Pro nihilo

Під кожним моїм дописом про програми партій, що беруть участь в наступних виборах, обов'язково хтось писав, що ці аналізи не варті зусиль. Я навіть давав окремим дописом розлогу відповідь:
http://kerbasi.livejournal.com/152162.html

Але самі подумайте, ці дописи, якщо їх не витирати, можуть зберегтися надовго. Це ж історизація нашого життя. Якби я вів блог 1998-го, то напевно написав би там про партію Бродського і ще якогось крутелика (от, вже й прізвища не згадаю, а записав би - збереглося б для нащадків), які на Майдані з агітаційних вантажівок просували свої партію з назвою чи то "Красива Україна" чи то "За красиву Україну". От і назву докладно не пам'ятаю. А якби це все десь зберегалося, то скільки б людей мали б можливість ознайомитися і не сприймати серйозно всі проекти та призначення засновника цієї партії, і заощадили б свій час, витрачений на дискусії у його блозі.

І, звісно, всі б знали, що саме тоді ті два "політики" проголошували метою партії добитися пенсії в 1000 доларів, а зарплати в 2000 доларів. Тепер це звісно просто спогади юзеря Кербасі, було чи не було - не доведеш. А може, не 1000 і 2000 доларів, а 500 і 1000? Не тримає пам'ять дурниці, така властивість до самоочищення. А як би ефектно було б поруч з програмою партії "Україна - превед вперед!" покласти програму партії "За красиву Україну"! тому що у програмі партії пані Королевської читаємо:

"Нова економіка. Тільки сучасна, конкурентоздатна у світі економіка зможе забезпечити українців високооплачуваними робочими місцями, а українські родини – високим рівнем доходів. Середня зарплата на рівні 1000 євро та середня пенсія у 500 євро – реальні в Україні".

Порівняв би читач ті програми, і одразу ж зрозумів, за кого його має Королевська з командою.
Ось саме для історизації економічний блог партії "Україна - вперед" тепер посяде місце у моєму блозі. З коментарями.

Наші пріоритети
1. Підтримка національного виробника.
Держава повинна системно та цілеспрямовано підтримувати вітчизняних виробників.

Привіт від Кравчука-Фокіна-Кучми  (імпортозамєщєніє), Кучми-Лазаренка-Пустовойтенка (підтримка національного товаровиробника). Скільки тоді ще нестарої техніки іноземного виробництва тоді знищили, тулячи до неї виготовлені місцевими кулібінами запчастини! Скільки грошей викинули на вітер у намаганні виробляти в Україні абсолютно все, що вироблялося по всьому СРС Р!

Ми виступаємо за:
• Державні стимули для модернізації виробництв, технологічного переобладнання та запровадження передових технологій.

Вже був за Кучми інноваційний фонд, куди відраховувався спеціальний внесок, а фактично податок. Сам Кучма його й скасував, бо ефекту було ніякого, а податкове навантаження зашкалювало.

• Спеціальні умови кредитування та оподаткування для підприємств, що реалізовують інвестиційні проекти та створюють нові робочі місця.

І це вже було. Несть числа різним постановам про підтримку приоритетних напрямків, галузей, підприємств. Проекти малюються, робочі місці приписуються, гроші розпилюються.

• Державну підтримку експортної експансії не лише великих, а й малих та середніх виробників, активний захист інтересів українських виробників за кордоном, просування бренду Made in Ukraine.

Привіт Кравчук та ранній Кучма! Вже були ідеї за зразком тодішнього Китаю створити обласні зовнішньоторгівельні фірми, щоб через них просувати за кордон продукцію малих підприємств, а також середніх та великих, що не мають досвіду зовнішньоекономічної діяальності. На щастя, так і не втілили. Дрібних експортерів не врятували, але, принаймні, ще одну державну мафіозну структуру не створили.

Я чому наголошую на тому, що було - бо не маю підстав вірити, що при новому впровадженні названі заходи призведуть до чогось кращого.

2. Поліпшення умов ведення малого та середнього бізнесу.
Процвітаючий малий та середній бізнес – це резерв стабільності держави. Гнучкий та динамічний за своєю природою, він пом'якшує коливання економіки та забезпечує зайнятість «середнього класу».

Ми виступаємо за:
• Максимальне скорочення бюрократичного апарату. Документообіг та видача довідок мають здійснюватися в електронному вигляді. Наш принцип: «Менше посадовців, більше комп'ютерів».

А може, менше папірців? Тоді й менше комп'ютерів, ні?

• Максимальне спрощення системи оподаткування. Податкова система має стати інструментом розвитку, а не репресій.

Хотілося б почути, з чого саме складиметься ця система оподаткування. І що вона буде розвивати. Бо пропонують готелям податкові канікули, а готелі в нас більше, ніж усі з ціною номеру від 1000 грн. за добу. Для народу, звісно. Для середньго класу...

• Захист прав власності. Ми усунемо всі можливості використовувати суди і правоохоронні органи для незаконного відбирання та захоплення власності.

