Українці зараз не довіряють тотально. Щоб не було ані формальних, ані неформальних лідерів, щоб не було керівників, крім зіба що скарбника, який би рахував пожертви та звітував про використання коштів - все. Активним і розумним краще було б не підтримувати це міфічним безлідерством/багатолідерством, а пояснювати людям, що можна визначити межі участі, в яких людині нічого особливо не загрожує, якщо керівництво виявилося не вартим довіри. Практично: на першому етапі за лідера не слід битися з ментами та сідати в тюрму, але можна порізати канапки, а для цього не варто звільнятися з роботи, але пожертвувати відпустку. А далі, виходячи з досвіду, людина або поступово навчиться розширяти межі довіри та швидко діагностувати рецепієнтів довіри, або не навчиться і залишиться скептиком, що також нормально, бо всі до одного не можуть бути учасниками рухів.
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
branchandroot
no subject
Date: Wednesday, 1 January 2014 04:46 pm (UTC)