Про російські вибори
Monday, 5 December 2011 08:35 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
kerbasiЯ раніше, поки не вийшов з російського культурного поля, багато спілкувався з росіянами. Тепер вже майже не спілкуюся давно. Не через політику, якось само так сталося. От за останні тижні зненацька прокинулася цікавість. Відкрив для себе, що в них парламентські вибори. Почитав, послухав – тепер хочеться дещо підсумувати.
З величезним задоволенням подивився я на еволюцію російської інтелігенції.
Коли 1991-го я казав, що повернення до поясного часу це небезпечне потурання консервативному плебсу та люмпенам, мені відповідали, що я перебільшую, це просто, щоб з роботи повертатися, коли ще світло.
Коли 1995-го я казав, що Примаков, це не прагматична політика, а передвісник великої біди реставрації, мені заперечували, що слід лицемірному Заходу продемонструвати характер.
Коли 1996-го я казав, що «Стариє пєсні а главнам» у новорічну ніч це не прикол, а естетика майбутнього режиму, співбесідники просто знизували плечима.
Коли 1999-го я казав, що Путін це ідеолог влади сірості і агресивної меншовартості, мені казали, що він, принаймні, молодий і не п’є, тому нехай, а там і нові обличчя з’являться.
Коли тоді ж я попереджав, що політики зі свічками у церкві, багатогодинні трансляції на живу з недобудованого ще на той час храму Христа спасителя, це початок обскурантизму та пришестя політруків від РПЦ, мені відповідали, що я бачу світ, як типовий безбожник.
Коли 2000-го казав, що фільми Бодрова молодшого та йому подібні випускають з пляшки джина нового, на цей раз російського «гітлерюгенду», мені відповідали, що це щось там творчі люди з коксу бісяться та, взагалі, ксенофобія, зокрема українофобія, це журналістські бздури, бо, мовляв, все життя живемо, та може, одного ідіота бачила, хто так говорить, та й то він вибачався, коли протверезів.
Коли 2001-го я казав, що Дугін та євразійство це не естетичний та популярно-історичний тренд, а засади майбутньої політики, мені відповідали, що Росія не схід і не захід, і від того, якщо вона знайде свою путь, світ тільки виграє, бо Росія стане більш гуманістичною.
Коли 2002-го я казав, що повернення гімну СРСР це початок ери охлократії та авториторизму, мені казали, що гімн, звісно, гидота, але в нього, принаймні, є слова, та й, взагалі, хто у сучасному світі вивчає та співає гімни...
Коли 2003-го тоді ж я казав, що керована демократія це ідеологічне оформлення авторитаризму, мені заперечували, що демократія це не вседозволеність, а керована демократія це кілька років тиші, щоб могло вирости нове, незіпсоване совком покоління.
Коли 2005-го я казав, мовляв, бачите, куди все прийшло: Беслан, Дубровка, Ходорковський, істерія проти "помаранчової" України, торгівельна війна з Грузією, підтримка одіозних режимів, інородців на вулицях Москви щотижня вбивають, статеве виховання та акції анти-СНІД з роздачею презервативів у школах заборонили, фактично закон божий впровадили - мені казали: "Так, так, дещо є, але не так густо, як ти це подаєш, позитивніше світ слід бачити, це все у нас десь на маргіналіях, легко можна не помічати, проте не стріляють бандити на вулицях, як у 90-ті за твого улюбленого Єльцина"...
Можна ще багато-багато сторінок написати у такому стилі…
Але тепер, здається, інтелігенція прокидається. Тепер вони відкрили, хто над ними сидить, і що з під них, на горі сидячих, на голову суспільству тече зовсім не мармелад. Тепер вони обмінюються аргументами дослівно такими, які я вживав ще десятиліття тому…
Молодці, звісно, що дійшло. Хоч і пізно. Краще, ніж ніколи. Тепер коли у кремлівському режиму починається доба застою (про це сказав хтось у передачі Еха Москви, і я з цим згідний), російська інтелігенція має років десять на вигадування дотепних політичних анекдотів та написання сміливих бардівських пісень…
Я у таких випадках, коли стаю пророком не через дар передбачення, а через те, що навколо здебільшого люди зі звичкою ховати голову у пісок, не можу втриматися від зловтіхи. От і тепер російським інтелігентам, що «прокидаються» та «відкривають очі» на гидотну реальність, яку оспівували та з якою примиряли свою свідомість орвелівським «двомисленням», я бажаю, щоб за цей період нового застою та майбутньої нової перебудови, щоб влада встигла їх пригостити добрячими копняками поліційним чоботом, і кийками по спині. Верства, яка замістьтого, щоб бути мозоком нації, обрала, за відомим висловом, стан гівна нації, мусить заплатити за свої невиконану суспільну роль.
