kerbasi: (Default)
Під кожним моїм дописом про програми партій, що беруть участь в наступних виборах, обов'язково хтось писав, що ці аналізи не варті зусиль. Я навіть давав окремим дописом розлогу відповідь:
http://kerbasi.livejournal.com/152162.html

Але самі подумайте, ці дописи, якщо їх не витирати, можуть зберегтися надовго. Це ж історизація нашого життя. Якби я вів блог 1998-го, то напевно написав би там про партію Бродського і ще якогось крутелика (от, вже й прізвища не згадаю, а записав би - збереглося б для нащадків), які на Майдані з агітаційних вантажівок просували свої партію з назвою чи то "Красива Україна" чи то "За красиву Україну". От і назву докладно не пам'ятаю. А якби це все десь зберегалося, то скільки б людей мали б можливість ознайомитися і не сприймати серйозно всі проекти та призначення засновника цієї партії, і заощадили б свій час, витрачений на дискусії у його блозі.

І, звісно, всі б знали, що саме тоді ті два "політики" проголошували метою партії добитися пенсії в 1000 доларів, а зарплати в 2000 доларів. Тепер це звісно просто спогади юзеря Кербасі, було чи не було - не доведеш. А може, не 1000 і 2000 доларів, а 500 і 1000? Не тримає пам'ять дурниці, така властивість до самоочищення. А як би ефектно було б поруч з програмою партії "Україна - превед вперед!" покласти програму партії "За красиву Україну"! тому що у програмі партії пані Королевської читаємо:

"Нова економіка. Тільки сучасна, конкурентоздатна у світі економіка зможе забезпечити українців високооплачуваними робочими місцями, а українські родини – високим рівнем доходів. Середня зарплата на рівні 1000 євро та середня пенсія у 500 євро – реальні в Україні".

Порівняв би читач ті програми, і одразу ж зрозумів, за кого його має Королевська з командою.
Ось саме для історизації економічний блог партії "Україна - вперед" тепер посяде місце у моєму блозі. З коментарями.

Наші пріоритети
1. Підтримка національного виробника.
Держава повинна системно та цілеспрямовано підтримувати вітчизняних виробників.


Привіт від Кравчука-Фокіна-Кучми  (імпортозамєщєніє), Кучми-Лазаренка-Пустовойтенка (підтримка національного товаровиробника). Скільки тоді ще нестарої техніки іноземного виробництва тоді знищили, тулячи до неї виготовлені місцевими кулібінами запчастини! Скільки грошей викинули на вітер у намаганні виробляти в Україні абсолютно все, що вироблялося по всьому СРС Р!

Ми виступаємо за:
• Державні стимули для модернізації виробництв, технологічного переобладнання та запровадження передових технологій.


Вже був за Кучми інноваційний фонд, куди відраховувався спеціальний внесок, а фактично податок. Сам Кучма його й скасував, бо ефекту було ніякого, а податкове навантаження зашкалювало.

• Спеціальні умови кредитування та оподаткування для підприємств, що реалізовують інвестиційні проекти та створюють нові робочі місця.

І це вже було. Несть числа різним постановам про підтримку приоритетних напрямків, галузей, підприємств. Проекти малюються, робочі місці приписуються, гроші розпилюються.

• Державну підтримку експортної експансії не лише великих, а й малих та середніх виробників, активний захист інтересів українських виробників за кордоном, просування бренду Made in Ukraine.

Привіт Кравчук та ранній Кучма! Вже були ідеї за зразком тодішнього Китаю створити обласні зовнішньоторгівельні фірми, щоб через них просувати за кордон продукцію малих підприємств, а також середніх та великих, що не мають досвіду зовнішньоекономічної діяальності. На щастя, так і не втілили. Дрібних експортерів не врятували, але, принаймні, ще одну державну мафіозну структуру не створили.

Я чому наголошую на тому, що було - бо не маю підстав вірити, що при новому впровадженні названі заходи призведуть до чогось кращого.

2. Поліпшення умов ведення малого та середнього бізнесу.
Процвітаючий малий та середній бізнес – це резерв стабільності держави. Гнучкий та динамічний за своєю природою, він пом'якшує коливання економіки та забезпечує зайнятість «середнього класу».

Ми виступаємо за:
• Максимальне скорочення бюрократичного апарату. Документообіг та видача довідок мають здійснюватися в електронному вигляді. Наш принцип: «Менше посадовців, більше комп'ютерів».


А може, менше папірців? Тоді й менше комп'ютерів, ні?

Максимальне спрощення системи оподаткування. Податкова система має стати інструментом розвитку, а не репресій.

Хотілося б почути, з чого саме складиметься ця система оподаткування. І що вона буде розвивати. Бо пропонують готелям податкові канікули, а готелі в нас більше, ніж усі з ціною номеру від 1000 грн. за добу. Для народу, звісно. Для середньго класу...

Захист прав власності. Ми усунемо всі можливості використовувати суди і правоохоронні органи для незаконного відбирання та захоплення власності.

З судами ясно. Ви б спочатку, взагалі, хоча б пообіцяли прямо і чітко без жодних еківоків прописати в Конституції, що приватна власність недоторкана і є основою всього господарства, як приватного, так і загальнонаціонального.

3. Відродження високотехнологічного виробництва.
Тільки інноваційна економіка, що спирається на фундаментальну науку, вищу та професійно-технічну освіту, виробництво та обслуговування, здатна вивести Україну з економічного глухого кута.


Хотілося б знати, як для себе визначають високотехнологічне виробництво ідеологи партії. Бо знаємо, хто ховається у деталях. 

Ми виступаємо за:
• Державну підтримку пріоритетних галузей: інформаційні технології, суднобудування, авіабудування, машинобудування, приладобудування.


Привіт від прем'єр міністрів Кучми, Пустовойтенка, Кінаха. При них постанови про державну підтримку цих галузей приймали пачками.

Створення мережі промислових парків на базі державних ВНЗ.

Привіт від "хоздоговорних тєм" пізнього СРСР, від різного навколо-вільно-економічно-зонного бла-бла-бла Кравчука та Кучми.

• Перенесення в Україну високотехнологічних іноземних виробництв.

Пізно! Слід було широко ворота розчиняти на самому початку 90-х, коли регіоном "лоу-кост" вважали Центральну та Східну Європу. Або в останній вагон застрибнути наприкінці 90-х, коли Польща, Чехія, Угорщина перестали бути "лоу-кост". Але естафету підхопив інший регіон. Поки зарплати та соціальні блага, яких виманають робітники Індії, КНР, В'єтнаму, Малайзії, Індонезії, не перевищать вимоги українських робітників, нічого такого не станеться. Тобто, в принципі, можна дотиснути українських робітників, що, схоже, вже два десятиліття є стратегією...

4. Створення сучасного сільського господарства.
У світі поширюється продовольча криза, зростає попит на харчові продукти. У нас є все, щоб скористатися цією тенденцією.


Ви Україну забезпечте хоча б огірками (Іспанія), помідорами (Італія), картоплею (Єгипет) і т.д. Бо до супермаркету заходиш, так начебто не в "житниці" живеш, а десь у пустелі, де нічого свого не росте.

Ми виступаємо за:
• Збереження української землі в українських руках.


Щось ВО "Свободу" нагадує...

• Полегшення доступу сільгоспвиробників до фінансових ресурсів.
Як?

• Стимулювання впровадження сучасних технологій виробництва та переробки, розвиток агропромислових комплексів глибокої переробки для малих та середніх господарств.
Як?

5. Ефективна інфраструктура.
Реалізація інфраструктурних проектів створить додаткові робочі місця та підніме внутрішній попит на продукцію вітчизняної промисловості.


Образилися на недовивчений монетаризм - перебігли до недовивченого кейнсіанства. Те, що я писав про аналогічний підход у Грузії, значною мірою вірно і для України.

Ми виступаємо за:
• Державні інвестиції в інфраструктуру, за умов суворого контролю за використанням бюджетних коштів, залучення коштів на основі державно-приватного партнерства.
• Будування шестисмугових магістралей, які з’єднають усі обласні центри України.
• Реалізацію проектів спорудження швидкісних пасажирських залізниць «Північ-Південь» та «Схід-Захід». Це кардинально підвищить трудову мобільність та забезпечить інтеграцію країни.


