kerbasi: (Default)
На добре чи на зле, але я - людина не проста, не від сохи, користуюся не хлопським розумом і знаю дуже багато слів, в тому числі протягом сімнадцяти років мав пряме відношення до середовища інофірм в Україні з його англо-російсько-українським жаргоном. Втім, коли особа, яка претендує на участь в політиці на загальнонаціональному рівні та позіціонує себе, як провідну фігуру в експертному співтоваристві, відрекомендовується як "член Київського Хабу Глобал Шейперсів", мене це, м'яко кажучи, спантеличує.
 
Хочете у Верховній Раді глобалшейперсів з київського хабу?
 
http://platforma-reform.org/?attachment_id=42#main
kerbasi: (Default)
Пpивiт вciм укpaїнcьким пpaвим тa т.з. "кoнсерватoрам", якi щe нe тaк дaвно співaли диферaмби угоpcьким бpaттям пo poзуму, "йоббікам". Якa епiчнa пoмилкa у вибoрі друзiв!

Рoкі двa тoму інтeрнетом хoдив пepeклад стaтті угоpського автoра прo витoки угоpcьких негаpаздів, зокpема пpичини пpоходження нацiонал-популiстів дo влaди. Αвтор cтверджував, щo локальніcть, обмеженіcть миcлення, сxильність дo патеpналізму пoxoдять з тoго, щo Угopщина кpaїна сiльська. Χто мeне давнo читaє, знaє, щo цe мoя улюблeна тeма cтосовно Укрaїни. Укрaїнські прaво-консервaтори, якi сaме i є пpихильниками кpаїни як великoго глуxoго сeлa, зaбувaють, щo якщo сільська Угoрщина - худoбина, тo сільcька Укpаїна зa даниx умoв - coлoденька тpавичка.





Переклад: Нe добрe... Угоpський Прeм'єр Орбан кaже, щo eтнічні угoрці, якi живуть в зaхідній Укрaїні, "мaють отримaти можливіcть автoномії"




"Підкpеслюю: Угоpщина - члeн НАТО, а її Прeм'єр закликaє дo автонoмії угoрців в "нoвій" Укрaїні. Диплoматична бомба".

kerbasi: (Default)
Не припиняю дивуватися тому, що через якісь невідомі причини, коли пересічний українець починає шукати щось історичне або духовне, то обов'язково мусить знайти якусь псевдо-науку. Це вже в цьому блозі обговорювалося не раз. Що там про пересечних, якщо ті, хто мусив би задавати стандарти пересічним, самі ведуться:




На щастя я не один в своїх оцінках.






Ось вам біографічна довідка про нього:

Бебик Валерій Михайлович, к.психол.н. (1990), д.політ.н. (1996), проф.; Відкритий міжнародний ун-т "Україна", проректор з інформаційно-аналітичної роботи (з 05.2005), зав. катедри ґлобалістики, політології та міжнар. комунікацій; голова правління Всеукраїнської асоціації політичних наук (з 03.2007).
Н. 24.04.1959 (с.Великі Бубни, Роменський р-н, Сум. обл.) в сім'ї військовосл.; укр.; дружина Лариса Олександрівна (1962) - 1-й секр. МЗС України; дочки Ірина (1994), Тетяна (1997).
Осв.: Київ. політех. ін-т, ф-т систем управління (1976-82); канд. дис. "Соціально-психологічні аспекти депутатської діяльності" (Київ. ун-т ім. Т.Шевченка, 1990); док. дис. "Політичний маркетинґ і менеджмент у демократичному суспільстві" (Ін-т держави і права НАНУ, 1996).
З 04.1982 - інж.-програміст відділу АСУ середніх спец. навч. закладів, Гол. інформаційно-обчисл. центр Мінвузу УРСР.
З 04.1983 - інж.-системотехнік відділу АСУ, НДІ "Електрон".
11.1984-09.86 - секр. ком-ту комсомолу СПТУ-24, Шевченківський РК ЛКСМУ м.Києва.
09.1986-02.88 - відповід. секр. р-ного т-ва боротьби за тверезість, Шевченківський райвиконком м.Києва.
02.1988-04.92 - інстр., консультант орг.-інструктор. відділу, Київ. облвиконком.
05.1992-03.97 - гол. консультант, прес-служба Президента України.
04.1997-08.98 - заст. зав. відділу суспільно-політ. аналізу - зав. сектору ситуаційного аналізу, Адмін. Президента України.
08.-12.1998 - директор, Ін-т менеджменту та бізнесу Міжреґіон. академії упр. персоналом і Держ. академії кер. кадрів освіти.
З 1995 - 1-й віце-президент, Міжнар. кадр. академія.
З 01.1999 - ректор, Міжреґіональна академія упр. персоналом.
Деп. Старокиївської райради м.Києва (1990-94).
Віце-президент Асоціації політ. психологів України (1995-2001).
1-й віце-президент Всеукраїнської асоціації політ. наук (з 2005).

Повністю тут:
http://dovidka.com.ua/user/?code=89043

А тут ціла антологія творчого та псевдонаукового доробку:
http://vbebyk-2014.io.ua/story

Мій давній пост саме про Бебика с теукрами:
http://kerbasi.livejournal.com/140864.html
http://kerbasi.dreamwidth.org/2012/05/15/
Хто прописутив, зазирніть - вам сподобається.
kerbasi: (Default)
В англомовних передачах трапляються аудіо-цитати з виступів в.о. міністра закордонних справ України Андрія Дещиці. Англійська в нього жахлива! Мова - недорікувата. Втім, біографія з Вікіпедії вказує на наступне:

Народився 22 вересня 1965 в селі Перв'ятичі на Львівщині. Закінчив Львівський державний університет імені Івана Франка (1989), Альбертський університет (Едмонтон, Канада) (1995), де отримав кваліфікацію магістра з історії. Кандидат політичних наук (1995).

Альбертський університет (Едмонтон, Канада)! З гуманітарної дисципліни!

Як це може бути?

Запишу собі в загадки людських душ...


Позитивно про нього пише невідома мені Альона Гетьманчук з невідомого мені Інституту світової політики. Здається, я бачив таку вивіску десь на Шовковичній, але більше нічого не знаю про цю організацію:
http://blogs.pravda.com.ua/authors/hetmanchuk/530f07f68acab/

Треба буде до них придивитися.

Втім, сама назва цієї організації перекладена англійською не менш неоковирно, ніж мова Дещиці: Institute of World Policy. Policy - це конкретний протокол, набір процедур, а поводження структур та держав між собою  - politics. Важко уявити, як цілий світ (world) може мати усталений набір процедур (policy). З самопрезентації слідує, що Інститут все ж таки вивчає політику, а не міжнародну стандартизацію.

Як цей інститут сам себе нахвалює можна прочитати на їхньому сайті:
http://iwp.org.ua

Схоже на те, що з Інституту стирчать вуха Третьякова. Принаймні, ключові особи Інституту - з "Главреду". Хоча могли
й самі до грантоїдства податися.

