Свято конституції пост-УРСР

Я пам’ятаю ще як святкували день совітської конституції 5 грудня. То була ще сталінська конституція. Вона закріпляла остаточну перемогу більшовиків над всіма можливими незгодними, навіть з власних лав, з генеральною лінією верхівки. Пропагандисти любили повторювати, що це найдосконаліша у світі конституція. Потім я пам’ятаю, як прийняли нову конституцію, вже брежнєвську. Свято перенесли на 7 жовтня. Я ходив тоді до третього класу. Подавалося все урочисто і з ентузіазмом. Конституція мала закріпити перехід соціалізму на останній етап, після якого вже почнеться комунізм. Цей етап назвали «развитОй социализм». Казали, що совітська конституція – найкраща конституція у світі. У перебудову писали, що навмисно був обраний такий день, який у найближчі роки найчастіше випадав на вихідні. Тоді в таких випадках понеділок вихідним не робили, як зараз.

Про прийняття української конституції всім відомо, навіть наймолодшим з моїх читачів. Цю конституцію також називають найкращою конституцію у світі. При чому до цих хвальків чомусь не доходить, що роль конституції більше символічна, ніж юридична. Вона фіксує суспільну угоду сформувати державу саме такою, а не іншою. Вона може підкреслити цінності, притаманні народу. Наприклад, зв1язок з славними історичними предками, духовні джерела, мову. У нас тільки статус мови тягне на українську цінність у конституції, решта – набір соціалістичних та народницьких кліше.

Конституції не обов’язково мати величезний обсяг з виписаними деталями державного управління. Досконало і детально виписаний корпус інших законів разом з незалежністю і компетентністю судової влади значно ефективніше гарантує права людям, ніж одна єдина невелика книжниця.

Зрештою можна жити взагалі без конституції, як живе та ж Великобританія.

Коли навіть затяті націоналісти з придихом вимовляють слово «конституція», маючи на увазі саме цю, прийняту за одну ніч з 27 на 28 червня 1996 року парламентом, який складався з комуністів відвертих, комуністів прихованих і комуністів, що перефарбувалися, чомусь не можуть второпати, що ця конституція зафіксувала не стільки незалежність та державний суверенітет, скільки розвиток Україні, як пост-УРСР, а не як наступника державницьких проектів минулого. У цьому сенсі значно корисніше було б відновити конституцію УНР або впровадити конституцію Пилипа Орлика, як документ, який має не юридичне, а символічне значення, змушує людину визначитися, чи вона має спільну історичну долю з країною проживання, чи ні. Ясно, що комуністи, які й дотепер не визнають державну символіку і носять депутатські значки УРСР, а не України, на таке б не погодилися, а викинути їх з владних залів та кабінетів ніхто у суспільстві не мав волі.

Результат можемо спостерігати неозброєним оком. Наступна конституція покликана буде позбавити пост-УРСР префіксу «пост», а також або більш відверто, або більш приховано – як вийде – викинути з конституції одну єдину з українських цінностей – українську мову, яка лише дивом потрапила до конституції, останнє відлуння марних надій пори так званої перебудови.

Отже, немає чого святкувати сьогодні. Це день, коли комуністи та рештки совітського народу можуть святкувати свою перемогу, коли їм вдалося на законодавчому рівні зупинити повернення України до своїх витоків.

Ще до теми:
http://oles-maslak.livejournal.com/249980.html