Приємно, що теперішні політики почали розуміти, що швидкість це економічний чинник. Хоч вже не чути про "транзитні транспортні коридори", про які так любили базікати за Кучми та навіть часом і за Ющенка. Прогрес! Може, хоч побудують пристойну трасу до Криму, бо самі ж наші "елітарії" туди їздять, вбивають свої Бентлі та себе, а ніяк не пролобіюють побудову пристойної дороги.

----
Тут
http://kerbasi.livejournal.com/146249.html
у статті про Грузію розбирається, як зростання через споживання, стимульоване кейнсіанськими заходами, не дає результатів у країнах з недостатніми інвестиційними можливостями і низькою економічноюю активністю населення.

А тут
http://kerbasi.livejournal.com/136104.html
про транспортний чинник в економіці та у підприємництві.
kerbasi: (Default)

Забув про програму Партії регіонів! Про інших написав, а про головних наших благодійників – забув. Виправляюся.


ЕКОНОМІЧНЕ ЗРОСТАННЯ – ЗАПОРУКА
ВИСОКИХ СОЦІАЛЬНИХ СТАНДАРТІВ
Партія регіонів приділяє особливу увагу економічному
розвитку країни. Наша мета – створення в Україні сучасної
ефективної економіки.


Наразі в Україні створена видобувна економіка, яку експлуатує компрадорська «еліта». Це сталося не за один день, але останні штрихи подведи саме "регіонали" при владі.

СУЧАСНА ЕКОНОМІКА
Ми прямуємо до створення високопродуктивної іннова-
ційної економіки. Забезпечимо:
- зростання ВВП – щонайменше 5% на рік;
- стабільність національної валюти.
Це буде реалізовано за рахунок:
- поетапного зниження податку на прибуток підпри-
ємств до 16% у 2014 році;
- запровадження податкових канікул для ІТ та іннова-
ційних проектів терміном на 10 років;
- надання вітчизняному виробнику доступних банків-
ських кредитів.


Прокоментую по пунктах.
Податок на прибуток
За даних умов можна встановити податок хоч 16, хоч 6 відсотків, і його все одно не платитимуть. Завищуватимуть витрати, щоб не показати прибуток взагалі або показати по мінімуму, щоб податкова заспокоїлася. У той самий час у США корпорації платять 45%, і одним з найбільш розповсюджених зловживань це завищення прибутку. На перший погляд немає логіки. Але це тільки на перший погляд. Якщо мати зацікавлення у зростанні вартості фірми, тоді й виникне спокуса роздмухувати прибуток. І висока вартість фірми повинна бути більш важливим чинником, ніж втрати на податок. І така ситуація може бути тільки в економіці з реальним фондовим ринком, де дійсно можна заробляти гроші на купівлі-продажу корпоративних прав, а також і в цілому мусить бути розвинений ринок, де фірми продаються і покупаються заради зиску. Отже, починати слід з відмови від клептократичної моделі видобувної економіки до хоча б просто прозорої та чесної моделі, про інноваційну вже хіба що наступні генерації міркуватимуть.

Податкові канікули для ІТ
Звучить привабливо для країни, де у масовій свідомості міцно сидить, що айтішником бути круто і вигідно, що відбивається у масовості випускників вишів з айтішним дипломом. Але насправді податкові канікули не мають ніякого сенсу, оскільки само зайняті айтішники (а таких більшість) ніяких проблем з податками не мають, тому що зайняті здебільшого не «само», а зайняті за кордоном, тобто з розрахунками за кордоном. Та й відносно маси працездатного, але не зайнятого населення айтішники не складають велику частку. Найбільша проблема, що робити з мільйонами людей (називають цифру у 6-8 мільйонів), що стали «зайвими» в Україні в результаті згортання машинобудування та переходу практично на видобувну економіку у чистому вигляді. Якщо ж йдеть я про створення в Україні виробництв продукції для ай-ті- сектору, то де він, клятий, сприятливий інвестиційний клімат, де конкурентна (а не кланова) економіка, де прозорі та прості процедури, де подолання корупції? 

Доступні кредити
Підпишуся під побажанням! Але звідки взяти ці дешеві кредити у банківській системі, яка регулюється за принципом «своїм банком – одне, чужим банкам – інше»? Де «чужі» та «свої» це не іноземні проти вітчизняні, а своїх кланів та чужих кланів.

ЕФЕКТИВНА ЕНЕРГЕТИКА,
ЕНЕРГЕТИЧНА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ
Україна позбудеться залежності від імпорту енергоносіїв.
Ми збільшимо видобуток власного вугілля, нафти та сланце-
вого газу. Розпочнемо розробку шельфових газових родовищ.
Розширимо використання енергії сонця, вітру та води.
Модернізуємо теплоелектростанції для ефективного
використання вітчизняного вугілля та інших видів палива.


Ну, це все фантастика. Я вже про це писав.
Запитайте китайців, як їм дихається з тепловими електростанціями. А тверді частинки мають згубніший вплив на здоров’я, ніж хімія, бо не виводяться з легенів ніяк.


НОВЕ ЖИТТЯ УКРАЇНСЬКОГО СЕЛА
Україна повністю забезпечить себе вітчизняними про-
дуктами харчування, стане потужним експортером продо-
вольства завдяки:
- створенню 1500 сільськогосподарських кооперативів;
- будівництву нових елеваторів, овоче- та фруктосховищ;
- встановленню ціни на земельний пай не менше 20 000 грн
за гектар і оренди не нижче 1000 грн за гектар;
- розбудові соціальної інфраструктури сільської місцевос-
ті (автодоріг, лікарень та шкіл, газифікації сіл).


Україна не забезпечує себе продуктами, тому що ринки її збуту монополізовані. Чому у супермаркетах іспанські огірки, а не українські? Чому італійські помідори, а не українські? Чому на прилавках єгипетська картопля? Тому що місцеве виробництво душать жорстко нав'язаними низькими закупівельними цінами. А це можливо через повну монополізацію каналів збуту. А хто монополізував? Чи не вони зараз у владній партії та серед "тушок"?

Не ясно, чому саме 1500 кооперативів. І чому саме кооперативів, а агрофірм різних форм організації, не фермерських господарств. Віддає цифрами «зі стелі» заради наповнення «конкретикою».

Елеватори, овоче- та фруктосховища не з’являться раніше, ніж у країні буде вигідно вкладати у довготривалі проекти у сфері сільського господарства та виробництва і збуту продуктів харчування. Знов той самий інвестиційний клімат. Тотальна монополізація цих ринків цьому не сприяє.

Дуже мило про встановлення мінімальних цін за пай та на оренду. Особливо, якщо пригадати, що в селян вже все, що можна було, вже видурили ще десять років тому саме за грабіжницькими договорами оренди взамін за одноразову «щедру», на думку бідної людини, подачку, на яку можна купити першу на селі «плазму», щоб хизуватися перед односельцями. Так, за умов, коли селяни не мають ніякого досвіду розпорядження власністю, якісь запобіжники не були б зайвими, але спочатку б визначитися, чому саме 20000 грн. та 1000 грн., а не більше або не менше. Для цього потрібні об’єктивні та чесні агенції з оцінки, а де їм взятися у тотально корумпованій країні? Латифундисти, яким і належить влада, створюватимуть?

А про розбудову соціальної інфраструктури хто б казав, а не ті, хто закриває школи та лікарні…

УКРАЇНІ – СУЧАСНУ ІНФРАСТРУКТУРУ
Розвинена та якісна інфраструктура – запорука динамічного
розвитку економіки. Оновлення інфраструктури передбачає:
- будівництво сучасних автомобільних доріг, які б дали
змогу потрапити із заходу на схід України за 14 годин;
- нове швидкісне залізничне сполучення між столицею
та регіонами;
- доступні авіаперельоти для кожного українця;
- реконструкцію та будівництво аеропортів, морських
і річкових портів, залізничних вокзалів;
- будівництво нових станцій метро та розвиток кому-
нального транспорту.