А про українських інтелігентів ще говорити зарано. У них ще все попереду. Порозмовляємо років через десять…
З величезним задоволенням подивився я на еволюцію російської інтелігенції.
Коли 1991-го я казав, що повернення до поясного часу це небезпечне потурання консервативному плебсу та люмпенам, мені відповідали, що я перебільшую, це просто, щоб з роботи повертатися, коли ще світло.
Коли 1995-го я казав, що Примаков, це не прагматична політика, а передвісник великої біди реставрації, мені заперечували, що слід лицемірному Заходу продемонструвати характер.
Коли 1996-го я казав, що «Стариє пєсні а главнам» у новорічну ніч це не прикол, а естетика майбутнього режиму, співбесідники просто знизували плечима.
Коли 1999-го я казав, що Путін це ідеолог влади сірості і агресивної меншовартості, мені казали, що він, принаймні, молодий і не п’є, тому нехай, а там і нові обличчя з’являться.
Коли тоді ж я попереджав, що політики зі свічками у церкві, багатогодинні трансляції на живу з недобудованого ще на той час храму Христа спасителя, це початок обскурантизму та пришестя політруків від РПЦ, мені відповідали, що я бачу світ, як типовий безбожник.
Коли 2000-го казав, що фільми Бодрова молодшого та йому подібні випускають з пляшки джина нового, на цей раз російського «гітлерюгенду», мені відповідали, що це щось там творчі люди з коксу бісяться та, взагалі, ксенофобія, зокрема українофобія, це журналістські бздури, бо, мовляв, все життя живемо, та може, одного ідіота бачила, хто так говорить, та й то він вибачався, коли протверезів.
Коли 2001-го я казав, що Дугін та євразійство це не естетичний та популярно-історичний тренд, а засади майбутньої політики, мені відповідали, що Росія не схід і не захід, і від того, якщо вона знайде свою путь, світ тільки виграє, бо Росія стане більш гуманістичною.
Коли 2002-го я казав, що повернення гімну СРСР це початок ери охлократії та авториторизму, мені казали, що гімн, звісно, гидота, але в нього, принаймні, є слова, та й, взагалі, хто у сучасному світі вивчає та співає гімни...
Коли 2003-го тоді ж я казав, що керована демократія це ідеологічне оформлення авторитаризму, мені заперечували, що демократія це не вседозволеність, а керована демократія це кілька років тиші, щоб могло вирости нове, незіпсоване совком покоління.
Коли 2005-го я казав, мовляв, бачите, куди все прийшло: Беслан, Дубровка, Ходорковський, істерія проти "помаранчової" України, торгівельна війна з Грузією, підтримка одіозних режимів, інородців на вулицях Москви щотижня вбивають, статеве виховання та акції анти-СНІД з роздачею презервативів у школах заборонили, фактично закон божий впровадили - мені казали: "Так, так, дещо є, але не так густо, як ти це подаєш, позитивніше світ слід бачити, це все у нас десь на маргіналіях, легко можна не помічати, проте не стріляють бандити на вулицях, як у 90-ті за твого улюбленого Єльцина"...
Можна ще багато-багато сторінок написати у такому стилі…
Але тепер, здається, інтелігенція прокидається. Тепер вони відкрили, хто над ними сидить, і що з під них, на горі сидячих, на голову суспільству тече зовсім не мармелад. Тепер вони обмінюються аргументами дослівно такими, які я вживав ще десятиліття тому…
Молодці, звісно, що дійшло. Хоч і пізно. Краще, ніж ніколи. Тепер коли у кремлівському режиму починається доба застою (про це сказав хтось у передачі Еха Москви, і я з цим згідний), російська інтелігенція має років десять на вигадування дотепних політичних анекдотів та написання сміливих бардівських пісень…
Я у таких випадках, коли стаю пророком не через дар передбачення, а через те, що навколо здебільшого люди зі звичкою ховати голову у пісок, не можу втриматися від зловтіхи. От і тепер російським інтелігентам, що «прокидаються» та «відкривають очі» на гидотну реальність, яку оспівували та з якою примиряли свою свідомість орвелівським «двомисленням», я бажаю, щоб за цей період нового застою та майбутньої нової перебудови, щоб влада встигла їх пригостити добрячими копняками поліційним чоботом, і кийками по спині. Верства, яка замістьтого, щоб бути мозоком нації, обрала, за відомим висловом, стан гівна нації, мусить заплатити за свої невиконану суспільну роль.