З судами ясно. Ви б спочатку, взагалі, хоча б пообіцяли прямо і чітко без жодних еківоків прописати в Конституції, що приватна власність недоторкана і є основою всього господарства, як приватного, так і загальнонаціонального.

3. Відродження високотехнологічного виробництва.
Тільки інноваційна економіка, що спирається на фундаментальну науку, вищу та професійно-технічну освіту, виробництво та обслуговування, здатна вивести Україну з економічного глухого кута.

Хотілося б знати, як для себе визначають високотехнологічне виробництво ідеологи партії. Бо знаємо, хто ховається у деталях. 

Ми виступаємо за:
• Державну підтримку пріоритетних галузей: інформаційні технології, суднобудування, авіабудування, машинобудування, приладобудування.

Привіт від прем'єр міністрів Кучми, Пустовойтенка, Кінаха. При них постанови про державну підтримку цих галузей приймали пачками.

• Створення мережі промислових парків на базі державних ВНЗ.

Привіт від "хоздоговорних тєм" пізнього СРСР, від різного навколо-вільно-економічно-зонного бла-бла-бла Кравчука та Кучми.

• Перенесення в Україну високотехнологічних іноземних виробництв.

Пізно! Слід було широко ворота розчиняти на самому початку 90-х, коли регіоном "лоу-кост" вважали Центральну та Східну Європу. Або в останній вагон застрибнути наприкінці 90-х, коли Польща, Чехія, Угорщина перестали бути "лоу-кост". Але естафету підхопив інший регіон. Поки зарплати та соціальні блага, яких виманають робітники Індії, КНР, В'єтнаму, Малайзії, Індонезії, не перевищать вимоги українських робітників, нічого такого не станеться. Тобто, в принципі, можна дотиснути українських робітників, що, схоже, вже два десятиліття є стратегією...

4. Створення сучасного сільського господарства.
У світі поширюється продовольча криза, зростає попит на харчові продукти. У нас є все, щоб скористатися цією тенденцією.

Ви Україну забезпечте хоча б огірками (Іспанія), помідорами (Італія), картоплею (Єгипет) і т.д. Бо до супермаркету заходиш, так начебто не в "житниці" живеш, а десь у пустелі, де нічого свого не росте.

Ми виступаємо за:
• Збереження української землі в українських руках.

Щось ВО "Свободу" нагадує...

• Полегшення доступу сільгоспвиробників до фінансових ресурсів.
Як?

• Стимулювання впровадження сучасних технологій виробництва та переробки, розвиток агропромислових комплексів глибокої переробки для малих та середніх господарств.
Як?

5. Ефективна інфраструктура.
Реалізація інфраструктурних проектів створить додаткові робочі місця та підніме внутрішній попит на продукцію вітчизняної промисловості.

Образилися на недовивчений монетаризм - перебігли до недовивченого кейнсіанства. Те, що я писав про аналогічний підход у Грузії, значною мірою вірно і для України.

Ми виступаємо за:
• Державні інвестиції в інфраструктуру, за умов суворого контролю за використанням бюджетних коштів, залучення коштів на основі державно-приватного партнерства.
• Будування шестисмугових магістралей, які з’єднають усі обласні центри України.
• Реалізацію проектів спорудження швидкісних пасажирських залізниць «Північ-Південь» та «Схід-Захід». Це кардинально підвищить трудову мобільність та забезпечить інтеграцію країни.

Приємно, що теперішні політики почали розуміти, що швидкість це економічний чинник. Хоч вже не чути про "транзитні транспортні коридори", про які так любили базікати за Кучми та навіть часом і за Ющенка. Прогрес! Може, хоч побудують пристойну трасу до Криму, бо самі ж наші "елітарії" туди їздять, вбивають свої Бентлі та себе, а ніяк не пролобіюють побудову пристойної дороги.

----
Тут
http://kerbasi.livejournal.com/146249.html
у статті про Грузію розбирається, як зростання через споживання, стимульоване кейнсіанськими заходами, не дає результатів у країнах з недостатніми інвестиційними можливостями і низькою економічноюю активністю населення.

А тут
http://kerbasi.livejournal.com/136104.html
про транспортний чинник в економіці та у підприємництві.

Аналізувати економічний блок програми комуністів немає сенсу, оскільки все в ній зведене до формули «державний контроль + популізм». Але є у програмі комуністів дещо, що відрізняє її від інших популістів-державників на кшталт ВОС. Процитую:
«Компартія враховує, що поки панує приватна власність на основні засоби і знаряддя виробництва, на землю і сировину, доти зберігається економічна основа капіталізму. Скасування приватної власності на засоби виробництва – неодмінна умова повної перемоги соціалізму».