Класні побажання! В теорії все вірно: швидше їздиш, значить можеш розширити географію бізнесу, що корисно для економіки. Але… До Євро-2012 не спромоглися навіть пристойну дорогу до Харкова побудувати, після Решетилівки вже починається знов одна смуга в одному напрямку. Про швидкісні поїзди по старих рейках ми вже знаємо… Про пропускну вартість залізниці, спроектованої ще за царів, також. Доступні авіа перельоти кажете? Це коли всі авіакомпанії належать одному власнику? І я в це мушу повірити? Ну, станції метро ви, напевно, будуватимете. Це ж ефектно, відносно недорого (порівняно з побудувати автобан чи залізничну колію через всю країну) і головне – не на чий бізнес не зазіхає. Це ж не авіаперевезення демонополізувати!..

Отже, все з ними ясно. Смішно дивитися, як партія, що звела економіку України до примітивних видобувних галузей та галузей з низькою доданою вартістю, монополізувала всі ринки, тепер пнеться примірити на себе імідж архітекторів сучасної економіки. Але для електорату, позбавленого критичного мислення та довгої пам'яті, цілком пристойна програма: лаконічна і  з "конкретикою".
-----
Про вибодувну/"витяжну" економіку та інші економічні викривлення:
http://kerbasi.livejournal.com/137987.html
http://kerbasi.livejournal.com/83895.html
http://kerbasi.livejournal.com/50828.html
http://kerbasi.livejournal.com/53008.html
http://kerbasi.livejournal.com/132363.html

Про інфраструктуру:
http://kerbasi.livejournal.com/136104.html

Про міфічну енергетичну незалежність:
http://kerbasi.livejournal.com/129338.html

Про проголошені владою приорітети":
http://kerbasi.livejournal.com/112467.html
kerbasi: (Default)
Аналізувати економічний блок програми комуністів немає сенсу, оскільки все в ній зведене до формули «державний контроль + популізм». Але є у програмі комуністів дещо, що відрізняє її від інших популістів-державників на кшталт ВОС. Процитую:
«Компартія враховує, що поки панує приватна власність на основні засоби і знаряддя виробництва, на землю і сировину, доти зберігається економічна основа капіталізму. Скасування приватної власності на засоби виробництва – неодмінна умова повної перемоги соціалізму».

Тобто комуністи не зробили ніяких висновків зі свого невдалого господарювання, коли були при владі, і продовжують наполягати на скасуванні приватної власності. Молодим читачам слід пояснити, що знаряддям виробництва є все, на чому можна заробляти гроші. Отже, ваш приватний комп’ютер, комунікатор, автомобіль, копіювальний апарат, сканер також можуть бути знаряддями виробництва. Наприклад, в СРСР не заборонялося володіти приватними авто, але за «ізвоз» було передбачене покарання, як і за всі інші «незаконні промисли» та «підприємництво». Дозволялися тільки кустарні промисли. Пам’ятаю у моє дитинство по району ходив старий каліка зі знаряддям для точіння ножів, а ще парубок у стилі під хіпі в будинку напроти тримав ятку, де виробляв ремені з написами «Союз – Аполлон» та футболки з трафаретними малюнками: вершником з написом RODEO. Хтось чинив взуття, хтось давав приватні уроки гри на фортепіано. Ось власне і все підприємництво, що було дозволене до приходу до влади Горбачова. А що власне можна виробляти без приватної власності та свободи використання засобів виробництва?

Ось повернення до такого світлого минулого пропонують комуністи. Звісно, зараз вони б дещо розширили перелік дозволених видів підприємництва, але це не змінило б самої сутності їхнього так званого соціалізму: поза державним сектором є місце тільки дрібним кустарям.

Власне програма й обіцяє: «Набудуть розвитку всі форми суспільної власності – загальнонародна, колективна (групова), особиста (індивідуальна)».

Нагадаю, що за часів СРСР загальнонародна власність це був евфемізм для державної, колективна – це колгоспна та кооперативна, при чому кооперативна у формі житлових та гаражних кооперативів, а також так званої споживчої кооперації, яка ще за часів Сталіна фактично втратила свою кооперативну сутність і перетворилася на заповідник для економічних зловживань, а особиста – це і є власність, яку за певних умов вам дозволять використати для заробітку, але це аж ніяк не верстат, не поліграфічна машина, не автобус і не вантажівка.

Є у програмі і натяк на те, як комуністи збираються позбавити вас таких потенційних знарядь виробництва, як, наприклад, комп’ютери, оргтехніка та комунікатори:
« Визначальним у цьому процесі [скасування власності і переходу до соціалізму - Кербасі] буде всебічний розвиток продуктивних сил, покладення в основу основ у безпосередньому процесі виробництва розумової праці, інтелектуалізація праці фізичної. А це у свою чергу істотно впливатиме на виробничі відносини, передусім на відносини власності. На всі її елементи – володіння, користування, розпорядження – поступово поширюватиметься суспільний характер, що сприятиме подоланню відчуження людей від власності, управління виробництвом».

Насправді відчуження означає, що у вас є те, чого немає в інших, тобто існує не справедливість, яку слід подолати саме у напрямку позбавлення власності вас, а суспільний характер означає, що фактичний контроль і право власності на ваші комп’ютери матиме держава, а ви будете відповідальним розпорядником, який на кожний свій крок потребуватиме ліцензій та дозволів.

Є ще один важливий момент, який саме й доводить, що все це в комуністів серйозно, а не перебільшення старого антикомуніста Кербасі. Процитую:
«Це завдання [скасування приватної власності і переходу до соціалізму], як і подолання економічної багатоукладності перехідного суспільства, вирішуватиметься в міру визрівання необхідних для цього об’єктивних передумов, шляхами, що відповідатимуть конкретній обстановці».

Ключовим у цьому положенні є малопомітне і невідоме сучасним українцям слово «багатоукладність». Зрозуміти, що мають на увазі комуністи, допомагає стаття В.І. Леніна «Про продовольчий податок», де він значною мірою переповів та розширив свою брошури 1918 року "Главная задача наших дней. - О "левом"ребячестве и о мелко-буржуазности". Він там і пояснив, що під багатоукладністю терміном мається на увазі. Цитую мовою оригіналу:
«…каковы же именно элементы различных общественно-экономических укладов, имеющиеся на-лицо в России. А в этом весь гвоздь вопроса.
Перечислим эти элементы:
1) патриархальное, т.-е. в значительной степени натуральное,крестьянское хозяйство;
2) мелкое товарное производство (сюда относится большинство крестьян из тех, кто продает хлеб);
3) частно-хозяйственный капитализм;
4) государственный капиталилизм;
5) социализм».


Під державним капіталізмом Ленін переважно мав на увазі державні монополії (напр. хлібна монополія), підконтрольних державі підприємців та кооператорів. При чому він у статті підкреслює, що фактично дрібні буржуа, до яких він зараховує також селян, є більшими ворогами соціалізму, ніж державний капіталізм:
«Ясное дело, что в мелко-крестьянской среде преобладает, и не может не преобладать,мелко-буржуазная стихия: большинство, и громадное большинство,земледельцев - мелкие товарные производители. Оболочку государственного капитализма (хлебная монополия, подконтрольные предприниматели и торговцы, буржуазные кооператоры) разрывают у нас то здесь, то там спекулянты, и главным предметом спекуляции является хлеб».
і також:
«Мелкий буржуа имеет запас деньжонок, несколько тысяч,накопленных "правдами" и, особенно, неправдами во время войны. Таков экономический тип, характерный как основа спекуляции и частно-хозяйственного капитализма. Деньги, это - свидетельство на получение общественного богатства, и многомиллионный слой мелких собственников, крепко держа это свидетельство, прячет его от"государства", ни в какой социализм и коммунизм не веря, "отсиживаясь"от пролетарской бури. Либо мы подчиним своему контролю и учету этого мелкого буржуа (мы сможем это сделать, если сорганизуем бедноту, т.-е.большинство населения или полупролетариев, вокруг сознательного пролетарского авангарда), либо он скинет нашу, рабочую, власть неизбежно и неминуемо, как скидывали революцию Наполеоны и Кавеньяки,именно на этой мелко-собственнической почве и произрастающие. Так стоит вопрос. Только так стоит вопрос».
І ще:
«Государственный капитализм экономически несравненно выше, чем наша теперешняя экономика, это - во-первых.
Во-вторых, в нем нет для Советской власти ничего страшного, ибо советское государство есть государство, в котором обеспечена власть рабочих и бедноты».


