вседозволеність, а керована демократія це кілька років тиші, щоб могло вирости нове, незіпсоване совком покоління.
Коли 2005-го я казав, мовляв, бачите, куди все прийшло: Беслан, Дубровка, Ходорковський, істерія проти "помаранчової" України, торгівельна війна з Грузією, підтримка одіозних режимів, інородців на вулицях Москви щотижня вбивають, статеве виховання та акції анти-СНІД з роздачею презервативів у школах заборонили, фактично закон божий впровадили - мені казали: "Так, так, дещо є, але не так густо, як ти це подаєш, позитивніше світ слід бачити, це все у нас десь на маргіналіях, легко можна не помічати, проте не стріляють бандити на вулицях, як у 90-ті за твого улюбленого Єльцина"...
Можна ще багато-багато сторінок написати у такому стилі…
Але тепер, здається, інтелігенція прокидається. Тепер вони відкрили, хто над ними сидить, і що з під них, на горі сидячих, на голову суспільству тече зовсім не мармелад. Тепер вони обмінюються аргументами дослівно такими, які я вживав ще десятиліття тому…
Молодці, звісно, що дійшло. Хоч і пізно. Краще, ніж ніколи. Тепер коли у кремлівському режиму починається доба застою (про це сказав хтось у передачі Еха Москви, і я з цим згідний), російська інтелігенція має років десять на вигадування дотепних політичних анекдотів та написання сміливих бардівських пісень…
Я у таких випадках, коли стаю пророком не через дар передбачення, а через те, що навколо здебільшого люди зі звичкою ховати голову у пісок, не можу втриматися від зловтіхи. От і тепер російським інтелігентам, що «прокидаються» та «відкривають очі» на гидотну реальність, яку оспівували та з якою примиряли свою свідомість орвелівським «двомисленням», я бажаю, щоб за цей період нового застою та майбутньої нової перебудови, щоб влада встигла їх пригостити добрячими копняками поліційним чоботом, і кийками по спині. Верства, яка замістьтого, щоб бути мозоком нації, обрала, за відомим висловом, стан гівна нації, мусить заплатити за свої невиконану суспільну роль.
А про українських інтелігентів ще говорити зарано. У них ще все попереду. Порозмовляємо років через десять…

З величезним задоволенням подивився я на еволюцію російської інтелігенції.
Коли 1991-го я казав, що повернення до поясного часу це небезпечне потурання консервативному плебсу та люмпенам, мені відповідали, що я перебільшую, це просто, щоб з роботи повертатися, коли ще світло.
Коли 1995-го я казав, що Примаков, це не прагматична політика, а передвісник великої біди реставрації, мені заперечували, що слід лицемірному Заходу продемонструвати характер.
Коли 1996-го я казав, що «Стариє пєсні а главнам» у новорічну ніч це не прикол, а естетика майбутнього режиму, співбесідники просто знизували плечима.
Коли 1999-го я казав, що Путін це ідеолог влади сірості і агресивної меншовартості, мені казали, що він, принаймні, молодий і не п’є, тому нехай, а там і нові обличчя з’являться.
Коли тоді ж я попереджав, що політики зі свічками у церкві, багатогодинні трансляції на живу з недобудованого ще на той час храму Христа спасителя, це початок обскурантизму та пришестя політруків від РПЦ, мені відповідали, що я бачу світ, як типовий безбожник.
Коли 2000-го казав, що фільми Бодрова молодшого та йому подібні випускають з пляшки джина нового, на цей раз російського «гітлерюгенду», мені відповідали, що це щось там творчі люди з коксу бісяться та, взагалі, ксенофобія, зокрема українофобія, це журналістські бздури, бо, мовляв, все життя живемо, та може, одного ідіота бачила, хто так говорить, та й то він вибачався, коли протверезів.
Коли 2001-го я казав, що Дугін та євразійство це не естетичний та популярно-історичний тренд, а засади майбутньої політики, мені відповідали, що Росія не схід і не захід, і від того, якщо вона знайде свою путь, світ тільки виграє, бо Росія стане більш гуманістичною.
Коли 2002-го я казав, що повернення гімну СРСР це початок ери охлократії та авториторизму, мені казали, що гімн, звісно, гидота, але в нього, принаймні, є слова, та й, взагалі, хто у сучасному світі вивчає та співає гімни...
