Про російські вибори
Monday, 5 December 2011 08:35 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
kerbasiЯ раніше, поки не вийшов з російського культурного поля, багато спілкувався з росіянами. Тепер вже майже не спілкуюся давно. Не через політику, якось само так сталося. От за останні тижні зненацька прокинулася цікавість. Відкрив для себе, що в них парламентські вибори. Почитав, послухав – тепер хочеться дещо підсумувати.
З величезним задоволенням подивився я на еволюцію російської інтелігенції.
Коли 1991-го я казав, що повернення до поясного часу це небезпечне потурання консервативному плебсу та люмпенам, мені відповідали, що я перебільшую, це просто, щоб з роботи повертатися, коли ще світло.
Коли 1995-го я казав, що Примаков, це не прагматична політика, а передвісник великої біди реставрації, мені заперечували, що слід лицемірному Заходу продемонструвати характер.
Коли 1996-го я казав, що «Стариє пєсні а главнам» у новорічну ніч це не прикол, а естетика майбутнього режиму, співбесідники просто знизували плечима.
Коли 1999-го я казав, що Путін це ідеолог влади сірості і агресивної меншовартості, мені казали, що він, принаймні, молодий і не п’є, тому нехай, а там і нові обличчя з’являться.
Коли тоді ж я попереджав, що політики зі свічками у церкві, багатогодинні трансляції на живу з недобудованого ще на той час храму Христа спасителя, це початок обскурантизму та пришестя політруків від РПЦ, мені відповідали, що я бачу світ, як типовий безбожник.
Коли 2000-го казав, що фільми Бодрова молодшого та йому подібні випускають з пляшки джина нового, на цей раз російського «гітлерюгенду», мені відповідали, що це щось там творчі люди з коксу бісяться та, взагалі, ксенофобія, зокрема українофобія, це журналістські бздури, бо, мовляв, все життя живемо, та може, одного ідіота бачила, хто так говорить, та й то він вибачався, коли протверезів.
Коли 2001-го я казав, що Дугін та євразійство це не естетичний та популярно-історичний тренд, а засади майбутньої політики, мені відповідали, що Росія не схід і не захід, і від того, якщо вона знайде свою путь, світ тільки виграє, бо Росія стане більш гуманістичною.
Коли 2002-го я казав, що повернення гімну СРСР це початок ери охлократії та авториторизму, мені казали, що гімн, звісно, гидота, але в нього, принаймні, є слова, та й, взагалі, хто у сучасному світі вивчає та співає гімни...
Коли 2003-го тоді ж я казав, що керована демократія це ідеологічне оформлення авторитаризму, мені заперечували, що демократія це не вседозволеність, а керована демократія це кілька років тиші, щоб могло вирости нове, незіпсоване совком покоління.
Коли 2005-го я казав, мовляв, бачите, куди все прийшло: Беслан, Дубровка, Ходорковський, істерія проти "помаранчової" України, торгівельна війна з Грузією, підтримка одіозних режимів, інородців на вулицях Москви щотижня вбивають, статеве виховання та акції анти-СНІД з роздачею презервативів у школах заборонили, фактично закон божий впровадили - мені казали: "Так, так, дещо є, але не так густо, як ти це подаєш, позитивніше світ слід бачити, це все у нас десь на маргіналіях, легко можна не помічати, проте не стріляють бандити на вулицях, як у 90-ті за твого улюбленого Єльцина"...