Отже, капіталіст, який зливається з державним апаратом, державно-монополістичний капіталізм є кращим за економіку вільних виробників та торгівців, тому що для переходу до соціалізму достатньо поставити його під «пролетарський контроль», тобто фактично державу повинна очолити комуністична номенклатура і просто змінити вивіску.

Ця стаття Леніна, яку я раджу всім, хто цікавиться політикою та політичною історією, прочитати від початку до кінця, пояснює всі наступні процеси в СРСР: індустріалізацію, репресії держапарату та партійців початкового періоду, голоди-голодомори. Сталін не викривив вчення Леніна. Він втілив його у життя.

Програма КПУ:
http://www.kpu.ua/programmakpu/
Стаття Леніна «Про продовольчий податок»:
http://www.marxists.org/russkij/lenin/works/lenin001.htm

І також ця стаття пояснює наміри сучасних комуністів. Так, їм ближчі Коломойський, Ахмєтов, Пінчук та інші олігархи, Партія регіонів в цілому, бо вони формують державно-монополістичний капіталізм. Комуністи сподіваються у майбутньому скористатися обставинами, щоб стати на чолі цієї системи.
kerbasi: (Default)
У дискусіях навколо програм політичних партій напрочуд великою кількістю коментаторів було висловлено таку думку, що програми партій аналізувати не потрібно, бо ніхто їх виконувати не збирається, оскільки головне в партіях – спонсори-лідери, а програма вже підтягується під електорат (у кращому разі) або просто існує для проформи, бо партія повинна мати програму (у гіршому разі).

Я з цим не погоджуюся і вважаю, що програми партій аналізувати потрібно.

1. Якою б програма не була притягнутою за вуха, вона є індикатором поглядів та системи цінностей засновників партії. Не завжди прямим індикатором, але доволі красномовним.

2. У випадку, якщо партія раптом прийде до влади, її керівники почнуть втілювати ту політику, яку розуміють, і візьмуть її з власних програм, бо іншого просто не буде під рукою. Якщо ви помітили, я у своїх дописах найбільше уваги приділяв саме суто технічним питанням, які пересічного виборця в Україні мало цікавлять, а саме запропонованим податковим змінам та регулюванню зовнішньоекономічної діяльності. Ці пункти й викривають справжній професійний рівень, а також світогляд тих, хто консультує партії, і власне стане у разі перемоги писати постанови, накази, рішення, державні програми тощо.

3. Я, взагалі, не дуже розумію логіки інтелектуала, який чимсь не цікавиться і пояснює це тим, що ніхто не цікавиться. Ну то й що, що ніхто? Ви асоціюєте себе з тим НІХТО? Може, тоді і звати вас НІЯК? Чого тоді дорікати політикам, що вони вас ігнорують, якщо ви самі через соцмережі посилаєте чіткий сигнал політикам, що ви їхніми програмами не переймаєтеся?

Власне роль інтелектуала у суспільстві - формувати добірні меншини на відміну від людей маси і на противагу їм. Самоусування від цієї ролі перетворює інтелектуала на інтелігента совітського штибу, який здатний тільки демонструвати суспільству свої неврози, а не інтелектуальну позицію, і зрештою - перетворюється на людину маси.
kerbasi: (Default)
Головна перевага економічної програми ВСО у тому, що вона абсолютно чесна. За рівнем чесності вона ділить почесне перше місце програмою Комуністичної партії Симоненка. Обидві програми не збираються вдавати з себе, що начебто націлені на якісь економічні досягнення. Їхня головна мета – «справедливий» перерозподіл того, що є, та експлуатація природних та людських ресурсів заради суспільного блага.
http://www.svoboda.org.ua/pro_partiyu/prohrama/

З 60 параграфів програми ВОС десять стосуються енергосектору та газової труби: все перерахуємо, геть іноземців, стягнемо більше з росіян за транзит, а краще – заберемо геть усе та перепродамо самі на західному кордоні. Декларується розвиток енергоощадних технологій, альтернативних джерел та інший ідеалізм, розрахований на гуманітаріїв, якщо не за фахом, то за духом.

На Галичині, напевно, є виші з хімічними фахами. У Калуші має такий бути, може, у Надвірній або Франківську. Логічно, якщо б у Львові також. Отже, невже не знайшлося нікого, хто пояснив би авторам та прихильникам програми, з чого виробляється сечовина, щоб не було в програмі таких дурниць, як «газ в обмін на карбамід»? Добре, що немає борошна в обмін на хліб.

Програма абсолютно чесно заявляє, хто платитиме за весь український рай на Землі:

29. Скасувати криміналізований податок на додану вартість. Запровадити єдиний соціальний податок з доходів громадян з прогресивною шкалою оподаткування та базовою ставкою у розмірі 20%. Не оподатковувати доходи громадян у розмірі мінімальної заробітної плати. Встановити прогресивні податки на розкіш (на нерухомість, предмети розкоші тощо). Направляти як мінімум 30% надходжень від податків на розкіш на зниження споживчих цін на товари першої необхідності.

Справа у тому, що ПДВ разом з податком на доходи фізичний осіб – є найбільш збираними податками не тільки в Україні, а й, взагалі, практично в усіх країнах, де є хоча б якесь системне народне господарство та податкова система. Зараз ми, як споживачі сплачуємо ПДВ у складі цін за товари та послуги, а податок з доходів платимо 15%. ВОС пропонує нам платити за прогресивною шкалою, тобто буде й більше, ніж базова 20% ставка. З бідних ВОС, взагалі, нічого не стягуватиме. Отже, хто той лох, що за все заплатить? Декларативно – це багатій. Але власне багатіїв економічна політика ВОС ліквідує, як клас:

11. Ухвалити Закон про стратегічні підприємства та стратегічні галузі виробництва. Заборонити приватизацію стратегічних підприємств і повернути у державну власність раніше приватизовані. Гарантувати державний контроль над природними монополіями.

А де в нас ще є багатії?

Якщо сказане вище не переконує, то непрямим чином свідчить про уявлення авторів програми про те, з якого обсягу бізнес стає вартим державної уваги, наступний пункт:

12. Перевірити законність приватизації усіх великих підприємств (у яких середньооблікова кількість працівників перевищує тисячу осіб у рік або обсяг валового доходу від реалізації продукту в рік перевищує п’ятдесят мільйонів гривень). Повернути незаконно приватизовані об'єкти у державну власність та власність трудових колективів.

Валовий дохід приблизно п’ять мільйонів євро – це навіть не рівень районного консервного заводу. А у промисловій сфері – це рівень малого підприємства у власності однієї особи або родини (інженер, що вирішив не йти на базар, а спробував працювати за фахом у власному бізнесі). При чому у промисловому бізнесі сам власник за такого обсягу зніматиме собі дуже скромну зарплату, яку у Києві можна заробити на посаді офісного ховраха.

Спробуємо оцінити також максимальну ефективність компанії, яка відповідає граничним умовам ВОС:

5 мільйонів поділити на 1000 працівників дорівнює 5000 євро на рік на одну особу. Як ви вважаєте, на яку зарплату може претендувати працівник такого підприємства?
Отже, неминуче прогресивна шкала буде, як і за часів Кучми (до 2004 року), вважатиме «багатіями» не те, що не багатих людей, а й навіть і не середніх.

А наступний пункт робить приватизацією власне й не приватизацією, а приватну власність не приватною і не власністю:

13. Забезпечити можливість найманим працівникам набути право власності на підприємства державної та комунальної форм власності, брати участь у їхньому управлінні та в справедливому розподілі прибутків. Дозволити працівникам продавати свою частку в підприємстві виключно відповідному підприємству. Зобов’язати працівників, які припинили трудові відносини з підприємством, продати свою частку цьому підприємству.

Враховуючи, що реприватизація – одна з обіцянок ВОС, то класу здатних скомпенсувати скасування ПДВ власників в Україні не набереться.

Так само не приватну і не власність пропонується впровадити й на землю. Взагалі, землі присвячено 9 параграфів. Фактично всі вимоги ВОС вже давно втілені в діючому законодавстві, що аж ніяк не запобігло збагаченню кількох десятків осіб. Норма про дозвіл приватної власності тільки на землі під приватним будинком та прибудинкову територію – велкам бек трохи осучаснений СРСР.