Втім, Дещиця не обов'язково пов'язан саме з цими мудрагелями, які його нахвалюють.
Це просто, щоб два рази не вставати, я й цих think-tanks згадав. А в цілому - все, як і має бути: які люди - така політика.
kerbasi: (Default)
А араби переривалися на намаз. Хто виграв, ви всі знаєте.

Якщо правду повідомляють ЗМІ про призупинення АТО на Пасху...

Харків, Кривий Ріг, Одеса, Запоріжжя...

А ви фарбуйте ваші яєчки, фарбуйте... І щоб піп на ваші кулічики побризкав...

Якщо гадаєте, це вас не стосується, то помиляєтеся. Це через ваші клерикальні екстази по соцмережах на релігійні свята уряд боїться вашу прихильність втратити.
kerbasi: (Default)
Це більшість моїх читачів чомусь щиро дивується "сучості" багатьох своїх знайомих в ці часи.

Мої батьки завжди були правдолюбами, тому в них скрізь і всюди були проблеми. І я з їхніх розмов з дитинства уявляв собі, що осередки совітських білих комірців - конструкторські бюро, НДІ та заводські КБ - майже повністю складаються з таких Нель Штеп. Тільки тоді вони цькували по команді, поданої ледве помітним рухом м'язу в кутку ока начальника, власне тих, на кого мали б молитися: на тих, кому болів поступовий занепад СРСР, совітської системи та комуністичної ідеології. Вони були незручними, їх таврували критиканами і намагалися знищити з не меншою люттю, ніж дисидентів. А максималізм", "дєловой", "самий умний", "больше всєх надо", "возмутітєль спакойствія" - були лайливим наліпками.

Тепер ця агресивно-слухняна шелупонь ллє сльози за СРСР, який вони розікрали, зруйнували своєю працею, схожою на саботаж або страйк, за який чомусь платили зарплатню. Через них у руїнах лежить Україна, яка, як вони вважають, їм чогось недодала, не почула. Насправді вони вважають, що в Україні з Росією буде більшо чого вижирати, ніж в Україні без Росії. Зрештою, вони вижруть і Росію - це тільки справа часу. Їм потрібний вождь, який дасть їм можливість гризти солоденький коренеплід. Не дарма вони люблять колорадські кольори. Зараз місце біля кореню "зелені чєловєчкі" віддали не їй, а якомусь іншому, тому пані Штепа, фото якої, де вона в своїй червоній куртці позує на тлі сепаратистів, тепер раптом плаче з телеекрану:

Мэр города Славянск (Донецкая обл.) Неля Штепа заявила, что в городе действуют лица, прибывшие из Крыма и из Российской Федерации.

«Тот, кто сегодня провозгласил себя мэром, я не знаю, кто это, что это. Они и правда сегодня захватили исполком... Действительно, там сегодня «зеленые человечки», они не скрывают, что они из Крыма, из России», – сказала Штепа в эфире телеканала 112.ua.

По словам мэра, захватчики должны немедленно покинуть здание горсовета.

Как сообщалось, в понедельник Штепа обратилась к жителям города с просьбой не выходить на улицу и рассказала, что в городе начались мародёрства".

http://forbes.ua/news/1369365-mer-v-slavyanske-dejstvuyut-lica-pribyvshie-iz-rf-i-kryma?utm_source=dlvr.it&utm_medium=twitter

А за совка найчастіше шабаши "стурбованої громадськості" проти виплат підвищених премій макссималістичним трудоголикам завжди закінчувалися тим, що знижувалися премії для всіх. Але це ніколи нікого не вчило.
kerbasi: (Default)
http://ukrainian.voanews.com/content/press-on-putin/1874760.html

Газета з Брюсселя далі цитує Віктора Ющенка, який вважає «дуже дивним», що «домінуюча протимошенківська влада в Києві не зробила нічого з Кримом», а також «не закрила кордон України з Росією, щоб не пускати російських громадян на проросійські акції в Донецьку і Харкові». «Я належу до тією групи людей, котрі вважають, що це є оборудка Путіна-Тимошенко», – заявив брюссельському виданню Ющенко. Він також наголосив: «Це одна з найбільших таємниць для європейців, …лінія стосунків між цими двома особами була явно недооцінена, і Європа ризикує потрапити в їхню пастку».

Газета - EU Observer

Шкода, що Ющенко не згадав, як він аж так злякався пікету галасливих кримських бабусь влітку 2006-го, що аж дозволив зірвати спільні з НАТО навчання.

Сподіваюся, що Фірташ не збіжить з-під застави, опиниться в США під слідством і судом та зрештою пояснить роль Ющенка в газових оборудках через РосУкрЕнерго, компанії, якій "руки-ніколи-не-крали" всіляко сприяв, і яку аналітики вважають чорною касою Газпрому.

і стосовно кордонів вже мовчав би: українофоби чинили все, що хотіли, безкарно на всій території України. Повалення хреста на Говерлі тільки згадати, в якому громадяни РФ брали участь і хизувалися по соцмережах.

і як це "шляхетно" - тут сидіти тихесенько, а попердувати на Заході!
kerbasi: (ναυτής)
@aronets: Питання #1 - це Крим! Збережемо Україну - тоді будемо говорити про економіку.
kerbasi: (Default)
Тягнибок пішов голосувати (з піар-почтом, звісно), але забув паспорт!
http://www.radiosvoboda.org/content/article/24753210.html

http://tvi.ua/tyagnibok_vstig_dodati_svobodi_odin_golos

"Я думав, що він лежить у мене в барсетці разом з іншими документами, але там його не виявилося. Претензій до комісії у мене немає - все по закону", - сказав Тягнибок. Документ, як виявилося, - у Львові".

Вдалося тільки з другої спроби: помічники хутко доставили. Тягнибок приписаний до виборчої дільниці у Дарницькому районі міста Києва.

Чому в Україні, що не про-український політик, то обов'язково мусить бути недоробком, вибачте...
kerbasi: (Default)
МШФ [livejournal.com profile] maryxmas справедливо обурюється ідіотичними жарами про жінок. На цей час у виконанні російського провідного опозиціонера, якого переспівує український провідний жежист:
http://maryxmas.livejournal.com/3261068.html

Колись мені виповнювалося 14 років, а також не набагато раніше чи пізніше моїм друзям, і згодом і в дорослого нашого оточення наступала 15-та річниця подружнього життя. А тоді значна кількість дітей (а не реліктові винятки, як зараз) народжувалася з хронометричною точністю через сорок тижнів після першої шлюбної ночі батьків, тому за 14-літтям дитини майже завжди через три місяці слідувало 15-ліття родини. І власне тоді той банальний «жарт» про те, що якби чоловік одразу ж вбив свою наречену, то вже вийшов би на свободу, починав циркулювати не менш часто, ніж зведення про перевиконання п’ятирічного плану з радіо-точки.