Тобто комуністи не зробили ніяких висновків зі свого невдалого господарювання, коли були при владі, і продовжують наполягати на скасуванні приватної власності. Молодим читачам слід пояснити, що знаряддям виробництва є все, на чому можна заробляти гроші. Отже, ваш приватний комп’ютер, комунікатор, автомобіль, копіювальний апарат, сканер також можуть бути знаряддями виробництва. Наприклад, в СРСР не заборонялося володіти приватними авто, але за «ізвоз» було передбачене покарання, як і за всі інші «незаконні промисли» та «підприємництво». Дозволялися тільки кустарні промисли. Пам’ятаю у моє дитинство по району ходив старий каліка зі знаряддям для точіння ножів, а ще парубок у стилі під хіпі в будинку напроти тримав ятку, де виробляв ремені з написами «Союз – Аполлон» та футболки з трафаретними малюнками: вершником з написом RODEO. Хтось чинив взуття, хтось давав приватні уроки гри на фортепіано. Ось власне і все підприємництво, що було дозволене до приходу до влади Горбачова. А що власне можна виробляти без приватної власності та свободи використання засобів виробництва?

Ось повернення до такого світлого минулого пропонують комуністи. Звісно, зараз вони б дещо розширили перелік дозволених видів підприємництва, але це не змінило б самої сутності їхнього так званого соціалізму: поза державним сектором є місце тільки дрібним кустарям.

Власне програма й обіцяє: «Набудуть розвитку всі форми суспільної власності – загальнонародна, колективна (групова), особиста (індивідуальна)».

Нагадаю, що за часів СРСР загальнонародна власність це був евфемізм для державної, колективна – це колгоспна та кооперативна, при чому кооперативна у формі житлових та гаражних кооперативів, а також так званої споживчої кооперації, яка ще за часів Сталіна фактично втратила свою кооперативну сутність і перетворилася на заповідник для економічних зловживань, а особиста – це і є власність, яку за певних умов вам дозволять використати для заробітку, але це аж ніяк не верстат, не поліграфічна машина, не автобус і не вантажівка.

Є у програмі і натяк на те, як комуністи збираються позбавити вас таких потенційних знарядь виробництва, як, наприклад, комп’ютери, оргтехніка та комунікатори:
« Визначальним у цьому процесі [скасування власності і переходу до соціалізму - Кербасі] буде всебічний розвиток продуктивних сил, покладення в основу основ у безпосередньому процесі виробництва розумової праці, інтелектуалізація праці фізичної. А це у свою чергу істотно впливатиме на виробничі відносини, передусім на відносини власності. На всі її елементи – володіння, користування, розпорядження – поступово поширюватиметься суспільний характер, що сприятиме подоланню відчуження людей від власності, управління виробництвом».

Насправді відчуження означає, що у вас є те, чого немає в інших, тобто існує не справедливість, яку слід подолати саме у напрямку позбавлення власності вас, а суспільний характер означає, що фактичний контроль і право власності на ваші комп’ютери матиме держава, а ви будете відповідальним розпорядником, який на кожний свій крок потребуватиме ліцензій та дозволів.

Є ще один важливий момент, який саме й доводить, що все це в комуністів серйозно, а не перебільшення старого антикомуніста Кербасі. Процитую:
«Це завдання [скасування приватної власності і переходу до соціалізму], як і подолання економічної багатоукладності перехідного суспільства, вирішуватиметься в міру визрівання необхідних для цього об’єктивних передумов, шляхами, що відповідатимуть конкретній обстановці».

Ключовим у цьому положенні є малопомітне і невідоме сучасним українцям слово «багатоукладність». Зрозуміти, що мають на увазі комуністи, допомагає стаття В.І. Леніна «Про продовольчий податок», де він значною мірою переповів та розширив свою брошури 1918 року "Главная задача наших дней. - О "левом"ребячестве и о мелко-буржуазности". Він там і пояснив, що під багатоукладністю терміном мається на увазі. Цитую мовою оригіналу:
«…каковы же именно элементы различных общественно-экономических укладов, имеющиеся на-лицо в России. А в этом весь гвоздь вопроса.
Перечислим эти элементы:
1) патриархальное, т.-е. в значительной степени натуральное,крестьянское хозяйство;
2) мелкое товарное производство (сюда относится большинство крестьян из тех, кто продает хлеб);
3) частно-хозяйственный капитализм;
4) государственный капиталилизм;
5) социализм».

Під державним капіталізмом Ленін переважно мав на увазі державні монополії (напр. хлібна монополія), підконтрольних державі підприємців та кооператорів. При чому він у статті підкреслює, що фактично дрібні буржуа, до яких він зараховує також селян, є більшими ворогами соціалізму, ніж державний капіталізм:
«Ясное дело, что в мелко-крестьянской среде преобладает, и не может не преобладать,мелко-буржуазная стихия: большинство, и громадное большинство,земледельцев - мелкие товарные производители. Оболочку государственного капитализма (хлебная монополия, подконтрольные предприниматели и торговцы, буржуазные кооператоры) разрывают у нас то здесь, то там спекулянты, и главным предметом спекуляции является хлеб».
і також:
«Мелкий буржуа имеет запас деньжонок, несколько тысяч,накопленных "правдами" и, особенно, неправдами во время войны. Таков экономический тип, характерный как основа спекуляции и частно-хозяйственного капитализма. Деньги, это - свидетельство на получение общественного богатства, и многомиллионный слой мелких собственников, крепко держа это свидетельство, прячет его от"государства", ни в какой социализм и коммунизм не веря, "отсиживаясь"от пролетарской бури. Либо мы подчиним своему контролю и учету этого мелкого буржуа (мы сможем это сделать, если сорганизуем бедноту, т.-е.большинство населения или полупролетариев, вокруг сознательного пролетарского авангарда), либо он скинет нашу, рабочую, власть неизбежно и неминуемо, как скидывали революцию Наполеоны и Кавеньяки,именно на этой мелко-собственнической почве и произрастающие. Так стоит вопрос. Только так стоит вопрос».
І ще:
«Государственный капитализм экономически несравненно выше, чем наша теперешняя экономика, это - во-первых.
Во-вторых, в нем нет для Советской власти ничего страшного, ибо советское государство есть государство, в котором обеспечена власть рабочих и бедноты».

