Як зберегти мозок від "фімозу"

Ну що, наступне свято аж Новий рік. Вітаю з початком сезону праці. А з цієї нагоди і тема, як зберегти мозок від старіння, а старіння мозку починається вже десь після двадцяти п'яти.

За мотивами Патрісія Маркс Mentally Fit, Нью-Йоркер, 29.07.2013

В США набуває популярності так званий brain-fitness. За даними науки ближче до тридцяти років людина починає втрачати розумові здібності, а відповідні ділянки мозку поступово атрофуються. Людина - єдина з живих істот, яка має таку властивість. З іншого боку, існують дані розтинів померлих людей у дуже старому віці, мозок яких мав всі ознаки хвороби Альцгеймера, але до останнього подиху ці люди зберігали мислення на здоровому рівні.

В одному з досліджень великої групи знайдена відповідність, що чим складніше речення складали люди в шкільних творах, тим більше зберігалися їхні здібності у похилосму віці. Це може означати, що мозок можна тренувати. Науково підтверджених методик наразі не існує, але на ринку вже з'являється пропозиція. Переважно, це тренінг у вигляді різних комп'ютерних ігор  на швидку побудову асоціацій та реагування на зміну змісту запропонованих образів.

Однак є засоби тренувати свій мозок і без комп'ютеру. В принципі, головне в тренінгах - це змусити мозок вибудовувати ланцюжки нейронів в обхід заблокованих віковою хворобливою деградацією ділянок. Як не дивно, для цього достатньо вносити різноманітність у своє щоденне життя: не прив'язуватися до одного набору страв, міняти маршрути до об'єктів найчастішого відвідування, міняти звички та способи дозвілля. При чому слід враховувати, що навіть високоінтелектуальна активність, якщо вона давня і рутинна, не допоможе. Якщо ви фізик, то краще додайте собі вивчення нової мови, якщо ви полігот-перекладач, робіть вправи з математики. І краще це починати у віці під тридцять, а за сорок це вже нагальна необхідність.

Тепер я додам від себе своїх спостережень. Рекордно зашкарублими були старі люди часів моєї юності. Їх ні до чого не можна було при вчити. Якщо він звик їсти ложкою, нічим і ніяк його не змусиш взяти виделку. Якщо він звик до вареників з сиром, він ніколи не спробує ніяких інших. Будуть гроші - все одне не купить навіть нової радіоточки, а про нову техніку, що з'явилася після його молодості,взагалі, не йшлося.

У молодості я був по-юнацьки жорстоким, кепкував з таких людей, вважаючи їх бовдурами. Тепер я розумію, що їхні особливості були обумовлені їхнім важким життям. Коли людина переживає війну, голоди-голодомори, постійно живе під репресивною владою, її психіка формує захисні капсули, комфортні зони,в яких людина поступово кам'яніє, якщо зовнішні травматичні обставини швидко не минають.

Наше життя, на щастя, не таке трагічне,як в народжених в першій чверті ХХ століття. Але й в нас чимало травматичного досвіду. Тому нам особливо потрібно не давати собі застигнути в капсулах. Те, що в моїх дописах деякі читачі сприймають, як снобізм або жорстокість, насправді це відлуння моєї боротьби з власними комфортними зонами. Не зупинятися, не примерзати, не жаліти себе і не вибачати собі власних комплексів - це, на мою думку, найкращий brain-fitness, а час покаже, чи я  у цьому помиляюся, чи маю рацію.