Коли 2003-го тоді ж я казав, що керована демократія це ідеологічне оформлення авторитаризму, мені заперечували, що демократія це не вседозволеність, а керована демократія це кілька років тиші, щоб могло вирости нове, незіпсоване совком покоління.
Коли 2005-го я казав, мовляв, бачите, куди все прийшло: Беслан, Дубровка, Ходорковський, істерія проти "помаранчової" України, торгівельна війна з Грузією, підтримка одіозних режимів, інородців на вулицях Москви щотижня вбивають, статеве виховання та акції анти-СНІД з роздачею презервативів у школах заборонили, фактично закон божий впровадили - мені казали: "Так, так, дещо є, але не так густо, як ти це подаєш, позитивніше світ слід бачити, це все у нас десь на маргіналіях, легко можна не помічати, проте не стріляють бандити на вулицях, як у 90-ті за твого улюбленого Єльцина"...
Можна ще багато-багато сторінок написати у такому стилі…
Але тепер, здається, інтелігенція прокидається. Тепер вони відкрили, хто над ними сидить, і що з під них, на горі сидячих, на голову суспільству тече зовсім не мармелад. Тепер вони обмінюються аргументами дослівно такими, які я вживав ще десятиліття тому…
Молодці, звісно, що дійшло. Хоч і пізно. Краще, ніж ніколи. Тепер коли у кремлівському режиму починається доба застою (про це сказав хтось у передачі Еха Москви, і я з цим згідний), російська інтелігенція має років десять на вигадування дотепних політичних анекдотів та написання сміливих бардівських пісень…
Я у таких випадках, коли стаю пророком не через дар передбачення, а через те, що навколо здебільшого люди зі звичкою ховати голову у пісок, не можу втриматися від зловтіхи. От і тепер російським інтелігентам, що «прокидаються» та «відкривають очі» на гидотну реальність, яку оспівували та з якою примиряли свою свідомість орвелівським «двомисленням», я бажаю, щоб за цей період нового застою та майбутньої нової перебудови, щоб влада встигла їх пригостити добрячими копняками поліційним чоботом, і кийками по спині. Верства, яка замістьтого, щоб бути мозоком нації, обрала, за відомим висловом, стан гівна нації, мусить заплатити за свої невиконану суспільну роль.
А про українських інтелігентів ще говорити зарано. У них ще все попереду. Порозмовляємо років через десять…

no subject
no subject
Не вірю
no subject
А какие Ваши прогнозы по части украинской ситуации?
no subject
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
no subject
no subject
no subject
(no subject)
(no subject)
no subject
no subject
(no subject)
(no subject)
no subject
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
no subject
(no subject)
no subject
світова практика у них
(no subject)
no subject
http://larry-bc.livejournal.com/143977.html
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
no subject
no subject
no subject
У них больше денег и выше в среднем доходы населения, легче вести бизнес и, по моим ощущениям, Путин и ко меньшие беспредельщики, чем ПР.
Демократии пока что у нас больше, но ее душат с ужасающей скоростью, так что и это преимущество быстро улетучивается.
Единственное - у нас больше шансов на смену власти, поскольку у ПР нет таких ресурсов для поддержания социальной стабильности, как у их российских собратьев, и ситуация может просто взорваться.
Живу то в Украине, то в России, поэтому все написанное - это собственные наблюдения.
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
no subject
а) поясний час – природній, а волюнтаризм із законами природи неприпустимий;
б) про українську інтелігенцію і 10 років – раніше (коли мине "єврозачарованість")
А взагалі сусіди зараз перебувають в стані подібному на наш 2004 рік, лише дуже ймовірна ще одна тимчасова "реставрація"
no subject
б) та яка там єврозачарованість? Самі "консерватори", совки, клерикали, "третя путь", "укротрипільці". Єврозачарованих не більше, ніж десята відсотка.
(no subject)
До речі
Re: До речі
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
no subject
хоча буде боляче.
no subject
Будет очень вольно
Будет очень больно
Будет так трагично
Будет так подавно.
роскошь!
no subject
Шкода
no subject
no subject
no subject
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
дуже влучно
no subject
no subject
А в чому ви бачите загрозу?
no subject
І тоді ж, у жовтні, про адаптивні життєві стратегії.