Отже, капіталіст, який зливається з державним апаратом, державно-монополістичний капіталізм є кращим за економіку вільних виробників та торгівців, тому що для переходу до соціалізму достатньо поставити його під «пролетарський контроль», тобто фактично державу повинна очолити комуністична номенклатура і просто змінити вивіску.

Ця стаття Леніна, яку я раджу всім, хто цікавиться політикою та політичною історією, прочитати від початку до кінця, пояснює всі наступні процеси в СРСР: індустріалізацію, репресії держапарату та партійців початкового періоду, голоди-голодомори. Сталін не викривив вчення Леніна. Він втілив його у життя.

Програма КПУ:
http://www.kpu.ua/programmakpu/
Стаття Леніна «Про продовольчий податок»:
http://www.marxists.org/russkij/lenin/works/lenin001.htm

І також ця стаття пояснює наміри сучасних комуністів. Так, їм ближчі Коломойський, Ахмєтов, Пінчук та інші олігархи, Партія регіонів в цілому, бо вони формують державно-монополістичний капіталізм. Комуністи сподіваються у майбутньому скористатися обставинами, щоб стати на чолі цієї системи.

Головна перевага економічної програми ВСО у тому, що вона абсолютно чесна. За рівнем чесності вона ділить почесне перше місце програмою Комуністичної партії Симоненка. Обидві програми не збираються вдавати з себе, що начебто націлені на якісь економічні досягнення. Їхня головна мета – «справедливий» перерозподіл того, що є, та експлуатація природних та людських ресурсів заради суспільного блага.
http://www.svoboda.org.ua/pro_partiyu/prohrama/

З 60 параграфів програми ВОС десять стосуються енергосектору та газової труби: все перерахуємо, геть іноземців, стягнемо більше з росіян за транзит, а краще – заберемо геть усе та перепродамо самі на західному кордоні. Декларується розвиток енергоощадних технологій, альтернативних джерел та інший ідеалізм, розрахований на гуманітаріїв, якщо не за фахом, то за духом.

На Галичині, напевно, є виші з хімічними фахами. У Калуші має такий бути, може, у Надвірній або Франківську. Логічно, якщо б у Львові також. Отже, невже не знайшлося нікого, хто пояснив би авторам та прихильникам програми, з чого виробляється сечовина, щоб не було в програмі таких дурниць, як «газ в обмін на карбамід»? Добре, що немає борошна в обмін на хліб.

Програма абсолютно чесно заявляє, хто платитиме за весь український рай на Землі:

29. Скасувати криміналізований податок на додану вартість. Запровадити єдиний соціальний податок з доходів громадян з прогресивною шкалою оподаткування та базовою ставкою у розмірі 20%. Не оподатковувати доходи громадян у розмірі мінімальної заробітної плати. Встановити прогресивні податки на розкіш (на нерухомість, предмети розкоші тощо). Направляти як мінімум 30% надходжень від податків на розкіш на зниження споживчих цін на товари першої необхідності.

Справа у тому, що ПДВ разом з податком на доходи фізичний осіб – є найбільш збираними податками не тільки в Україні, а й, взагалі, практично в усіх країнах, де є хоча б якесь системне народне господарство та податкова система. Зараз ми, як споживачі сплачуємо ПДВ у складі цін за товари та послуги, а податок з доходів платимо 15%. ВОС пропонує нам платити за прогресивною шкалою, тобто буде й більше, ніж базова 20% ставка. З бідних ВОС, взагалі, нічого не стягуватиме. Отже, хто той лох, що за все заплатить? Декларативно – це багатій. Але власне багатіїв економічна політика ВОС ліквідує, як клас:

11. Ухвалити Закон про стратегічні підприємства та стратегічні галузі виробництва. Заборонити приватизацію стратегічних підприємств і повернути у державну власність раніше приватизовані. Гарантувати державний контроль над природними монополіями.

А де в нас ще є багатії?

Якщо сказане вище не переконує, то непрямим чином свідчить про уявлення авторів програми про те, з якого обсягу бізнес стає вартим державної уваги, наступний пункт:

12. Перевірити законність приватизації усіх великих підприємств (у яких середньооблікова кількість працівників перевищує тисячу осіб у рік або обсяг валового доходу від реалізації продукту в рік перевищує п’ятдесят мільйонів гривень). Повернути незаконно приватизовані об'єкти у державну власність та власність трудових колективів.