Для того, щоб не сприймати цей «жарт» саме жартом не обов’язково сповідувати фемінізм. Достатньо просто лишатися людиною здорового глузду. Мені, підлітку було дуже не приємно відчути себе частиною покарання свого батька. Чим був я? Лісом на лісоповалі? Каменем у каменоломні? А чим була мама? Залізними дверима з "вічком"?

Взагалі, природа цього жарту у совітські часи витікала з загального ставлення системи до родини, як до чогось дресирувально -виховального, а недорозвинений совітський побут перетворював повсякденне життя на обтяжливе відбування терміну. Не всі були здатні до саморефлексії настільки, щоб поставити собі питання: «Відбування терміну до чого»? – побачити там у фіналі кладовище замість свободи та почати все ж таки жити, а не викреслювати дні. Реакцією слабких духом був пошук винних. У згаданому «жарті» присутня вся кричуща аномальність цього пошуку винних, коли винним признається людина, за прихильність якої ще N років тому стояли на колінах та обіцяли дістати зірку з неба.

Доволі дивно, що цей «жарт» виявився живучішим за совітський злиденний та примітивний спосіб життя, що аж його пропагує Навальний у Росії (1976 р.н.) та підхоплює Бігдан в Україні (1974 р.н.).

Стосовно цього маю також один спогад. У тому ж самому віці 14-річного катування батька був в мене приятель з міліцейської родини. В них було чимало криміналістичної літератури, яку ми полюбляли передивлятися у пошуку різних приколів. В одній з «прикольних» історій йшлося про збоченця, який якось у себе вдома розложив предмети жіночого одягу на ліжку, від чого настільки сильно збудився, що побіг до санвузлу, де відтяв собі зовнішні статеві органи та спустив їх в унітаз. Коли нестерпна пристрасть цього бідолахи вгамувалася, та він викликав швидку, він логічно подумав, що його питатимуть про деталі інциденту, і він вигадав історію, згідно з якою він прийшов до дому, а у його квартирі у цей час знаходився грабіжник, який власне господаря і понівечив таким неординарним способом. От тільки прибрати жіночій одяг з ліжка він забув…

Ось той бідолаха власне вчинив насправді дуже чесно. Він не бажав стосунків безпосередньо з жінками, а фетиші його не задовольняли. І він вирішив проблему радикально. При чому не образив жодну жінку та дитину. Отже, хто полюбляє жежешки названих персонажів, поясніть їм шлях до волі.
kerbasi: (Default)
Минулого тижня «порадували» опозиціонери. Один розумник нарахував в Україні аж 700 податків:
Про це заявив лідер фракції НУ-НС Микола Мартиненко з трибуни парламенту, коментуючи запропонований об’єднаною опозицією проект спільної Програми дій.
"Репресивний Податковий кодекс імені Тігіпка буде скасовано. Податків буде 7, а не 700. Досить поборів і "маскі-шоу". Наша економіка буде звільнена від бюрократично-фіскального ярма – і нарешті запрацює", - заявив він.

http://www.pravda.com.ua/news/2012/05/15/6964510/

Непогано було б примусити його всі їх назвати, а за кожний не названий дати по 10 батогів. Може, це б посприяло підвищенню якості опозиційної думки.

Скоріш за все, він мав на увазі не податки, а загальну кількість дозвільних та узгоджувальних процедур, але користувався шпаргалкою, а асистенти, які йому шпарталку готували, зайвий раз нічого не переписували - тільки копіпастили якусь службову записку написану років десять тому безплатним практикантом. Але мені яке до цього діло, як виборцю? Я не хочу на чолі України політиків, які мають такої якості підготовлені програми!

Більш притомним виявився дехто Андрій Пишний з  Об'єднаної опозиції «Батьківщина».
http://focus.ua/economy/241470/

Він нарахував 135 платежів. Тобто це нарахував не він, а Світовий Банк в своєму рейтингу ease of doing business:
http://www.doingbusiness.org/data/exploreeconomies/ukraine/#paying-taxes

Не знаю, в чому причина, але Світовий Банк проігнорував введення з 2011 року Єдиного соціального внеску замість відрахувань до Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування на випадок безробіття, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Фонду соціального страхування від нещасного випадку. Оскільки кожний внесок сплачувався двома платежами, за працедавця і за робітника, щомісяця, то загальна кількість платежів складалиа12 х 2 х 4, тобто 96 платежів. Тепер це 24 платежі (один фонд замість чотирьох з працівника і працедавця), тобто вже на 72 платежі менше, ніж було. Таким чином, якщо інші платежі не змінилися, то всього має бути 63 платежі.  Втім, для цілей цього блогового запису цієї прикидки достатньо, і я не буду занурюватися у тему і вивчати інші платежі. Пан Пишний пропонує нам сім податків. Якщо їх сплачувати щомісяця, то буде 84 платежі. Гаразд, не всі щомісячні, тобто результат у середньому буде десь на рівні теперішнього.

Хоча до Світового банку ще одне питання: чого це ПДВ - один платіж?

Отже, асистенти Пишного копіпастили доповідь Світового банку, а у київському представництві Світового банку працюють такі ж самі офісні ховрашки, які копіпастять одну й ту ж саму інформацію, не зважаючи на зміни законодавства. Але мені яке до цього діло, як виборцю? Я не хочу на чолі України політиків, які мають такої якості підготовлені програми!

Скільки ж у нас податків? Щоб відповісти, достатньо зазирнути до Податкового кодексу:
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17

9.1. До загальнодержавних належать такі податки та збори:
9.1.1. податок на прибуток підприємств;
9.1.2. податок на доходи фізичних осіб;
9.1.3. податок на додану вартість;
9.1.4. акцизний податок;
9.1.5. збір за першу реєстрацію транспортного засобу;
9.1.6. екологічний податок;
9.1.7. рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів
магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне
транспортування трубопроводами природного газу та аміаку
територією України;
9.1.8. рентна плата за нафту, природний газ і газовий
конденсат, що видобуваються в Україні;
9.1.9. плата за користування надрами;
9.1.10. плата за землю;
9.1.11. збір за користування радіочастотним ресурсом України;
9.1.12. збір за спеціальне використання води;
9.1.13. збір за спеціальне використання лісових ресурсів;
9.1.14. фіксований сільськогосподарський податок;
9.1.15. збір на розвиток виноградарства, садівництва і
хмелярства;
9.1.16. мито;
9.1.17. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на
електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої
кваліфікованими когенераційними установками;
9.1.18. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на
природний газ для споживачів усіх форм власності.