З податкового, крім згаданого вище, пропонується впровадити новим Податковим кодексом соціально справедливу спрощену систему (без пояснень, за якими принципами), а також впровадження оподаткування бізнесу за прогресивної школою за принципом: «малий бізнес – малі податки, великий бізнес – великі податки». Знов-таки не ясно, які податки маються на увазі. ПДВ скасований. Податок на прибуток? Ну, і яка практика його стягнення? Здається, програму писала людина далека від практики.

Цей пункт також свідчить про те, що на податках у ВОС ніхто не знається:
30. Запровадити комплексне податкове стимулювання інвестицій у науку, освіту та інновації. Зменшити податок з прибутку до 5% на ту частину прибутку підприємств, яку спрямовують на технологічне оновлення засобів виробництва згідно з передовими технологіями.

По-перше, формулювання абсолютно хибне, бо з нього не видно, що саме є об’єктом оподаткування: колишній прибуток, який вже витратили, або прибуток поточного періоду, коли придбали основний засіб. А якщо купують не з прибутку, а з кредитних коштів? Якщо не прискіпуватися і не доводити до абсурду, і не думати про людей апріорно погане, то напевно, йдеться про період, в якому придбали основний засіб. Тоді не ясно, чим свободівців не влаштовує існуюча система амортизації, зокрема прискорена? І чи хтось уявляє собі, як складно буде вирахувати «частину прибутку підприємств»? Напевно це писала людина, яка мислить категоріями «фондів» з курсу «економіки підприємства», а не фінансовими та податковими категоріями валових доходів та витрат, або людина, яка мислить категоріями дуже малого бізнесу, де коштів та сил вистачає лише на одну операцію в звітний період з усіма ж податковими наслідками в той самий період, без можливості законного їх розподілу по інших періодах.

А ще ж доведеться запобігти зловживанням, коли підприємства почнуть ховати придбання товарів для реалізації під придбання основних засобів...

Програма ВОС також передбачає всілякий захист українців та витиснення з України іноземного капіталу: перевага українським інвесторам при приватизації, обмеження для іноземців в енергосекторі, заборона власності на землю, заборона володіння контрольними пакетами банків.

Доволі дивний наступний пункт:

33. Забезпечити абсолютну прозорість НБУ та доступність для правоохоронних органів. Обмежувати незалежність НБУ при надзвичайних економічних ситуаціях, наприклад, економічній кризі, війні. Ввести кримінальну відповідальність за антисоціальну монетарну та іншу політику НБУ, яка призводить до зубожіння широких верств населення. Ухвалити закон про золотовалютні резерви держави.

Нібито НБУ це якийсь приватний банк, іноземна амбасада з принципом екстериторіальності, а не державний орган держави Україна. Може, краще новий закон про НБУ запропонувати?

Ось ще про боротьбу з іноземцями:
38. Зобов’язати проводити будівництво державних та комунальних об’єктів виключно силами вітчизняних фахівців, таким чином створюючи робочі місця для громадян України.
39. Запровадити цільове пільгове державне кредитування малого та середнього сільського господарства, зокрема, для забезпечення сільгоспвиробників засобами виробництва. Запровадити широкомасштабні галузеві програми прямих дотацій. Забезпечити державну підтримку інновацій в сільському господарстві.
40. Ухвалити державну програму розвитку виробництва сільськогосподарської техніки. Накласти через 5 років після її оголошення заборонні мита на імпорт сільськогосподарської техніки, еквівалент якої виробляється в Україні.

Оплатіть хтось керівництву ВОС відвідання кількох сільськогосподарських виставок та підприємств за кордоном та в Україні!

ВОС збирається регулювати ціни і створювати мережі збуту (Госснабсбьіт, нє?):
42. Створити мережі збуту української сільськогосподарської продукції.
43. Встановити паритет закупівельних та відпускних цін на сільськогосподарську продукцію. Забезпечувати продовольчі потреби держави виключно вітчизняною сільськогосподарською продукцією (окрім продуктів, які не вирощують на території України).

43 – ще привіт, точніше «папа!» іноземцям.

І ще про економічний ізоляціонізм:
48. Стимулювати поетапну заміну імпортованої продукції на продукцію національного виробництва (насамперед – велика і мала сільськогосподарська техніка, легка промисловість, продукти харчування).
Начебто не було в Україні ізоляціоністської політики авторства Кучми, Азарова, Пустовойтенка (1996-приблизно до 2000).

Не тільки нічого чужого нам не потрібно, але й свого не дамо:
50. Дозволяти експорт невідновлювальної сировини та похідних товарів лише за відповідними ліцензіями.

З цією програмою ВОС збирається створювати середній клас (60% населення), давати йому безвідсоткові позики на житло. Взагалі, на безвідсоткові позики можуть розраховувати також і селяни. Держава збирається бути дуже щедрою! За чий рахунок? Пишуть, що будівельні компанії стануть забов’язані зводити соціальне житло за низькими цінами. Ви знаєте такі компанії? Я – знаю! Це совітські СМУ. І що, який результат совітських житлових програм?

Ще один параграф про державну монополію:
37. Забезпечити надходження коштів від транзитного потенціалу України до державного бюджету і направити їх на побудову транспортної інфраструктури.
Привіт від совітських контор «Союзвнешттранс», «Союзвнешсервис», «Инфлот», «Совтрансавто» і т.д.

Отже, якщо підсумувати:
1. ВОС ліквідує великий бізнес, оскільки він стратегічний, шляхом його націоналізації.
2. ВОС впровадить державну монополію практично на весь енергосектор та транзит (не тільки енергоносіїв, але всього взагалі).
3. Значно виросте державний сектор: згаданий великий бізнес, 30% банківського сектору.
4. Держава фінансуватиме пільги населенню, кредити національному виробнику з невеликого та середнього бізнесу, селянам
5. Водночас, держава вимагатиме від бізнесу участі в державних програмах (житло (55), пам’ятки культури та архітектури (16))
6. Право приватної власності буде обмежене до рівня кооперативно-НТП/МП-шного соціалізму горбачовської перебудови.
7. Економічний ізоляціонізм: імпортозаміщення, обмеження експорту тільки тим, що нам самім не потрібно. Ясно, що під контролем держави.
8. Податковий тягар для людей виросте, але мусить бути скомпенсований соціальними програмами переважно за рахунок бізнесу.
9. Більш-менш чітко у Програмі артикульовані наміри стосовно подальшого розвитку видобувної економіки, заснованої на сировині та енергоносіях, а також на географічному становищі (транзит). Трохи уваги приділяється намірам розвивати виробнитво малої сільгосптехніки. Стосовно решти можливих галузей  - тільки спорадичні декларації.
10. Програма написана у стилістиці реформаторських ініціатив комуністичної "демократичної" верхівки горбачовського СРСР, тобто капіталізм без капіталізму, власність без власності, щоб ринок, але ніхто не програв, щоб були підприємці, але за їх рахунок, шоб пролетаріат та інтелігенція квартири отримували, щоб дороги ремонтували та пам'ятки старини відновлювали. Напевно, автори - немолоді люди з кафедри якоїсь ринкової дисципліни, а в анамнезі - "Планового господарства", "Політекономії соціалізму" і т.д.
11. Програму розраховано на найманих працівників з низькими заробітками, на бюджетників та на тих, кому економіка автоматично "додасться, якщо українська Україна постане".

І порівняйте це з економічним та соціальним блоком програми Комуністичної партії України:
http://www.kpu.ua/programmakpu/

Що мене дивує, що таку програму народили представники партії, яка більше, ніж повністю складається з вихідців з історичної області, де ще жива пам’ять про тотальну націоналізацію, розкуркулення, державний контроль, колективізацію. І власне в тій історичній області ця партія набрала більшість на місцевий виборах. Соціально-економічний мазохізм якийсь та історико-культурна амнезія!

