Керівник представництва одного з постійних наших вендорів минулого тижня теж був у Тбілісі (Грузія входить до зони відповідальності київського представництва - принаймні доки що).
На біду це співпало з завершальним етапом одного великого тендеру, в якому бере участь компанія під чиїм "дахом" зараз працюємо я та моя "банда вольтер'янців". Зазвичай я не влізаю до дрібних організаційних нюансів тендерної кухні, але цього разу тендеристи прибігли до мене в паниці бо не змогли своєчасно отримати авторизаційного листа від цього вендора. Не тому, що не дає (ми в нього один з улюблених давнішніх партнерів-інтеграторів та й тендер був закріплений за нами), а тупо тому, що керівника представництва з "правом підпису" зараз нема в Україні.
Я набрав знайомого мобільного. Лише довгі гудки були мені відповіддю. Але незабаром прийшов SMS з текстом на кшалт: "я зараз у Тбілісі на переговорах. якщо щось срочне - напиши". Мене не ламає писати довгі SMS-ки - тим більше, що роблю я це зазвичай з ноутбука. :) Я описав проблему та попрохав вирішити її в той самий день.
Вчора, повернувшись зі сплаву (на довгих вихідних в якості тім-білдинга був організований не дуже напряжний, але для переважної більшості неофітів захоплюючий сплав на катамаранах по річці Збруч - до впадіння останньої в Дністер) я перевірив корпоративну почту і потім гидко хихотів над листом від керівника представництва вендора, в якому він посипав голову попелом та страшно вибачався за те, що "з об'єктивних обставин, знаходячись вдалині від улюбленої Батьківщини, загубив текста з описом проблеми і тому не зміг дистанційно нам допомогти, але у порядку виправлення ситуації він надає улюбленому клієнтові таки ось та таки ось додаткові преференції на цей тендер".
Ремарка вбік. Я - старий боєць і чогось подібного й очикував. Тому підстрахувався і ще до виїзду на сплав вирішив питання з листом авторизації через знайомих менеджерів вищесередньої ланки з європейського офісу. вендора. :)
Це я, власне, до чого. Ти там... того... обережніше з гостинністю сторони, що приймає. Бо вона там часто меж майже не знає.:)
no subject
Date: Monday, 2 July 2012 07:10 am (UTC)Керівник представництва одного з постійних наших вендорів минулого тижня теж був у Тбілісі (Грузія входить до зони відповідальності київського представництва - принаймні доки що).
На біду це співпало з завершальним етапом одного великого тендеру, в якому бере участь компанія під чиїм "дахом" зараз працюємо я та моя "банда вольтер'янців". Зазвичай я не влізаю до дрібних організаційних нюансів тендерної кухні, але цього разу тендеристи прибігли до мене в паниці бо не змогли своєчасно отримати авторизаційного листа від цього вендора. Не тому, що не дає (ми в нього один з улюблених давнішніх партнерів-інтеграторів та й тендер був закріплений за нами), а тупо тому, що керівника представництва з "правом підпису" зараз нема в Україні.
Я набрав знайомого мобільного. Лише довгі гудки були мені відповіддю. Але незабаром прийшов SMS з текстом на кшалт: "я зараз у Тбілісі на переговорах. якщо щось срочне - напиши". Мене не ламає писати довгі SMS-ки - тим більше, що роблю я це зазвичай з ноутбука. :) Я описав проблему та попрохав вирішити її в той самий день.
Вчора, повернувшись зі сплаву (на довгих вихідних в якості тім-білдинга був організований не дуже напряжний, але для переважної більшості неофітів захоплюючий сплав на катамаранах по річці Збруч - до впадіння останньої в Дністер) я перевірив корпоративну почту і потім гидко хихотів над листом від керівника представництва вендора, в якому він посипав голову попелом та страшно вибачався за те, що "з об'єктивних обставин, знаходячись вдалині від улюбленої Батьківщини, загубив текста з описом проблеми і тому не зміг дистанційно нам допомогти, але у порядку виправлення ситуації він надає улюбленому клієнтові таки ось та таки ось додаткові преференції на цей тендер".
Ремарка вбік. Я - старий боєць і чогось подібного й очикував. Тому підстрахувався і ще до виїзду на сплав вирішив питання з листом авторизації через знайомих менеджерів вищесередньої ланки з європейського офісу. вендора. :)
Це я, власне, до чого. Ти там... того... обережніше з гостинністю сторони, що приймає. Бо вона там часто меж майже не знає.:)