Можна ще багато-багато сторінок написати у такому стилі…
Але тепер, здається, інтелігенція прокидається. Тепер вони відкрили, хто над ними сидить, і що з під них, на горі сидячих, на голову суспільству тече зовсім не мармелад. Тепер вони обмінюються аргументами дослівно такими, які я вживав ще десятиліття тому…
Молодці, звісно, що дійшло. Хоч і пізно. Краще, ніж ніколи. Тепер коли у кремлівському режиму починається доба застою (про це сказав хтось у передачі Еха Москви, і я з цим згідний), російська інтелігенція має років десять на вигадування дотепних політичних анекдотів та написання сміливих бардівських пісень…
Я у таких випадках, коли стаю пророком не через дар передбачення, а через те, що навколо здебільшого люди зі звичкою ховати голову у пісок, не можу втриматися від зловтіхи. От і тепер російським інтелігентам, що «прокидаються» та «відкривають очі» на гидотну реальність, яку оспівували та з якою примиряли свою свідомість орвелівським «двомисленням», я бажаю, щоб за цей період нового застою та майбутньої нової перебудови, щоб влада встигла їх пригостити добрячими копняками поліційним чоботом, і кийками по спині. Верства, яка замістьтого, щоб бути мозоком нації, обрала, за відомим висловом, стан гівна нації, мусить заплатити за свої невиконану суспільну роль.
А про українських інтелігентів ще говорити зарано. У них ще все попереду. Порозмовляємо років через десять…
З величезним задоволенням подивився я на еволюцію російської інтелігенції.
Коли 1991-го я казав, що повернення до поясного часу це небезпечне потурання консервативному плебсу та люмпенам, мені відповідали, що я перебільшую, це просто, щоб з роботи повертатися, коли ще світло.
Коли 1995-го я казав, що Примаков, це не прагматична політика, а передвісник великої біди реставрації, мені заперечували, що слід лицемірному Заходу продемонструвати характер.
Коли 1996-го я казав, що «Стариє пєсні а главнам» у новорічну ніч це не прикол, а естетика майбутнього режиму, співбесідники просто знизували плечима.
Коли 1999-го я казав, що Путін це ідеолог влади сірості і агресивної меншовартості, мені казали, що він, принаймні, молодий і не п’є, тому нехай, а там і нові обличчя з’являться.
Коли тоді ж я попереджав, що політики зі свічками у церкві, багатогодинні трансляції на живу з недобудованого ще на той час храму Христа спасителя, це початок обскурантизму та пришестя політруків від РПЦ, мені відповідали, що я бачу світ, як типовий безбожник.
Коли 2000-го казав, що фільми Бодрова молодшого та йому подібні випускають з пляшки джина нового, на цей раз російського «гітлерюгенду», мені відповідали, що це щось там творчі люди з коксу бісяться та, взагалі, ксенофобія, зокрема українофобія, це журналістські бздури, бо, мовляв, все життя живемо, та може, одного ідіота бачила, хто так говорить, та й то він вибачався, коли протверезів.
Коли 2001-го я казав, що Дугін та євразійство це не естетичний та популярно-історичний тренд, а засади майбутньої політики, мені відповідали, що Росія не схід і не захід, і від того, якщо вона знайде свою путь, світ тільки виграє, бо Росія стане більш гуманістичною.
Коли 2002-го я казав, що повернення гімну СРСР це початок ери охлократії та авториторизму, мені казали, що гімн, звісно, гидота, але в нього, принаймні, є слова, та й, взагалі, хто у сучасному світі вивчає та співає гімни...
Коли 2003-го тоді ж я казав, що керована демократія це ідеологічне оформлення авторитаризму, мені заперечували, що демократія це не вседозволеність, а керована демократія це кілька років тиші, щоб могло вирости нове, незіпсоване совком покоління.
Коли 2005-го я казав, мовляв, бачите, куди все прийшло: Беслан, Дубровка, Ходорковський, істерія проти "помаранчової" України, торгівельна війна з Грузією, підтримка одіозних режимів, інородців на вулицях Москви щотижня вбивають, статеве виховання та акції анти-СНІД з роздачею презервативів у школах заборонили, фактично закон божий впровадили - мені казали: "Так, так, дещо є, але не так густо, як ти це подаєш, позитивніше світ слід бачити, це все у нас десь на маргіналіях, легко можна не помічати, проте не стріляють бандити на вулицях, як у 90-ті за твого улюбленого Єльцина"...