Раніше я вважав, що ВО "Свобода" це західноукраїнський аналог ПР, тобто грає на тому самому люмпенському електоральному полі, що й ПР. Але після ознайомлення з Програмою я змінив свою думку. ВОС це аналог КПУ для електорату, який поділяє всі положення комуністичної програми, крім ставлення до релігії, Росії та історії України.
kerbasi: (Default)
На сайті партії «Удар» розміщені два цікавих документи: Програма партії і Виборча програма.

http://klichko.org/ua/about/programma/ekonomichna-politika (розділ «Економічна політика»)
http://klichko.org/ua/about/viborcha-programa

Загальне враження – програми більш ринково орієнтовані, ніж в «Об’єднаної опозиції». Навіть пропонується серйозно прописати в законах приватну власність. Це вже крок уперед, порівняно з помірковано совітськими підходами інших політичних програм аж з горбачовської доби.

Аналізувати програму по всіх положеннях я не буду, зупинюся на двох пунктах, які викликали в мене неабиякий подив. Взагалі, таке враження, що економічний розділ, як і в ОО, писав не дуже обізнаний в реальності «у полі» викладач кафедри економіки якогось вишу. Звідси, напевно, вжиток терміну «основні фонди» замість давно вже впровадженого в ужиток «основні засоби».

Неабияк здивував наступний пасаж з Програми партії:

Основою для обрахунку митної вартості при імпорті мають стати дані про відшкодування податку на додану вартість у країні-експортері, отримані через пряму кореспонденцію з її митними службами. Для спрощення та прискорення процедури слід широко застосовувати автоматизовані системи, основані на оцінці ризику, а також сучасні методи контролю.

Я перечитав цей фрагмент кілька разів, переглянув Угоду про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, зазирнув до Митного кодексу України, перечитав визначення митної вартості і в першому, і в другому документі,і
http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/981_011

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4495%D0%B0-17/paran451#n451
http://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=OJ:L:2006:347:0001:0118:en:PDF

так і не второпав, про яке відшкодування у країні-експортері йдеться, і яке воно має відношення до обрахунку митної вартості при імпорті в Україну. А що слід робити, якщо країна експортер, наприклад, США, де немає ПДВ? Підозрюю, що походження цієї фрази слід шукати десь у 6-й Директиві Ради Європейського Союзу в частині про intra-Community acquisition (придбання товарів в межах Спільноти). Напевно, копіпастили з реферату про торгівлю в межах ЄС. Був би радий почути пояснення цього програмного положення від експертів партії "Удар".

UPD: поснили, що це напевно стосується боротьби з контрабандою шляхом обміну інформацією з іноземними митними службами. На жаль, не допоможе. Це системна хвороба. Все одно питання лишається стосовно країн, де немає ПДВ, і чому це так неоковирно подане у Програмі. Точно, що доказ невідредагованої компіляції!

Ще одна цікавинка стосується податків. Виборча програма обіцяє нам скорочений перелік податків і називає їх:

Скоротити кількість загальнодержавних податків і зборів, залишивши: податок на доходи фізичних осіб, податок на прибуток підприємств, податок на додану вартість, єдиний соціальний внесок, акцизний збір, податки на нерухомість і землю.

Водночас Програма партії пропонує неназваний у Виборчій програмі податок:

Податок на основні фонди, разом із вивільненням від оподаткування інвестиційних коштів та канікулами для оподаткування новостворених основних фондів, стимулюватиме технічну модернізацію і заміну застарілих, неефективних основних фондів, з одночасним збільшенням необхідної для цього ресурсної бази фондового ринку і взагалі ринкових інвестицій.

Коли я це прочитав, мені згадалися милі моєму серцю ностальгійні часи горбачовської перебудови та навіть трошки до неї, десь з Андропова, коли партійні ідеологи вже готували реформи, але ще повністю не визначилися, що саме і як вони хочуть реформувати. Тоді основними осередками передової економічної думки були такі поважні видання, як журнал «Інженер» та «Літературная газета». От звідти ми дізнавалися, що «в Англії рушниці цеглою не чистять». Розповідалися небилиці про те, як всі технічні знання безнадійно застарівають за 5 років, як інженерів звільняють, якщо вони нічого не винаходять за ті ж п’ять років, як компанії викидають та заміняють обладнання, яке на покоління новіше за найсучасніше совітське.

Коли я вже сам побував на західних виробництвах та почав працювати у західних виробничих компаніях, я переконався, що все це далеко не так. Якщо «основні фонди» приносять гроші і не збільшують видатків, ніхто не поспішає їх викидати. Фреза та свердло вони фреза та свердло попри їх вік, і моральне старіння їх не так торкається, як модних мобільних телефонів. А далеко не всі виробничі операції потребують надсучасної швидкості та точності.

Я розумію, що безіменний автор Програми хоче, щоб компанії якомога швидше позбавилися застарілої совітської техніки та технологій. Але для цього є інші засоби. Цього досягли в колишніх соцкраїнах Європи та колишніх республіках Балтії завдяки законодавству, що впроваджує вищі вимоги екологічної безпеки та безпеки праці. Навіщо перевантажувати податкову систему, додавати податкового тягаря впровадженням нового податку, який ще треба примудритися виписати так, щоб він слугував поставлений меті , і не конфліктував з податком на прибуток через конфлікт з порядком амортизації основних засобів?

Податок на основні засоби у світі трапляється. Є, наприклад, у Японії:
http://www.city.yokohama.lg.jp/zaisei/citytax/shizei/detail-of-fixed-assets-tax.html

Втім, мета цього податку не у прискоренні відновлення основних засобів. Цей податок йде на побудову інфраструктури промислових та ділових зон міст. Якщо ви утворюєте новий бізнес, придбаєте або орендуєте майданчик, встановлюєте обладнання, розмішуєте людей, до вас приїздять постачальники, клієнти, інші відвідувачі, хтось мусить подбати про дороги до вашого підприємства,відвід стічних вод, запобігти утворенню стихійної промзони, організуючи належним чином усю прилеглу місцевість. Ось на це йде податок на основні засоби.

Взагалі, час вже закінчувати з читанням програм опозиції (чим це я займаюся у відпустці!). Правильно зауважили деякі дописувачі під попередніми записами, що читання програм – справа марна, бо вони пишуться не для того, щоб їх читали, і не для того, щоб їх виконувати.

Дуже давно, на початку нашого державотворення я спочатку підробляв, а потім і трошки працював в одній місцевій консалтинговій фірмі. На той час таких фірм утворилося у місті практично стільки ж, скільки спритних викладачів з кафедр економіки місцевих вишів, і найбільш успішними були, звісно, утворені найбільш титулованими та відомими викладачами. Ну, це зрозуміло чому. Сидить, якийсь завгар, який вечірній інститут закінчив, отримав диплом та влаштувався десь на автобазі, щоб на завод з пропускним режимом не ходити, а тут – перебудова, гласність, незалежність – і він власник транспортної компанії або керівник департаменту при органі влади. Хто для нього авторитет з економіки? Ну, звісно, якийсь доцент Петренко, до якого він кілька разів ходив залік здавати з непрофільного, периферійного предмету, який для нього був «мрак, кошмар, брєд» саме тому, що непрофільний та периферійний, і він, взагалі, на лекціях спав або гуляв. Кумедно, що тоді до свого кадрового резерву вносили кількох таких доцентів і представники влади кравчуковської, і представники влади кучмовської, і навіть напівпідпільні комуністи-реваншисти. Здається, одна група таких багатоцільових доцентів вже 22-й рік поспіль пише програми для всіх українських партій.
kerbasi: (Default)
На закінчення теми про економічні погляди об’єднаних опозиціонерів торкнуся окремих положень їхньої програми:
http://byut.com.ua/storage/article/doc/za_prog.pdf

Взагалі, читати там нічого. Багато правильних гасел. Багато гасел стандартних та заяложених. Багато спірних та популістських. Знов ключовими фігурами, як і в усіх інших, стають Лікар, Вчитель, Пенсіонер. Тим, хто працює обіцяють гідну зарплату. Багато чого про принципи справедливої оплати праці написано вірно, але є й таке диво:
«затвердимо новий прожитковий мінімум, який гарантуватиме повноцінне життя
громадянина – не лише можливість виживання, але й задоволення соціально-культурних
потреб, – на рівні 2400 грн (300 доларів США)»;
От же ж задовольнили культурні потреби!

Пенсії вони хочуть встановити як певний відсоток від середньомісячної заробітної праці: 65% - для всіх, 80% - для тих, чия робота пов’язано з ризиком для життя та здоров’я. Зрозуміло, що пропонується пенсії і зарплати підвищувати. Забувають тільки назвати, звідки братимуть кошти, та як, в принципі, можливо підвищити зарплату у приватному секторі економіки без адміністративного втручання та репресивного апарату.

