Про смерть, Європу й стиль водіння

[kerbasi]

Снідав на балконі, миловався залишками ще не забудованої лінії обрію, як раптом погляд впав на багатоповерхівку напроти, де щодня вранці кілька домогосподарок витрушують ковдри, простирадла, килимки, одяг з вікон та з балконів просто у відчинені вікна та балкони сусідів знизу, і в голові промайнула думка: якщо зараз я побачу, що хтось там випадає з вікна і розбивається об асфальт, це ніяк не перерве мого сніданку, не зіпсує споглядання за красотами лінії обрію та не вплине на мій подальший денний графік. Як і не вплинув вигляд загиблого мотоцикліста на Подолі пару тижнів тому, коли я проїжджав там щойно після випадку - я поїхав, куди мав намір, і добре провів час у цей день-вечір вихідного дня. Єдине, що я ще пару раз за той день згадав, то дивно синій колір шкіри небіжчика, що могло б свідчити про інсульт або розрив аорти. На "Автополігоні" наступного дня прочитав, що він зламав шию, то ж це могло бути поясненням. Втім, я не медик, просто маю звичку аналізувати життєві спостереження.

Отже, трагедія на моїх очах - не впливає на мою здатність смакувати каву. При чому я зовсім не товстошкірий. Всі тести показують високий рівень емпатії, всі знайомі відмічають здатність до співчуття і т.д.

Згадалося, що кілька тижнів тому мав зустріч з колишньою колегою, і саме ми обговорювали, як європейці реагують на наш стиль водіння. Спочатку це просто розриває шаблон, бо вони вважають, що ми надмірно обережні аж до закидів нам невпевненності за кермом. Але до деяких таки приходить прозріння. Саме колега й розповіла про її колишнього керівника, поляка, як він аж вистрибав з сидіння дорогою до аеропорту, мовляв, чого ти тягнешся тут, швидше ж можна, дай мені за кермо сісти... І так тривало щоразу аж допоки їх не обійшов на шаленій швидкості мотоцикл, а через кілька хвилин вони проминули шматки заліза та пластику, калюжі крові на асфальті, розкиданий плямами мозок. Поляк одразу ж почав істерити, хапатися за голову, згадувати матку бозку. І більше за кермо не просився. А колега навіть не пригальмувала, спокійно собі повела авто далі. Там вже зупинилися інші, отож було кому викликати відповідні служби і без неї.

Так само і зі мною було у Дніпропетровську. Їдемо на "об'єкт". За кермом наш інженер, поруч я. Позаду австрієць і чех. І знов тема, як обережно інженер водить авто. Поки не проїхали повз збиту тролейбусом жінку. Ми з інженером тільки обмінялися репліками, що як це тролейбус примудрився розчавити пішохода у такому повільному трафіку, а іноземні колеги аж до вечора не могли заспокоїтися. Виявилося, що майже 50-річний чех таке побачив вперше у житті, а австрієць - вдруге, причому перший раз також трапився в Східній Європі. Осбливо розважило нас увечері в ресторані, коли один з іноземців промовив: "Таки дійсно, тут у вас слід зайвий раз по дзеркалах дивитися".

А нас цьому вчать в автошколах. Дивитися по дзеркалах. Навіть якщо нікого і нічого там не може бути. Навіть коли я повертаю наліво з крайньої лівої смуги, я дивлюся у ліве дзеркало чи не обгоняє мене хтось по зустрічці. Навіть коли я тягнуся у корці у крайньому правому вздовж глухої стінки, я дивлюся у праве дзеркало, чи не протискається скутерист або велосипедист, які вважають, що вони менше півметра товщиною. В нас не можна просто зайняти ряд і їхати собі, медитуючи. І ретельне слідування правилам не рятує, якщо не задовільнитися формулоя "правий, але мертвий". Я вже не кажу про іншу формулу: "приоритет має той транспортний засіб, в якого вартість найвища. При співмірній вартості транспортних засобів, приоритет та правота при дорожно-транспортній пригоді визначається згідно з вагою водіїв в соціально-державній ієрархії".

