Zaśpiewajmy jeszcze raz

[kerbasi]

Влітку 1978-го я надибав батьківську касету з записом фіналу фестивалю Сопот-77. Мені було тоді десять років. Батько писав з телевізора на касетник Весна-306. Це, мабуть, остання новинка технічного прогресу, що досягла нашої родини, бо наступний магнітофон, як і перший кольоровий телевізор з’явилися вже у 90-ті. Але я не про це…

Друге місце на тому фестивалі зайняв польський гурт «Czerwone gitary» з піснею «Nie spoczniemy». Співав Северин Краєвський. (Не плутати з письменником Мареком Краєвським)! Про цього співака достатньо інформації в інтернеті, зокрема в українській Вікіпедії. Є навіть розлога стаття, написана з великою симпатією російським автором.

Шарм чудової мелодії та голосу Северина Краєвського справив на мене неабияке враження. З пісні я не зрозумів жодного слова, але добряче заїздив нещасну касету та вуха сусідів. Нещодавно я згадав цю пісню і відшукав її на Ют’юбі. Легко знаходяться слова пісні та різні спроби перекладу російською мовою. У ЖЖ також можна знайти обговорення цієї пісні.

Текст пісні є стандартним інтелігентським набором романтичних образів, типових для 70-х років минулого століття. Є там і безкінечна дорога (за синьою далиною – нова далина, за лютим холодом – новий холод), і імператив не зупинятися (не перепочиваймо, поки не дійдемо) , а по досягненні метафоричної мети (сьомий ліс) потрібно заспівати пісню. Є там і картярські образи: королі, тузи. Також типовий для інтелігентської слов’янської души стан вічної безпорадності та недоконаності : нерозважна туга, невгамований голод, невтамований біль, невідтанцьований бал, який вже відбринів, невтішний час, що минає. Все це можна знайти й у совєцьких жанрах тодішньої пісенної культури від романсів і аж до напівпідпільного року. Дивно, як тоді співпали сентиментальні настрої поляків і жителів СРСР! Здається, що цей напрямок не отримав продовження на польській естраді, але в нас публіка ще продовжує плекати сентиментальність, тільки смаки впали, тому й сентиментальність або попсово-дешева або брутально-кримінальна.

Хай там як, але мені по тридцяти трьох роках від першого прослухання повторне відкриття Краєвського принесло приємні емоції. А рядки з останнього куплету власне могли б стати гаслом щоденнику. Хіба тільки не тепер, а коли вже дійсно прийде час підбивати фінальні підсумки:

Czy warto było kochać nas?
Może warto, lecz tą kartą źle grał czas.

Переклад літерально десь такий: «Чи варто було любити нас? Може, варто, але ту карту погано розіграв час».
Ці слова можуть слугувати гаслом всього мого покоління. Принаймні, людей мого штибу.
 

 

Comments

[lovkyj-man.livejournal.com]

приблизно такі ж враження про теми співів залишаються від кіна Przypadek (www.imdb.com/title/tt0084549/)

[kerbasi.livejournal.com]

Здається, цей "слов'янький романтизм" вже історія. Не претендую на знання польської культури, але в польського радіо, що в мене часто годинами грає для фону, вже таких мотивів немає.
А в цілому, так, мабуть, польська та російська культури мають більше спільного, ніж їхні носії готові визнати. Про нас - я вже мовчу... :)

[lovkyj-man.livejournal.com]

не втримаюсь і додам. форма пісень можливо була дуже подібна, але зміст польський був іншим

http://www.imdb.com/title/tt0084549/reviews

Having read a few negative comments on "Blind Chance", I felt compelled to express my opinion on what has become one of my absolute favorite films. I'm surprised to find that some Kieslowski fans, especially those who appreciate the colors trilogy, don't understand "Blind Chance." In my opinion, "Blind Chance" encapsulates many of the ideas and themes Kieslowski later explored in more detail.

However, "Blind Chance" is, ultimately, a political film. Although Kieslowski never really considered himself a political film-maker (compared to some of his contemporaries), "Blind Chance" is very much driven by political undercurrents and the outcome of each scenario has a decidedly political aspect. That said, the film transcends the immediate political situation in Poland as well and elevates "politics" to a much broader all-encompassing level. It is really not Polish politics that concern Kieslowski here, but the human being's capacity for taking action. Each scenario presents a possible course of action (or non-action). Kieslowski doesn't seem to endorse one course over the other, but makes a much broader statement about the need to take action, to believe in something, and to fight for something. What one is fighting for, what one believes in, ultimately isn't as important as the fight itself.