Валовий дохід приблизно п’ять мільйонів євро – це навіть не рівень районного консервного заводу. А у промисловій сфері – це рівень малого підприємства у власності однієї особи або родини (інженер, що вирішив не йти на базар, а спробував працювати за фахом у власному бізнесі). При чому у промисловому бізнесі сам власник за такого обсягу зніматиме собі дуже скромну зарплату, яку у Києві можна заробити на посаді офісного ховраха.

Спробуємо оцінити також максимальну ефективність компанії, яка відповідає граничним умовам ВОС:

5 мільйонів поділити на 1000 працівників дорівнює 5000 євро на рік на одну особу. Як ви вважаєте, на яку зарплату може претендувати працівник такого підприємства?
Отже, неминуче прогресивна шкала буде, як і за часів Кучми (до 2004 року), вважатиме «багатіями» не те, що не багатих людей, а й навіть і не середніх.

А наступний пункт робить приватизацією власне й не приватизацією, а приватну власність не приватною і не власністю:

13. Забезпечити можливість найманим працівникам набути право власності на підприємства державної та комунальної форм власності, брати участь у їхньому управлінні та в справедливому розподілі прибутків. Дозволити працівникам продавати свою частку в підприємстві виключно відповідному підприємству. Зобов’язати працівників, які припинили трудові відносини з підприємством, продати свою частку цьому підприємству.

Враховуючи, що реприватизація – одна з обіцянок ВОС, то класу здатних скомпенсувати скасування ПДВ власників в Україні не набереться.

Так само не приватну і не власність пропонується впровадити й на землю. Взагалі, землі присвячено 9 параграфів. Фактично всі вимоги ВОС вже давно втілені в діючому законодавстві, що аж ніяк не запобігло збагаченню кількох десятків осіб. Норма про дозвіл приватної власності тільки на землі під приватним будинком та прибудинкову територію – велкам бек трохи осучаснений СРСР.

З податкового, крім згаданого вище, пропонується впровадити новим Податковим кодексом соціально справедливу спрощену систему (без пояснень, за якими принципами), а також впровадження оподаткування бізнесу за прогресивної школою за принципом: «малий бізнес – малі податки, великий бізнес – великі податки». Знов-таки не ясно, які податки маються на увазі. ПДВ скасований. Податок на прибуток? Ну, і яка практика його стягнення? Здається, програму писала людина далека від практики.

Цей пункт також свідчить про те, що на податках у ВОС ніхто не знається:
30. Запровадити комплексне податкове стимулювання інвестицій у науку, освіту та інновації. Зменшити податок з прибутку до 5% на ту частину прибутку підприємств, яку спрямовують на технологічне оновлення засобів виробництва згідно з передовими технологіями.

По-перше, формулювання абсолютно хибне, бо з нього не видно, що саме є об’єктом оподаткування: колишній прибуток, який вже витратили, або прибуток поточного періоду, коли придбали основний засіб. А якщо купують не з прибутку, а з кредитних коштів? Якщо не прискіпуватися і не доводити до абсурду, і не думати про людей апріорно погане, то напевно, йдеться про період, в якому придбали основний засіб. Тоді не ясно, чим свободівців не влаштовує існуюча система амортизації, зокрема прискорена? І чи хтось уявляє собі, як складно буде вирахувати «частину прибутку підприємств»? Напевно це писала людина, яка мислить категоріями «фондів» з курсу «економіки підприємства», а не фінансовими та податковими категоріями валових доходів та витрат, або людина, яка мислить категоріями дуже малого бізнесу, де коштів та сил вистачає лише на одну операцію в звітний період з усіма ж податковими наслідками в той самий період, без можливості законного їх розподілу по інших періодах.

А ще ж доведеться запобігти зловживанням, коли підприємства почнуть ховати придбання товарів для реалізації під придбання основних засобів...

Програма ВОС також передбачає всілякий захист українців та витиснення з України іноземного капіталу: перевага українським інвесторам при приватизації, обмеження для іноземців в енергосекторі, заборона власності на землю, заборона володіння контрольними пакетами банків.

Доволі дивний наступний пункт:

33. Забезпечити абсолютну прозорість НБУ та доступність для правоохоронних органів. Обмежувати незалежність НБУ при надзвичайних економічних ситуаціях, наприклад, економічній кризі, війні. Ввести кримінальну відповідальність за антисоціальну монетарну та іншу політику НБУ, яка призводить до зубожіння широких верств населення. Ухвалити закон про золотовалютні резерви держави.

Нібито НБУ це якийсь приватний банк, іноземна амбасада з принципом екстериторіальності, а не державний орган держави Україна. Може, краще новий закон про НБУ запропонувати?