Тут намішані податки, збори та  імпортне мито, проте не названий Єдиний соціальний внесок. Більшість з цих податків сплачується епізодично або стосується дуже обмеженого кола бізнесів. З того, що стосується всіх і регулярно – податок на прибуток підприємств, податок на доходи фізичних осіб, єдиний соціальний внесок (стосується і нас, і працедавця), податок на додану вартість (стосується бізнесів, а нас – як покупців, що сплачують його в ціні при купівлі), акцизний податок (навіть якщо ми не маємо відношення до підакцизних товарів, ми сплачуємо його у ціні підакцизного товару при купівлі), мито (стосується імпортерів і нас, покупців імпортних товарів). Тобто й семи не нараховується.

Порівняння з Грузією, які наводить пан Пишний, не коректні, бо багато залежить від термінології. Назви податок держмитом або збором – і він вже не податок. Не включи його до головного податкового документу - маєш покращення життя вже сьогодні. Грузинські бізнесмени, з якими я спілкуюся, скаржаться на складність узгоджувальних процедур і на витрати з ними пов’язані (особливо, на архітектуру, без якої навіть вивіску не повісиш). І ці процедури та платежі власне й не входять до офіційного переліку податків. Такі процедури є всюди, і це правильно. Головне, щоб вони виконували свою первинну мету, а не ставали просто приводом для здирництва. Але це аж ніяк не питання кількості та ставок податків. Це питання загального регулювання господарської діяльності.

Не знаю, що мусить трапитися, щоб критики влади вже нарешті второпали, що справа не в арифметичній кількості податків і не в їхніх ставках, які в нас на рівні доволі низьких за світовими стандартами. Справа в тому, з чого і як вони нараховуються, наскільки складні в адмініструванні, наскільки ймовірна помилка при їх нарахуванні, сплаті, обліку, які санкції за помилки, сплачують їх всі чи наближенням до влади можна отримати податковий рай. І головне – чи відповідає податкова система стратегічним цілям розвитку економіки, чи використовуються гроші, що надходять як податки, прозоро на користь держави та суспільства.

Стосовно програми опозиції та інших тез у промові пана Пишного є ще, про що поговорити, але про це іншим разом.

Як бачите, спікери опозиції та ідеологи не затрудняють себе загляданням зайвий раз до діючого законодавства, але беруться його критикувати та пропонувати зміни. А вони ж, у більшості депутати, брали участь в обговоренні, розробці і Податкового кодексу, і Закону про єдиний соціальний внесок! І така необізнаність! І справа не у тому, що електорату потрібні прості гасла в три слова. Так, люди сприймають прості гасла, але гасла не повинні бути безглуздими та хибними. Партія регіонів своїм «подоланням руїни» викликає сміх, але вона обслуговує саме темний електорат. Опозиція знов хоче змагатися на їхньому електоральному полі?

PS: а солома в головах тих, хто тепер опозиція вже давно, мабуть, від народження. Ось моя стаття чотирирічної давнини:
http://narodna.pravda.com.ua/politics/493d2701479a9/
Як бачите, нічого не змінилося.
kerbasi: (Default)
Забувся вже майже один Совість Нації з його відчайдушним перевойовуванням давньої  війни з кривоногими кацапидлами та закликами позбавити виборчого права тьотю Мотю з Крима, але от вже й другий підтягнувся.

На цей раз винні в усьому жінки:

"Безкінечні фото красунь з України, які рвуться "выйти замуж за иностранца", перетворюють користування Інтернетом у такий же безкінечний і мимовільний перегляд жіночої білизни – ніби "иностранцам" і справді найголовніше зацінити її, білизни, якість".

Але це вам не якась там тернопільська газета з "за наших курвів пролилася чорна кров". Це ж Метр сучукрліту! Тут ретельно досліджується походження курвів та робляться висновки стосовно впливу мови на зовнішні дані:

"І головне, що в реальному житті всі обов'язково гірші, ніж на фото – якісь повніші і російськомовні", -

на секс-апіл:

окійний Сашко К. одного разу видав: "У мене на російськомовну не встав би". Мабуть, він мав при цьому на увазі таки російськомовних українок. Росіянкам же такої вади не припишеш – вона у них вроджена", -

та на здібності "до всього іншого":

оч деяким з них лінгвістичний дар дається справді рідше, ніж нашим. Ба більше – я навіть на суді можу свідчити про те, що україномовні жінки і дівчата здібніші до мов. Та й до всього іншого, мабуть, теж".

А запропонований вихід просто феєричний, в тому числі і в лексикологічному плані:

"Хлопці, давайте і справді ніколи не будемо їм давати"?

В мене тепер кошмарний сон буде, що я схуднув, і моя українська мова набуває все більшої і більшої натуральності, і одного разу стане такою натуральною, що живий класик подумає, що я справжній стрункий україномовний українець, і вирішить мені дати.

В мене є давній мем - націонал-бовдур - яким я називаю різних прихильників теорій 140-тисячолітньої історії українців, а також різних "героїв" з вилами. Мабуть, слід тепер додати ще один - націонал-потєрпєвший - для всіх ображених історичною долею взагалі та російськомовними дівчатами зокрема.

Я розумію, що після поразки дуже хочеться висловитися радикально, перемогти у маханні кулаками після бійки, переконати себе у тому, що противник нижчий аж до приналежності до іншого біологічного виду, але ж слід якось долати в собі ці інфантильні прояви. На жаль, ознаки подібної хвороби спостерігаю в декого з моєї френд-стрічки. Ви ж не хочете створювати образ українців як нації комплексантів, ні? Ну, тоді висморкайтеся вже в уявний чи реальний материнський поділ та йдіть займатися дорослими речами!

Цей опус націонал-потєрпєвшого тут:
http://tsn.ua/analitika/eliminaciya.html

PS: ще один приклад мізогінії, до речі, в колекцію феміністкам. Сподіваюсь, [livejournal.com profile] maryxmas побачить. 
UPD: http://kerbasi.livejournal.com/147343.html
kerbasi: (Default)
МШФ [livejournal.com profile] aniol7 пише про ставлення до "білих" монет теперішніх водіїв маршруток:
У маршрутці при оплаті за проїзд віддала водієві дрібні - там серед "нормальних" грошей було 10 коп. по 1 і 2 коп. і побачила, як він ці копійки викидає за вікно, наче сміття. Причому таку картину я спостерігаю вже не вперше!
 
Я подібне спостерігаю і на ринках, коли торгівки відмовляються брати монети 1 і 2 копійки.
В зв'язку з цим згадалося, що подібним чином за совітської доби поводилися вихідці з республік Кавказу. У мого кола були постійні виробничі зв'язки з Єреванським заводом електродвигунів, а до Грузії їздили у турпоїздки, тому розповідей я чув чимало. Кепкували з одного викладача мого інституту, який на кінцевій зупинці автобусу, власне у того заводу, почав в кондуктора вимагати квиток. Тоді ще там використовувалися ретроградні ленти, з яких квиток відривав кондуктор - у Миколаєві такого вже років 20 як не було: квитки компостували, хто такий кондуктор ми, діти, питали в старших, коли натрапляли на це дивне слово. Так от той кондуктор цілу стрічку тих квитків намотав на шию тому чоловіку, а потім, коли вже автобус проїжджав повз нього, просто висунувся з вікна та почав картинно викидати серпантини квітків з криками: "Білеті?! На тєбє білеті"! Ну й типова ситуація в Грузії, коли решту могли кинути просто в обличчя: "Ми ніщім тоже падайом"! У війську солдати кавказького походження мені пояснювали, що хто піклується про решту, той "нє мужік".