А про українських інтелігентів ще говорити зарано. У них ще все попереду. Порозмовляємо років через десять…
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: Thursday, 22 December 2011 08:45 pm (UTC)Ленін цілком мав рацію. Але якщо хочете елегантніше і від опонента Леніна, то ось, будь ласка:
Чтoбы пoнять иcтoчники pyccкoгo кoммyнизмa и yяcнить ceбe xapaктep pyccкoй peвoлюции, нyжнo знaть, чтo пpeдcтaвляeт coбoй тo cвoeoбpaзнoe явлeниe, кoтopoe в Poccии имeнyeтcя «интеллигенция». Зaпaдныe люди впaли бы в oшибкy, ecлн бы oни oтoжecтвили pyccкyю интeллигeнцию c тeм, чтo нa Зaпaдe нaзывaют intellectuels. Intellectuels — этo люди интeллeктyaльнoгo тpyдa и твopчecтвa, пpeждe вceгo yчeныe, пиcaтeли, xyдoжники, пpoфeccopa, пeдaroги и пp. Coвepшeнкo дpyгoe oбpaзoвaниe пpeдcтaвляeт coбoй pyccкaя интeллигeнция, к кoтopoй мoгли пpинaдлeжaть люди нe зaнимaющиecя интeллeктyaльным тpyдoм и вooбщe нe ocoбeннo интeллeктyaльныe. И мнoгиe pyccкиe yчeныe и пиcaтeли coвceм нe мoгли быть пpичиcлeны к интeллигeнции в тoчнoм cмыcлe cлoвa. Интeллигeнция cкopee нaпoминaлa мoнaшecкий opдeн или peлигиoзнyю ceктy co cвoeй ocoбoй мopaльнo, oчeнь нeтepпимoй, co cвoим oбязaтeльным миpocoзepцaниeм, co cвoими ocoбыми нpaвaми и oбычaями, и дaжe co cвoeoбpaзным физичecким oбликoм, пo кoтopoмy вceгдa мoжнo былo yзнaть интeллиreнтa и oтличать eгo oт дpyгиx coциaльныx rpyпп. Интeллигeнция былa y нac идeoлoгичecкoй, a нe пpoфeccиoнaльнoй и экoнoмичecкoй гpyппиpoвкoй, oбpaзoвaвшeйcя из paзныx coциaльныx клaccoв, cнaчaлa пo пpeимyщecтвy из бoлee кyльтypнoй чacти двopянcтвa, пoзжe из cынoвeй cвящeнникoв и диaкoнoв, из мeлкиx чинoвникoв, из мeщaн и, пocлe ocвoбoждeния, из кpecтьян. Этo и ecть paзнoчиннaя интeллигeнция, oбъeдинeннaя иcключитeльнo идeями и пpитoм идeями coциaльнoгo xapaктepa. Bo втopyю пoлoвинy XIX вeкa cлoй, кoтopый имeнyeтcя пpocтo кyльтypным, пepexoдит в нoвый тип, пoлyчaющий нaимeнoвaниe интeллигeнции. Этoт тип имeeт cвoи xapaктepныe чepты, cвoйcтвeнныe вceм eгo нacтoяшим пpeдcтaвитeлям. B интeллигeнции были типичecкиe pyccкиe чepты и coвepшeннo oшибoчнo тo мнeниe, кoтopoe видeлo в интeллигeнции дeнaциoнaлизaцию и пoтepю вcякoй cвязи c pyccкoй пoчвoй. Дocтoeвcкий oтличнo пoнимaл pyccкий xapaктep интeллигeнтa-peвoлюциoнepa и нaзвaл eгo «вeликим cкитaльцeм pyccкoй зeмли», xoтя oн и нe любил peвoлюциoнныx идeй. (http://www.vehi.net/berdyaev/istoki/01.html)
no subject
Date: Friday, 23 December 2011 06:20 am (UTC)дійшов кінець-кінцем висновку, що та (загалом майже завжди і всюди маргінальна) страта, що її обзивають інтелігенцією чи intellectuals, ніколи і ніде не змогла виступити реальним рушійним чинником суспільно-політичних перетворень
no subject
Date: Monday, 26 December 2011 10:45 pm (UTC)http://kerbasi.livejournal.com/99914.html?thread=1455946#t1455946
В принципі, останній мій коментар про роль інтелектуалів, але для кращого розуміння думки краще всю гілку передивитися.