Ось ще про боротьбу з іноземцями:
38. Зобов’язати проводити будівництво державних та комунальних об’єктів виключно силами вітчизняних фахівців, таким чином створюючи робочі місця для громадян України.
39. Запровадити цільове пільгове державне кредитування малого та середнього сільського господарства, зокрема, для забезпечення сільгоспвиробників засобами виробництва. Запровадити широкомасштабні галузеві програми прямих дотацій. Забезпечити державну підтримку інновацій в сільському господарстві.
40. Ухвалити державну програму розвитку виробництва сільськогосподарської техніки. Накласти через 5 років після її оголошення заборонні мита на імпорт сільськогосподарської техніки, еквівалент якої виробляється в Україні.
Оплатіть хтось керівництву ВОС відвідання кількох сільськогосподарських виставок та підприємств за кордоном та в Україні!

ВОС збирається регулювати ціни і створювати мережі збуту (Госснабсбьіт, нє?):
42. Створити мережі збуту української сільськогосподарської продукції.
43. Встановити паритет закупівельних та відпускних цін на сільськогосподарську продукцію. Забезпечувати продовольчі потреби держави виключно вітчизняною сільськогосподарською продукцією (окрім продуктів, які не вирощують на території України).
43 – ще привіт, точніше «папа!» іноземцям.

І ще про економічний ізоляціонізм:
48. Стимулювати поетапну заміну імпортованої продукції на продукцію національного виробництва (насамперед – велика і мала сільськогосподарська техніка, легка промисловість, продукти харчування).
Начебто не було в Україні ізоляціоністської політики авторства Кучми, Азарова, Пустовойтенка (1996-приблизно до 2000).

Не тільки нічого чужого нам не потрібно, але й свого не дамо:
50. Дозволяти експорт невідновлювальної сировини та похідних товарів лише за відповідними ліцензіями.

З цією програмою ВОС збирається створювати середній клас (60% населення), давати йому безвідсоткові позики на житло. Взагалі, на безвідсоткові позики можуть розраховувати також і селяни. Держава збирається бути дуже щедрою! За чий рахунок? Пишуть, що будівельні компанії стануть забов’язані зводити соціальне житло за низькими цінами. Ви знаєте такі компанії? Я – знаю! Це совітські СМУ. І що, який результат совітських житлових програм?

Ще один параграф про державну монополію:
37. Забезпечити надходження коштів від транзитного потенціалу України до державного бюджету і направити їх на побудову транспортної інфраструктури.
Привіт від совітських контор «Союзвнешттранс», «Союзвнешсервис», «Инфлот», «Совтрансавто» і т.д.

Отже, якщо підсумувати:
1. ВОС ліквідує великий бізнес, оскільки він стратегічний, шляхом його націоналізації.
2. ВОС впровадить державну монополію практично на весь енергосектор та транзит (не тільки енергоносіїв, але всього взагалі).
3. Значно виросте державний сектор: згаданий великий бізнес, 30% банківського сектору.
4. Держава фінансуватиме пільги населенню, кредити національному виробнику з невеликого та середнього бізнесу, селянам
5. Водночас, держава вимагатиме від бізнесу участі в державних програмах (житло (55), пам’ятки культури та архітектури (16))
6. Право приватної власності буде обмежене до рівня кооперативно-НТП/МП-шного соціалізму горбачовської перебудови.
7. Економічний ізоляціонізм: імпортозаміщення, обмеження експорту тільки тим, що нам самім не потрібно. Ясно, що під контролем держави.
8. Податковий тягар для людей виросте, але мусить бути скомпенсований соціальними програмами переважно за рахунок бізнесу.
9. Більш-менш чітко у Програмі артикульовані наміри стосовно подальшого розвитку видобувної економіки, заснованої на сировині та енергоносіях, а також на географічному становищі (транзит). Трохи уваги приділяється намірам розвивати виробнитво малої сільгосптехніки. Стосовно решти можливих галузей  - тільки спорадичні декларації.
10. Програма написана у стилістиці реформаторських ініціатив комуністичної "демократичної" верхівки горбачовського СРСР, тобто капіталізм без капіталізму, власність без власності, щоб ринок, але ніхто не програв, щоб були підприємці, але за їх рахунок, шоб пролетаріат та інтелігенція квартири отримували, щоб дороги ремонтували та пам'ятки старини відновлювали. Напевно, автори - немолоді люди з кафедри якоїсь ринкової дисципліни, а в анамнезі - "Планового господарства", "Політекономії соціалізму" і т.д.
11. Програму розраховано на найманих працівників з низькими заробітками, на бюджетників та на тих, кому економіка автоматично "додасться, якщо українська Україна постане".

І порівняйте це з економічним та соціальним блоком програми Комуністичної партії України:
http://www.kpu.ua/programmakpu/

Що мене дивує, що таку програму народили представники партії, яка більше, ніж повністю складається з вихідців з історичної області, де ще жива пам’ять про тотальну націоналізацію, розкуркулення, державний контроль, колективізацію. І власне в тій історичній області ця партія набрала більшість на місцевий виборах. Соціально-економічний мазохізм якийсь та історико-культурна амнезія!

