Три роки пишу до ЖЖ

[kerbasi]

Ще один рік минув від мого першого допису. І я все ще у ЖЖ, що для мене дивно, бо зазвичай на довше, ніж два роки того чи іншого заняття без примусу мене не вистачає.

Кількісні показники для історії:

454 (2011:318, 2010:186) записів
11863 (4511, 1448) коментарів отримано
10036 (5495, 2237) коментарів додано
317 (225, 119) друзів маю
448 (287,156) додали до друзів мене
312 (222, 113) взаємних друзів

ЖЖ цілком задовольняє мою потребу в спілкуванні. У реальному житті я не маю можливості знайти місце у своєму розкладі для походів у гості, посиденьок. Якби не ЖЖ, мій світ був би у сотні разів герметичнішим. Так чи інакше, всі люди мають кожний свій засіб гаяти час. Перегляд фільму - півтори-дві години, читання чогось, без чого можна жити та працювати - десятки годин, а ще футбольні матчі, говнобачення та багато чого ще. Мене з переліченого та "багато чого ще" практично нічого не торкає. Проте є ЖЖ. І це добре.

Зі складнощів, які періодично виринають при веденні щоденника - мовне питання. Мова розкривається у всій своїй складності і безмежності, коли засвоюєш щоразу нові її обрії. Власне зараз я відчуваю, що наблизився до межі того, що іншомовна людина може опанувати з практики. Бракує не слів (словники - під рукою), не різних регістрів (вернакуляри чую, високий стиль читаю). Бракує мовного мислення, відчуття стилістичних тонкощів. Бракує україномовного дитинства, дворових ігор, перших сильних почуттів, відрефлексованих мовою. Словом, бракує кровного споріднення з мовою. Це можна було б частково скомпенсувати, вивчаючи мову на філологічному рівні, але це на даному етапі мого життя не з реальних завдань. До правопису також слід би зазирати частіше, ніж майже ніколи, але й на це у найближчий рік я точно часу не знайду. Отже, бачу нову висоту, яку потрібно або брати, або відступити. Я ще не маю рішення. 

За минулий ЖЖ-рік мій щоденник отримав ухил у суспільно-політичну площину, хоча й це не було моєю метою. Дещо несподіваний для мене феномен: не тільки я визначаю, яким є мій Кербасі, мій Кербасі багато чого визначає сам. На даний момент здається мені, що у наступному моєму ЖЖ-році я напишу чимало підсумкових записів на закриття старих тем.

Деякі проблеми виникають не одразу, а коли досягнеш певного кількісного рівня. Раніше під моїми дописами все було доволі чітко: хтось згідний, хтось - ні, хтось замислився. Я навіть хвалив себе подумки за те, що досяг чіткості і ясності письма, яке не викликає непорозумінь. Але за останній час, як зрозла кількість учасників дискусій, більш комплексними стали теми, все частіше стикаюся саме з непорозуміннями, коли начебто все простими словами пояснюю, чіткіше не буває, а людина розуміє щось своє аж до протилежності. Отже, є над чим працювати. Незгоду я сприймаю нормально, нерозуміння - залишає неприємний осад. Можливо, тут також причина в обмеженності моїх мовних навичок.

Не обіцяю, що вдасться, але спробую вгамувати свою дошкульність. Якщо помітили, я вже давно не підначую галичан. :-) Отже, покращення напевно відчують також інші категорії моїх читачів. З іншого боку, не хочеться перетворювати свій ЖЖ на щось бездоганно політкоректне, як інформаційні аркушики міжнародних організацій.
Шукатиму баланс.

Дякую усім читачам за те, що ви зі мною, попри всі мої мовні та особисті недолугості!

Comments

[nehrebeckyj.livejournal.com]

"...все частіше стикаюся саме з непорозуміннями, коли начебто все простими словами пояснюю, чіткіше не буває, а людина розуміє щось своє аж до протилежності".

Джойнт ту клаб!
Це постійне явище і ніяка робота над собою не поможе.

[stekunova-sem.livejournal.com]

вітання з триріччям!

[alla-g.livejournal.com]

а все-таки мені, загалом російськомовному в побуті, але все ж-таки "носію" мови дивно , що інша людина, що виросла на наших теренах, може опановувати мою мову як іноземну )
хочу сказать, що тобі це добре вдається )

Якби не ЖЖ, між світ був би у сотні разів герметичнішим

[ortep75.livejournal.com]

влучне зауваження.

[maryxmas.livejournal.com]

як лінгвіст, скажу -- як не працюй, все одно знайдуться люди, які прочитають все по-своєму. тому цим не варто перейматись :)

[morreth.livejournal.com]

уявляєте, як почувалися ізраїльтяни, коли опановували іврит як мову повсякденного спілкування?

[o-teren.livejournal.com]

От теж саме подумалося. Порозуміння - то ж результат праці двох (принаймні) сторін.

[p-dzikovsky.livejournal.com]

Покращення життя - вже сьогодні!

Але не зовсім розумію Ваші мовні проблеми - не маючи аніякого російськомовного дитинства я свого часу чимало прожив у Москві і цілком вільно почувався в російській мові - аж настільки, що, моментами, ловив себе на думанні російською. Ну, зрозуміло, мене її вчили з 2-го класу школи, а й російські книжки-телевізія завше були поряд - але все ж.

[smijana.livejournal.com]

Повір, чудова у тебе мова, ти взагалі унікальна людина яка такою працею здобула те що інші лінуються дошліфувати набагато меншою.

Але я розумію тебе.. доклавши стільки зусиль, ти не хочеш заплющити очі на те що не всі найменші нюанси, чуття мови, ще охоплені. Але ж ти знаєш, що навіть "носії" мови не можуть її осягнути і поставити на голову корону, бо мову вчать все життя.