A brilliant and highly thought-provoking film. In my opinion, one of Kieslowski's most accomplished and densely-packed works. I hope that anyone who didn't appreciate "Blind Chance" will give it another chance (I've watched it at least ten times). It is not the most accessible film, but the pay-off is worth the effort.

[kerbasi.livejournal.com]

Кіно - це дещо інше. Там можна більше ідеології встромити, а душевне притлумити, ніж в естрадній музиці.

[bonnesauvage.livejournal.com]

о, це ж її Піккардійці переспівали українською?

[kerbasi.livejournal.com]

Можливо. Я натрапляв в інтернеті на згадки, що хтось переспівує, але сходу кліпу не знайшов.

[kachka-dyvachka.livejournal.com]

Вперше почула цю пісню наприкінці 90-х і вона тоді лягла на душу (було тоді мені років 15-16). Натомість радянські пісні ніколи не були мені близькі.
А тепер Ви так цікаво розширили мені контекст сприйняття цієї пісні.

[kerbasi.livejournal.com]

Ну, це не радянська пісня, на щастя. Хоча ж казали тоді "курица не птица, Польша не заграница" (або Болгарія замість Польщі) :)

[hvylya.livejournal.com]

не згодна. Послухала "Червоних гітар" поза "Не спочнемо" -- мелодії примітивні, не чіпляють. Як і, власне, "не спочнемо" -- як на мене, там більше важать саме вірші Агнешки Осецької, що і зробило цю пісню хітом.

[kerbasi.livejournal.com]

Не зрозумів, з чим не згодні, бо я начебто нічого і не стверджую, просто розписав текст та контекст.

А стосовно мелодії - для тогочасного стану естради в СРСР - класно чіпляло. А якби я тоді розумів текст, то не дослухав би й до сприспіву, бо от що мені було завжди чужим, так це інтелігентський набір тропів з усіма їхніми "дорогами без начала і конца" та "циганками с картами" і т.д.

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Пісня теж мені дуже подобається. З польських такого типу була ще "Кольорові ярмаркі" Марилі Родовіч. У Росію ці мінорні настрої озвучила "Машина врємєні" приблизно в той самий час. Порівнюючи "Машину с єврєямі", як вони самі себе ж називали, з антропологічним типажем Краєвського, мусимо дійти висновку, що оспівування оцього смоктання під ложечкою, оцього потягу в невідоме - се риса семітська, а не слов'янська. Хоч, наприклад, вкраїнці теж полюбляють сумненьке (тяжко в світі жити сироті убогому тощо), однак оспівують своє сумненьке трохи інакше. А в росіян і поготів - їм ближча "циґанская удаль". Ностальгійно-щемна тема, як у туристсько-бардівських піснях - витвір єврейського світосприймання у хвилини відпруження. Часом, як і багато що в цього народу, виходить на диво талановито.

[kerbasi.livejournal.com]

Хіба що в східно-європейських євреїв так. Та й те в тих, що русифікувалися до початку 20-го століття. Он передивіться на "срібну добу", там що не поет, то або єврейське походження або напівкровка. Це фактично люди, що втратили укоріненість в традиції, чисті інтелектуали з нуля, тобто та сама інтелігенція. На той час її можна назвати протосовєцькою, а потім - вже совєцькою.

[o-teren.livejournal.com]

Мені теж тут вчулось щось єврейське. Слов'яни, імхо, тужать якось трішки не так. :) А пісня теж сподобалась. :)
ПС. Поляки про Краєвського так і пишуть: "Seweryn Krajewski - ojciec Żyd, matka Rosjanka". Хоча, погугливши, виявив, що мати, якщо вірити самому Краєвському, таки українка: "Мои корни - на сегодняшней Украине. В памяти звучат песни матери. Когда она что-то делала, всегда пела. В основном по-украински. По-польски говорила плохо. Эта она пробудила во мне любовь к музыке."
Ото так все заплутано. :)

[lesadko.livejournal.com]

дякую! люблю цю пісню.