Втім, чим це все закінчилося, ми знаємо. З острівців добробуту ці республіки з початком перебудови перетворилися на руїни з дисфункціональними державами та злиденною економікою. Тільки тепер Грузія нібито починає виборсуватися, а Вірменія у списку найгірших економік світу журналу Форбз впала навіть нижче за Україну.  

Я вбачаю паралелізм у повединці "понтоватих" кавказців часів СРСР і теперешніх українців. Фінал, скоріш за все, буде також подібний: тих, хто викидає "білі" монети, Доля покарає дуже жорстоко, і опустить дуже низько. Разом з усім суспільством, яке їх породило.
kerbasi: (Default)

Допис в російському ЖЖ юнака, що вчився у Штатах і тепер не хоче бути русскім, сколихнув сонний у довгий дощовий вікенд український сегмент. Я ж хочу прокоментувати не сам допис юнака, а периферійні відгалуження у коментарях від різних "експертів" з Америки та американців на зразок Здорнова про фальшиву американську усмішку.

На моїй першій роботі у Києві в мене був іноземний шеф, т.з. «експет». Два рази на рік він проводив події, коли збирав увесь колектив, разом з другими половинками та проводив парті з європейською випивкою та делікатесними закусками. Одного разу мій колега, росіянин за походженням та громадянством сказав: «Якби знати, що це він щиро, від себе. А так – все спише за рахунок компанії». Широка русска душа вимагала, щоб шеф всіх підлеглих споював з власного гаманця. От тоді було б уважєніє!

Я тоді згадав свого шефа з однієї бюджетної організації, де я трошки попрацював одразу після інституту. Той свій день народження влаштував за свій рахунок. Все управління випивало та жерло, проголошувало  тости – все було щиро, від чистого серця та широкої души. Нічого, що офіційної зарплати боса в акурат вистачило б на палку салямі, пляшку горілки та батон. Нічого, що він безпардонно зловживав службовим становищем, що мав власну кишенькову фірму, що присмокталася до бюджету.

Приблизно у той саме час я якось проколовся через недосвідченість. Так само десь іноземний шеф влаштував вечір у ресторані, тільки на цей раз з представниками клієнта. Один функціоненрик, щось штибу головного механіка, мене запитав: «А нащо йому рахунок», - коли я здивував офіціанта власне вимогою принести рахунок (це був 1996 рік і далеко поза Києвом, там і зараз всі за чорний «нал» щиро гуляють). Ну, я й з дуру і відповів, що для звіту про представницькі витрати. «Он як!» - захитав головою сивочолий жид. – «Дякую! Дякую, що просвітили»! А він вважав, що іноземець мав так розчулитися зі спілкування через перекладача з такими неординарними фігурами, лідерами світової технічної думки та просто з класними хлопаками, що мав одразу ж всіх потягти до кабаку за власний кошт!

От тут в проявляється суттєве викривлення здорового глузду в щирих інтелігентів. Для них головне, щоб той, хто краде бодай пляшку виставив та канапкою поділився. Тоді все, якщо не чесно, і не за законом, то хоча б  і по совісті. Західний етикет не вимагає витрачати власні гроші на потреби роботи. І він також нетерпимо ставиться до зловживань. Тому в керівника є бюджет на корпоративні розваги і неформальне спілкування з підлеглими, клієнтами та партнерами.

Так і з цими американськими усмішками у крамницях, у готелях, у піцеріях. Якщо я русскій чоловік і мені усміхається американська жінка – вона напевно збирається мені віддатися просто тут за своїм «каунтером», бо я ж парень хоть куда не то шо еті іх чмирі. Якщо мені усміхається чоловік, то а може він підар? Якщо я русска жінка і мені усміхається чоловік, то він як порядний джентльмен тепер просто забов’язаний, якщо не одружитися, то принаймні сплатити всі рахунки та розважати мене під час усього перебування в Америці, бо я ж таки красавіца, а не как еті іх чучела. Якщо мені усміхається жінка, то невже вона помітила що, в мене стрілка на колготах?  Якщо ж усміхаються не через назване, то тоді ця усмішка або екстатична або фальшива. Власне, мене завжди забавляє обурення русскіх «екстатичністю» американців. Якщо усмішка, ширша за криве сіпання кутків рота, це вже екстаз, то що тоді в русскіх оргазм? Насправді це американці сприймають русскіх (та й наших також) за надто емоційних, майже екстатичних осіб. Придивіться, як поводяться у Метрограді, де необізнаному часто нелегко знайти потрібний вихід, українці та іноземці. Іноземець дивиться у мапу та на вказівники з виразом обличчя, як нібито розгадує шараду чи ребус. А в українця чи українки – це ж просто торнадо емоцій на обличчі і у жестах: А-а-а-а-а-а! Де-е-е-е-е-е я-а-а-а-а-а-а-а! Випустітє міня атсу-у-у-у-у-у-да-а-а-а-а-а-а-а!.............

І про фальш вже хто б казав, тільки не ті, кого з дитинства виховують, що не можна казати правду про те, як насправді виглядає людина, не можна навіть вказати, що в неї шкарпетки різні, хай так весь день і ходить у незнанні, бо інакше ж образиться, і ти ж йому станеш ворогом, нібито це ти йому шкарпетки пересортував, де треба мовчати, що страва тобі не смакує, силоміць ковтати, затамувавши подих і затуливши очі,але при тому посміхатися та нахвалювати, де жінки приховують свій вік або брешуть про нього.

От саме ця викривлена ментальність, ідіотичний етикет і лягають в основу шаленої популярності анти-американського стьобу Задорнова.


kerbasi: (Default)

Не встиг я забути свій подив від масового співчуття в українському інтернеті з приводу долі бідолаги Муамара Кадафі, як знов здійнялися хвилі трауру за нєвінно убієнним правєдніком Усамою. Пояснити такі настрої можна тільки одним: в українському інтернеті зібралися брутальні та відчайдушні борці за високі принципи, і слід очікувати вже невдовзі видовищних атак, можливо за сценарієм 9/11, наприклад на будівлю Газпрому в Москві, або на Дом Союзов, Спаську вежу Кремля то що.

