Пост єврореаліста

Знов мав можливість спілкуватися з європейським low-middle class з родом занять у консервативній галузі (інженерія, яка ніяк не пов'язана з інфотехнологіями і телекомом). Звісно про угоду про асоціацію та всі драми навколо неї ніхто не чув. Як і про торгові війни з Росією. Митний Союз? Ви про що? А як там та жінка, все ще за гратами? Окремі індивіди, які все ж таки помітили, що чемпіонат з футболу відбувся не тільки у Польщі, впевнені, що тепер ми маємо чудову інфраструктуру. А у Борисполі тим часом оголосили про зачинення незабаром терміналу F.

Це не дивно зрештою, що так мало про нас знають. Запитайте в головного механіка яйцечавильного цеху заводу "Зуд Ілліча" про характер стосунків між Норвегією та Євросоюзом, про конфлікти навколо зон вилову оселедцю - багато почуєте? От європейська більшість і складається здебільшого саме з таких механіків, а не з академічного цвіту, громадсько збентежених активістів та креативного дурноцвіту, з якими переважно спілкується просунутий українець на міжнародних семінарах, вишколенях та воркшопах.

Тільки їхнього механіка за останні два століття навчили митися, користуватися дезодорантами, міняти сорочку та білизну щодня і створили умови, щоб він собі заробляв на красиву їжу і привчили витрачати гроші не тільки на найнеобхідніше, а й на панські забаганки штибу закордонної відпустки або посиденьок у кав'ярні.

У літаку переглянув Financial Times, присвячений КНР, а там дискутують, скільки потрібно мати середнього класу у суспільстві, щоб запустилися соціально-економічні реформи з реальною демократизацією та доступом людей до майна та соціальних благ. Приклади інших країн далекосхідного культурного ареалу свідчать, що не менше 14, а краще за 20.

Щоб там не казали про мовно-культурний патріотизм, про бойкот російських товарів в супермаркетах, чим би не закінчилися суперечки про значення вишиванки та кижки Кобзаря для української свідомості, а реально справа зсунеться з мертвоі точки тільки тоді, коли хтось відмиє та прищепить смак до життя у розмаїтому світі механікам з заводів ахмєтових-ленінів та базарним яточникам. І форма, мова, національні ознаки нового суспільства залежатимуть від того, хто і ким буде цей Хтось.

На мою нескомну думку, коли урбанізація завершиться, селяни стануть фермерами і буде їх не більше десяти відсотків, вусані зникнуть з патріотичної сцени, а тітушки - з політичної - ось це і означатиме, що середнього та підприємницького класу в Україні стало достатньо для початку серйозних дій. До цього моменту ніяка асоціація ні з ким не допоможе.

А наразі - приємного польоту у майбутнє, Україно!