Втім, щоб авторам програми не дорікали, що вони не передбачають практичних кроків, програма перенасичена фразами за формулою «ми внесемо зміни у Закон про…» або «ми приймемо Закон про…». Що саме вони збираються вносити у ті закони, замовчується, хіба що промовляється щось на зразок «знизимо податкове навантаження», «спростимо процедури», «приймемо Кодекс економічного зростання». Хотілося б побачити конкретні проекти документів, і для цього не копирсатися по якихось їхніх розпорошених матеріалах та інтерв’ю, а щоб опозиціонери самі їх просували, доносили до зацікавленої публіки через соцмережі.

Є в програмі і абсолютно антиекономічні положення – розділ «Ціни і тарифи». Опозиціонери збираються скасувати пеню за несплату комунальних послуг. Цікавився цим питанням по нашому будинку. Не сплачують за комунальні послуги здебільшого не малозабезпечені, а асоціальні (алкоголіки, психічно хворі, яких до лікарень не беруть, щоб не псувати статистику та не нести витрат), а також «особливо обдаровані», тобто різне жлобйо: купив в кредит «Ланос», за тиждень вщент розбив, і відчуває несправедливість, що «тачіли» немає, а платити треба, а тут ще якісь комунальні, вода, газ, ще б за повітря брали… Таких поменшало, коли розповзлися плітки, що «донецькі для себе силоміць квартири в неплатників забиратимуть», але тепер переляк пройшов, і знов починають нахабніти.

Проблема комунального господарства значно складніша, і з популізмом до неї краще не наближатися, бо точно сидітимемо без води, тепла, електрики, ліфтів вже дуже скоро. А опозиціонери ще й пропонують мораторій на підвищення тарифів.

У цьому ж розділі знов про повернення вкладів Сбербанку СРСР!

Про бізнес та розвиток народного господарства згадано чомусь у розділі «Робота для кожного», в якому чимало декларацій, за які не варто голосувати, якщо не має впевненості, що автори знають, як їх втілювати у життя. Опозиція збирається компенсувати новоутвореному бізнесу відсоткові витрати по кредитах. Цікаво було б подивитися на фінансову модель цього принципу: скільки мусить утворюватися бізнесів, скільки вони та старі бізнесу мусять платити податків, щоб ці компенсації не привели державний бюджет до банкрутства. І як запобігти шахрайству у банках з компенсаціями по відсотках за фіктивними кредитами, при тому не утворюючи нових контрольних органів, кількість яких опозиціонери збираються радикально скоротити.

Ось ще одна дурниця: «Ми зробимо сімейне підприємництво основою, головною рушійною силою відродження українського малого бізнесу. Для цього буде запроваджено спеціальний (стимулюючий) режим його оподаткування, націлений не на стягнення податків, а на заохочення, підтримку
і збереження сімейних підприємств, створення соціально-економічної основи української
родини, відродження національних традицій сімейного бізнесу, забезпечення трудового
виховання і навчання дітей та молоді».


По-перше, для мене відкриття, що для трудового виховання та навчання необхідно обов’язково брати участь у бізнесі. По-друге, фізична особа – підприємець зараз користується пільговим режимом з копійчаним фіксованим податком, і легко може залучити до своєї діяльності родину. Краще створити в цілому в економіці сприятливі умови для самореалізації людських талантів, а не вигадувати нову пільгову категорію «сімейний бізнес».

Взагалі, з цього розділу програми стирчать вуха професури кафедри бухгалтерського обліку, або фінансів, або з якоюсь іншою подібною назвою, скоріш за все, столичного вишу: правильні у дечому гасла, але вочевидь без знання поточного стану законодавства, і як вінець, що мені, як людині, що свого часу отримала сертифікат з міжнародних стандартів фінансового обліку, потішило, фраза: «Бухгалтерський і податковий облік будуть поєднані – як це робиться в розвинутих країнах».

Дійсно, це було б здорово, але по-перше, спочатку все ж таки слід визначитися, яку економічну модель будуємо в Україні, які в неї завдання. Це в свою чергу відповість на питання, яке місце в економічній моделі займає держава, яке займає інвестор та кредитор, і хто вони взагалі. А з цього вже вибігає, хто є первинним споживачем звітності, на кого вона перед усім розрахована. А вже потім приймаємо рішення про її структуру.

По-друге, стосовно розвинених країн автори погарячкували. США невже не розвинена? А в США податковий облік окремий від фінансового. Ніколи не цікавився, навіщо це в США, але в умовах України відокремлений податковий облік дозволяє наймати до податкової інспекції людей нижчої кваліфікації, ніж якщо його не було б. За даних умов найняти висококласних профі на державну службу навряд реально, і ще так буде довго, навіть за умов розвитку у позитивному напрямку. Звісно, з точки зору рядового бухгалтера або не дуже ерудованого викладача, що десятиліттями читає лекції за одним конспектом, податковий облік - однозначний "гемор", але на рівні програми розвитку країни слід все ж таки дивитися глибоко у сутність речей. Не все в існуючій системі, ба більше - меншість, є витівкою злочинного розуму. Більшість викрівлень - це результат логіки процесу. Якщо ви не ідентифікували ці процеси, не знаєте, як їх виправити, на що замінити, як ви можете легко щось різати та рубити?

Потішило і таке: «Ми гарантуємо безумовний захист чесно набутої власності, особливу увагу приділимо захисту». І далі про захист мінорітаріїв. Та ви вже нарешті пропишіть в законах, починаючи від конституції концепцію приватної власності, як наріжного каменя економіки та суспільства, без всіляких совітсько-лівацьких еківоків, а потім вже хай суди вирішують, чесно вона набута або нечесно!

Ще є смішна норма на захист молоді у вигляді квотування 15% робочих місць для молоді на будь-якому підприємстві або установі. На жаль, нічому не вчить досвід ані власний, ані чужий. Така норма призведе до того, що там, де колектив вчора був цілком молодіжний, менеджмент, щоб запобігти втрат від наступного логічного кроку законодавців – надання пільг молодим – зведе кількість молодих працівників таки до 15%. А в галузях, які молодим не дуже цікаві, доведеться оформлювати мертвих душ, щоб запобігти санкціям. Вже ж це все було у вигляді обов’язкового найму інвалідів!

На цьому я закінчую огляд програми, бо в інших розділах там йдуть такі ж декларації, часом правильні, часом спірні,  а засобом досягнення називається прийняття певного закону, без натяків на його конкретний зміст або на посилання, де можна ознайомитися з проектом.

Взагалі, програма нагадує новачка-товстуна в атлетичному залі, який хоче одночасно і м’язи наростити і жир спалити. Але не буває такого! Як миленький будеш чергувати програми «сушки» та «маси». Швидкий шлях – тільки до лікарняного ліжка.

Правдива програма мусила б сказати суспільству правду: ніякого розвитку та зростання не буде без перезавантаження. Спочатку буде дефолт по забов’язаннях попереднього режиму. Питання тільки у тому, чи буде це дефолт офіційний, чи, як на початку 90-х, фактичне інфляційне обнуління старих забов’язань. Виходу іншого Україна не має, як почати з самого початку і багато працювати. Щоб це не виглядало, як знов обіцянки «світлого майбутнього» програма мала б визначити певні контрольні точки покращень: буде всім боляче, але до третього ріку маємо змінити оце, щоб ще через три роки отримати оце. Не проголосують кажете? Може, й не проголосують, але опозиція і так не набере більшості. Ось власне без надії набрати більшість і варто починати говорити правду і переставати тримати дорослих людей за малих нерозумних дітей.

Зрозуміло, що для людей маси програма мусить містити прості гасла з трьох слів, але ж другим ешелоном мусить йти й робота з професійними верствами суспільства. Другого ешелону я наразі не бачу. А ще не менщ важливо, щоб з публічними виступами виходили все ж таки люди, бодай трохи обізнані в Програмі та економічних питаннях, щоб не казали такі дурниці, які я викривав у двох попередніх дописах (див. посилання нижче).