А ще це може пояснюватися банальним інфантилізмом. Не знаю, як це називається за сучасною Міжнародною класифікацією хвороб, а за часів совка це називалося акцентуацією особистості за типом нестійких, проявами делінквентної поведінки. Підліток з розладом особистості за таким типом сам не є ініціатором антисоціальної чи кримінальної поведінки, він взагалі не має усталених думок та більш-менш тривалих настроїв, втім, під впливом стенічних однолітків легко підбурюється на окремі витівки або принаймні на понти. Спланованих реальних справ від таких нестійких не буває: або дрібне хуліганство, або балачки. Інколи через брак широти бачення така особа може стати подільником на дрібних ролях у чомусь великому, за що й отримає сeрйозне покарання, як член групи. Але який він там член, насправді. Так собі – «попка-дурак».

Ось і в нашому випадку існує чимало індивідів, котрі попри всю їхню показову українськість, гострий біль через українське минуле, сучасність та майбутнє, зі сльозами на очах декламування віршів з «Кобзаря» легко стають віднесеними вітрами потужних потоків ворожої  пропаганди.  


kerbasi: ('atz'ihb)

МШФ Дубчак звернула увагу на дивну обкладинку підручника з не менш дивного предмету – української мови ділового спрямування. Чого дивного? Тому що мова є мова, і спроби її сегментації по професійному використанню справа, звісно, можлива, але потребує іншого рівня підготовки, ніж мають школярі та студенти нефілологічних фахів. Значно корисніше вивчати літературну розмовну та писемну мову у повному обсязі, а стилістичні особливості та словникові списки брати з практики. Це не моя особиста думка, я її чув з передач BBC English, коли ці програми ще виходили. Подібне ж чули і деякі провідні лінгвопедагоги моєї рідної Миколаївщини, коли вони їздили на семінари до Великобританії, і там питалися про англійську мову для кораблебудівників та подібне.

Але не буду далі заглиблюватися у теорію. Переповім кумедний випадок, пов'язаний з Business English з мого життя. Наприкінці 90-х я отримував другу вищу, комерційну освіту в одному з вишів Києва. Про епопею вибору я вже писав. Але кумедне підстерігало не тільки на порозі, але й усередині.

Отже, на першій чи другій сесії прийшов час складати залік з так званої ділової англійської мови. Правила дозволяли отримати його автоматом, якщо ж у наявності підтвердження про мовну освіту чи іншу ґрунтовну мовну підготовку. Я очікував, що мої роки навчання у спеціалізованій школі, а також захист диплому у технічному виші англійською мовою з наявною довідкою з усіма необхідними регаліями, як підписи перших осіб, кругла печатка та фірм енний бланк буде достатньо. Звісно, студенти, котрі мали першу філологічну освіту з англійської мови були ще більше переконані, що для них цей залік стане просто пустою формальністю. Але кафедральні тітоньки були іншої думки.

Мені одразу було відмовлено, бо технічна мова мого першого диплому це не ділова мова. Тітонька почала мені одразу розповідати, яка це окрема дисципліна, ця ділова мова, як там все не так.

-         Вибачте, але я працюю в представництві іноземної компанії, спілкування по всьому комплексу ділової та технічної тематики це для мене щоденна реальність. Якщо потрібно, давайте поспілкуємось…
-         Ні, ні, ні і ще раз ні! – тітонька просто відсахнулася від мене, коли я запропонував поспілкуватися. – Ви повинні пройти курс та скласти письмовий тест. І крапка!
-         Чому? Невже практики не достатньо? – не здавався я.
-         Яка там у вас практика?! Знаємо, як ви там спілкуєтеся! У вас там все не таке, як потрібно…

Через ще кілька реплік я вирішив, що краще буде виконати її завдання. Взяв якісь роздруківки з завданнями, де треба було вписувати артиклі та форми дієслів «бути» та «мати», виконав все це у сусідній пустій авдиторії та віддав на кафедру. Який же я мав подив, коли наступного дня отримав результат! На папірці не було жодного виправлення чи перекресленої невірної відповіді, натомість весь текст було підкреслено хвилястою лінією і замість оцінку красувався напис: «Не по существу».

З цим я вже вирішив вирушати на тропу війни та подався до деканату. Виявилося, що з подібним вже зверталися чимало людей з першою англомовною освітою, а також з бекграундом, подібним до мого. Декан виявився мудрою людиною, він обізвав кафедру іноземних мов сховищем заздрісних комплексанток та запевнив мене, що хвилюватися нема причин, він все владнає. На цьому він сам розписався у мене у заліковій книжці та у відомості.

Цікаво де тепер ті заздрісні комплексантки. Не виключено, що якісь провідні методисти.

А мораль цієї байки така: немає ніякої ділової мови чи мови ділового спрямування. Є витівки висмоктувачів бюджетних коштів, грантоїдів та різних інших псевдо-педагогів. Є мова, є стилістика. А ще є форми типових документів, але це вже не курс мови, а дещо інше. Звісно, ми не маємо можливості впливати на шкільну чи університетську програму, але можемо заощадити власні гроші, не витрачаючи їх на непотрібну літературу або курси, де вчать нічому.


kerbasi: (Default)

Це було настільки давно, що аж самому лячно стає від того, скільки я вже маю річних кілець. Чимало моїх читачів тоді ще тільки починали звикати до дитячих садочків.

Так от, в одному місті русскай, української, совєцької, інтернаціональної, грецької, турко-османської та інших слав модно було писати різні листи до світової спільноти з різними пропозиціями по перетворенню міста у Пуп Землі на щастя і процвітання всієї земної кулі. А місцева влада різних рівнів, від району міста до мерії та аж до облдержадміністрації настільки не звикла до відкритості світові, що часом підписувала будь-яку нісенітницю, що їм приносили кафедральні дурники місцевих вишів та надінтелектуальні  представники власного апарату. Ось нижче я роблю спробу відтворити один з таких опусів, що мене спробували змусити перекласти. Після цього я остаточно вирішив, що від державотворців треба триматися подалі, щоб потім не соромно було перед нащадками, і пропрацював в наближеній до державотворців установі ще рівно стільки, скільки вимагає КзОТ у випадках подання заяви про звільнення за власним бажанням.

Шановний пане грецький судновласнику!

Дозвольте від імені багатотисячної армії корабелів та сотень тисяч півдненноукраїнських родин подякувати Вам за те, що своїми замовленнями даєте роботу, можливість заробітку і надію на майбутнє. Запевняємо Вас, що наші суднобудівники Вас не розчарують, і Ви отримаєте судна найвищої якості і надійності.

Користуючись з нагоди, ми хотіли б Вам нагадати деякі факти з давньої історії наших країн. Ще дві тисячі років тому Ваші предки колонізували терени північного Причормор’я і заснували чимало давньогрецьких полісів там, де тепер живуть люди, що будують для Вас судна. Ми вбачаємо в цьому потужний символізм, поєднання епох і тенденції історичного розвитку. Народи наших країн з давніх часів будували міжцивілізаційні мости, обмінювалися не тільки товарами, але й культурою та досягненнями.