Раніше я вважав, що ВО "Свобода" це західноукраїнський аналог ПР, тобто грає на тому самому люмпенському електоральному полі, що й ПР. Але після ознайомлення з Програмою я змінив свою думку. ВОС це аналог КПУ для електорату, який поділяє всі положення комуністичної програми, крім ставлення до релігії, Росії та історії України.

На закінчення теми про економічні погляди об’єднаних опозиціонерів торкнуся окремих положень їхньої програми:
http://byut.com.ua/storage/article/doc/za_prog.pdf

Взагалі, читати там нічого. Багато правильних гасел. Багато гасел стандартних та заяложених. Багато спірних та популістських. Знов ключовими фігурами, як і в усіх інших, стають Лікар, Вчитель, Пенсіонер. Тим, хто працює обіцяють гідну зарплату. Багато чого про принципи справедливої оплати праці написано вірно, але є й таке диво:
«затвердимо новий прожитковий мінімум, який гарантуватиме повноцінне життя
громадянина – не лише можливість виживання, але й задоволення соціально-культурних
потреб, – на рівні 2400 грн (300 доларів США)»;
От же ж задовольнили культурні потреби!

Пенсії вони хочуть встановити як певний відсоток від середньомісячної заробітної праці: 65% - для всіх, 80% - для тих, чия робота пов’язано з ризиком для життя та здоров’я. Зрозуміло, що пропонується пенсії і зарплати підвищувати. Забувають тільки назвати, звідки братимуть кошти, та як, в принципі, можливо підвищити зарплату у приватному секторі економіки без адміністративного втручання та репресивного апарату.

Втім, щоб авторам програми не дорікали, що вони не передбачають практичних кроків, програма перенасичена фразами за формулою «ми внесемо зміни у Закон про…» або «ми приймемо Закон про…». Що саме вони збираються вносити у ті закони, замовчується, хіба що промовляється щось на зразок «знизимо податкове навантаження», «спростимо процедури», «приймемо Кодекс економічного зростання». Хотілося б побачити конкретні проекти документів, і для цього не копирсатися по якихось їхніх розпорошених матеріалах та інтерв’ю, а щоб опозиціонери самі їх просували, доносили до зацікавленої публіки через соцмережі.

Є в програмі і абсолютно антиекономічні положення – розділ «Ціни і тарифи». Опозиціонери збираються скасувати пеню за несплату комунальних послуг. Цікавився цим питанням по нашому будинку. Не сплачують за комунальні послуги здебільшого не малозабезпечені, а асоціальні (алкоголіки, психічно хворі, яких до лікарень не беруть, щоб не псувати статистику та не нести витрат), а також «особливо обдаровані», тобто різне жлобйо: купив в кредит «Ланос», за тиждень вщент розбив, і відчуває несправедливість, що «тачіли» немає, а платити треба, а тут ще якісь комунальні, вода, газ, ще б за повітря брали… Таких поменшало, коли розповзлися плітки, що «донецькі для себе силоміць квартири в неплатників забиратимуть», але тепер переляк пройшов, і знов починають нахабніти.

Проблема комунального господарства значно складніша, і з популізмом до неї краще не наближатися, бо точно сидітимемо без води, тепла, електрики, ліфтів вже дуже скоро. А опозиціонери ще й пропонують мораторій на підвищення тарифів.

У цьому ж розділі знов про повернення вкладів Сбербанку СРСР!

Про бізнес та розвиток народного господарства згадано чомусь у розділі «Робота для кожного», в якому чимало декларацій, за які не варто голосувати, якщо не має впевненості, що автори знають, як їх втілювати у життя. Опозиція збирається компенсувати новоутвореному бізнесу відсоткові витрати по кредитах. Цікаво було б подивитися на фінансову модель цього принципу: скільки мусить утворюватися бізнесів, скільки вони та старі бізнесу мусять платити податків, щоб ці компенсації не привели державний бюджет до банкрутства. І як запобігти шахрайству у банках з компенсаціями по відсотках за фіктивними кредитами, при тому не утворюючи нових контрольних органів, кількість яких опозиціонери збираються радикально скоротити.

Ось ще одна дурниця: «Ми зробимо сімейне підприємництво основою, головною рушійною силою відродження українського малого бізнесу. Для цього буде запроваджено спеціальний (стимулюючий) режим його оподаткування, націлений не на стягнення податків, а на заохочення, підтримку
і збереження сімейних підприємств, створення соціально-економічної основи української
родини, відродження національних традицій сімейного бізнесу, забезпечення трудового
виховання і навчання дітей та молоді».

По-перше, для мене відкриття, що для трудового виховання та навчання необхідно обов’язково брати участь у бізнесі. По-друге, фізична особа – підприємець зараз користується пільговим режимом з копійчаним фіксованим податком, і легко може залучити до своєї діяльності родину. Краще створити в цілому в економіці сприятливі умови для самореалізації людських талантів, а не вигадувати нову пільгову категорію «сімейний бізнес».