Якщо в нашій країні їздеш щодня, то обов'язково натраплятимеш на мертві тіла та калюжі крові, принаймні, кілька разів нарік, якщо не на місяць в декотрих місцях. До цього звикаєш. Напевно, не без прихованих наслідків та впливів на соціальну поведінку. Але таким є наше життя. І таке є місце смерті в нашому житті.

Comments

[fresh-scratch.livejournal.com]

От ви протягом всього допису стверджуєте, що негативні емоції не впливають на вашу психіку, а от за деякий час народився новий пост про фактично пережите..емоції знайшли свій вихід

[kerbasi.livejournal.com]

В останньому абзаці я написав, що, напевно, впливають, тільки це приховано.
А на сьогоденний настрій таке не впливає.
Взагалі, якби не зустрічі з іноземними колегами, я б і не здогадався б ніколи, що бувають люди не з "вершків суспільства", яки не мають такого досвіду.

Ну труп, ну і шо...

[plauntago.livejournal.com]

Тяжко жити в ненормальних, нелюдських умовах, мало хто може жити в них хоч трохи тривалий час... і тому люди, які в цих умовах живуть просто змінюють поняття норми. А далі ця норма розповзається на решту аспектів життя.

Re: Ну труп, ну і шо...

[kerbasi.livejournal.com]

Саме це я й мав на увазі. Дякую!

[fresh-scratch.livejournal.com]

Так, дещо невдало сформулював думку. Взагалі, я вважаю, що теперішній рівень вразливості та емоційності наших співвітчизників відповідає, так би мовити, рівню розвинутості суспільства. На одному полюсі-окремі країни Азії та Африки, де без охоронця далеко по вулиці не зайдеш, на іншому-сита Європа та Північна Америка. В голові середньостатистичного українця, як завжди "розрив шаблону"-з одного боку, завеликі очікування від держави(відверто незаможної) щодо забезпечення повсякденної безпеки(дорожнього руху, екології, харчів, якості меддопомоги, сумління правоохоронців), з іншого всі вже добрий десяток років розуміють, що за все самим треба клопотатися, але от в глобальних питаннях це погано виходить. Так і звикли жити, нічому не дивуючись, і надалі "людські" та "м оральні" якості будуть(НА МОЮ ДУМКУ) невпинно деградувати, бо на забезпечення належного рівня безпеки та ситого спокою немає коштів ні у власному, ні у державному бюджетах.

[nokrav.livejournal.com]

Я більше десяти років за кермом, наїздив по Україні більше 200 000 км. За чей час бачив загиблих у ДТП всього кілька разів, калюж крові та мізків не бачив ніколи. Здивований, що європейці вважають наших водіїв обережними. Сам я їздим за кермом у Польщі, Словаччині, Угорщині, Хорватії, Румунії, Болгарії, Греції. Тамтешні люди їздять набагато акуратніше, принаймні мені так здалося. Не стрибають поміж рядами, взагалі зайвий раз не маневрують, зовсім не агресивні. Порівняно з ними українські водії - просто дикуни.

[kerbasi.livejournal.com]

Та все тут просто з цими іноземцями. Дикунів вони побачать згодом. А зустрічають їх, з готелю вивозять нормальні люди, які дивляться по дзеркалах і виконують правило ДДД. А німець на це реагує так: "А чого б я ще тут роздивлявся? Зайняв свій ряд, їду з дозволеною швидкістю - чого ще від мене треба". Намагатися передбачити поведінку інших водіїв це в їхньому житті не потрібно. Для цього вони беруть курс за шалені гроші defensive driving, коли їдуть надовго на Схід.

[kerbasi.livejournal.com]

Я дотримуюся думки, яку можна на пальцях висловити так: зміни настають, коли більшості набридає жити по-старому.
Хоча тут життя у рази небезпечніше, ніж у розвинених країнах, люди все ще не вичерпали резерв надії, що з ними нічого не трапиться або знайдеться добра фея, яка витягне. Ніякі реформи згори не допоможуть, і ніякі логічні порівняння з іншими країнами.. Просто середній українець мусить позбавитися почуття безпеки. Вона така ж уявна, як і українське почуття ситості, про яке я рік-два тому писав, втім, завдяки міцно вкоріненій у свідомості ілюзії захищеності та стабільності більшість нікуди не рухається. От щось мусить вже трусанути так, щоб вже всі ілюзії розбилися та пику добряче розбило, при чому не комусь там, а саме більшості. Тоді дуже швидку стануться зміни.