Отже, шановний пане грецький судновласнику, ми пропонуємо і Вам також долучитися до історичної спадковості. Наприклад, Ви могли б побудувати лікарню і придбати для неї все сучасне медичне обладнання, щоб і цій лікарні лікувалися суднобудівники, котрі втрачають своє здоров’я, будуючи судна на Ваше замовлення. А це ж у Ваших інтересах, щоб вони були здорові, бо нездорова людина не виконуватиме роботу якісно і ретельно. А судно ж до моря вирушає, де від якості та надійності залежить життя людей, а також Ваш зиск.

І хочемо додати, що нашою громадою було прийняте рішення встановити на лікарні, котру Ви побудуєте, меморіальну дошку з Вашим ім’ям та подякую за Ваш історичний внесок у регіональне співробітництво, котру Ваші нащадки матимуть можливість подивитися, щоб переконатися у моральній величі свого гідного предка.

З повагою
(низка підписів місцевих князьків, васалів різного рівня, челяді, придворних блазнів та інших інтелектуалів) 

Гадаю, що всі зрозуміли на яку теперішню акцію жежешних розумників я натякаю. Хто не в курсі, текст і обговорення тут:
http://groben.livejournal.com/161225.html
До автора допису за посиланням претензій не маю. Просто в нього найближчий до мене повний текст, не маю можливості порпатися у нетрях ЖЖ у пошуках оригіналу. До речі, допис френда вартий уваги. Читайте.

Так от, тим, хто все ж таки здатен до мислення і має підстави називатися інтелектуалом, нагадую, що польські опозиціонери під час загострення страйків та протестів, що призвели до введення надзвичайного стану генералом Ярузельським, на підпільній квартирі написали конституцію демократичної Польщі. До влади прийшли тільки через десять років, а конституцію вже мали. Натяк зрозуміло?

А тим, хто не зрозумів, просто по-дружньому хочу порадити, коли будете робити революцію, зарезервуйте хоча б тільки для Азapoва якусь віллу для домашнього арешту. Не кидайте стару людину за ґрати. Бо доведеться ж вам в когось питати, що таке ПДВ, чим відрізняється від податку з продажу чи обороту та різні інші дрібнички, котрих з вишини вашого високого льоту не видно.


PS: днями дізнався, що людина, що змушувала мене перекладати листа грецькому судновласникові, тепер входить до якогось наглядового органу престижного місцевого вишу.  "Проффесура" живуча!


kerbasi: (Default)

В книжці Антона Санченка  [info]barcaroly  «Нариси бурси» є історія, як курсанти розбираються з потужною посудомийною машиною. Конфлікт відбувається по лінії механізація праці проти ручної праці. Виявляється, що вивести з ладу машину намагалася стара працівниця кухні, щоб довести свою значимість і необхідність свого робочого місця. Зі свого життєвого досвіду можу засвідчити, що якщо все дійсно так відбувалося в херсонській «Тюльці», то це дуже-дуже просунуте училище. У війську я побував у кількох військових частинах і жодного разу не бачив, щоб десь посудомийна або картоплеочисна машина використовувались. Скрізь вони були виведені з ладу начальниками їдалень, прапорщиками з мовчазної згоди командного составу, бо що то за солдат, котрий не чистить картоплі та не миє тарілки руками. Яка машина [censored]!

Вже у цивільному житті мені довелося зустріти жінку, цілком цивільну, родом з села, з чоловіком, котрий жодним чином не був пов'язаний з міліарними сферами, котра звісно мала вдома пральну машину, щоб «як у людей», але ніколи не використовувала сама і не дозволяла використовувати доньці, бо порядна господарка сама себе не поважатиме, якщо буде прати руками. До речі, ця дама працювала у галузі освіти.

Якщо якось розібратись в цих дивних технофобських інтенціях нашого простонароддя, тоді, можливо, вдасться знайти  й способи модернізувати нашу багатостраждальну країну.


kerbasi: (Default)

Кілька простих питань і простих відповідей.

В інформпростір зроблено злив про те, що в ВР зареєстрований законопроект, котрий забороняє паління навіть дома, на балконах і у власних авто. На що воно треба?

Ні, зовсім не для наближення до євро-атлантичних цінностей. Просто так сталося, що працівники ДАІ мають значну перевагу над працівниками патрульно-постової служби і дільничними інспекторами, бо мають можливість зупиняти авто не якихось злидарів, а саме тих, хто залюбки віддасть кілька десятків гривень, аби дали спокій. А решті міліції залишається тільки п’яниць шмонати, а якщо той зовсім пустий, то з горя – головою об стінку, щоб синців не було, тіпа сам упав. І є ризик перестаратися. Тепер ППС і дільничні матимуть можливість пристібатися до грошовитого дядька чи жінки і піти задоволеним життям з грошвою у кишені.

Перехід на 11-річну освіту. Навіщо?

Тут треба згадати дві події. Перша – реформа школи за совка почалася до Горбачова за володарювання Черненка. Черненко кілька років у молодості працював вчителем десь у Сибіру, тому перед смертю, коли мозок вже майже відключився, єдине на що він був здатний, це організувати реформу школи. До речі, задуми були непогані, і фактично реформа школи, коли 11-річку впровадили – це було найяскравіша подія пост-брежнєвського і пре-горбачовського СРСР. Отже, ностальгія. А ще більш старше покоління, кому зараз під 79 пам’ятають ще “стару» 11-річку. Отже, ностальгія і старим і малим.

Друге – треба згадати, на що цю 12-річку впроваджували. Якщо ви вважаєте, що для наближення до Європи, то я вас вітаю: вам вдалося прожити останні два десятки років поза політикою і економікою. Щаззз вам Кучма наближуватиме освіту до Європи! А вечірню школу робочої молоді не хочете?..  Насправді завдань було два. По-перше, покращити статистику зайнятості, бо тоді це було критично, для того ж МВФ з Всесвітнім банком. По-друге, зробити більш проблематичним ухилення від служби у війську. Тоді це також було актуально, бо людей призивали більше. Коли ти закінчуєш школу у 17, маєш рік кудись зникнути. Коли у 18 – на тебе чекає повістка одразу з випускного вечора. 

Як можете бачити, це все зараз вже не пече владу (крім ностальгії, звісно).

А на що тоді 6-денний навчальний тиждень дітям?

Колись читав за часів сексуальної революції в наших краях, що більшість людей займаються сексом суботнього ранку. Тобто не обов’язково тільки по суботах, але саме суботнього ранку більше людей робить «ето», ніж в інші години і дні. До речі, про це вже можна почитати на різних форумах на жіночо/сімейно/дитячу тематику.  Там є такі, що там прямо і кажуть: дякуємо президентові за час для траху, а інші більш завуальовано – ура, тепер спиногризи хоча б у суботу пристроєні. Ось на тих, кому діти - «спиногризи» це й розраховано.

