Heвмиpyщi знaки

Тридцять років тому до моїх рук потрапила книжка Паоли Володимирівни Утевської "Невмирущі знаки". В книжці у популярній, доступній дітям формі розповідалося про кілька древніх та сучасних писемностей: давньоєгипетська, клинопис, писемність майя, критські писемності А, Б та ієрогліфи, грецька, латинка, кириліца, вірменська, а також про деякі дописемні форми передачі інформації, як то малюнкове письмо, кіпу. Книжка була написана професійно, коректно, тому варто її юнацтву читати і зараз, бо, на жаль, у сучасній Україні скоріш начитаєшся праукротрипільської маячні, тому молоді краще взагалі нічого не чітати. Принаймні, не загаджуватимуть свідомість і не ганьбитимуть себе агресивним невіглаством, якщо потраплять до кола справжніх інтелектуалів та спробуют порозмовляти на мовно-історичні теми.

Як буває у дитинстві, на шось натрапляєш випадково, а впливає на все життя. Писемності, мови і все, що з ними пов'язане залишається моїм хобі протягом усіх цих тридцяти років.

Про Паолу Утевську (1911-2001)  практично нема інформації в інеті.Навіть Вікіпедія мовчить. Є згадки, що вона з інтелігентної родини, що мала широкі зв'язки у літературних колах. Паола Володимирівна приятелювала з родиною письменника Віктора Некрасова. На "Читанці" є дві її книжки, деінде можна скачати і "Невмирущі знаки" другого видання. Є також якийсь сайт без вказання авторів та будь-якої інформації, тільки з викладеними книжками:

http://utevska.org.ua/

Можливо, цей сайт розвиватиметься далі. Не можна забувати таких письменників, як Паола Утевська.