[candrika.livejournal.com]

Я взагалі ні разу в житті здається не бачила мертвої незнайомої людини. Кров бачила, всього іншого - ні. А знайомих лише на похоронах, тобто при всій параді...

Про водіння - тут теж вчать по дзеркалах дивитися, і багато хто це робить, і тут теж є погані або безвідповідальні водії - мабуть це питання пропорції і глибини водійського дискунства. А також якості доріг, розмітки, і тд. Тут от якраз зараз щось говорять про підвищення водійського віку, чи зміни системи дозволів для "молодих водіїв", бо ніби-то вони багато аварій спричиняють.

Мене в мій перший виїзд до Америки один викладач забирав з чіказького аеропорта, і, пам'ятаю, по дорозі заговорив шось про водіння, і каже: от, бачиш, той 15 метрів від нас так непевно їде, нервово якось, точно щось вчудить, треба триматися від нього подалі, як що під'їде ближче - кудись геть перестроїтися, або щонайменше пропустити, хай собі їде вперед, я за ним вже довго слідкую, а от інші люди не звертають увагу на інших водіїв, і потім від того аварії - і такі коментарі я потім не раз чула від різних людей в Канаді також. Правда я і таких сами "непевних" водіїв кілька знаю також :).

А ще один старший пан, як почув десь про одне перехрестя, що там найбільше нещасних аварій буває в цілому Торонто, то він потім то перехрестя кругами об'їжджав.

Тобто Європа з її безпечністю водіння то мабуть окрема історія.

[kerbasi.livejournal.com]

У мене давно шеф був канадець. Рази три до України приїжджав, і жодного разу на обережність не скаржився. Як і американці. Це дійсно європейська риса. Тепер щоправда вони скаржаться, що через відкриті кордони їздять вихідці з "нової" Європи і їм детепе коять. Голандці казали з одного містечка, що в них раніше дтп з травмами раз на три роки бували, а тепер значно частіше, навіть з трупами. І все - поляки. Для них тоді всі зі сходу біли поляками. Тепер, мабуть, інша географія. То 10 років тому було.

[candrika.livejournal.com]

Там вище в коментарі просто північну Америку і Європу в одну категорію записали :). Продукти харчування, між іншим, в нас теж набагато гірші ніж в Європі, може тому в людей обережність в крові, на відміну від європейців :).

От що мене дивує з приводу Голландії і тих всіх інших - а стиль водіння всіх їхніх індійських і пакистанських емігрантів ніяк не повпливав на їх відчуття безпеки водіння? Чи індійці свій стиль міняють на не-індійських дорогах?

А взагалі в нас найгіршими водіями вважають "китайців" тобто східну Азію - вони ніби-то дуже морозяться, просто погано володіють машиною, і непередбачувано поводяться. А ще вони просто дуже напружені коли за кермом в принципі.

[kerbasi.livejournal.com]

Мабуть, імігранти зухвало водять у великих метрополісах, де в них з'являється ілюзії невидимісті. А мої колеги з різних Задупинськів.

[fresh-scratch.livejournal.com]

Очевидно, "струс" неминучий, причому вже в найближчі роки. Звісно, білий полярний лис прийде зі сторони проблем нашої економіки, які невпинно накопичуються(Чого лише поряд з падінням ВВП варті цифри відрахувань до пенсійного фонду та інші економічні нісенітниці нашої держави, на які Ви свого часу відкрили очі читачам блогу). Втім, не мені Вам це пояснювати, адже ви працюете в сфері реальної економіки...

[candrika.livejournal.com]

Ну, мені не про зухвалість йшлося, а про хаотичність, чи щось таке... Може це питання дійсно в основному вирішується розмітками на дорогах і наявністю реальної дорожньої міліції :).