[kerbasi.livejournal.com]

Прошу!

[ferike.livejournal.com]

Розчулив. Ох ця польська струна в українській душі...

[kerbasi.livejournal.com]

Всє ми - чєловєкі :-))

[kerbasi.livejournal.com]

Та он дехто каже, що струна жидівська :))

[valya-zakhabura.livejournal.com]

З дитинства люблю цей гурт, а їхня пісня "Консуело" - це для мене взагалі найкраща пісня в світі. Люблю "Баладу пастирську" (пастухову), "Кіти в волоссі"...така лірика проникна

[kerbasi.livejournal.com]

А я крім цієї пісні взагалі нічого не знав. тільки тепер, завдяки Ют'юбу...

[tin-tina.livejournal.com]

Колись - дуже давно - я випадково чула одну пісню Агнешки Осєцької, власне, то був запис її концерту і мене буквально до живого дістали кілька рядків: "Міял биць рай, мял биць цуд, і цвяртка на попіціє" ( miał być raj, miał być cud i ćwiartka na popicie, ). Дивно, я довго потім не робила жодних спроб її переслухати і навіть щиро було переконана, що то з "Жінки з минулим" - себто "Чи ті очі можуть брехати?". Тим часом, то був "Штучний мед".
Не знаю... сьогодні я б уваги на неї не звернула, а от тоді почула, і саме той зворот не давав мені спокою роками.

[kerbasi.livejournal.com]

На таких прикладах видно, як сильно ми змінюємося, хотя у безперервному курсі життя цього не так помітно.

[tin-tina.livejournal.com]

Czy warto było kochać nas?
Może warto, lecz tą kartą źle grał czas.

Пікардійці переклали так
Чи нас кохати було варт?
Було варто, але час зіграв злий жарт.

варт - жарт

[kerbasi.livejournal.com]

А хіба українське віршування дозволяє утинання кінцевого голосного?

[adamnet.livejournal.com]

щиро вам дякую за цей давній і щемливий спомин...
розшарив...

[kerbasi.livejournal.com]

прошу!

[terryshnaucer.livejournal.com]

Географічно Польща для Тернопілля ближча навіть від Києва. Тому з дитинства слухав польське радіо. Зараз не слідкую за польською музикою, бо вважаю, шо період 80-90 років в польській музиці був найкращим. В Україні Червоні Гітари були популярніші через телебачення, трансляції Сопотського фестивалю. Але в той час були цікавіші групи. Для мене найращими були Будка Суфлера, Перфект, Маанам, тексти в них були цікавіші. Що цікаво, як і тоді, так і зараз, поляки дуже цінують свою музику з часів, в них є культ старої пісні. Радіостанції заповзято транслюють музику тієї Золотої епохи. Здається, що це є елементом національної ідеї поляків, бо вона обєднує поляків різних поколінь і різних місць перебування. Бо ту ж саму музику слухаютьі в Кракові, і в Чікаго. Причому, ця музика не має "шароварського" флеру. Нам би такого розуміння важливості власної музичної культури.
Але найважливіше те, що в загальному українці мало що знають про теперішню музику Польщі і інших сусідів, зате всі знають кому набив морду Кіркоров. Ми тотально в інформаційному просторі Росії, ми програли свій інфопростір...
Дещо від Будки:
http://www.youtube.com/watch?v=tBE5i7dYGuc
http://www.youtube.com/watch?v=w6n3tTzvTIs&feature=related
А це Перфект:
http://www.youtube.com/watch?v=PZ83QIW_vSY&feature=related дуже сильна пісня!!!

[kerbasi.livejournal.com]

Я звертав увагу на розмаїття різножанрових ФМ-станцій у Польщі. Нам далеко. В нас царство попсні.
У нас на півдні сигнал польського радіо доходив буде слабо, в нас більше Румунію слухали, поки Чаушеску не перевів всі програми на пісні про себе та свою дружину. Але слухали не румунську музику, а західну. А тепер вже й західна не популярна, бо плебс потребує зрозумілих текстів.
Стосовно програшу інформпростору... Є такий вид перемоги у єдиноборствах: "побєда ввіду нєявкі протівніка". От це про те, як нас перемагають росіяни.