Якщо вже за мову мова..
Не раз думала яке дієслово правильно вжити у такому випадку:
"Мене з переліченого та "багато чого ще" практично нічого не торкає."
Мені чомусь ближче "зачіпає", але хочеться розібратися як правильно а не як звично.

меня это не касается - мене це не стосується
не волнует - не хвилює, або в різних значеннях: не обходить, не зачіпає/не зачепило, чи не торкає?/не торкнуло???? - ні, "торкнуло" - це покруч якийсь, так явно не можна сказати. Або це буде мати одне із начень "вдарити, доторкнутися сильно в смислі" (див ***)
меня тронула эта история до глубины души- мене зворушила ця історія до глибини душі
коснуться краешком одежды - торкнутися краєчком одягу
трогательно - зворушливо
зацепило - зачепило
цепляет - зачіпає? (чіпає - так ніби не кажуть, не чула, штучно якось.. але "не чіпай" - є)

чи все ж таки "торкає"?:
***. перех., перев. у сполуч. зі сл. серце, душа, перен. Зворушувати, хвилювати. Лагодилась буря. Але я байдужно дивився на грізні розрухи натури, не торкала якось мого серця дика краса південної бурі... (Михайло Коцюбинський, І, 1955, 177); І дальніх арф незнаний перебір Поетові торкає душу чулу... (Максим Рильський, Поеми, 1957, 15);
// Не залишати байдужим, викликати інтерес, цікавість. Чіпку все зачіпало, все торкало. Він про все баби розпитував (Панас Мирний, II, 1954, 49).
http://sum.in.ua/s/torkaty

Цікаво у Панаса Мирного- повтор "зачіпало, торкало".. були б синоніми (повні), мабуть би не поставив поряд. Може між ними теж нюанси.. хтозна як це впорядкувати. нюанси нюансів нюансів.. :))

[nik-adams.livejournal.com]

Кажуть, головне витримати перші три роки, далі буде легше. Або ще важче:). Вітаю! У вас чудовий блог, тож час був згаяний не дарма.

[valya-zakhabura.livejournal.com]

вітання!
цікавих тем і співрозмовників ;)

[sparrow-hawk.livejournal.com]

"не тільки я визначаю, яким є мій Кербасі, мій Кербасі багато чого визначає сам"

о, я це вже давно з Яструбом відчув :0)

з триріччям!

[kerbasi.livejournal.com]

Дякую!

"Торкає" - це легке тролення :-)) Взагалі, періодично натрапляю на такий вжиток саме у ЖЖ. Не знав, що цей вжиток можна легітимізувати Панасом Мирним та Максимом Рильським! Вважав це інтернетним неологізмом. От бачиш - ілюстрація безмежності мови.

[kerbasi.livejournal.com]

Мені українська не зовсім іноземна, але все ж таки кількох перших років життя не вистачає.
Дякую!

[ravlyk.livejournal.com]

Вітання!

Завжди рада читати :)

[kerbasi.livejournal.com]

Ну, я мав на увазі не гострі варіанти. Здається, що особистий досвід додає до значень слів і відповідно до інтерпретації текстів.

[kerbasi.livejournal.com]

Дякую!

[kerbasi.livejournal.com]

Дякую!
А Вас вітаю з днем народження!

[kerbasi.livejournal.com]

Тут слушно описані мовні проблеми при переході на іншу мову:
http://qermit.livejournal.com/83659.html

[nik-adams.livejournal.com]

Навзаєм:)

[larry-bc.livejournal.com]

Ура!

[p-dzikovsky.livejournal.com]

Я це розумію :-) Але, задумавшись... Допускаю, питомо українська проблема полягає в тому, що українська, на відміну від російської, не має певного "канцелярського стандарту". Тобто досить трохи вивчити російську на уроках (можливо, це ж стосується і англійської) - і вперед у світ широкий, де всі розмовляють однаково і мовних бар’єрів нема (ніяких там діялектизмів, сімейних приказок-побрехеньок і всього такого). В той же час українська - це якісь нові сліва практично в кожному новому контексті. Для порівняння - якщо в російській літературі мене ніколи ніяка лексика не ставила в тупик, то в українській поезії слів, незрозумілих для мене - без винятку україномовного - чомусь безмежна купа.

Не маючи нічого проти братньої мови - українська все ж видається мені більш розмаїтою і "укоріненою". Може, тому вона складніша для глибокого освоєння. М-м-м-м?

[kerbasi.livejournal.com]

Не знаю. Порівнянням мов у плані яка виразніша, яка глибша я перестав займатися, коли напрацював широку мовну ерудицію та набув знань з мовознавства. Якщо у мові щось не ставить в тупик, то це скоріш ознака не особливостей мови, а недостатнього нею володіння або обмеженного використання. В російській чимало діалектизмів, які часом не більш зрозумілі, ніж наші славетні галіцизми, і у літературі чимало пластів не дуже активної у сучасному мовленні лексики. Сімейних приказок-побрехеньок також мільйон.

[tin-tina.livejournal.com]

Поздоровляю!
У мене от з віртуальним персонажем трапилося, схоже, навпаки - віртуал відійшов собі у своє задзеркалля, витіснений реальною мною зі всіма моїми недосконалостями. Недарма я, доки вміла, шифрувалася - як знала :-)
(Галичан підначувати - це вже, їй-Богу, нудне заняття. Це вже кожен блогер спробував :-) )

[kerbasi.livejournal.com]

Їм легше було, оскільки мова була всім нерідною, символічо рідною, і всі було рівною мірою творцями нової реальності. В українській же доводиться опановувати реальність, яка для багатьох є рідною, до того ж вони самі не мають згоди між собою, яка з реальностей правильна і канонічна ))