Чому перезавантаження-дефолт неминуче тут:
http://kerbasi.livejournal.com/53008.html
Жодна програма не варта й паперу, на якому вона написана, якщо вона не враховує того, що написано за посиланням. Бо інакше питання лише у тому, скільки нам ще міжнарождні кредитори будуть гроші давати, і не менш важливе - хто саме буде давати.

Попередні дописи про погляди ОО:
http://kerbasi.livejournal.com/151059.html
http://kerbasi.livejournal.com/150949.html


kerbasi: (Default)
Продовжуємо аналізувати наміри опозиці у сфері економіки по їхніх гаслах. Початок вчора:
http://kerbasi.livejournal.com/150949.html

В згаданій вчора промові об'єднаного опозиціонера А. Пишного  є такі слова:
«Мы хотим построить страну, в которой более 50% валовой продукции будет производиться малым и средним бизнесом. В которой малый и средний бизнес будет главным работодателем, - сказал Пышный, отметив, что в странах Евросоюза почти 70% работодателей являются представителями именно малого и среднего бизнеса. В то время как в Украине за последние два года количество предпринимателей сократились более чем на треть. Поскольку власть вместо стимулирования предпринимательской инициативы занимается вымогательством. Только за уплату разнообразных услуг из карманов предпринимателей за год вытянули более 17 миллиардов гривен».

В цілому - все правильно. Але спробуємо ретельніше подивитися на деякі цифри. Опозиція хоче побудувати країну, в якій 50% валової продукції буде вироблятися малим і середнім бізнесом. Пан Пишний, звісно, нам не відповість на питання, чи мав він на увазі саме матеріальне виробництво, тобто махання кувадлою, чи надання послуг також. Будемо вважати, що і послуги також, бо надання послуг це не менш вагома складова ВВП, ніж власне матеріальне виробництво.

Тепер звернемося до статистики Держкомстату:

Обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг) підприємств за видами економічної діяльності1 у 2011 році:
Великі підприємства - 51,3%
Середні підприємства - 35,6%
Малі підприємства - 13.1%

Тобто на сьогодня маємо частку малих та середніх підприємств - 48,7%. Якась не дуже амбітна мета в "об'єднаних опозиціонерів"!

Звідки ж беруться такі бздури? Я вже майже почав писати свій власний текст, але потім трохи погуглив і знайшов, що ровера винайшли вже до мене. За посилання матеріали до круглого столу з підприємництва, проведеного Фондом "Відродження":
http://www.irf.ua/files/ukr/programs/rol/green_book2.pdf
І ось, що там написано:

За вкладом малого підприємництва України в ВВП країни (біля 13
відсотків) Україна посідає останні місця в Європейському рейтингу (за даними
Євростату), але необхідно відмітити, що в Україні та ЄС все ще зберігається
значна різниця у класифікації малого та, головне, середнього підприємництва,
що методологічно не дозволяє об‘єктивно порівнювати вклад малого та
середнього підприємництва у ВВП країни. Якщо по Україні підготувати
консолідовану звітність по малому та середньому підприємництву, і при цьому граничні межі класифікації середнього підприємництва визначити аналогічно
до класифікації, що прийнята в ЄС, то можна прогнозувати, що показники
вкладу малого і середнього підприємництва в економіку України сягнуть
50…60%.


А ось ще звідти трохи теорії, яка й висвітлює природу помилок горе-економістів від опозиції:

«У розвиненому демократичному світі мале підприємництво розглядається
переважно не як економічний суб‘єкт, а як суб‘єкт, що забезпечує становлення
та розвиток демократії та, водночас, спрямовано на вирішення соціальної полі-
тики зайнятості. За таких підходів економічне значення малого підприємництва
для країн є додатковим «бонусом». І тому абсолютно не випадково розвинені
країни світу у офіційних звітах, як правило, надають консолідовану звітність
одночасно по малому і середньому підприємництву (SME) (для довідки до
суб‘єктів середнього підприємництва в ЄС відносяться компанії з річним обся-
гом реалізації до 50 млн. €), що дозволяє в конгломераті SME водночас показати
як високу концентрацію робочої сили (забезпечується малим підприємницт-
вом), так і значну частку у ВВП країни (забезпечується середнім
підприємництвом).»


та

«На противагу цьому в Україні за останній рік мале підприємництво нама-
гається розглядатися владою (і цей погляд нав‘язується й суспільству) - лише з
позиції його економічного значення. Завдяки цьому в Україні спотворюється
державна політика, бо основний акцент ставиться не на спрощення та здешев-
лення обов‘язкових процедур нагляду та звітності для малого підприємництва, а
навпаки - на рівність регуляторних правил для малого та великого бізнесу, що
протирічить основним теоретичним положенням».


Отже, так звані об'єднані опозиціонери демонструють однакове мислення, однакові помилки, однокове хибне уявлення про економіку та суспільство України.

Стосовно 70% працедавців у Європейському Союзі з малого та середнього бізнесу, то тут, взагалі, не дуже зрозуміло, про що йдеться. Суто кількісно в Україні малі підприємства/підприємці складають 93,7% всіх субєктів господарювання, середні - 5,7%, великі - 0,6. Якщо ж враховувати, скільки людей вони наймають, тоді картина намалювується не така красива: великі - 43,3%, середні - 30,1%, малі - 26,6%. Тобто малі та середні разом - 56,7%. Але з іншого боку не така й вже погана для держави з застарілою індустрією, побудованою без врахування вимог ринку заради політичних завдань совітської системи.

Гадаю, що тут справа у тому, що копіпастери-асистенти, а слідом за ними і пан Пишний не зрозуміли того, що у матеріалах "Відродження" викладається так:

«Особливість ставлення до малого бізнесу в світі і наявність окремих чітко
обозначених державних політик як на рівні ЄС, США, так і ряду інших
провідних країн світу - підкреслюється тим фактом, що в більшості розвинених
країн світу суб‘єкти малого та середнього бізнесу кількісно складають більше
ніж 90% від суб‘єктів бізнесу взагалі. За даними OECD кількісно до 97% в
економіці країн-членів OECD складають компанії малого та середнього бізнесу,
а їх частка в ВВП складає від 40 до 60% та вони забезпечують до 70% робочих
місць, а для країн не-членів OECD ці показники ще вище. Останнє положення
чітко показує, що в промислово розвинених країнах світу розвиток малого та
середнього підприємництва менший, ніж в аграрно-промислових та країнах з
перехідною економікою».


Взагалі, якщо порівнювати тільки цифри, то ситуація в Україні не виглядає такою вже провальною. А це тому, що порівнювати слід не цифри зі статистичних зведень, а якісні показники. Важливо не скільки підприємців, і яка їхня частка у ВВП, скільки людей вони наймають, а ЩО вони виробляють, і ЯКУ роботу дають, СКІЛЬКИ платять найманим працівникам. Стараннями режимів, що поєднали охлократію з клептократією, ми вже перетворилися з колишньої індустріально-аграрної республіки СРСР на країну дрібних крамарів та ремісників з половиною доходів у тіні, втратили можливості зайняти гідне місце у світовій економіці, а замість чіткого діагнозу ситуації, постановки цілий та визначення ресурсів, програми всіх політичних сил налічуюють якусь копіпасту, яку, здається, вперше читають вже під час своїх промов, або вживають без розуміння красиві слівця, як пост-індустріалізм, старт-апи, технопарки, бізнес-інкубатори, нанотехнології тощо.

Пропоную копіпастерам копіпастити з мого блогу, з тегу "економлікнеп". Поки що на шару.

PS: що в Україні законодавство визначає як підприємництво мікро-, мале, велике, читаємо у ст. 55 Господарського кодексу України:
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/436-15/page2
Мікро-підприємництво: не більше 10 найманих осіб, річний дохід до 2 мільйонів євро.
Мале підприємництво: не більше 50 найманих осіб, річний дохід до 10 мільйонів євро.
Велике підприємництво: від 250 найманих осіб, річний дохід від 50 мільйонів євро.
Середнє не визначається, але легко вирахувати: 51-250 найманих осіб, річний дохід 10-50 мільйонів євро.

October 2017

S M T W T F S
1234567
8910 11121314
15161718192021
22232425262728
293031    

Потоки

RSS Atom

Популярні теги

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Thursday, 19 October 2017 12:33 pm
Powered by Dreamwidth Studios