Взагалі, з цього розділу програми стирчать вуха професури кафедри бухгалтерського обліку, або фінансів, або з якоюсь іншою подібною назвою, скоріш за все, столичного вишу: правильні у дечому гасла, але вочевидь без знання поточного стану законодавства, і як вінець, що мені, як людині, що свого часу отримала сертифікат з міжнародних стандартів фінансового обліку, потішило, фраза: «Бухгалтерський і податковий облік будуть поєднані – як це робиться в розвинутих країнах».

Дійсно, це було б здорово, але по-перше, спочатку все ж таки слід визначитися, яку економічну модель будуємо в Україні, які в неї завдання. Це в свою чергу відповість на питання, яке місце в економічній моделі займає держава, яке займає інвестор та кредитор, і хто вони взагалі. А з цього вже вибігає, хто є первинним споживачем звітності, на кого вона перед усім розрахована. А вже потім приймаємо рішення про її структуру.

По-друге, стосовно розвинених країн автори погарячкували. США невже не розвинена? А в США податковий облік окремий від фінансового. Ніколи не цікавився, навіщо це в США, але в умовах України відокремлений податковий облік дозволяє наймати до податкової інспекції людей нижчої кваліфікації, ніж якщо його не було б. За даних умов найняти висококласних профі на державну службу навряд реально, і ще так буде довго, навіть за умов розвитку у позитивному напрямку. Звісно, з точки зору рядового бухгалтера або не дуже ерудованого викладача, що десятиліттями читає лекції за одним конспектом, податковий облік - однозначний "гемор", але на рівні програми розвитку країни слід все ж таки дивитися глибоко у сутність речей. Не все в існуючій системі, ба більше - меншість, є витівкою злочинного розуму. Більшість викрівлень - це результат логіки процесу. Якщо ви не ідентифікували ці процеси, не знаєте, як їх виправити, на що замінити, як ви можете легко щось різати та рубити?

Потішило і таке: «Ми гарантуємо безумовний захист чесно набутої власності, особливу увагу приділимо захисту». І далі про захист мінорітаріїв. Та ви вже нарешті пропишіть в законах, починаючи від конституції концепцію приватної власності, як наріжного каменя економіки та суспільства, без всіляких совітсько-лівацьких еківоків, а потім вже хай суди вирішують, чесно вона набута або нечесно!

Ще є смішна норма на захист молоді у вигляді квотування 15% робочих місць для молоді на будь-якому підприємстві або установі. На жаль, нічому не вчить досвід ані власний, ані чужий. Така норма призведе до того, що там, де колектив вчора був цілком молодіжний, менеджмент, щоб запобігти втрат від наступного логічного кроку законодавців – надання пільг молодим – зведе кількість молодих працівників таки до 15%. А в галузях, які молодим не дуже цікаві, доведеться оформлювати мертвих душ, щоб запобігти санкціям. Вже ж це все було у вигляді обов’язкового найму інвалідів!

На цьому я закінчую огляд програми, бо в інших розділах там йдуть такі ж декларації, часом правильні, часом спірні,  а засобом досягнення називається прийняття певного закону, без натяків на його конкретний зміст або на посилання, де можна ознайомитися з проектом.

Взагалі, програма нагадує новачка-товстуна в атлетичному залі, який хоче одночасно і м’язи наростити і жир спалити. Але не буває такого! Як миленький будеш чергувати програми «сушки» та «маси». Швидкий шлях – тільки до лікарняного ліжка.

Правдива програма мусила б сказати суспільству правду: ніякого розвитку та зростання не буде без перезавантаження. Спочатку буде дефолт по забов’язаннях попереднього режиму. Питання тільки у тому, чи буде це дефолт офіційний, чи, як на початку 90-х, фактичне інфляційне обнуління старих забов’язань. Виходу іншого Україна не має, як почати з самого початку і багато працювати. Щоб це не виглядало, як знов обіцянки «світлого майбутнього» програма мала б визначити певні контрольні точки покращень: буде всім боляче, але до третього ріку маємо змінити оце, щоб ще через три роки отримати оце. Не проголосують кажете? Може, й не проголосують, але опозиція і так не набере більшості. Ось власне без надії набрати більшість і варто починати говорити правду і переставати тримати дорослих людей за малих нерозумних дітей.

Зрозуміло, що для людей маси програма мусить містити прості гасла з трьох слів, але ж другим ешелоном мусить йти й робота з професійними верствами суспільства. Другого ешелону я наразі не бачу. А ще не менщ важливо, щоб з публічними виступами виходили все ж таки люди, бодай трохи обізнані в Програмі та економічних питаннях, щоб не казали такі дурниці, які я викривав у двох попередніх дописах (див. посилання нижче).

Чому перезавантаження-дефолт неминуче тут:
http://kerbasi.livejournal.com/53008.html
Жодна програма не варта й паперу, на якому вона написана, якщо вона не враховує того, що написано за посиланням. Бо інакше питання лише у тому, скільки нам ще міжнарождні кредитори будуть гроші давати, і не менш важливе - хто саме буде давати.

Попередні дописи про погляди ОО:
http://kerbasi.livejournal.com/151059.html
http://kerbasi.livejournal.com/150949.html