[kerbasi.livejournal.com]

Можливо, ще чинник самосприйняття. Я чимало спостерігав у тієї ж Німеччині прикладів дуже не гречного поводження на дорозі. Особливо, під Штутгартом, де багато автопрому, і куплених розкішних авто за пільгами працівників автопідприємств. Втім, самі німці впевнені, що вони дуже дисципліновані водії. Це приблизно, як я вже писав іншому дописувачу, як українці, щоб не трапилося, хоч голод, хоч розруха, а все одно вважають себе ситими та захищеними, і що їх нічого не стосується.

[candrika.livejournal.com]

є таке в німців :)
в українців теж є, "якось-воно-буддизм" (с) називається

[nekrashevych.livejournal.com]

В Америці (у крайньому разі в Техасі, де я їжджу) водії чемні, і водити легко. Але оскільки машину має кожен ідіот починаючи десь із 16 років, то буває всяке.

З іншого боку, один парижанин, який прожив рік у upstate New York говорив, от у Парижі водіння це акт агресії, а в Америці ти наче у себе вдома на дивані сидиш.

[kerbasi.livejournal.com]

Парижан у Києві дивує, що всі авто такі охайні, бо в Парижі ніхт о не робить проблеми з подряпин та вм'ятин. З іншого боку, французи (щоправда, не парижани) були серед перших, які стукали моєму шефові, що ми тут в Україні надто багато по дзеркалах дивимося.

[smijana.livejournal.com]

..чула від того хто чув від травматологів, як вони називають мопедистів: "хрустики".
Лікарі ще ті "чорногумористи".

[kerbasi.livejournal.com]

Та чого там лікарі! Водії так називають.
Хрустиків тепер поменншало, як і інцидентів з ними, бо тепер на водіння скутеру потрібно здавати на посвідчення водія. Хоч щось керівництво робить вірно. Ще б для велосипедистів так само б зробили.

++

[docent030.livejournal.com]

Когда я вижу сломанные крылья -
Нет жалости во мне, и неспроста...

Коли бачу розчавлених ідіотів дуже бісить, що із-за них калічаться/вмирають непричетні люди

[odyn-owl.livejournal.com]

Тобто якщо ви бачите труп чи пораненого на дорозі - то він сам винний, або був не уважний, або був порушником. Якщо він сам винний то це його проблеми - на газ і їдем далі. Потім можна кавкою посмакувати, нерви крепкі.

Чи все таки є умови, зважаючи на які, ви зупинитесь і перевірите живий пішохід чи ні. Що це має бути костюм по ціні вашої соціальної групи чи машина? щось інше?

[kerbasi.livejournal.com]

До чого тут, хто винний? І надання допомоги тут ні до чого. Ви якось упереджено читали.

Re: ++

[kerbasi.livejournal.com]

Та якби тільки ідіотів розчавлювали...

Re: ++

[docent030.livejournal.com]

==Та якби тільки ідіотів розчавлювали...
Мені здається я про те саме і написав: "бісить, що із-за них калічаться/вмирають непричетні люди".

Re: ++

[kerbasi.livejournal.com]

Вибачте! Тепер зрозумів.

Re: ++

[docent030.livejournal.com]

Буває..

[candrika.livejournal.com]

Ну, логічно, якщо в них (французів) самих машини побиті і подряпані, то вони й по дзеркалах не звикли дивитися :). Тобто навпаки, якщо вони самі по дзеркалах не дивляться, то й не дивно, що машини побиті, і вони собі з того нічого не роблять. :)

[flakelviv.livejournal.com]

За рулем щодня протягом останніх 4 років і ні разу не бачив мертвого тіла на дорозі.
Мабуть, мені просто повезло.

А стосовно кави: мій тато - лікар на швидкій. Деколи він таке розказує... І що зробити, треба ж жити, бути щасливим і насолоджуватися кавою. Мабуть, у людей таких професій щось просто трохи міняється у світосприйнятті.

[kerbasi.livejournal.com]

Коли професіональне - це правильно.