Взагалі, це помилка вбачати в діях влади виключно іноземне або бізнесове замовлення. Значно більш зрозумілими мотиви цих людішек стають, коли аналізуєш їхні дії через призму стереотипів і фобій сірої маси. Звісно, більшості україномовної публіки це важко, бо ця публіка переважно має сільське коріння, їм зрозуміліший був Ющенко, але нічого, трохи попрактикуєтесь і зрозумієте хлопця з Зарєчной уліци робочої слобідки. У нас ще багато років на спостереження.


kerbasi: (Default)

Оскільки в мене сьогодні мемуарний день, а я не маю нічого вартого розміщення, то я скористуюся з нагоди все ж таки щось згадати з минулого і пов’язати з сучасністю.

Інтернетом періодично ходять посилання на різних прохвхвесссорів мовознавства, де вони періодично відкривають очі необізнаним співвітчизникам на древність і походження української мови. Інколи буває просто маячня, котру читатиме більше двох рядків тільки абсолютно непритомна людина, але буває й таке собі наукоподібненьке, що людині без належної підготовки і не розібратись. Прикро те, що ці прохвхвесссора мають надані їм державою наукові ступені, публікуються в офіційних виданнях. Шкідливий ефект від цього прямий. Якщо людина має водійське посвідчення, то ми можемо розраховувати, що вона вміє керувати авто і знає правила дорожнього руху, тобто ми сідаємо в авто цієї людини з хоча б мінімальною впевненістю, що людина – водій. А якщо посвідчення водія в країні легко можна купити, навіть не з’являючись в автошколі і ДАЇ? Отож!

Так само і з цими ступенями. Якщо ми читаємо статтю, написану кандидатом чи доктором наук, ми маємо мінімальні підстави цій статті довіряти, так? Може, там щось хибне і наука спростує згодом, але принаймні там висновки базуються на методу, дослідженнях і т.д. А якщо ступені куплені чи отримані через зв’язки чи політичну доцільність? Тоді в статті може бути викладено будь-яка маячня і банальщина. І як потім довіряти себе чи своїх дітей прохвхвесссорам, коли приходить час отримати освіту? Отже, розмиття системи академічної ієрархії просто нищить засади системи освіти і науки в країні.

Але ця ситуація виникла не в незалежній Україні, але значно раніше, хоча й не була такою абсурдною, як зараз. Коли я навчався, був в нас один викладач, кандидат технічних наук, доцент. Він все життя витратив на свій винахід, котрий він назвав резонансно-параметричним перетворювачем. Хто пам’ятає з курсу фізики коливальний контур, сутність цього винаходу легко зрозуміє. Для решти я наведу простий і життєвий аналог. Оскільки в силовій електротехніці коливальні контури практично скрізь (індуктивності і ємності виникають фактично будь-де), той «науковець» вирішив, що ці параметри можна знімати, вимірювати, балансувати регулюючою апаратурою до стану стабільного коливального контуру і використовувати, як сигналізацію, якщо в системі щось станеться. За його задумом, коли щось, наприклад електричний двигун, працює в нормальному режимі, то еквівалентний йому контур знаходитиметься в рівновазі, якщо щось станеться (обрив фази, наприклад), то параметри контуру зміняться і система згенерує сигнал оператору.

Це все звісно красиво, крім того, що коливальний контур і реальних умовах не буває стабільним. Отже, будувати на ньому сигналізацію, це те ж саме, що якби ви захотіли, щоб про спробу крадія пролізти через ваше вікно вам сигналізувала система, основана на стабільності двох більярдних кульок поставлених один на одного на підвіконні. Навіть якщо вам вдасться встановити одну кулю на іншу, ця конструкція падатиме навіть від мухи, що пролетить поряд, я вже не кажу про вантажівку чи трамвай, що проїде повз ваш будинок.

Цікаво те, що цей розумник пропрацював у нашому інституті все своє життя. Він  викладав ще моїй мамі, моєму батьку, а потім і мені. І якби не називався його курс в різні часи він був звісно про резонансно-параметричний перетворювач. Напевно, він мав якісь зв’язки, бо інакше витрати державних коштів на таку казково ідіотичну роботу, майже на розробку вічного двигуна, дуже важко виправдати. Втім, докторську дисертацію йому захистити не дали. Коли я захищав дипломну роботу, на першому році незалежної України, завкафедрою дозволив собі кілька іронічних зауважень стосовно можливого вибору того «науковця» в якості дипломного керівника. З його слів слідувало, що за все наукове життя того товариша, жодне підприємство суднобудівної галузі СРСР не погодилося втілювати його дітище у металі, а без цього у технарів докторська тоді не була можливою. Отже, хоча б у виробників, на котрих, мабуть, той товариш не мав важелів тиску, зберігався здоровий глузд і знання фізики.

Втім, так щасливо для бовдура і країни обставини складалися не скрізь і не завжди. Вже на моїй теперішній роботі мені в одному НДІ демонстрували рештки механізму, супер-наукомісткого, в котрого передні і задні колеса крутилися в протилежному напрямку попри всі зусилля і неймовірну кількість докторських дисертацій, спочатку захищених на «новому» принципі руху, а потім на виправленні ситуації з витраченими бюджетними грошами на курйозну забавку замість прориву в науці і техніці.

На відміну від цих «технарів» йолопи від науки гуманітарної не так ризикують побудувати собі монумент у залізі, і не так вже й ризикують викрити своє невігластво. Друкуються вони у жовтій пресі чи інтернеті. Їхньою метою є зацікавити широкі необізнані маси. Щоб перед цими широкими необізнаними масами спростувати їхні виливи вербальної діареї, спеціаліст має не тільки витратити час на підбір аргументації, написання контр статті, а ще й ту статтю почати з пояснень необізнаній публіці чим відрізняється фонема від морфеми і графеми, я для багатьох і що таке, іменник, дієслово, відмінок і т.д. Тобто фактично треба написати науково-популярний фоліант тільки на один вилив діареї. А тим панам не шкода: вони виливатимуть постійно, тому від усіх не відмахатися. А там ще націонал-бовдури підтягнуться і скажуть, що у вас, у науковців все мовознавство вигадане жидами, москалями, ляхами і, взагалі, масонами, які, як відомо, є найлютейшими ворогами українського народу. А закордонні науковці з далекого зарубіжжя все одно жиди та масони, а якщо не жиди і не масони, то їх купив Газпром за газорублі. Ось й що тут робити? Залишається тільки питати: «Слово, чому ти не твердая криця»? Чому з нього не можна зробити машину, в якої б розбігалися колеса?    

PS: коли ж шановні українці почнуть займатися своїм розумом, розвивати критичне мислення і щось читати фундаментальне хоча б по 10 сторінок на день? Чому українець зі всіх публікацій про Україну, її мову та історію обов’язково повинен знайти публікації бовдурські?
(…мать…мать…мать…мать… - звично відповіла луна).


October 2017

S M T W T F S
1234567
8910 11121314
15161718192021
22232425262728
293031    

Потоки

RSS Atom

Популярні теги

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Friday, 20 October 2017 08:46 am
Powered by Dreamwidth Studios