Подорож сноба Кербасі до Харкова

Після того, як мене "відрецензували" щирі українські жежисти, захотілося хоча б трохи підтягнути свій щоденник до їхніх характеристик. Навряд вдасться, але один раз спробую.

Отже, їздив я до Харкова. Як і належить снобу їздив Хюндаєм першим класом. Ну, Хюндай, як Хюндай. Довіз вчасно і на тому спасибі. Коли одна пасажирка обурювалася, на що потрібні тепер паспорти до іменних квитків, чому замість зайти просто до вагону тепер процедура перевірки особи на вході, вмнахідлива стюардеса відповіла: "Це потрібно для вашої безпеки". Ні в кого більше не знайшлося аргументів.

Мешкав я, як типовий зрадник України з корпораціями, у готелі, а не у знайомих на килимку. Готель коштував лише близько 600 грн. Криза все ж таки, слід себе обмежувати. З позитиву - з покою зникла скринька для винагороди прибирачці. Хтось второпав, що Харків українським Франкфуртом можливо й стане колись, а от українською Анталією - навряд, якщо глобальне потепління та таяння Антарктиди не перетворять його у приморське місто.

У Харкові у мене на цей раз був не напружений графік, до того ж розмови по справах можна вести й  у неформальній манері. Неформально поспілкуватисями вирішили і одній ресторації на природі. Назву не питайте - не знаю, чеків не маю, бо мене запрошували. Там чудовий "російський" краєвид:


Це поруч з ресторацією, просто перед нею - ставок з птахами. Одна з пташин якось хрипіла та часом здавалося, що дуже хотіла б мати( Read more... )

Світлини не мої - колеги. За кермом завжди був тверезий водій. Жодна тварина та людина не постраждали. Цей пост може бути шкідливим для вічно ображених  Єкатериною ІІ, Лазарем Кагановичем, Володимиром Щербицьким, блогером Кербасі та іншими авторами теперішніх українських негараздів.