Можна ще багато-багато сторінок написати у такому стилі…
Але тепер, здається, інтелігенція прокидається. Тепер вони відкрили, хто над ними сидить, і що з під них, на горі сидячих, на голову суспільству тече зовсім не мармелад. Тепер вони обмінюються аргументами дослівно такими, які я вживав ще десятиліття тому…
Молодці, звісно, що дійшло. Хоч і пізно. Краще, ніж ніколи. Тепер коли у кремлівському режиму починається доба застою (про це сказав хтось у передачі Еха Москви, і я з цим згідний), російська інтелігенція має років десять на вигадування дотепних політичних анекдотів та написання сміливих бардівських пісень…
Я у таких випадках, коли стаю пророком не через дар передбачення, а через те, що навколо здебільшого люди зі звичкою ховати голову у пісок, не можу втриматися від зловтіхи. От і тепер російським інтелігентам, що «прокидаються» та «відкривають очі» на гидотну реальність, яку оспівували та з якою примиряли свою свідомість орвелівським «двомисленням», я бажаю, щоб за цей період нового застою та майбутньої нової перебудови, щоб влада встигла їх пригостити добрячими копняками поліційним чоботом, і кийками по спині. Верства, яка замістьтого, щоб бути мозоком нації, обрала, за відомим висловом, стан гівна нації, мусить заплатити за свої невиконану суспільну роль.
А про українських інтелігентів ще говорити зарано. У них ще все попереду. Порозмовляємо років через десять…
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: Monday, 5 December 2011 09:15 am (UTC)no subject
Date: Monday, 5 December 2011 10:42 am (UTC)no subject
Date: Monday, 5 December 2011 10:46 am (UTC)no subject
Date: Monday, 5 December 2011 10:50 am (UTC)no subject
Date: Monday, 5 December 2011 10:57 am (UTC)no subject
Date: Monday, 5 December 2011 11:01 am (UTC)no subject
Date: Wednesday, 14 December 2011 01:27 am (UTC)Я майже впевнена, що зміни там почнуться не скоро, там воно ще буде мусолитись довго і нудно. Ще оберуть Путіна, ще з ним пограються доки Європі, та Штатам ця кукла набридне остаточно.
Що до інтелекту в РФії.
Давно стежу за тим інтелектом, і таке складається враження, що отой інтелект, у тій імперії, якось існує сам по собі, а народ сам по собі. Вони майже не перетинаються. Вони навіть не родичі один одному. Отой інтелект і розвивається якимсь дивним чином - все в пустий хлопок. Пагутарить досхочу, пісеньок наспівається, книжок напишеться, а коли владу вольності отого інтелекту трошки стануть дратувати, вона його поморочить в гулагагах, якусь частку передком виштовхне на Захід, а рештку заманить до кормушки і пригодує.
Та тільки народу від тих адових кругів інтелекту ні холодно, ні жарко. Як був отой народ забитий, та темний в батюшку-царя уверовавший, так по цей день в того батюшку в різних іпостасіях і вєрує.
А в Європах вроді і про інтелект ніде не чути, а народу живеться все ж краще.
no subject
Date: Wednesday, 14 December 2011 06:13 am (UTC)Хай там як з тим інтелектом, але я можу порівнювати і професійну сферу, і сферу своїх позаробочих зацікавлень, і порівняння не на користь України. Росія також не інтелектуальний рай, але це принаймні щось. Взагалі, я десь нещодавно написав, що науки "кирилічними" мовами для мене не існує...
Інтелектуальна верства в Україні ніяк не ближча до інших верств, не виконує ніякої позитивної функції у суспільстві, і взагалі настільки непомітна і нечисленна, що її й верствою назвати не можливо - такі собі окремі кластери на великій поверхні.
"А в Європах вроді і про інтелект ніде не чути, а народу живеться все ж краще".
В Європах і про народ ніде не чути, бо одні вже переросли цей "фьолкіше" дискурс, а в інших його ніколи й не було.